Рішення № 139510054, 07.09.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 524/6780/26

Номер провадження2/711/4088/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретаря судового засідання Дмитренка О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

25 травня 2026 року ТОВ «ФК «Позика», звернулося до Автозаводського районного суду м. Кременчука з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути зі ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 11715 грн, витрати на правничу допомогу та судові витрати (вхідний №22583/26, а.с.1-6).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 12.08.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №38320032 (далі Кредитний договір).

Згідно умов Кредитного договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит в розмірі, визначеному Кредитним договором, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у Кредитному договорі, додатках до нього та в правилах надання грошових коштів у позику, що розміщені на офіційному веб-сайті кредитодавця.

У зв`язку з цим, позивач підсумовує, що відповідач уклав Кредитний договір №38320032 від 12.08.2021 із ТОВ «ФК «Ірбіс» (ЄДРПОУ: 42427514) та відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 3300 грн.

Проте, як стверджує позивач у мотивувальній частині позовної заяви, відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин, зо передбачені ст.526 та ст.527 Цивільного кодексу України.

Щодо права вимоги про стягнення заборгованості за Кредитним договором до відповідача, то ТОВ «ФК «Позика» як позивач обгрунтовує це тим, що 01.09.2025 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» укладено договір факторингу №01092025/1, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Позика» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «ФК «Ірбіс», зокрема і до ОСОБА_1 за Кредитним договором №38320032 від 12.08.2021.

З огляду на викладене, ТОВ «ФК «Позика» просить суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання фінансово кредиту №38320032 від 12.08.2021 в сумі 11715 грн, з яких: 3300 грн - заборгованість за тілом кредиту, та 8415 грн - заборгованість за відсотками, а також судові витрати (2662,40 грн судового збору, та 5500 грн витрат на професійну правничу допомогу).

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 03 червня 2026 року позовну заяву ТОВ «ФК «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором направлено за підсудністю до Придніпровського районного суду м.Черкаси (а.с.13).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 серпня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 09 год 30 хв 07 вересня 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м.Черкаси (а.с.64-65).

Представник позивача Міньковська А.В. у судове засідання, що призначене о 09 год 30 хв 07.09.2026, не з`явилася, причин не прибуття у судове засідання суду не повідомив, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд» як безпосередньо позивача, так і ОСОБА_2 як його представника, що були отримані цими учасниками справи 18.08.2026 (а.с.70 зворот, 71 зворот).

Водночас, представник позивача Міньковська А.В., у п.6,7 прохальної частини позовної заяви від 25.05.2026, виявила про розгляд справи за відсутності представника позивача, а також не заперечила проти ухвалення заочного рішення (а.с.6, 6 зворот).

Крім того представник позивача Міньковська А.В., 10.08.2026 через підсистему «Електронний суд», подала клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, а також не заперечила проти ухвалення заочного рішення (а.с.67-68).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання 07 вересня 2026 року о 09 год 30 хв не з`явився, про причини неявки не повідомив, хоча про місце, день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв чи клопотань про проведення судового засідання без його участі до суду не подав, відзиву до суду не направив (відповідно до вимог ч.8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами).

У зв`язку з цим 07 вересня 2026 року суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. У цьому судовому рішенні суд детально виклав підстави для проведення заочного розгляду справи, а тому повторно їх зазначати у судовому рішенні по суті спору суд не вбачає підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась у відсутність всіх учасників справи, тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію представника позивача, висловлену письмово, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 12 серпня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Ірбіс» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 38320032 (далі Кредитний договір).

Пунктами 3.1-3.2 Кредитного договору передбачено, що за цим договором товариство надає кредит клієнту у розмірі 3300 гривень 00 копійок, з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.2 цього договору, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити передбачені цим договором проценти у строки та на умовах даного договору.

За користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п. 4.2. цього договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою клієнта. При цьому, клієнт може скористуватись пільговим періодом та отримати пільгову процентну ставку (знижку) на умовах, визначених в п.п. 3.2.1, 3.2.2. п.3.2. цього договору:30 календарних днів з 12.08.2021 по 11.09.2021 зі сплатою процентів з призми відсоткової ставки 2,5%/день (пільгова процентна ставка); 60 календарних днів з 12.09.2021 по 10.11.2021 зі сплатою процентів з призми відсоткової ставки 3,0%/день (стандартна процентна ставка).

Мета кредитування - задоволення власних потреб клієнта, що не суперечить чинному законодавству України та не пов`язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю. Клієнт зобов`язується використовувати кредит лише відповідно до мети кредитування, що вказана у цьому договорі (п.3.4 Кредитного договору).

Пунктами 4.1 4.4 Кредитного договору передбачено, що видача (надання) товариством кредиту клієнту за цим договором проводиться протягом трьох операційних банківських дні з моменту укладення цього договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, реквізити якої зазначені клієнтом у особистому кабінеті, та, яка визначена клієнтом у якості основної платіжної картки.

Клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за Кредитом до 10.11.2021 року (далі за текстом «строк кредитування») шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок товариства.

Клієнт має право на дострокове погашення (повернення) кредиту.

Клієнт має право скористатись пільговою процентною ставкою повторно, якщо він сплатив проценти за користуванням кредиту не пізніше 3-ох днів після останнього дня попереднього пільгового періоду. У такому випадку клієнт на сайті товариства обирає наступний пільговий період, у значенні від 1 до 30 днів. Після обрання клієнтом наступного пільгового періоду, між товариством та клієнтом підписується додатковий договір до цього договору, в якому зазначають строк наступного пільгового періоду та оновлений загальний строк кредитування. У цьому випадку зміни істотних умов договору набирають чинності з моменту підписання сторонами додаткового договору до цього договору та додатку № 1 до цього договору в новій редакції. На наступний пільговий період розповсюджуються ті самі правила, що і на пільговий період, визначений в п.3.2.1. п. 3.2. цього договору. Після закінчення строку пільгового періоду нараховується стандартна процентна ставка, зазначена у п. 3.2.2. цього договору.

Сукупна вартість кредиту з урахуванням відсоткової ставки за кредитом, передбаченої пунктом цього договору, та детальний розпис сукупної вартості кредиту для клієнта (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки та формули розрахунків за кредитом наведено у додатку №1 до цього договору (п.5.2 Кредитного договору).

Пунктом 11.1 Кредитного договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 10.11.2021, але у будь-якому випадку до повного виконання клієнтом зобов`язань за цим договором.

Цей договір є електронним договором у розумінні Закону України "Про електронну комерцію", оформленим в електронній формі, складений українською мовою та має повну юридичну силу (п.13.1 Кредитного договору).

Із розділу 14 Кредитного договору суд встановив, що у ньому містяться відомості про підписання ОСОБА_1 12.08.2021 Кредитного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором 963684 (а.с.30-35).

Також суд встановив, що разом із Кредитним договором відповідач ОСОБА_1 , на виконання умов означеного правочину, погодився з графіком платежів за договором як додатком №1 до Кредитного договору шляхом його підписання 12.08.2021 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 963684 (а.с.35 зворот - 36).

Із листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №3152_251023172836 від 23.10.2025 судом встановлено, що о 20 год 36 хв 11 сек 12.08.2021 ТОВ «ФК «Ірбіс» через ТОВ «Універсальні платіжні рішення» здійснило перерахування грошових коштів в сумі 3300 грн, що відповідає сумі кредиту, отриманого відповідачем ОСОБА_1 на виконання умов Кредитного договору, шляхом їх перерахування на картковий рахунок відповідача з призначенням платежу: зарахування 3300 грн на картку НОМЕР_1 (а.с.43).

Згідно безпосередньо дослідженого судом розрахунку заборгованості за Кредитним договором, що підготовлений ТОВ «ФК «Ірбіс», суд встановив, що означеним товариством як кредитодавцем 12.08.2021 видано відповідачу ОСОБА_1 кредит в сумі 3300 грн; у період часу з 12.08.2021 до 11.09.2021 включно, позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 82,5 грн, а в період з 12.09.2021 до 10.11.2021 в сумі 99 грн.

Крім того з означеного засобу доказування судом встановлено, що ОСОБА_1 не сплачував грошові кошти ТОВ «ФК «Ірбіс» у рахунок погашення як основної суми боргу, так і відсотків за користування кредитними коштами (а.с.49-50).

Суд, безпосередньо дослідивши договір факторингу №01092025/1 від 01 вересня 2025 року (далі Договір факторингу) встановив, що означеного дня між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» укладено означений правочин, відповідно до п.2.1 якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором (а.с.37-39).

Факт оплати ТОВ «ФК «Позика» ТОВ «ФК «Ірбіс» грошових коштів за відступлення прав вимоги згідно Договору факторингу судом встановлено із, дослідженої у судовому засіданні, платіжної інструкції №6054383 від 02.09.2025, відповідно до якої ТОВ «ФК «Позика» перерахувало ТОВ «ФК «Ірбіс» 3 490 472,17 грн плати за укладення договору факторингу №01092025/01 від 01.09.2025 (а.с.46).

Із витягу з реєстру боржників як додатку №1 до договору факторингу №01092025/1 від 01.09.2025 судом встановлено, що ТОВ «ФК «Позика» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 згідно Кредитного договору в сумі 11715 грн, з яких: 3300 грн заборгованість за тілом кредиту, та 8415 грн заборгованість за відсотками (а.с.24).

Відповідно до положень ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 (далі Закон №675), пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст. 11 Закону №675).

Статтею 12 Закону №675 визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону №675 передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Таким чином, суд встановив, що позивач як новий кредитор набув права вимоги до відповідача за Кредитним договором на підставі договору факторингу №01092025/1 від 01.09.2025.

Частина 1,2 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частинами 1,2 ст.1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, із дослідженого безпосередньо в судовому засіданні Кредитного договору суд встановив, що його сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано такий кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на відповідних умовах шляхом підписання означеного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а саме: 963684.

Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду жодних доказів як неотримання ним у кредит від ТОВ «ФК «Ірбіс» грошових коштів у сумі 3300 грн, так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов Кредитного договору у строки, передбачені цим правочином.

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту за Кредитним договором як первісному кредитодавцю ТОВ «ФК «Ірбіс», так і його правонаступнику у спірних правовідносинах ТОВ «ФК «Позика», тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 3300 грн у рахунок погашення тіла кредиту підлягає задоволенню.

Щодо розміру заборгованості за відсотками в сумі 8415 грн суд зазначає наступне.

Пунктами 3.1-3.2 Кредитного договору передбачено, що за цим договором товариство надає кредит клієнту у розмірі 3300 гривень 00 копійок, з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.2 цього договору, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити передбачені цим договором проценти у строки та на умовах даного договору.

За користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п. 4.2. цього договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою клієнта. При цьому, клієнт може скористуватись пільговим періодом та отримати пільгову процентну ставку (знижку) на умовах, визначених в п.п. 3.2.1, 3.2.2. п.3.2. цього договору: 30 календарних днів з 12.08.2021 по 11.09.2021 зі сплатою процентів з призми відсоткової ставки 2,5%/день (пільгова процентна ставка); 60 календарних днів з 12.09.2021 по 10.11.2021 зі сплатою процентів з призми відсоткової ставки 3,0%/день (стандартна процентна ставка).

Мета кредитування - задоволення власних потреб клієнта, що не суперечить чинному законодавству України та не пов`язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю. Клієнт зобов`язується використовувати кредит лише відповідно до мети кредитування, що вказана у цьому договорі (п.3.4 Кредитного договору).

Пунктами 4.1 4.4 Кредитного договору передбачено, що видача (надання) товариством кредиту клієнту за цим договором проводиться протягом трьох операційних банківських дні з моменту укладення цього договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, реквізити якої зазначені клієнтом у особистому кабінеті, та, яка визначена клієнтом у якості основної платіжної картки.

Клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за Кредитом до 10.11.2021 року (далі за текстом «строк кредитування») шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок товариства.

Клієнт має право на дострокове погашення (повернення) кредиту.

Клієнт має право скористатись пільговою процентною ставкою повторно, якщо він сплатив проценти за користуванням кредиту не пізніше 3-ох днів після останнього дня попереднього пільгового періоду. У такому випадку клієнт на сайті товариства обирає наступний пільговий період, у значенні від 1 до 30 днів. Після обрання клієнтом наступного пільгового періоду, між товариством та клієнтом підписується додатковий договір до цього договору, в якому зазначають строк наступного пільгового періоду та оновлений загальний строк кредитування. У цьому випадку зміни істотних умов договору набирають чинності з моменту підписання сторонами додаткового договору до цього договору та додатку № 1 до цього договору в новій редакції. На наступний пільговий період розповсюджуються ті самі правила, що і на пільговий період, визначений в п.3.2.1. п. 3.2. цього договору. Після закінчення строку пільгового періоду нараховується стандартна процентна ставка, зазначена у п. 3.2.2. цього договору.

Сукупна вартість кредиту з урахуванням відсоткової ставки за кредитом, передбаченої пунктом цього договору, та детальний розпис сукупної вартості кредиту для клієнта (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки та формули розрахунків за кредитом наведено у додатку №1 до цього договору (п.5.2 Кредитного договору).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Суд, перевіривши нарахування позивачем розміру боргу за нарахованими та несплаченими процентами за користування відповідачем кредитом, керуючись ст.627 ЦПК України, а також умовами Кредитного договору, встановив, що їх розмір визначений неправильно.

Суд, проаналізувавши умови Кредитного договору дійшов висновку, що його сторони обумовили те, що протягом перших 30 календарних днів, тобто з 12.08.2021 по 11.09.2021, позичальник мав би сплачувати проценти за користування сумою кредиту з призми відсоткової ставки 2,5%/день (пільгова процентна ставка), а протягом наступних 60 календарних днів, тобто з 12.08.2021 по 10.11.2021, зі сплатою процентів з призми відсоткової ставки 3,0%/день (стандартна процентна ставка). Отже, строк кредитування сторонами Кредитного договору визначений наступний: з 12.08.2021 до 10.11.2021.

Так, за період з 12.08.2021 до 11.09.2021 розмір відсотків, що підлягали сплаті позичальником кредитодавцю складає 2475 грн (3300 грн х 0,025 = 82,5 грн; 82,5 грн х 30 днів = 2475 грн); водночас, за період з 12.09.2021 до 10.11.2021 розмір відсотків склав 5940 грн (3300 грн х 0,03 = 99 грн; 99 грн х 60 днів = 5940 грн).

Таким чином, розмір відсотків, які підлягали сплаті відповідачем на користь кредитодавця ТОВ «ФК «Ірбіс», згідно умов Кредитного договору і лишилися несплаченими останнім складає 8415 грн, які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Також суд дійшов висновку про необхідність здійснення правового аналізу дотримання первісним кредитодавцем Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023 в частині здійснення розрахунку розміру відсотків з призми відсоткової ставки 2,5% та 3%/день.

Так, ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023, що набрав чинності 24.12.2023, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно до пункту 17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (тобто, з 24.12.2023 до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно); починаючи з 21.08.2024 та надалі - 1%.

Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (частина 1 ст.5 ЦК України).

Частиною 3 ст.6 ЦК України встановлено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Здійснивши аналіз означених правових норм, суд звертає увагу учасників справи, що встановлення процентної ставки у розмірі як 2,5%/день, так і 3%/день, що передбачені умовами Кредитного договору, мало місце до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX від 22.11.2023, а тому первісним кредитодавцем, під час укладення з позичальником ОСОБА_1 . Кредитного договору, дотримано положення Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин (укладення Кредитного договору).

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що розмір відсотків, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача в розмірі, підлягає задоволенню саме в сумі 8415 грн.

Водночас відповідач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав суду жодних належних і допустимих доказів щодо неправильності розрахунку заборгованості за Кредитним договором, зокрема, з призми розміру сплачених ним коштів у рахунок як погашення суми кредиту, так і відсотків, що вплинуло б на розмір заборгованості, зокрема за відсотками.

Що стосується прохання позивача, що викладене у п.4 прохальної частини позовної заяви, про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу в розмірі 5500 грн, то суд зазначає про таке.

Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1) договору про надання правової допомоги №39493634/03 від 02 січня 2026 року, укладеного між ТОВ «ФК «Позика» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (а.с.27-29); 2) додаткової угоди №38320032 від 08.05.2026 до договору про надання правової допомоги №39493634/03 від 02 січня 2026 року, укладеного між ТОВ «ФК «Позика» та ФОП ОСОБА_3 (а.с42); 3) акту надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 08.05.2026, укладеного між ТОВ «ФК «Позика» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (а.с.21); 4) детального опису робіт (наданих послуг), виконаних ОСОБА_3 , необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «Позика» щодо стягнення кредитної заборгованості від 08.05.2026 (а.с.25) .

У зв`язку з цим, судом встановлено, що правову допомогу позивачу у цій цивільній справі надавала ОСОБА_3 як фізична особа-підприємець.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч.1, п.1 ч.3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування. (ч.5 ст135 ЦПК України).

За змістом статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас суд звертає увагу учасників справи, що поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб`єктом (абзац другий підпункту 2.2.1 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини висновку Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) (реєстр. № 1013) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 31 жовтня 2019 року № 4-в/2019).

Таким чином, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України.

Аналогічний висновок щодо застосування означених вище норм процесуального права викладено у п.63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 по справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21), яку суд застосовує до спірних правовідносин з метою виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.

З огляду на викладене, беручи до уваги, що матеріали справи не містять жодного належного і допустимого доказу тому юридичному факту, що правову допомогу у цій справі позивачу надавала ОСОБА_3 як адвокат, тому у задоволенні прохання позивача про стягнення з відповідача 5500 грн в рахунок компенсації витрат на професійну правничу допомогу, що надана позивачу ФОП ОСОБА_3 , слід відмовити у зв`язку з необгрунтованістю.

Водночас, суд відхиляє такі засоби доказування, що долучені позивачем до позову, як копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльності серії КС №11628/10 від 29.07.2024, яким документована адвокат Горобей Р.Г. (а.с.51), та копія посвідчення адвоката України, яким документована адвокат Горобей Р.Г (а.с.52), оскільки, як встановлено судом з матеріалів цивільної справи, правничу допомогу позивачу в означеній цивільній справі ОСОБА_3 надавала позивачу не як адвокат, а як фізична особа-підприємець.

Що стосується прохання позивача, викладеного у п.3 прохальної частини позовної заяви про стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат, то суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із досліджених судом матеріалів позовної заяви вбачається, що витрати позивача по сплаті судового збору складають 2662,40 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8), що підтверджується платіжною інструкцією № 38320032 від 14.05.2026 (а.с.7).

З огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за Кредитним договором у загальному розмірі 11715 грн, що судом визнана обгрунтованою і вмотивованою, тому з відповідача на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір у сумі 2662,40 грн

Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Позика» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором підлягають задоволенню в розмірі 11 715 грн, з яких: 3300 грн заборгованість за основною сумою боргу, та 8415 грн заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами. Крім того з відповідача на користь позивача слід стягнути 2662,40 грн судового збору. У задоволенні прохання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись ст. 5, 527, 530, 599, 610, 626-628, 634, 638, 1046, 1048-1050, 1054, 1056-1, 1077, 1082 ЦК України, ст.8, п.17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.13, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 137, 141, 264, 265, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №38320032 від 12 серпня 2021 року в розмірі 11 715 (одинадцять тисяч сімсот п`ятнадцять) гривень, з яких: 3300 (три тисячі триста) гривень заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту), та 8415 (вісім тисяч чотириста п`ятнадцять) гривень заборгованість за відсотками.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок.

У стягненні витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне заочне рішення складене 07 вересня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», код ЄДРПОУ: 39493634, місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: О. В. Петренко