Рішення № 139508968, 07.09.2026, Рокитнівський районний суд Рівненської області

Справа № 369/11304/26

Провадження № 2/571/699/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року с-ще Рокитне

Рокитнівський районний суд Рівненської області в складі

головуючої судді Качмар М.Я.,

за участю секретаря судового засідання Качановської О.Ф., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку суброгації,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (далі - ТДВ «Експрес Страхування», Товариство) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку суброгації у загальному розмірі 25798,88 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 20.05.2025р. між ТДВ «Експрес Страхування» та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 209.25.06134, строком дії з 21.05.2025 р. по 20.06.2026 р., відповідно до якого було застраховано майнові інтереси власника автомобіля Toyota RAV4, д.р.н. НОМЕР_1 . 18 лютого 2026 року, о 19 год. 20 хв., в м. Києві, по вул. Академіка Заболотного 128А, водій ОСОБА_1 , керуючи ТЗ TOYOTA Avensis, д.р.н. НОМЕР_2 , не врахував стан проїзної частини, не був уважним, та не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого скоїв зіткнення з попереду зупинившимся ТЗ Toyota RAV4, д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Відповідно до постанови Голосіївським районним судом м. Києва від 31.03.2026 р. по справі № 752/4860/26, дорожньо-транспортної пригода відбулась з вини водія ОСОБА_1 .

Відповідно до Рахунку-фактури № СЧDM-1943 від 28.10.2025 складеного станцією технічного обслуговування ТОВ «Автосаміт Укравто» вартість відновлювального ремонту додаткових деталей ТЗ Toyota RAV4, д.р.н. НОМЕР_1 становить: 25 798,88 грн.

Відповідно до платіжною інструкцією № 9472795 від 02.03.2026 р. ТДВ «Експрес Страхування» було здійснено виплату страхове відшкодування в розмір на суму 25 798,88 грн. на розрахунковий рахунок станції технічного обслуговування ТОВ «Автосаміт Укравто».

Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача на момент настання ДТП не була забезпечена жодним страховиком, то відшкодування завданої ним шкоди внаслідок скоєння ДТП у даному випадку повинна здійснюватися на загальних підставах, тобто за рахунок винною особи. У зв`язку із цим позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь понесені ним витрати з виплати страхового відшкодування у загальному розмірі 25798,88 грн, а також вирішити питання про розподіл судових витрат у справі.

Ухвалою суду від 21 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, запропоновано відповідачу у 15-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали суду подати суду відзив на позов.

Відзиву на позовну заяву чи інших письмових пояснень щодо суті спору, а також заява про проведення розгляду справи з повідомленням учасників справи на адресу суду не надходило.

Згідно вимог частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не подав до суду відзив на позовну заяву, тому суд на підставі частини восьмої статті 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги ТДВ «Експрес Страхування» підлягають задоволенню з огляду на таке.

Положеннями статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому,що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Відповідно до приписів статті 12 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судом 18.02.2026 о 19 год 20 хв. у м. Києві, по вул. Академіка Заболотного 128А трапилася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ТЗ TOYOTA Avensis»,

д.р.н. НОМЕР_2 », під керуванням відповідача, та автомобіля «Toyota RAV4, д.р.н. НОМЕР_1 , у результаті чого вказані транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 31.03.2026 року по справі №752/4860/26 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення.

Відповідно до положень частини шостої статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Оскільки згадана вище постанова суду, якою була установлена вина відповідача у скоєнні ДТП набрала законної сили, то вона в силу частини четвертої статті 82 ЦПК України має преюдиціальне значення. Відтак у даному випадку вина відповідача у завданні власнику пошкодженого транспортного засобу матеріальних збитків встановлена та не підлягає доведенню.

Судом установлено, що 20.05.2025 між ТДВ «Експрес Страхування» та ОСОБА_2 укладено договір страхування наземних транспортних засобів №209.25.06134, за умовами якого строком на період з 21.05.2025 по 20.06.2026 включно було застраховано транспортний засіб «Toyota/Rav4», д.н.з. НОМЕР_1 , з виплатою страхового відшкодування без обмеження кількості разів у межах вартості відновлювального ремонту ТЗ, але не більше 250000 грн.

23.02.2026 власник пошкодженого транспортного засобу ОСОБА_2 повідомив позивача про настання події та подав заяву на виплату стравного відшкодування, яке просив здійснити на рахунок СТО - ТОВ «АВТОСАМІТ УКРАВТО» (а.с.20,34).

Вбачається, що 23.02.2026 пошкоджений автомобіль «Toyota/Rav4», д.н.з. НОМЕР_1 , було оглянуто та складено відповідний акт огляду транспортного засобу (а.с.28-32).

Згідно рахунку-фактури №2026003469 від 24.02.2026, складеного ТОВ «АВТОСАМІТ УКРАВТО», вартість відновлювального ремонту вказаного вище пошкодженого транспортного засобу з ПДВ визначена в сумі 25798,88 грн (а.с.33).

На підставі складеного позивачем страхового акту №3.26.00811-1 від 02.03.2026 страховик здійснив розрахунок суми страхового відшкодування, визначивши його в розмірі вказаної вище вартості відновлювального ремонту, та сплатив його на рахунок СТО - ТОВ «АВТОСАМІТ УКРАВТО», що підтверджується наданою в матеріали справи копією платіжної інструкції №9472795 від 02.03.2026 (а.с.36).

Вартість відновлювального ремонту вказаного вище транспортного засобу та його проведення підтверджена актом наданих послуг №2026004944 від 10.03.2026 на суму 25798,87 грн, складених ТОВ «АВТОСАМІТ УКРАВТО» (а.с.37-38).

Таким чином, підтверджено вартість відновлювального ремонту на суму 25798,87 грн.

Як убачається із наданої у матеріали справи роздруківки з офіційного сайту МТСБУ щодо перевірки чинності полісу внутрішнього страхування за параметрами транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність водія відповідача у справі, на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди, - застрахована не була.

Звертаючись до суду із позовом у цій справі, ТДВ «Експрес Страхування» посилалось на те, що після здійснення ним на виконання умов договору добровільного страхування транспортного засобу суми страхового відшкодування, до нього перейшло право вимоги до відповідача в межах сплаченої суми страхового відшкодування. При цьому, оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача на момент дорожньо-транспортної пригоди не була забезпечена жодним страховим полісом, то саме відповідач, як винна особа у завданні таких збитків, зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду на загальних підставах.

Так, відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Положеннями частин першої та другої статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до вимог частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За вимогами частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Згідно пункту 69 частини першої статті 1 Закону України «Про страхування», страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Приписами частини першої статті 980 ЦК України визначено, що предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.

Об`єктом страхування можуть бути: життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.

Статтею 980 ЦК України передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: 1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату, у строк встановлений договором.

В силу вимог частини четвертої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

Відповідно до статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з вимогами пункту 1 частини першої статті 92 Закону України «Про страхування», страховик за договором страхування зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк.

Також, статтею 108 Закону України «Про страхування» визначено, що страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Відповідно до пункту 50 частини першої статті 1 Закону України «Про страхування» страхова виплата (страхове відшкодування) - грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства.

Відповідно до вимог частини другої статті 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року по справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) у пунктах 68-70 зроблено такий висновок, що стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у ст. 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування (статті 512, 514 ЦК України). Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

Отже, відносини між позивачем та відповідачем регулюються правилами статті 993 ЦК України та статті 108 Закону України «Про страхування». Позивач як страховик потерпілої особи виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.

У зв`язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до нього перейшло право вимоги до завдавача шкоди в деліктному зобов`язанні в межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завданням шкоди в порядку суброгації.

Згідно з положеннями частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог частини першої статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За приписами статтей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Коробов проти України» (заява № 39598/03 від 21 липня 2011 року) суд вказав, що при оцінці доказів, суд, як правило - застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Європейський суд з прав людини також вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У ході судового розгляду відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання до суду відзиву на позовну заяву із викладом будь-яких заперечень проти позову, не оспорив визначену вартість відновлювального ремонту автомобіля, як і не довів, що станом на момент пригоди його цивільно-правова відповідальність була застраховано за відповідним страховим полісом і у нього відсутній обов`язок відшкодувати завдану шкоду в межах застрахованого ліміту відповідальності.

В матеріали справи зі сторони відповідача також не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження факту вирішення відповідачем у досудовому порядку питання про відшкодування шкоди в порядку суброгації між сторонами.

У зв`язку із наведеним суд вбачає наявним оспорене право позивача на відшкодування шкоди в порядку суброгації, за захистом якого він змушений був звернутися до суду.

Таким чином, ураховуючи те, що ТДВ «Експрес Страхування», як страховиком, у порядку та в межах визначених законом було здійснено страхову виплату, спрямовану на відшкодування майнової шкоди, заподіяної потерпілій особі, а також те, що цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована не була, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача в порядку суброгації суми страхового відшкодування у розмірі 25798,88 грн.

Згідно вимог статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Тому, відповідно до вимог частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 7, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 274-279, 352-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позовну заяву - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 25798,88 грн. (двадцять п`ять тисяч сімсот дев`яносто вісім гривень 88 копійок), а також понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

1. Позивач - Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування», адреса: 04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок №22, код ЄДРПОУ - 36086124;

2. Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

Суддя М.Я.Качмар