Рішення № 139511080, 29.07.2026, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/2209/26

Провадження № 2/589/2382/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 рокум. Шостка

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Темірова Ч.М.,

за участю секретаря судового засідання Велієвої Л.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Шостка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» в системі «Електроний суд» звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 685591070 в сумі 37950,48 грн. та судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «ФК «ЕЙС» посилалося на те, що 19.10.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 685591070 в електронній формі, згідно з умов якого, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 9000,00 гривень двома траншами. Відповідач зобов`язався після отримання кредиту здійснювати платежі в погашення тіла кредиту, процентів за його користування до повного погашення кредиту. Однак, в супереч встановленим умовам кредитного договору, відповідач не виконує свої зобов`язання по поверненню суми кредиту та відсотків за його користування, що зумовило звернення до суду. Позивач зазначає, що правомірно набув право вимоги до відповідача, що підтверджується договором факторингу укладеного первісним кредитом та ТОВ «Таліон плюс», договором факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 який уклали ТОВ «Таліон плюс» і ТОВ «ФК «Онлайн фінанс». В подальшому відступлення права вимоги від ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» на користь позивача відбулось на підставі договору факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області Темірова Ч.М. від 13.05.2026, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі. Розгляд справи призначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, у строки передбачені ст.275 ЦПК України. Визначено відповідачеві п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. У разі неявки представника позивача у судове засідання, просив проводити розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання двічі не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про час, день та місце слухання справи повідомлявся належним чином, правом подання відзиву не скористався.

Оскільки сторони у судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювало

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності та кожен окремо, дійшов такого висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин, мотиви та застосовані норми права.

Судом встановлено, що 19.10.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) був укладений кредитний договір (договір кредитної лінії) № 685591070.

Відповідно до розділу другого умов договору, встановлено кредитний ліміт на суму 9000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності. Пунктом 1.2. визначено що сума кредитного ліміту, вказана в п. 1.1. Договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника.

Договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором: MNV9ZZ32 який було направлено позичальнику 19.10.2021 на номер мобільного телефону вказаний нею в заявці на отримання грошових коштів НОМЕР_2 , після чого відповідач натиснув кнопку «Відправити/Підписати», що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що в свою чергу слугує доказом того, що відповідач прийняв пропозицію ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Вказані обставини встановлені на підставі довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідно до довідки щодо дій позичальника, ОСОБА_1 погодився на отримання кредитних коштів у розмірі 9000,00 грн отриманих декількома траншами, строком на 30 днів, з дисконтною процентною ставкою 1,98 % в день, базовою процентною ставкою 2,1 % в день.

Відповідно до копії платіжних доручень від 19.10.2021, 21.10.2021, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_1 2300,00 грн.,та 6700,00 грн. на картковий рахунок №НОМЕР_3 , призначення платежу: переказ коштів згідно договору № 685591070 від 19.10.2021, ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 .

На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, АТ КБ «ПриватБанк» скерувало до суду інформацію, яка підтверджує що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) в банку емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 на яку 19.10.2021, 21.10.2021, дійсно здійснено переказ коштів на загальну суму 9000,00 грн. Номер телефону НОМЕР_2 був фінансовим номером телефону звідповідача.

Таким чином судом встановлено, що первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.

Також із матеріалів справи встановлено, що 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 795174071 від 18.11.2021.

Перехід права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором №685591070 до ОСОБА_1 в сумі 22931,28 грн. підтверджується реєстром прав вимоги №165.

ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 685591070 від 19.10.2021 у сумі 37950,48 грн, що підтверджується реєстром прав вимоги № 9 від 30.05.2023 .

Згодом, 11.07.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу №11/07/25-Е, за умовами якого, ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» за плату, а ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» права грошової вимоги до боржника за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» і боржниками.

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором № 685591070 сформованого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором отриманого в розмірі 9000,00 грн. станом на «дату продажу:21.12.2021» становить 22 663,08 грн., з яких 9000,00 грн.- тіло кредиту, та 13931,28 грн. нараховано процентів.

Також в матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості за кредитом № 685591070 сформований ТОВ «Таліон Плюс» згідно з якого, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на «дату придбання 22.02.2022» за період з 22.02.2022 по 30.05.2023 становить - 37 950,48 грн.

Отже згідно з ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно з ст.629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ч. 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Статтею 12 цього Закону передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладення між сторонами правочину.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало, що підтверджується письмовими доказами які містяться у справі, а саме: на емітовану картку відповідача № НОМЕР_4 перерахувало ОСОБА_1 суму коштів 9000,00 грн.

Враховуючи норми чинного законодавства України, зазначені вище, встановивши що кредитний договір № 685591070 укладений 19.10.2021 строком на 30 днів між відповідачем та первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не виконаний в повному обсязі, й те, що за договорами факторингу до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 позовна вимога ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» є доведеною та обґрунтованою, а отже заборгованість за тілом кредиту підлягає стягненню у розмірі 9000,00 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення заборгованості за відсотками, суд зазначає таке.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 05 квітня 2023 року в справі №910/4518/16, згідно з якими надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за користування кредитом, так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто, фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника. Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Згідно з ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Тому при стягненні заявленої позивачем заборгованості не підлягають врахуванню завуальовані, неоднозначні умови, які дозволили кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом, поза чітко вказаного строку кредитування.

Крім того, суд звертає увагу на правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такий правовий висновок було підтверджено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.

Пунктом 1.8. кредитного договору №685591070 сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути продовжено Позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.

В матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують виконання відповідачем зазначених в п.1.8 умов. Отже, враховуючи узгоджений сторонами строк кредитування 30 днів, а також враховуючи відсутність належних та допустимих доказів щодо пролонгації строку дії кредитного договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами підлягають частковому задоволенню в межах цього строку кредитування та розмірі за базовою процентною ставкою у погодженому сторонами під час укладення 19.10.2021 кредитного договору №685591070 в розмірі 15 153,48 грн.

Розмір кредитної заборгованості та її складові відповідач не спростував, контррозрахунку боргу не надав. З метою з`ясування питання наявності або відсутності заборгованості за кредитним договором клопотань або заяв суду не заявляв.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач порушив зобов`язання, встановлені кредитним договором № 685591070 від 19.10.2021, докази своєчасної та повної оплати заборгованості за цим договором в матеріалах справи відсутні, а тому суд вважає за правомірне позов задовольнити частково на загальну суму 24 153,48 грн.

Щодо судових витрат.

Згідно з платіжної інструкції №50147 від 01.05.2026 при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1694,62 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 гривень.

Витрати на правову допомогу підтверджуються договором про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, Додатковою угодою № 2577089877 від 01.09.2025 до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 та Актом прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги. Клопотання про зменшення витрат на правову допомогу відповідачем до суду не подавалось.

За умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 30 серпня 2023 року у справі № 911/3586/21, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009,пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд вважає необґрунтованими вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі 7000,00 грн. який, на переконання суду, не є співмірним із наданими адвокатом послугами та складністю справи, та дійшов до висновку, що розмір витрат на оплату правничої допомоги має бути зменшено до 3000,00 грн.

Розмір заявлених позовних вимог підлягають задоволенню частково, отже пропорційно до розміру задоволених позовних вимог підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 909,50 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 5, 13, 76 - 81, 133, 141, 247, 265, 354 ЦПК України, ст. 11, 15, 16, 509, 514, 516, 524, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 626, 629, 631, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077 ЦК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ: 42986956, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, м.Київ)заборгованість за договором кредитної лінії № 685591070 від 19.10.2021 у розмірі 24153 (двадцять чотири тисячі сто п`ятдесят три) гривні 48 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ: 42986956, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, м.Київ)суму сплаченого при подачі позову судового збору в розмірі 1694 (одну тисячу шістсот дев`яносто чотири) гривні 62 копійки та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1909 (одну тисячу дев`ятсот дев`ять) гривень 50 копійок у відсотковому співвідношенні задоволених позовних вимог.

В іншій частині позову відмовити.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено 29 липня 2026 року.

СуддяЧ.М.Теміров