Рішення № 13950831, 22.02.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.02.11 р. Справа № 15/2

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Донелектропром” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 25119392)

до відповідача приватного акціонерного товариства “Єнакієвський коксохімпром” м. Єнакієве (код ЄДРПОУ 31272173)

про стягнення заборгованості в сумі 41232,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Кубяк О.Ю. за довіреністю № 013-3426 від 28.10.2010 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Донелектропром” м. Донецьк до приватного акціонерного товариства “Єнакієвський коксохімпром” м. Єнакієве про стягнення заборгованості в сумі 41232,00 грн.

Ухвалою суду від 04.01.2011 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/2, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Сторони надали до суду заяву про затвердження мирової угоди по справі № 15/2. До заяви доданий текст мирової угоди від 15.02.2011 р., який підписаний керівниками ТОВ “Донелектропром” та ПАТ “Єнакієвський коксохімпром”.

Ухвалою від 22.02.2011 р. суд відмовив у затвердженні мирової угоди від 15.02.2011 р.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

16.07.2008 р. сторони уклали договір купівлі–продажу № 316, згідно якого продавець (позивач) зобов’язався поставити покупцю, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити товар у відповідності з специфікаціями, що є невід’ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.2 договору передбачені наступні умови оплати: 50% передоплати, 50% по факту поставки та прийому товару на території покупця протягом 10 банківських днів.

Згідно п. 5.2 договору він вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного його виконання сторонами.

До спірного договору сторони уклали специфікації № 1 від 16.07.2008 р., № 2 від 04.08.2008 р., № 3 від 04.08.2008 р., № 4 від 04.11.2008 р., якими передбачили найменування товару, його одиницю вимірювання, кількість, ціну за одиницю та загальну вартість. Спірний договір та специфікації до нього підписані представниками обох сторін та скріплені печатками, завірені копії додані до позову.

16.02.2010 р. між позивачем та ТОВ „Юзівка” був укладений договір № 1/02Ф уступки вимоги (цесії), згідно якого цесіонарій (ТОВ „Юзівка”) набув право вимагати від боржника (відповідача) належного виконання грошового зобов’язання по оплаті продукції, поставленої цедентом (позивачем) боржнику на загальну суму 41232,00 грн. Право вимоги засновано на договорі № 316 від 16.07.2008 р., видаткових накладних № РН–35 від 15.08.2008 р. та № РН–40 від 27.08.2008 р., акті звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем від 16.02.2010 р. Договір уступки вимоги (цесії) підписаний представниками позивача та ТОВ „Юзівка”, скріплений печатками, завірена копія додана до позову.

Позивач стверджує, що повідомив відповідача про укладення договору № 1/02Ф від 16.02.2010 р. листом № 16/02Ф від 16.02.2010 р., завірена копія якого міститься в матеріалах справи.

Угодою від 17.12.2010 р. договір № 1/02Ф уступки вимоги (цесії) від 16.02.2010 р. був сторонами розірваний за взаємною згодою сторін договору, у зв’язку з чим право вимоги перейшло до позивача – ТОВ “Донелектропром”. Угода про розірвання договору уступки вимоги (цесії) підписана представниками обох сторін та скріплена відбитками печатки, завірена копія міститься в матеріалах справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 316 від 16.07.2008 р. з урахуванням специфікацій № 2 від 04.08.2008 р., № 3 від 04.08.2008 р. до нього позивач передав відповідачу довбальний електромеханічний верстат 7А за видатковою накладною № РН–35 від 15.08.2008 р. на суму 78864,00 грн., таль ручну черв’ячну стаціонарну г/п з цепом за видатковою накладною № РН–40 від 27.08.2008 р. на суму 3600,00 грн. Факт отримання відповідачем даного товару за вказаними накладними підтверджується підписами відповідача в графі „Отримав”, а також рахунками–фактурами № СФ–94 від 04.08.2008 р., № СФ–97 від 08.08.2008 р. на оплату, довіреностями на отримання товарно–матеріальних цінностей № 414 від 15.08.2008 р., № 449 від 19.08.2008 р. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 316 від 16.07.2008 р. суд робить виходячи з того, що найменування, кількість та ціна товару, зазначеного у накладних, повністю відповідають тим, що вказані у специфікаціях до договору. Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.08.2008 р. по 06.11.2008 р., підписаний бухгалтерами обох сторін та скріплений печатками, містить вказівку на договір № 316 від 16.07.2008 р. Відповідач ствердження позивача в цій частині не спростував. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.

Позивач в позовній заяві стверджує, що відповідач отриманий товар оплатив частково шляхом здійснення 50% передоплати вартості товару по кожній спірній видатковій накладній, в результаті чого за розрахунком позивача станом на день подачі позову до суду заборгованість на користь позивача склала 41232,00 грн. В обґрунтування вказаних обставин позивач надав до суду акти звірки взаєморозрахунків між сторонами за період з 01.08.2008 р. по 06.11.2008 р. та за лютий 2010 р., згідно яких заборгованість відповідача перед позивачем складала 41232,00 грн. Акти звірки підписані сторонами та скріплені печатками, тому приймаються судом до уваги як письмові докази у даній справі відповідно до ст. 36 ГПК України. Крім того, в підтвердження вищевказаних обставин позивач додав до позову інвентаризаційні повідомлення та підтвердження відповідача до таких повідомлень за підписами головних бухгалтерів підприємств про наявність заборгованість на користь позивача станом на 01.11.2008 р. в сумі 41232,00 грн. Завірені копії актів звірки, інвентаризаційних повідомлень та підтвердження містяться в матеріалах справи.

Позивач направив відповідачу листи № 132 від 23.10.2008 р. та № 145 від 07.11.2008 р. з вимогою на оплату заборгованості в сумі 41232,00 грн. Факт направлення даних листів позивачем та отримання їх відповідачем підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень 27.10.2008 р. та 10.11.2008 р. представникам відповідача. Завірені копії вимог та повідомлень додані до позову.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 316 від 16.07.2008 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою містить усі необхідні та істотні умови для договору купівлі–продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в договорі № 316 від 16.07.2008 р. передбачили здійснення остаточної оплати з відстроченням платежу на 10 банківських днів з моменту отримання товару, тобто з дати підписання видаткової накладної.

Виходячи з того, що за спірними видатковими накладними товар був отриманий відповідачем ще у серпні 2008 р., строк оплати на день подачі позову до суду, тобто 04.01.2011 р., наступив та почалося прострочення виконання грошового зобов’язання по цих партіях товару.

Відповідач надав до суду відзив № 013–259 від 25.01.2011 р. на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнає на суму 39432,00 грн. Проти стягнення основного боргу на суму 1800,00 грн. відповідач заперечує, у зв’язку зі здійсненням часткової оплати заборгованості новому кредитору по договору уступки права вимоги № 1/02Ф від 16.02.2010 р. за платіжним дорученням № 6499 від 06.04.2010 р. на суму 1800,00 грн. В обґрунтування вказаних обставин відповідач надав до суду оригінал вказаного платіжного доручення з відміткою банку про проведення платежу.

Доказів щодо оплати заборгованості за договором № 316 від 16.07.2008 р. на суму 39432,00 грн. до суду сторонами не представлено.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. В даному випадку дії відповідача, пов’язані із визнанням позову в частині стягнення основного боргу в сумі 39432,00 грн., не суперечать закону та не порушують права та інтереси інших осіб, тому позовні вимоги підлягають задоволенню. В частині стягнення основного боргу на суму 1800,00 грн. позовні вимоги суд вважає необґрунтованими, тому задоволенню вони не підлягають.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 78; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства “Єнакієвський коксохімпром” (юридична адреса: 86406, Донецька область, м. Єнакієве, вул. Марата, буд. 1; код ЄДРПОУ 31272173; рахунок 26001301636223 в філії ПІБ у м. Єнакієве, МФО 334215) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Донелектропром” (юридична адреса: 83086, м. Донецьк, вул. 50–річчя СРСР, буд. 6, кв. 6; код ЄДРПОУ 25119392; рахунок 26001601344348 в АТ „ОТП Банк”, МФО 300528) основний борг на суму 39432,00 грн., витрати на оплату державного мита в сумі 394,32 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 225,70 грн.

Відмовити у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу на суму 1800,00 грн.

У судовому засіданні 22.02.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 25.02.2011 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Богатир К.В.