Ухвала суду № 139510134, 07.09.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/8895/22

Номер провадження 2ві/712/9/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Троян Т.Є.,

з участю секретаря Чумак Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси заяву ОСОБА_1 про відвід судді Стеценко О.С. у цивільній справі за позовом Комунальне підприємство «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради до ОСОБА_1 простягнення заборгованості за послуги водопостачання, водовідведення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Комунальне підприємство «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги водопостачання, водовідведення та плати за абонентське обслуговування у загальному розмірі 4 061,45 грн, а також судових витрат.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 липня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідач ОСОБА_1 звернувся із заявою про відвід головуючої у справі - судді Стеценко О.С.

Заяву мотивував тим, що обставини проведення судового засідання 29 липня 2026 року, на його переконання, свідчать про упередженість головуючої та неналежну організацію судового розгляду.

Зокрема, відповідач посилається на те, що судове засідання було призначено на 12 год 45 хв, тобто за 15 хвилин до початку обідньої перерви у суді. На думку заявника, такого проміжку часу об`єктивно недостатньо для заслуховування пояснень учасників справи, дослідження значного обсягу документів, їх оцінки та ухвалення судового рішення. Із цього відповідач робить висновок, що результат розгляду справи міг бути визначений суддею заздалегідь, незалежно від пояснень сторін та поданих ними доказів.

Другою підставою відводу відповідач зазначає проведення судового засідання 29 липня 2026 року не у залі судових засідань, а в службовому кабінеті судді. Стверджує, що відсутність належного робочого місця унеможливила зручне користування значним обсягом підготовлених ним документів, унаслідок чого він не зміг належним чином реалізувати рекомендації свого представника та заявити необхідні, на його думку, клопотання.

Наведені обставини заявник у сукупності оцінює як такі, що свідчать про сформоване наперед ставлення головуючої до результату вирішення спору та викликають сумнів у її безсторонності.

Відповідно до частини восьмої статті 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. Враховуючи, що заявником у письмовій заяві викладено обставини, які, на його переконання, свідчать про упередженість судді, а вирішення питання про відвід не потребує з`ясування додаткових обставин за участю сторін, суд не вбачає підстав для вирішення цього питання у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Дослідивши заяву про відвід та матеріали, передані для її вирішення, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), зокрема, якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи або якщо існують інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості чи об`єктивності.

Частиною четвертою статті 36 ЦПК України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не можуть бути підставою для відводу.

За змістом наведених положень процесуального закону інститут відводу покликаний забезпечити усунення судді від розгляду справи за наявності обставин, які дійсно ставлять під сумнів його здатність розглянути справу незалежно та неупереджено. Водночас він не є способом перевірки правильності процесуальних рішень судді, оцінки здійснюваного ним процесуального керівництва справою чи усунення судді внаслідок незгоди учасника з організацією судового розгляду.

Гарантія розгляду справи незалежним і безстороннім судом закріплена також у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У практиці Європейського суду з прав людини наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції визначається за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Суб`єктивний критерій передбачає оцінку особистих переконань та поведінки конкретного судді, тобто з`ясування того, чи виявляв він особисту упередженість у конкретній справі. Особиста безсторонність судді презюмується, доки не доведено протилежне.

Об`єктивний критерій вимагає встановлення того, чи забезпечував суд, зокрема його склад, достатні гарантії для виключення будь-яких обґрунтованих сумнівів у його безсторонності. При цьому позиція особи, яка заявляє про сумнів у безсторонності судді, має значення, проте не є визначальною. Вирішальним є те, чи можуть такі побоювання вважатися об`єктивно виправданими.

Отже, сама по собі наявність у сторони сумніву щодо неупередженості судді не є достатньою для його відводу. Такий сумнів повинен ґрунтуватися на встановлених фактах, які допускають об`єктивну перевірку та з позиції стороннього розумного спостерігача можуть свідчити про можливу упередженість судді.

Зі змісту заяви ОСОБА_1 убачається, що сумніви у неупередженості судді Стеценко О.С. заявник пов`язує насамперед із двома обставинами: призначенням судового засідання 29 липня 2026 року на 12 год 45 хв, тобто незадовго до початку обідньої перерви у суді, та проведенням цього судового засідання у службовому кабінеті судді.

На переконання заявника, проміжок часу між початком засідання та обідньою перервою був недостатнім для повноцінного дослідження матеріалів справи, а тому може свідчити про те, що суддя заздалегідь сформувала позицію щодо результату вирішення спору.

Суд не може погодитися з таким причинно-наслідковим зв`язком.

Час, на який призначено початок судового засідання, сам по собі не визначає ані його фактичної тривалості, ані обсягу процесуальних дій, які можуть бути здійснені судом, ані моменту завершення розгляду справи.

Призначення засідання на 12 год 45 хв не означає, що воно мало бути обов`язково завершене до 13 год 00 хв, так само як не означає обов`язку суду саме в цьому засіданні завершити розгляд справи по суті та ухвалити остаточне судове рішення.

Процесуальний закон передбачає можливість оголошення перерви, відкладення розгляду справи та вчинення інших процесуальних дій залежно від перебігу судового розгляду. Тому із самого часу початку засідання неможливо об`єктивно вивести припущення про те, скільки часу суддя планувала приділити розгляду справи та, тим більше, яким мав бути результат такого розгляду.

Крім того, як убачається з матеріалів, розгляд справи 29 липня 2026 року завершений не був, а наступне судове засідання призначено на 09 вересня 2026 року.

Ця обставина не узгоджується із твердженням заявника про те, що суддя мала намір формально завершити розгляд справи упродовж п`ятнадцяти хвилин та оголосити заздалегідь визначений результат.

Фактично наведений довід побудований не на встановленій поведінці судді, яка демонструвала б її ставлення до предмета спору або його учасників, а на припущенні заявника про те, як суддя мала намір організувати подальший розгляд справи. Припущення такого характеру не можуть самі по собі утворювати передбачену пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України підставу для відводу.

Щодо проведення судового засідання у службовому кабінеті судді суд зазначає таке.

Належна організація судового розгляду та створення учасникам справи умов для повноцінної реалізації їхніх процесуальних прав безумовно є важливою складовою судового провадження.

Водночас необхідно розмежовувати питання належної організації конкретного судового засідання та питання безсторонності судді.

Сам по собі факт проведення судового засідання у службовому кабінеті судді не характеризує її ставлення до сторін або предмета спору, не свідчить про особисту заінтересованість у результаті розгляду справи та не дає підстав для висновку про попереднє формування суддею позиції щодо вирішення спору.

Посилання заявника на те, що через відсутність належного робочого місця йому було незручно користуватися підготовленими документами, а тому він не зміг заявити певні клопотання, також саме по собі не свідчить про упередженість судді.

Матеріали, передані для вирішення заяви про відвід, не містять відомостей про те, що суддя Стеценко О.С. забороняла заявнику користуватися документами, відмовляла йому у можливості заявляти клопотання, обмежувала його у наданні пояснень чи в інший спосіб створювала одній зі сторін процесуальні переваги порівняно з іншою.

Водночас процесуальні права учасника справи не вичерпуються одним судовим засіданням. Заявник не позбавлений можливості користуватися передбаченими ЦПК України процесуальними засобами, подавати заяви та клопотання, а питання щодо їх прийнятності, своєчасності та обґрунтованості підлягає вирішенню судом у встановленому процесуальним законом порядку.

Тому навіть можливі недоліки організації конкретного судового засідання не можуть автоматично ототожнюватися із упередженістю головуючого. Для відводу необхідним є встановлення зв`язку відповідних обставин із неупередженістю чи об`єктивністю судді, якого у цьому випадку суд не встановив.

Оцінюючи наведені заявником обставини не ізольовано, а в їх сукупності, суд не встановив даних, які б свідчили про особисту заінтересованість судді Стеценко О.С. у результаті справи, особливе ставлення до будь-якого з її учасників, висловлення нею до завершення розгляду справи позиції щодо обґрунтованості позовних вимог або заперечень відповідача чи вчинення інших дій, які б давали підстави об`єктивному спостерігачеві сумніватися у її здатності розглянути справу неупереджено.

Суд ураховує, що довіра учасників процесу до суду має істотне значення для забезпечення права на справедливий суд. Водночас вимога щодо об`єктивної виправданості сумнівів у безсторонності означає, що для відводу недостатньо лише внутрішнього переконання учасника процесу у можливій упередженості судді. В іншому разі можливість подальшої участі судді у справі фактично залежала б від суб`єктивного сприйняття стороною будь-якої процесуальної чи організаційної дії суду.

Заявником не наведено конкретних висловлювань або дій судді Стеценко О.С., які б свідчили про її негативне чи прихильне ставлення до будь-якої сторони або про сформовану наперед позицію щодо результату спору.

Таким чином, доводи заяви фактично зводяться до суб`єктивної інтерпретації заявником способу організації судового засідання та припущень щодо намірів головуючої, які не підтверджені об`єктивними обставинами.

За суб`єктивним критерієм доказів особистої упередженості судді Стеценко О.С. судом не встановлено.

За об`єктивним критерієм наведені заявником обставини також не є такими, що могли б породити в об`єктивного та поінформованого спостерігача обґрунтований сумнів у безсторонності судді.

Отже, передбачених статтею 36 ЦПК України підстав для відводу судді Стеценко О.С. від розгляду цієї цивільної справи не встановлено, а тому заява про її відвід задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 36, 40, 258261 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Соснівського районного суду м. Черкаси Стеценко Ольги Сергіївни від розгляду цивільної справи за позовом Комунального підприємства «Черкасиводоканал» Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення -відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремому апеляційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: Т.Є.Троян