Рішення № 139511515, 19.08.2026, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/2461/26

Провадження №2/751/1649/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

в складі: головуючого-судді Топіхи Р.М.,

секретаря судового засідання Островської А.С.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ»,

представник позивача - адвокат Журавльов Станіслав Георгійович,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 30-003-869-2-21-Г в розмірі 40 531 гривні 59 копійок та понесених судових витрат.

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що 12 серпня 2021 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 30-003-869-2-21-Г (з ануїтетними платежами), який складається з публічної частини договору, якою є правила обслуговування клієнтів в АТ «МЕГАБАНК», розміщені на сайті АТ «МЕГАБАНК» www.megabank.ua, та індивідуальної частини договору.

03 вересня 2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня

2024 року, між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «МУСТАНГ ФІНАНС» був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, за умовами якого новий кредитор ТОВ «Фінансова компанія «МУСТАНГ ФІНАНС» набуло право вимоги до боржників за основними договорами, у тому числі і до ОСОБА_1 за договором від 12 серпня 2021 року № 30-003-869-2-21-Г.

27 грудня 2024 між ТОВ «Фінансова компанія «МУСТАНГ ФІНАНС» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» було укладено договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «МУСТАНГ ФІНАНС» відступило свої права вимоги, а ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 30-003-869-2-21-Гвід 12 серпня 2021 року.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 30-003-869-2-21-Г від 12 серпня 2021 року, сформованої АТ «МЕГАБАНК» станом на 03 вересня 2024 року, заборгованість відповідача становить 40 531 гривня 59 копійок, з яких: 26 318 гривень 79 копійок - заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена); 1 133 гривні 16 копійок - заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена); 13 079 гривень 64 копійки - заборгованість по сплаті комісії (в тому числі прострочена).

Вказує, що всі нарахування здійснювались АТ «МЕГАБАНК» до дати отримання ТОВ «Фінансова компанія «МУСТАНГ ФІНАНС», а у подальшому ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», права грошової вимоги. Позивачем не здійснювалось жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювались.

15 травня 2026 року через систему «Електронний суд» від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву з додатками до нього (а.с. 85-86), частково не погоджується з позовними вимогами та вважає заявлену суму заборгованості такою, що потребує детальної перевірки, оскільки нею неодноразово здійснювалися платежі на погашення кредитної заборгованості на загальну суму 51 803 гривні. Зазначає, що її не було належним чином повідомлено про відступлення права вимоги від АТ «МЕГАБАНК» до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ». Також, вважає, що позивач повинен надати повний та детальний розрахунок заборгованості, документи щодо переходу права вимоги, підтвердження врахування всіх здійснених нею платежів, а також обґрунтування нарахованих процентів, комісій та штрафних санкцій.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 18 березня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 21 травня 2026 року розгляд справи відкладено та задоволено клопотання відповідача про витребування доказів.

13 серпня 2026 року від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, а саме просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 30-003-869-2-21-Г від 12 серпня 2021 року у розмірі 15 451 гривень 95 копійок, що складається з: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) - 14 318 гривень 79 копійок; заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена):

1 133 гривень 16 копійок, а також стягнути судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2662 гривні 40 копійок та на оплату професійної правничої допомоги адвоката у сумі 11 200 гривень.

Зазначають, що кошти сплачені відповідачкою відповідно до платіжної інструкції № 8388-0689-2340-1550 від 16 серпня 2025 року у розмірі 12 000 були зараховані позивачем у рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту, в зв`язку з чим заборгованість за тілом кредиту становить 14 318 гривень 79 копійок.

Щодо платежів, здійснених Відповідачем відповідно до платіжної інструкції № 9339-6745-9947-0903 від 19 квітня 2024 року на суму 4000 гривень та платіжної інструкції № 9328-4814-7382-2944 від 29 грудня 2023 року на суму 20 000 гривень, вказують, що за результатами перевірки виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 03 грудня 2022 по 03 вересня 2024 року, сформованої у програмному комплексі Національного банку України зарахування коштів на вказані суми відсутні. Отже, надані Відповідачем платіжні інструкції не підтверджують факт зарахування зазначених коштів у рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 30-003-869-2-21-Г від 12 серпня 2021 року, а тому не є належними та достатніми доказами погашення Відповідачем заборгованості саме за вказаним кредитним договором. При цьому Виписка по особовому рахунку є первинним документом та підтверджує наявність заборгованості, у тому числі, за відсотками.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

12 серпня 2021 року між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 30-003-869-2-21-Г (з ануїтетними платежами) приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (індивідуальна частина), відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику кредитні кошти в сумі 50 000 гривень зі сплатою 10% річних за користування ними на строк з 12 серпня 2021 року до 11 серпня 2026 року включно (а.с. 11-13).

Відповідно до пункту 2.8 Кредитного договору розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості складає 3,30% від суми кредиту та сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.

Згідно з пунктом 2.9 Кредитного договору розмір щомісячного платежу, який включає суму ануїтетного платежу (крім першого та останнього) та суму щомісячної комісійної винагороди, становить 2717 гривень 63 копійки та сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця.

Відповідно до пунктів 3.1.1-3.1.2 Кредитного договору кредитодавець зобов`язується для обліку кредиту відкрити позичковий рахунок

№ НОМЕР_1 , для обліку нарахованих процентів за кредитом відкрити рахунок № НОМЕР_2 .

Відповідно до пункту 4.1 Кредитного договору повернення кредиту та сплата процентів за користування ним здійснюється щомісячними ануїтетними платежами передбаченими договором.

Відповідно до п. 3.2.2 Кредитного договору позичальник зобов`язаний своєчасно та в повній сумі сплачувати щомісячні платежі (ануїтетні платежі та відповідні комісійні винагороди) за договором на передбачених договором умовах.

Пункт 5.4. Кредитного договору передбачає, що сторони погоджують, що та своїм підписом позичальник підтверджує, що цей договір з усіма додатками та договором, являють у сукупності для сторін один єдиний договір, у зв`язку з чим істотні умови, які є обов`язковими для Договору відповідно до чинного законодавства України, можуть міститися як у тексті договору чи додатках до нього, так і у Договорі (додатках до нього).

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредитні кошти в сумі 50 000 гривні, що підтверджується заявою на видачу готівки № TR.3107237.2655.46 від

12 серпня 2021 року (а.с. 16).

Відповідач користувалася кредитними коштами, що підтверджується виписками АТ «МЕГАБАНК» з особового рахунку за період з 12 серпня 2021 року по 02 грудня 2022 року та з 03 грудня 2022 року по 03 вересня 2024 року (а.с. 22-24, 25-29).

Згідно з довідкою-розрахунком заборгованості, складеною АТ «МЕГАБАНК» за Кредитним договором № 30-003-869-2-21-Г від 12 серпня 2021 року, заборгованість ОСОБА_1 станом на 03 вересня 2024 року складає 40 531 гривня 59 копійок, з яких: заборгованість за основним боргом - 26 318 гривень 79 копійок; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 1133 гривні 16 копійок; заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями - 13 079 гривень 64 копійки

(а.с. 21).

03 вересня 2024 року за результатами відкритих торгів, оформлених протоколом електронного аукціону № GFD001-UA-20240618-01260 від

09 липня 2024 року, між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» укладено договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого АТ «МЕГАБАНК» відступило ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» право вимоги за договором № 30-003-869-2-21-Г від 12 серпня 2021 року (а.с. 33, 34-36).

Відповідно до витягу з Додатку №1 до Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги від 03 вересня 2024 року ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 30-003-869-2-21-Г на загальну суму 40 531 гривня 59 копійок (а.с. 38).

27 грудня 2024 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» укладений договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» відступило свої права вимоги, а ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі за Договором № 30-003-869-2-21-Г від 12 серпня 2021 року на суму 40 531 гривня 59 копійок, що підтверджується витягом з додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги (а.с. 39-40, 42).

Позивачем ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» на адресу ОСОБА_1 направлялась вимога (повідомлення) від 27 листопада 2025 року, відповідно до якої відповідач повідомлялася про відступлення права вимоги та порядок погашення заборгованості за Кредитним договором № 30-003-869-2-21-Г від 12 серпня 2021 року із зазначенням реквізитів нового кредитора (а.с. 43, 44, 45-47).

ІV. Норми права, які застосував суд, та оцінка аргументів сторін.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно з положеннями ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання жодному з кредиторів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц).

Згідно з частинами 1, 2 ст. 5 Закону України «Про факторинг» предметом договору факторингу є право грошової вимоги. Договір факторингу визначає відносини сторін, що виникають у процесі відступлення прав грошових вимог за одним або кількома базовими договорами на підставі одного або кількох правочинів про відступлення права грошової вимоги. За договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.

Отже, ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», як новий кредитор, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за укладеним договором.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

З наданих матеріалів вбачається, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який підписаний відповідачем власноручно.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до статей 1048-1052, 1054 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику та сплатити відсотки за користування коштами у строк та у порядку, що встановлені договором.

Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансована установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з п. 4.3 Кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом проводиться з 1-го по останній календарний день звітного місяця, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році та процентної ставки, передбаченої договором. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів «факт/360»).

З таблиці обчислення загальної вартості споживчого кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит вбачається, що укладаючи договір, сторони погодили графік платежів у сумі 2717 гривень 63 копійки щомісячно, платіж включає суму кредиту, проценти та комісію за обслуговування кредитної заборгованості.

Пунктом 2.8 Кредитного договору, що узгоджується із положеннями паспорту споживчого кредиту, підписаних відповідачкою, передбачено, що банком встановлюється комісійна винагорода за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,30% від суми кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року в справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року в справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 2.8 розділу 2 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому, як в самому Кредитному договорі, так і в паспорті споживчого кредиту не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговування кредитної заборгованості (списання, зарахування кредитної заборгованості, розрахунково-касові операції, надання консультативних та інформаційних послуг) за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

Враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності та переліку таких послуг при укладенні оспорюваного Кредитного договору, то положення заяв про приєднання до договорів комплексного банківського обслуговування фізичних осіб щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічний висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 листопада 2023 року в справі № 204/224/21.

У відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що перевісним кредитором неправомірно стягувалась комісійна винагорода з відповідачки за кредитним договором № 30-003-869-2-21-Г від 12 серпня 2021 року.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Отже, виписки АТ «МЕГАБАНК» з особового рахунку за період з

12 серпня 2021 року по 02 грудня 2022 року та з особового рахунку за період з 03 грудня 2022 року по 03 вересня 2024 року є належними та допустимими доказами, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку та є підтвердженням користування відповідачем кредитними коштами.

Верховний Суд у постанові від 25 травня 2021 року у справі

№ 554/4300/16-ц зазначив, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відповідачем ОСОБА_1 на підтвердження погашення заборгованості до відзиву надані копії платіжних документів, а саме квитанція № 1677_6 від 31 серпня 2021 року на суму 2000 гривень; № 34794546 від 30 вересня 2021 року на суму 2700 гривень, квитанція № 1677_57 від 01 грудня 2021 року на суму 3000 гривень, № 3552_26 від 04 січня 2022 року на суму 3100 гривень, платіжна інструкція 9328-4814-7382-2944 від 29 грудня 2023 року на суму 20 000 гривень, 9339-6745-9947-0903 від 19 квітня 2024 року на суму 4000 гривні, 8388-0689-2340-1550 від 16 серпня 2025 року на суму 12 000 гривень та скріншот з мобільного телефону від 13 червня 2023 року на суму 3000 гривень, всього здійснено платежів на погашення заборгованості за кредитним договором № 30-003-869-2-21-Г від 12 серпня 2021 року на загальну суму 49 800 гривень (а.с. 87-91), при цьому відповідач зазначає, що зі спливом часу частина квитанцій у неї не збереглася.

Суд вважає належними та допустимими надані відповідачкою на підтвердження погашення нею заборгованості за кредитним договором від 12 серпня 2021 року № 30-003-869-2-21-Г копії платіжних інструкцій від 29 грудня 2023 року № 9328-4814-7382-2944 на суму 20 000 гривень та від 19 квітня 2024 року № 9339-6745-9947-0903 на суму 4000 гривні, які не відображені у виписці по особовим рахункам з 03 грудня 2022 по 03 вересня 2024 АТ «МЕГАБАНК».

Позивачем до заяви про зменшення позовних вимог наданий розрахунок заборгованості боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 30-003-869-2-21-Г від 12 серпня 2021 року з якого вбачається, що боржником здійснювались платежі на погашення заборгованості, всього погашено по кредиту 35 681 гривня 21 копійка, залишок боргу за тілом 14 318 гривень 79 копійок, нараховано % - 10 231 гривня 58 копійок, погашено - 9098 гривень 42 копійки, залишок боргу за нарахованими відсотками 1133 гривні 16 копійок (а.с. 122). При цьому суд звертає увагу на те, що вказаний розрахунок не містить жодних відомостей про розмір комісійної винагороди погашеної відповідачкою, а також наявності заборгованості по комісії, хоча у позовній заяві заявлена вимога про стягнення заборгованості по сплаті комісії у сумі 13 079 гривень 64 копійки, однак після зменшення позовних вимог позивач не заявляє вимоги про стягнення вказаної суми комісії.

За таких обставин, дослідивши докази у справі, враховуючи суму сплачених відповідачкою платежів, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» задоволенню не підлягають.

V. Розподіл судових витрат.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК).

У зв`язку із тим, що позовні вимоги не підтягають задоволенню, розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі наведеного, керуючись статтями 261, 509, 525, 526, 530, 533, 543, 549, 611, 625, 626, 627, 638, 1050, 1054 ЦК України, статтями 13, 43, 76-81, 141, 263, 265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (місцезнаходження: 49001, м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105, ЄДРПОУ 40932411, ел.пошта: court_fc_evrocredit@ukr.net)

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 адреса реєстрації:

АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 )

Суддя Р.М. Топіха