Ухвала суду № 139511444, 04.09.2026, Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/1299/26

Провадження № 2/739/796/26

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

04 вересня 2026 року м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі судді Чепурка В.В., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (останнє відоме місце проживання на території України: АДРЕСА_2 ), третя особа - служба у справах дітей Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області (місцезнаходження: Чернігівська область м. Новгород-Сіверський, вул. Захисників України, 2), про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

09 липня 2026 року до Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана її представником - ОСОБА_3 , до громадянина Турецької Республіки ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області, про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав.

Ухвалою суду від 14 липня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з не додержання вимог, передбачених статтею 175 ЦПК України.

20 липня 2026 року від представника позивачки ОСОБА_1 надійшла виправлена позовна заява, отже, вказана позовна заява підсудна Новгород-Сіверському районному суду Чернігівської області, підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження відсутні.

Згідно інформації Державної міграційної служби України відповідачОСОБА_2 був знятий з реєстрації 04 червня 2019 року по смерті за адресою: АДРЕСА_2 .

При цьому з витребуваної у Новгород-Сіверському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України інформації вбачається, що інформація про смерть останнього в реєстрі та актових записах відсутня. Водночас, згідно матеріалів, доданих до позовної заяви, відповідач на даний час проживає на території Турецької Республіки, громадянином якої він є.

З відповіді Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області, яка надійшла до суду 04 вересня 2026 року, вбачається, що місце проживання позивачки ОСОБА_1 зареєстроване на території Новгород-Сіверського району Чернігівської області.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Зазначена норма гарантує реалізацію права особи на доступ до правосуддя та передбачає обов`язок суду дотримуватися встановлених законом правил юрисдикції та підсудності.

Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За частинами першою, третьою статті 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Частиною першою статті 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Предметом спору в даній справі є позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів з відповідача, який є громадянином Турецької Республіки та не має місця проживання (перебування) на території України, тоді як позивачка разом з малолітнім сином на день подання позову до суду проживали на території України.

У постанові від 17 серпня 2022 року в справі № 613/1185/19 Верховний Суд виснував про те, що серед питань, які має суд вирішити на стадії відкриття провадження у справі, є визначення, чи є повноважним національний суд для розгляду та вирішення спору, а у разі помилкового відкриття провадження у справі з порушенням правил про юрисдикцію спору - закрити таке судове провадження у зв`язку з тим, що він не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства національними судами України.

Процесуальне питання, яке повинні вирішити суди та є істотним для врегулювання спору судом України, є те, чи відноситься його вирішення до юрисдикції саме національного суду України, та за яких умов позивач у цій справі має право звернутися до національного суду України (постанова Верховного Суду від 27 листопада 2024 року в справі №753/13059/23).

Якщо спірні правовідносини обтяжені іноземним елементом, то юрисдикція такого спору визначається за спеціальними правилами, закріпленими як у законах України, так і у міжнародно-правових договорах, положення яких є частиною національного законодавства України (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 761/11261/23).

Відповідно до частини першої статті 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до частини восьмої статті 10 ЦПК України у разі невідповідності закону України міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір.

Як вбачається, спірні правовідносини у даній справі обтяжені іноземним елементом.

Вирішуючи питання про підсудність справ з іноземним елементом необхідно керуватись не тільки нормами внутрішнього процесуального законодавства, а й колізійними нормами, які містяться у двосторонніх міжнародних договорах про правову допомогу та інших міжнародних договорах.

Законом України «Про міжнародне приватне право» встановлено порядок урегулювання приватно-правових відносин, які хоча б через один зі своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, зокрема, визначає підсудність судам України справ з іноземним елементом.

Частиною першою статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.

Статтею 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:

1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону;

2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача;

3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;

4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні;

5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні;

6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання;

7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;

8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України;

9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України;

10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном;

11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України;

12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

Відповідно до частини першої статті 67 Закону України «Про міжнародне приватне право» зобов`язання щодо утримання, які виникають із сімейних відносин, крім випадків, передбачених статтею 66 цього Закону, регулюються правом держави, у якій має місце проживання особа, яка має право на утримання.

Вказаними нормами Закону України «Про міжнародне приватне право» не передбачено можливості національних судів приймати до свого провадження і розглядати справи по позбавлення батьківських прав, відповідачем за яким є громадянин іншої держави, який не має місця проживання або місцезнаходження в України.

Слід зазначити, що міжнародна підсудність - це розмежування компетенції між судовими органами тієї чи іншої держави щодо розгляду і вирішення певних категорій справ з іноземним елементом. При вирішенні питання про міжнародну підсудність суд повинен встановити межі власної компетенції.

Під територіальною юрисдикцією (підсудністю) слід розуміти повноваження місцевого суду щодо здійснення правосуддя у цивільних справах на певній території. Територіальна підсудність визначає просторові межі діяльності конкретного суду. Простіше кажучи, вона вказує, до якого саме суду (районного, міського чи міськрайонного) потрібно подавати позов, залежно від місця проживання сторін або знаходження майна.

Отже, питання територіальної підсудності (статті 27, 28 ЦПК України) є похідним від наявності міжнародної юрисдикції.

За таких обставин спір про позбавлення батьківських прав взагалі не підпадає під юрисдикцію національних судів України і визначення територіальної підсудності за правилами статей 27, 28 ЦПК України не має правового значення.

Саме такі висновки містяться в постанові Верховного Суду від 25 березня 2026 року, винесеній у справі №712/7235/17.

Між Україною та Турецькою Республікою 23 листопада 2000 року було укладено угоду про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах, яка набула чинності 02 травня 2004 року.

Частиною першою статті 17 вказаної Угоди передбачено, що якщо ця Угода не встановлює іншого, то суди Договірних Сторін мають юрисдикцію розглядати будь-які спори щодо цивільних справ, де відповідач має місце проживання. За позовами до

юридичних осіб суди Договірних Сторін є компетентними, де юридична

особа має орган управління чи представництво.

З наведеного вище висновується, що хоча пунктом 4 частини першої статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що суди України розглядають справи про сплату аліментів або про встановлення батьківства, якщо позивач має місце проживання в Україні, водночас згідно положень статті 17 Угоди про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах, укладеної між Україною та Турецькою Республікою, яка має вищу юридичну силу відносно законодавства України, зокрема й Закону України «Про міжнародне приватне право» вирішення будь-якого спору щодо цивільних справ, зокрема про стягнення аліментів з батьків та позбавлення їх батьківських прав, має здійснюватися судом за місцем проживання відповідача.

Отже, правовий статус відповідача як іноземного громадянина та його місце проживання поза межами України в Турецькій Республіці мають вирішальне значення для встановлення юрисдикції суду, а тому вирішення питання про позбавлення батьківських прав відповідача SEMIH ERDAL відносно його малолітнього сина ОСОБА_4 та стягнення з нього аліментів виходить за межі компетенції національних судів України, що є підставою для відмови у відкриття провадження у справі в цілому.

На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 3, 4, 10, 27, 28, 187, 189, 191, 274, 497 Цивільного процесуального кодексу України, положеннями Закону України «Про міжнародне приватне право» та положеннями Угоди про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах, укладеної між Україною та Турецькою Республікою, суд

П О С Т А Н О В И В:

У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області, про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав відмовити.

Копію ухвали надіслати позивачці для відома.

Роз`яснити позивачці, що відповідно до положень Угоди про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах, укладеної між Україною та Турецькою Республікою вирішення будь-яких спорі щодо цивільних справ має здійснюватися судом за місцем проживання відповідача, яким у даній справі є SEMIH ERDAL, що проживає на території Турецької Республіки.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали.

Суддя В.В. Чепурко