Рішення № 13950972, 11.02.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.02.2011 Справа № 5008/11/2011

позивач: ПАТ „ВТБ Банк” в особі відділення „Закарпатська регіональна дирекція” м.Ужгород

відповідач: ЗАТ „Котнар” м.Берегово

відповідач: ТОВ „Торговий дім „Котнар плюс” м.Рівне

відповідач: ТОВ „Торговий дім Котнар” м.Рівне

відповідач: ФОП ОСОБА_1 м.Рівне

відповідач: ФОП ОСОБА_2 м.Рівне

За участі 3-х осіб на стороні відповідача без самостійних вимог:

ТОВ „Вест-Сток” м.Ужгород

ТОВ „Фондова компанія „Стар інвест” м.Київ

суть позову: визнання недійсними договорів

Суддя О.С.Йосипчук

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_3 - представник

відповідача: ОСОБА_4 - представник

відповідача: ОСОБА_5 - представник

відповідача: ОСОБА_5 - представник

відповідача: ОСОБА_5 - представник

відповідача: ОСОБА_5 - представник

Від третіх осіб: представники не зявились

Розглянувши матеріали справи за позовом

Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” в особі відділення „Закарпатська регіональна дирекція” м.Ужгород до закритого акціонерного товариства „Котнар” м.Берегово, до товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Котнар плюс” Рівне, до товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Котнар” м.Рівне, до фізичною особи підприємця ОСОБА_1 м.Рівне та до фізичної особи підприємця ОСОБА_2” м.Рівне про визнання недійсними:

- договір купівлі-продажу цінних паперів БО3-2901/10 від 29.01.2010р., укладеним між ТОВ „торговий дім Котнар плюс” та ТОВ „Фондова біржа „Стар ін вест”;

- договір купівлі-продажу цінних паперів №48Б від 04.02.2010р., укладений між ТОВ „Торговий дім Котнар плюс” та ЗАт „Котнар”;

- договір купівлі-продажу цінних паперів №Б02-2901/10 від 29.01.2010р., укладений між ТОВ „Торговий дім Котнар” та ТОВ „Фондова компанія „Стар ін вест”;

- договір купівлі-продажу цінних паперів №Б/208-09/01 від 14.10.2010р., укладений між ФОП ОСОБА_1 та ЗАТ „Котнар”;

- договір купівлі-продажу цінних паперів №Б/208-09/02 від 14.10.2010р., укладений між ФОП ОСОБА_2 та ЗАТ „Котнар”,

ВСТАНОВИВ:

Предметом даного позову є вимога позивача визнати недійсним:

- договір купівлі-продажу цінних паперів БО3-2901/10 від 29.01.2010р., укладеним між ТОВ „Торговий дім Котнар плюс” та ТОВ „Фондова біржа „Стар ін вест”. Згідно з даним договором ТОВ „Торговий дім Котнар плюс” придбало прості векселі серії АА №1907757 номінальною вартістю 1 650 000 грн., №1383964 номінальною вартістю 14 175 000грн., №1383963 номінальною вартістю 14175 000грн. Емітентом даних векселів являється ЗАТ „Котнар”. Актом приймання передачі від 29.01.2010р. підтверджено факт передачі означених вище цінних паперів від продавця (ТОВ „Фондова біржа „Стар ін вест”) до покупця (ТОВ „Торговий Бім Котнар плюс). Факт оплати придбаних за даним договором векселів підтверджено банківськими виписками про рух коштів на рахунку ТОВ „ТД Котнар плюс”. На момент придбання векселів строк платежу по ним не настав.

- договір купівлі-продажу цінних паперів №48Б від 04.02.2010р., укладений між ТОВ „Торговий дім Котнар плюс” та ЗАТ „Котнар”; За даним договором ЗАТ „Котнар” придбало у ТОВ „Торговий дім Котнар плюс” простий вексель серії АА №1383963 на суму 14175000 грн. ОСОБА_4 приймання-передачі від 04.02.2010р. даний цінний папір було передано у власність ЗАТ „Котнар”. На момент придбання векселя строк платежу по ньому не настав.

- договір купівлі-продажу цінних паперів №Б02-2901/10 від 29.01.2010р., укладений між ТОВ „Торговий дім Котнар” та ТОВ „Фондова компанія „Стар ін вест”. За даним договором ТОВ „Торговий дім Котнар” придбало у ТОВ „Фондова компанія „Стар ін вест” прості векселі серії АА №1907758 на суму 1000 000 грн., №1907759 на суму 1000 000 грн., №1907760 на суму 1000 000 грн. Емітентом даних векселів являється ЗАТ „Котнар”. На момент придбання векселів строк платежу по ним не настав.

- договір купівлі-продажу цінних паперів №Б/208-09/01 від 14.10.2009р., укладений між ФОП ОСОБА_1 та ЗАТ „Котнар”. За даним договором ЗАТ „Котнар” придбало у ФОП ОСОБА_1 прості векселі серії АА № 01900789 на суму 240000 грн., №0190790 на суму 240000 грн., №0199791 на суму 240000 грн., №0190792 на суму 240000 грн., №0190793 на суму 240000 грн., №0190794 на суму 240000 грн., №0190795 на суму 240000 грн., №0190796 на суму 240000 грн., №0190797 на суму 240000 грн., №0190797 на суму 240000 грн., №0190798 на суму 240000 грн., №0199101 на суму 87000 грн., №0199102 на суму 87000 грн., №0199103 на суму 87000 грн., №0199104 на суму 87000 грн.. №0199105 на суму 87000 грн., №0199106 на суму 87000 грн., №0199107 на суму 87000 грн., №0199108 на суму 87000 грн., №0199109 на суму 87000 грн., №0199110 на суму 87000 грн., №0199112 на суму 82200грн., №0199113 на суму 82200 грн., №0199114 на суму 82200 грн., №0199115 на суму 82200 грн., №0199116 на суму 82200 грн., №0199117 на суму 82200 грн., №0199118 на суму 82200 грн., №0199119 на суму 82200 грн., №0199120 на суму 82200 грн., №0946801 на суму 91800 грн., №0946801 на суму 91800 грн., №0946802 на суму 91800 грн., 0946803 на суму 91800 грн., №0946804 на суму 91800 грн., №0946805 на суму 91800 грн., №0199147 на суму 91800 грн., №0199147 на суму 91800 грн., №0199148 на суму 91800 грн., №0199149 на суму 91800 грн., №0199150 на суму 91800 грн., №0946832 на суму 76500 грн., №0946833 на суму 76500 грн., №0946834 на суму 76500 грн., №0946835 на суму 76500 грн., №0946837 на суму 98400 грн., №0946839 на суму 240600 грн., № 0946840 на суму 240600 грн., №0909501 на суму 240600 грн., №0909502 на суму 240600 грн., №0909503 на суму 240600 грн., №0909504 на суму 240600 грн., №0909505 на суму 240600 грн., №0909506 на суму 240600 грн., 0909507 на суму 240600 грн., №0909508 на суму 240600 грн., №0909509 на суму 240600 грн., №0909510 на суму 240600 грн. Емітентом даних векселів являється ТОВ „Вест-табако-груп-Д” Також даним договором ЗАТ „Котнар” придбав прості векселі серіїї АА №0190743 на суму 1396022,54 грн., №0190744 на суму 1350989,55 грн., №0190747 на суму 1350989,55 грн., емітентом яких є ТОВ „Торговий дім Котнар”. На момент придбання векселів строк платежу по ним не настав.

- договір купівлі-продажу цінних паперів №Б/208-09/02 від 14.10.2009р., укладений між ФОП ОСОБА_2 та ЗАТ „Котнар”. За даним договором ЗАТ „Котнар” придбав у ФОП ОСОБА_2 прості векселі серії АА №0190731 на суму 1100000грн., №0190732 на суму 323325грн., №0190738 на суму 1396452,65 грн., №0190739 на суму 434052,50 грн., №0190742 на суму 343525 грн., №0190741 на суму 1215890,60 грн., №0190773 на суму 120000 грн., №0190774 на суму 120000 грн, №0190775 на суму 120000 грн., №0190776 на суму 120000 грн., №0190777 на суму 120000 грн.. №0190778 на суму 120000 грн., №0190780 на суму 120000 грн., №0190781 на суму 120000 грн., №0190782 на суму 120000 грн., №0199121 на суму 92000 грн., №0199122 на суму 92000 грн., №0199123 на суму 92000 грн., №0199124 на суму 92000 грн., №0199125 на суму 92000 грн., №0199126 на суму 122000 грн., №0199127 на суму 122000 грн., №0199128 на суму 100000 грн., №0199129 на суму 100000 грн., №0199130 на суму 100000 грн., №0946842 на суму 86880 грн. Емітентом даних векселів являється ТОВ „Торговий дім „Котнар”. На момент придбання векселів строк платежу по ним не настав.

Стверджуючи про недійсність (фіктивність) угод позивач посилається на те, що засновниками обох товариств (ТОВ „Торговий дім Котнар плюс” та ЗАТ „Котнар”), що придбали за угодами №Б03-2901/10 від 29.01.2010р. та №48Б від 04.02.2010р. є одні і ті ж самі фізичні особи (ОСОБА_2 та ОСОБА_6). За таких обставин, як стверджує позивач, ТОВ „Торговий дім Котнар плюс” та ЗАТ „Котнар” є повязаними між собою особами і знали, що зобовязання по спірним договорам виконаними не будуть.

Далі, на думку позивача, також є нечинними (фіктивними) договір №Б02-2901/10 від 29.01.2010р., оскільки його також укладено повязаними особами ТОВ „Торговий дім Котнар” та ЗАТ „Котнар”, договір №Б/208-09/02 від 14.10.2009р., оскільки його укладено повязаними особами ФОП ОСОБА_1 та ЗАТ „Котнар”, та договір №Б/208-09/02 від 14.10.2009р., оскільки його укладено повязаними особами ФОП ОСОБА_2 та ЗАТ „Котнар”.

Як вбачається із позовної заяви, позивачем власні позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що внаслідок укладання оспорених договорів створену значну кредиторську заборгованість у ЗАТ „Котнар”, яка надасть змогу визнати ЗАТ „Котнар” банкрутом та включити до складу кредиторів повязаних юридичних осіб.

В якості нормативного обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ч.1 та ч.3 ст.215 ЦК України, ст.234 ЦК України та ст.234 ЦК України.

Окремо, Листом від 20.01.2011р. №53/1000-04-2, позивачем нормативно, з посиланням на ст.15,16 ЦК України обґрунтовано право на звернення до суду у спірній ситуації та доповнено підстави позову посиланням на відсутність в учасників спірних договорів спеціального дозволу на операції з цінними паперами та на те, що ТОВ „Вест-Сток” було визнано банкрутом.

Крім того, позивач посилається на те, що векселі, які складали предмет продажу, повинні бути оформлені у порядку, встановленому ст.5 Закону України „Про обіг векселів в Україні” та придбаватись за кошти, що залишаються на підприємстві після сплати відсотків за кредит та податкових зобовязань. В той час, придбані за оспореними угодами векселі, не мають вексельної сили бо їх не підписано бухгалтером емітента а самі підприємство покупець (ЗАТ „Котнар”) має заборгованість по сплаті відсотків за банківські кредити перед кредитними установами.

Таким чином, для позивача обєднуючим фактором оспорених угод є те, що їх укладено повязаними особами, а виконання - призвело до виникнення у ЗАТ „Котнар” грошових зобовязань.

Відповідачі проти позову заперечують з підстав, викладених у відзивах та поясненнях до позовної заяви. Зокрема, не заперечуючи про факт спорідненості юридичних осіб контрагентів оспорених договорів, відповідачі посилаються на реальність укладених договорів, відповідність їх вимогам закону, та спростовують твердження про дефект векселів.

На доказ своїх заперечень відповідачами надано суду акти приймання-передачі придбаних векселів, копію Ліцензій на право професійної діяльності ТОВ „Вест-Сток” і ТОВ „Фондова компанія „Стар інвест” на ринку цінних паперів, копії оспорених угод та додатки до них, які регламентують порядок розрахунків із урахуванням правил ст.5 Закону України „Про обіг векселів в Україні”.

Окремо ЗАТ „Котнар” подано документально підтверджене пояснення про підстави емісії векселів, які придбавались за ос пореними угодами.

Також, на підтвердження вексельної сили, до матеріалів справи додано належним чином завірені копії придбаних за спірними угодами векселів.

У попередніх судових засіданнях неодноразово оголошувались відкладення та перерви за клопотаннями представників позивача.

Представники третіх осіб у засідання суду не зявились. Даних про припинення юридичних осіб, залучених до участі у справі в якості третіх осіб на стороні відповідачів, не поступало.

Факт спорідненості учасників оспорених угод не заперечується відповідачами.

Рішення оголошується в порядку ч.2 ст.85 ГПК України за погодженням сторін. Повний текст рішення виготовлено та складено 18.02.2011р.

Заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши подані по справі доказові матеріали, щодо спірного питання,

Суд відмовляє у задоволенні позову, виходячи з наступного:

Оспорені позивачем угоди є угодами купівлі-продажу цінних паперів і регламентуються Главою 17 ГК України, Главами, 14 і 54 ЦК України, Законом України „Про цінні папери та фондовий ринок”, Законом України „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” та іншими актами.

Поряд із продажем (розміщенням) цінних паперів, субєкти господарювання мають право на їх придбання в інших осіб емітентів та інших власників. Угоди з цінними паперами укладаються письмово і не підлягають нотаріальному посвідченню. До особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять усі посвідчені ним права. Право власності на цінні папери випущені у документарній формі, переходять до нового власника з моменту їх передачі за загальним правилом. Таким чином, оспорені договори являють собою правочини, вчинені в установленій законом формі і не заперечуються чинним законодавством.

У відповідності до ст.15 ЦК України, кожна сторона має право на захист свого права та охоронюваного законом інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому, ст.16 ЦК України передбачено право кожної особи звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм права вказує на те, що як спосіб захисту права у суді, визнання недійсним правочину застосовується у тих випадках, коли необхідно відновити становище, що існувало до укладення правочину з порушенням умов його дійсності.

Чинним законодавством не визначено кола осіб, які можуть бути позивачами у справах про визнання угод недійсними. Виходячи з положень ст.2 ГПК України, будь яке підприємство вправі звернутися до господарського суду за захистом своїх прав чи охоронюваних законом інтересів. У звязку з цим позивач повинен самостійно визначає у позовній заяві, у чому полягає порушення його прав та інтересів, і обґрунтовує позовні вимоги (ст.33 ГПК України). При цьому, аргументи позивача не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Розглядаючи спір по суті, суд перевірив доводи позивача щодо матеріально-правового інтересу у спірних правовідносинах та встановив відсутність підстав для правового захисту, з огляду на те, що позовна заява та подальші пояснення позивача не містять документально підтверджених і обґрунтованих пояснень того, які саме його майнові або немайнові права порушено, чи не визнано, чи оспорено відповідачами шляхом укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів. Також у ході судового засідання не було встановлено, які ж права позивача підлягають чи будуть поновлені внаслідок задоволення позову (чи є реальним спір).

Як вбачається із позовної заяви та додатку до неї обставинами звернення із позовом для позивача послужило не порушення свого права чи інтересу, а, власне, сам факт укладення угод, їх інтерпретація позивачем та посилання на загальне право захищати свої інтереси, встановлене ст.15 і ст.16 ЦК України. Жодних обґрунтувань які ж права позивача порушено, у який спосіб та яким чином порушені права і інтереси буде відновлено визнанням недійсними угод матеріали справи не містять. Не вбачається таке і з пояснень представника позивача у засіданні суду.

Тому, оскільки позивач не вказав на належне йому право, яке порушено відповідачами, не довів і не обґрунтував факту порушення свого права, його право на звернення до суду за захистом своїх прав чи охоронюваних законом інтересів, у спірній ситуації, слід визнати недоведеним.

Обґрунтовуючи підстави звернення з позовом, позивач посилається на те, що укладення оспорених договорів між повязаними особами призведе до банкрутства ЗАТ „Котнар”, а продавці за угодами предявлять свої права кредиторів. Дане твердження не може бути сприйняте судом як обгрунтування порушених прав і інтересів позивача з огляду на те, що ЗАТ „Котнар” є самостійним субєктом права правоздатним та дієздатним. Доказів обмеження дієздатності ЗАТ „Партнер” матеріали справи не містять, і позивачем не доведено.

Крім того, у ході судового розгляду справи встановлено, що провадження у справі про банкрутство ЗАТ „Котнар” (справа №5/58) порушено не контрагентами оспорених договорів, а ТОВ „Фудз трейд” м.Рівне, дійсні грошові вимоги якого підтверджені документально, не є повязаними із зобовязаннями, що досліджуються у даній справі, а виконавчий документ на стягнення сум боргу не було виконано протягом трьох місяців.

За таких обставин, майнові права визнаних судом кредиторів боржника повинні вирішуватись не у позовному провадженні, шляхом визнання угод недійсними, а у межах провадження у справі про банкрутство (ст.4-1 ГПК України) із урахуванням положень Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Слід зауважити, що згідно п.11 ст.17 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною, якщо угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки, або якщо угода укладена боржником з окремим кредитором чи іншою особою протягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію, і надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника.

Вимоги про визнання договорів недійсними (фіктивними) обґрунтовані позивачем посиланням на ст.234 ЦК України, згідно з якою правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, може бути визнано судом недійсним.

Предметом оспорених позивачем договорів є купівля-продаж цінних паперів. Згідно з Гл.14 ЦК України, цінний папір це документ, що посвідчує грошове зобовязання. Права за цінними паперами можуть передаватися, зокрема, на підставі цивільно-правових угод.

Як вбачається із матеріалів справи, виконання оспорених позивачем угод, відбулося на підставі актів приймання-передачі векселів, належним чином засвідчені копії яких додано до матеріалів справи відповідачами. Крім того, часткова оплата векселів підтверджена банківськими виписками про рух коштів на рахунку покупців цих векселів. Також до матеріалів справи додано копії векселів та підстави їх емісії.

Посилання позивача на те, що оспорені договори не будуть оплачені і мають на мету створення заборгованості не приймаються судом до уваги, оскільки сам по собі факт невиконання умов правочину не робить його автоматично нечинним. У цьому разі сторона договору може вимагати його розірвання або застосування інших встановлених наслідків. Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину.

Згідно з п.24 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. При цьому судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин.

Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Отже, позивач, який звертається з вимогою про визнання правочину фіктивним, має довести суду відсутність в учасників наміру створити юридичні наслідки. Тому, позаяк матеріалами справи підтверджено факт передачі векселів від продавця до покупця, ст.234 ЦК України у спірній ситуації застосуванню не підлягає.

У доповненнях до позовної заяви позивач посилається на те, що векселі, емітентом яких є ЗАТ „Котнар” не мають вексельної сили через відсутність на них підпису головного бухгалтера ЗАТ „Котнар”.

У відповідності до ст.5 Закону України „Про обіг векселів в Україні” векселі складаються на бланках з відповідним ступенем захисту та від імені юридичних осіб підписуються керівником і головним бухгалтером.

Однак, матеріалами справи, зокрема належним чином завіреними копіями векселів, емітованих ЗАТ „Котнар” підтверджується факт їх підписання керівником (ОСОБА_7) та головним бухгалтером (ОСОБА_8). За таких обставин, твердження позивача про фіктивність векселів спростовується належними доказами.

Як на підставу своїх позовних вимог, позивач додатково посилається на те, що при укладанні договорів купівлі-продажу №Б/208-09/01 від 14.10.2009р. та №Б/208-09/02 від 14.10.2009р. ЗАТ „Котнар” з порушенням закону діяло через посередника уповноваженої особи ТОВ „Вест-Сток” в особі ОСОБА_9, яке не являється професійним учасником на ринку цінних паперів. Крім того, Постановою Господарського суду Закарпатської області від 09.06.2009р. по справі №10/70 ТОВ „Вест-Сток” було визнано банкрутом, що припиняє повноваження керівників банкрута та виключає право на укладення угод.

У ході судового слухання справи встановлено, що професійна діяльність ТОВ „Вест-сток” грунтувалася на підставі Ліцензії серії АВ №389700 виданої Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку 14.01.2008р. з терміном дії до 29.10.2009р. Доказів припинення чи дострокового відізвання даної ліцензії сторонами спору не надано. Тому, зважаючи на те, що угоди купівлі-продажу №Б/208-09/01 та №Б/208-09/02 були укладені при посередництві ТОВ „Вест-Сток” 14.10.2009р., а дію ліцензії припинено 29.10.2009р. правових підстав у спірній ситуації, вважати порушеними ст.ст.16, 17 Закону України „Про цінні папери і фондовий ринок” у суду немає.

Далі, як вбачається із матеріалів справи, Постановою господарського суду Закарпатської області від 06.09.2009р. по справі №10/70 ТОВ „Вест-сток” визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру а обовязки ліквідатора покладено на Голову ліквідаційної комісії Гогну О.І.

У відповідності до ст.25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з дня свого призначення ліквідатор виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута і виконує повноваження керівника банкрута. Власне сам факт визнання боржника банкрутом не припиняє його обовязку виконати свої зобовязання (ч.9 п.1 ст.23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом”), як це передбачено дорученням від 23.07.2007р., оскільки у спірній ситуації його діяльність є брокерською, а не дилерською. Спірні угоди, на визнанні недійсними яких наполягає позивача не можна вважати договорами андерайтингу, а відтак і такими, що свідчать про пряму підприємницьку діяльність ТОВ „Вест-сток”. Брокерська діяльність ТОВ „Вест-сток” полягала у сприянні двом учасникам відносин в укладенні договору. У такому випадку брокер не стає самостійним учасником договору. Тобто у даному випадку має місце діяльність посередника, яка спрямована на сприяння в укладенні угод, на підставі умов, створених безпосередньо контрагентами.

Крім того, ОСОБА_4 виконаних робіт по договору доручення від 14.10.2009р. №Б/208-09 ТОВ „Вест-сток” виконало свої представницькі зобовязання і отримало винагороду у сумі 10247,96 грн., що підтверджується виписками з рахунку ЗАТ „Котнар”.

За таких обставин представницьку діяльність ТОВ „Вест-сток”, яке не являлось самостійним продавцем цінних паперів не можна закладати в основу нечинності договорів купівлі-продажу цінних паперів №Б/208-09/01 від 14.10.2009р. та №Б/208-09/02 від 14.10.2009р. у яких покупець - ЗАТ „Котнар” прийняв участь в їх укладенні через торговця цінних паперів, що має ліцензію, як це передбачено ч.ч.8,9 ст.17 Закону України „Про цінні папери і фондовий ринок”.

Також матеріалами справи підтверджено факт здійснення ТОВ „Фондова компанія „Стар ін вест” професійної діяльності на ринку цінних паперів на підставі Ліцензії ДКЦПФР серії АВ №520367 зі строком дії 24.07.2009р.-24.07.2014р. та професійної діяльності ТОВ „Спікер-брок-інвест” (Ліцензія серії АВ №362209 зі строком дії 21.08.2007р.-21.08.2012р.)

Отже, у спірній ситуації у суду відсутні правові підстави вважати порушеними приписи ч.ч.8,9 ст.17 Закону України „Про цінні папери і фондовий ринок” з огляду на правила п.3 ст.165 ГК України.

Статтею 165 ЦК України, зокрема ч.1 встановлено загальне правило за яким субєкти господарювання можуть придбавати цінні папери за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та відсотків за банківський кредит.

Заявляючи вимогу про визнання спірних договорів недійсними, позивач вказує на наявність у ЗАТ „Котнар” значної заборгованості по сплаті відсотків за користування банківським кредитом, що ставить договори купівлі-продажу цінних паперів №Б/208-09/01 від 14.10.2009р. та №Б/208-09/02 від 14.10.2009р. за межі закону.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства. Зміст правочину виражає волю сторін, направлену на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обовязків. Тому сам порядок виплати обумовленої ціни договору не породжує правових наслідків, як явище і не обумовлює застосування до спірних договорів правила ст.215 ЦК України.

Договори купівлі-продажу цінних паперів №Б/208-09/01 від 14.10.2009р. та №Б/208-09/02 від 14.10.2009р. не містять умови про спосіб виконання грошових зобовязань покупця цінних паперів, а тому не можуть сприйматись як такі, що порушують правила оплати цінних паперів. До того ж, згідно зі змінами до договорів купівлі-продажу цінних паперів №Б/208-09/01 від 14.10.2009р. та №Б/208-09/02 від 14.10.2009р., укладених 22.10.2009р. розрахунки проводяться протягом 5 днів з дати підписання договору. Оплата вартості придбаних цінних паперів здійснюється щорічно рівними частинами із грошових коштів, які залишаються у покупця після сплати податків та процентів по банківським кредитам.

Окрім того, ст.217 ЦК України заперечується можливість визнання правочину недійсним в цілому, якщо законові не відповідає та умова, без якої правочин був би все рівно вчинений.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються твердження позивача про необхідність захисту його прав та охоронюваних законом інтересів шляхом визнання угод купівлі-продажу цінних паперів недійсними. Також, у ході судового слухання справи не знайшли свого підтвердження обрані позивачем підстави позову.

За таких обставин, з підстав, обраних позивачем, позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.33,34,49, 82-85, 87 ГПК України,

СУД ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя О.С.Йосипчук