Рішення № 139510129, 07.09.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/6843/26

Провадження 2/712/4082/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Троян Т.Є.

при секретарі Чумак Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28 жовтня 2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою вебсайту кредитодавця було укладено в електронній формі договір про відкриття кредитної лінії № 1618-5568 продукту «MiniKasa».

За умовами договору позивач зобов`язався надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб у розмірі 15 000 грн строком на 365 днів. Базовий період кредитування визначено тривалістю 28 днів, комісію за видачу кредиту - у розмірі 15 % від суми кредиту, процентну ставку - 1 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів з дня укладення договору та 0,74 % за кожен день користування кредитом починаючи зі 181-го календарного дня і до закінчення строку дії договору або фактичного повернення кредиту.

Позивач зазначав, що кредитний договір разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом споживчого кредиту та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача і реальної річної процентної ставки становлять єдиний договір, з умовами якого відповідач був ознайомлений до його укладення.

На виконання взятих на себе зобов`язань ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через фінансового партнера перерахувало на зазначений відповідачем картковий рахунок кредитні кошти у розмірі 15 000 грн, що, за твердженням позивача, підтверджується довідкою та квитанцією про перерахування коштів.

У подальшому сторони продовжили кредитування в межах відкритої кредитної лінії. Так, 19 листопада 2025 року між сторонами було укладено додаткову угоду, на підставі якої відповідачу додатково надано 2 000 грн кредитних коштів, а 11 грудня 2025 року - додаткову угоду, відповідно до якої відповідачу додатково надано 2 800 грн.

Відповідач належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку із чим, за розрахунком позивача, станом на 02 березня 2026 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 48 454 грн., яка складається із: 19 500 грн. заборгованості за кредитом; 18 634 грн. заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом; 9 900 грн. процентів, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України; 420 грн. заборгованості зі сплати комісії.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» просило стягнути з ОСОБА_1 зазначену заборгованість у загальному розмірі 48 454 грн, а також понесені судові витрати.

Ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси від 22.05.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано відповідачу термін на подання відзиву до суду.

Представник відповідача адвокат Кучер Ю.В. скерувала до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги визнала частково. Не заперечувала, що 28 жовтня 2025 року ОСОБА_1 уклав із ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» договір про відкриття кредитної лінії № 1618-5568 продукту «MiniKasa» та отримав кредитні кошти у розмірі 15 000 грн. Також підтвердила укладення відповідачем додаткових угод від 19 листопада 2025 року та 11 грудня 2025 року, відповідно до яких ним було отримано додатково 2 000 грн та 2 800 грн кредитних коштів.

Заборгованість за основною сумою кредиту у розмірі 19 500 грн відповідач визнав.

Водночас заперечував проти стягнення 18 634 грн. договірних процентів, 9 900 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, та 420 грн. комісії.

Заперечуючи проти стягнення договірних процентів, представник відповідача зазначала, що позивачем не надано належних доказів отримання ОСОБА_1 одноразового ідентифікатора, здійснення ним входу до особистого кабінету та підписання саме наданих позивачем примірників договору і додаткових угод електронним підписом.

Зазначала, що подані позивачем паперові копії електронних документів самі по собі не дають можливості перевірити їх цілісність та незмінність, а відтак, на думку сторони відповідача, позивач не довів, що саме викладені у наданих суду документах умови щодо розміру процентної ставки та інших платежів існували на час укладення договору та були погоджені відповідачем.

Крім того, представник відповідача посилалася на те, що наданий позивачем розрахунок заборгованості складений самим кредитодавцем та є його внутрішнім документом, а тому, на її думку, не є достатнім доказом заявленого до стягнення розміру заборгованості.

Також зазначала, що відповідно до статей 1048, 1050 ЦК України право кредитодавця на нарахування передбачених договором процентів існує лише протягом погодженого сторонами строку кредитування.

З огляду на викладене просила відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_1 18 634 грн. договірних процентів, 9 900 грн. процентів, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, та 420 грн комісії.

Одночасно представник відповідача звернулася з клопотанням про витребування у ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» оригіналів електронних доказів -договору про відкриття кредитної лінії № 1618-5568 від 28 жовтня 2025 року та додаткових угод до нього від 19 листопада 2025 року і 11 грудня 2025 року.

Клопотання мотивувала необхідністю перевірки електронного файлу підпису та відповідності поданих до суду паперових примірників договору і додаткових угод їх електронним оригіналам.

У задоволенні зазначеного клопотання суд ухвалою від 08.07.2026 року відмовив.

Суд виходив із того, що відповідач, визнаючи факт укладення кредитного договору та обох додаткових угод, отримання на їх підставі кредитних коштів, а також наявність заборгованості за основною сумою кредиту, не навів конкретних обставин, які б свідчили про невідповідність поданих позивачем копій електронних документів їх оригіналам.

Зокрема, сторона відповідача не зазначила, яка саме умова наданих позивачем договору чи додаткових угод відрізняється від умов, з якими ОСОБА_1 ознайомлювався під час їх укладення, не послалася на наявність у відповідача іншої редакції відповідних документів та не навела конкретних даних про внесення позивачем змін до їх змісту після укладення.

Таким чином, наведені стороною відповідача сумніви фактично ґрунтувалися на припущенні про потенційну технічну можливість зміни електронного документа, а не на конкретних обставинах цієї справи.

Крім того, клопотання не містило відомостей про вжиття відповідачем заходів для самостійного отримання відповідних електронних документів у позивача, доказів відмови у їх наданні або причин, які об`єктивно унеможливлювали їх самостійне отримання та зумовлювали необхідність сприяння суду відповідно до статті 84 ЦПК України.

При цьому суд врахував, що передбачений процесуальним законом механізм витребування доказів спрямований на сприяння учаснику справи в отриманні доказу, який він об`єктивно не може отримати самостійно, та не може використовуватися для проведення судом за ініціативою сторони пошукової перевірки доказів лише з метою встановлення, чи не існують обставини, які потенційно могли б бути використані на підтвердження її заперечень.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами цивільного законодавства.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статей 76, 77, 78, 80, 89 ЦПК України суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які оцінює за своїм внутрішнім переконанням, заснованим на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Судом встановлено, що 28 жовтня 2025 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1618-5568 продукту «MiniKasa».

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі, зокрема у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

За змістом статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття іншою стороною, а електронний правочин може бути підписаний, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Надані позивачем докази суд оцінює не ізольовано, а у їх сукупності з поведінкою сторін під час виникнення та виконання кредитних правовідносин.

При цьому ОСОБА_1 не заперечує факту укладення договору від 28 жовтня 2025 року, прямо зазначає про це у відзиві, визнає отримання на його підставі 15 000 грн., а також визнає укладення додаткових угод від 19 листопада 2025 року та 11 грудня 2025 року й отримання за ними відповідно 2 000 грн. та 2 800 грн.

Крім того, відповідач визнав наявність непогашеної заборгованості за основною сумою кредиту у розмірі 19 500 грн.

Отже, між сторонами відсутній спір щодо самого факту виникнення кредитних правовідносин, укладення договору та додаткових угод і фактичного отримання відповідачем кредитних коштів.

Заперечення відповідача фактично стосуються доведеності змісту окремих умов договору, передусім щодо процентної ставки.

Разом із тим, відповідач не зазначив, якими саме були, на його переконання, погоджені сторонами умови щодо процентної ставки, не надав іншого примірника договору чи додаткових угод та не навів будь-яких конкретних обставин, які б свідчили, що наданий позивачем текст договору був змінений після його укладення.

Саме припущення про технічну можливість внесення змін до електронного документа без наведення обставин, які свідчили б про вчинення таких дій у конкретному випадку, не спростовує доказів, наданих позивачем.

У зв`язку із цим суд не знаходить підстав для висновку, що погоджені сторонами умови кредитування відрізнялися від тих, які містяться у наданих позивачем договорі та додаткових угодах.

Як матеріалами справи та і самим відповідачем підтверджено надання кредитних коштів, а саме: 15 000 грн. - на підставі договору від 28 жовтня 2025 року; 2 000 грн.- відповідно до додаткової угоди від 19 листопада 2025 року; 2 800 грн. - відповідно до додаткової угоди від 11 грудня 2025 року.

Із розрахунку заборгованості також убачається, що 24 листопада 2025 року відповідач здійснив платіж у розмірі 7 000 грн, частина якого була зарахована в погашення основного боргу, внаслідок чого його залишок зменшився.

Після наступного надання 11 грудня 2025 року 2 800 грн залишок основного боргу становив 19 500 грн.

Відповідач розмір зазначеної заборгованості визнав та доказів її подальшого погашення не надав.

Тому, вимога про стягнення 19 500 грн основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Суд ураховує доводи відповідача про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом існує в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Разом із тим, такі доводи не спростовують заявленої у цій справі вимоги.

За умовами договору строк кредитування становив 365 календарних днів, тоді як спірний розрахунок здійснено за період з 28 жовтня 2025 року до 01 березня 2026 року, тобто виключно в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Протягом перших 180 календарних днів договором передбачена процентна ставка 1 % за кожен день користування кредитом. Отже, протягом усього охопленого спірним розрахунком періоду застосуванню підлягала саме зазначена ставка.

Заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 19 500 грн. відповідач визнав, у зв`язку з чим, з урахуванням положень частини першої статті 82 ЦПК України та відсутності у суду обґрунтованих сумнівів щодо достовірності чи добровільності такого визнання, зазначена обставина не підлягає доказуванню.

Водночас відповідач заперечував правильність визначення заборгованості за процентами у розмірі 18 634 грн., посилаючись, зокрема, на те, що наданий позивачем розрахунок складений самим кредитодавцем та є його внутрішнім документом.

Оцінюючи ці доводи, суд виходить із того, що предметом перевірки у цій частині є не сам факт отримання відповідачем кредитних коштів, який ним визнається, а наявність передбачених договором підстав для нарахування процентів, застосована процентна ставка, період їх нарахування та арифметична правильність визначення непогашеної заборгованості.

Перевіривши розрахунок позивача у сукупності з умовами кредитного договору та додаткових угод, суд встановив, що проценти нараховувалися за передбаченою договором ставкою 1 % на день на фактичний залишок основної суми кредиту: 150 грн. на день із суми 15 000 грн., після додаткового кредитування 170 грн. із суми 17 000 грн., після часткового погашення - 167 грн. із залишку 16 700 грн., а після надання 11 грудня 2025 року додаткових 2 800 грн -195 грн. на день із суми 19 500 грн.

Загалом позивачем нараховано 22 784 грн договірних процентів, із яких 4 150 грн погашено, внаслідок чого їх непогашений залишок становить 18 634 грн. Відповідач іншого розрахунку, який би спростовував наведені показники, не надав, а арифметичних невідповідностей у розрахунку позивача судом не встановлено.

Водночас вимога про стягнення 9 900 грн, які позивач визначив як проценти річних на підставі статті 625 ЦК України, задоволенню не підлягає.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачені наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Спірні правовідносини виникли та заявлене позивачем нарахування здійснене у період дії в Україні воєнного стану.

Отже, незалежно від правильності арифметичного визначення позивачем цієї суми, законодавством прямо передбачено звільнення позичальника від відповідальності, встановленої статтею 625 ЦК України, за відповідний період.

Тому, у стягненні 9 900 грн необхідно відмовити.

Не підлягає задоволенню і вимога про стягнення 420 грн заборгованості за комісією.

Як убачається з умов договору, кредитодавцем передбачено комісію за видачу кредиту у розмірі 15 % від суми наданих кредитних коштів.

При цьому така комісія пов`язана безпосередньо з видачею кредиту та не є платою за окрему додаткову чи супровідну послугу, яка надається споживачу за його замовленням.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості та іншу визначену законом інформацію.

За змістом статті 12 цього Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про споживчий кредит будь-які збори, проценти, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у розумінні цього Закону.

Ураховуючи, що заявлена позивачем комісія встановлена саме за видачу кредитних коштів та позивачем не доведено надання відповідачу за таку плату самостійної додаткової послуги, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для її стягнення.

Отже, у задоволенні вимоги про стягнення 420 грн. комісії слід відмовити.

Таким чином, із заявлених позивачем 48 454 грн доведеними та такими, що підлягають стягненню, є: 19 500 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 18 634 грн -заборгованість за договірними процентами.

Загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача, становить 38 134 грн.

У решті позовних вимог - щодо стягнення 9 900 грн. на підставі статті 625 ЦК України та 420 грн. комісії - необхідно відмовити.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено на 78,70 % від заявленої суми вимог (38 134 грн із 48 454 грн).

Тому сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеній частині позовних вимог, що складає 2095,30 грн.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 268, 274-279, 280-284, 289, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бул-р. Лесі Українки, 26 офіс 407, заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1618-5568 від 28 жовтня 2025 року у загальному розмірі 38 134, 00 гривні та судовий збір 2095,30 гривень, а всього стягнути 40 229,30 гривень (сорок тисяч двісті двадцять дев`ять грн. 30 коп).

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 07.09.2026 року.

Головуючий Т.Є.Троян

Учасники справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», місцезнаходження: ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бул-р. Лесі Українки, 26 офіс 407.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .