Рішення № 139508104, 07.09.2026, Маловисківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 392/1956/25

Провадження № 2/392/429/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року Маловисківський районний суд Кіровоградської області у складі:

Головуючої: судді Кавун Т.В.,

секретар Стець Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Мала Виска справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

26.09.2025 позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 17.07.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір про споживчий кредит № 102895479, відповідно до умов якого відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 12 000 гривень. 29.10.2021 згідно умов договору відступлення права вимоги № 11Т, ТОВ «МІЛОАН» відступлено право вимоги за кредитним договором № 102895479 від 17.07.2021 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС». Згідно договору відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором складає 55 920,00 гривень, з яких: 12 000,00 гривень заборгованість за тілом кредиту; 42 120,00 гривень заборгованість за відсотками; 1800,00 гривень заборгованість за комісійними винагородами. ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на адресу відповідача направлено повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» зазначивши інформацію про порядок погашення заборгованості по кредитному договору № 102895479 від 17.07.2021.

Однак, заборгованість відповідачем не погашена, тому просять суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором в розмірі 55 920,00 гривень, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 гривень.

Представник позивача в судове засідання не прибув, проте подав відповідь на відзив згідно якого просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач в судове засідання не прибула, проте подала відзив на позовну заяву згідно якого просить застосувати позовну давність. Крім того, зазначила, що у разі відмови судом застосування позовної давності, то відмовити у стягненні відсотків у розмірі 42 120,00 грн., комісії у розмірі 1800,00 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

Відповідно до анкети-заяви від 17.07.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 102895479 від 17.07.2021, відповідно до умов якого відповідач отримала кредитні кошти в сумі 12 000 гривень, строком на 30 днів. Термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 16.08.2021 року, комісія 1800,00 грн., яка нараховується за ставкою 15,00% від суми кредиту одноразово, проценти за користування кредитом 6120,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,70% від фактичного залишку за кожен день, стандартна процентна ставка становить 5,00% від фактичного залишку за кожен день.

Умовами договору передбачено, що кредит у розмірі 12 000 гривень надається на поточний рахунок споживача № НОМЕР_1 * Кредитні кошти у розмірі 12 000 гривень надаються на користь товариства з метою виконання зобов`язань з оплати процентів за перший день користування кредитом відповідно до умов договору.

Відповідно до платіжної інструкції № 30001876 від 17.07.2021, вбачається, що ТОВ «МІЛОАН» на рахунок ОСОБА_1 , а саме № НОМЕР_1 * перерахувало грошові кошти в сумі 12000 гривень, з призначенням платежу кошти згідно договору № 102895479.

29.10.2021 згідно умов договору відступлення права вимоги № 11Т, ТОВ «МІЛОАН» відступлено право вимоги за кредитним договором № 102895479 від 17.07.2021 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС». Згідно договору відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором складає 55 920,00 гривень

Отже, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», набувши статусу нового кредитора, отримало право пред`явлення вимоги до ОСОБА_1 щодо погашення наявної в неї заборгованості за Договором про споживчий кредит № 102895479 на загальну суму 55 920,00 гривень.

Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу № 11Т від 29.10.2021, вбачається, що сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 102895479 від 17.07.2021 становить 55 920,00 гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 12 000,00 гривень, заборгованості за відсотками в сумі 42 120,00 гривень, заборгованості за комісійними винагородами в сумі 1800,00 гривень.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 102895479, вбачається, що загальна на дату відступлення згідно кредитного договору станом на 29.10.2021 складає 55 920,00 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту в сумі 12 000,00 гривень, заборгованість за відсотками в сумі 42 120300 гривень, за комісією 1800,00 гривень.

ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на адресу ОСОБА_1 направлено вимогу від 25.07.2025, відповідно до якої ОСОБА_1 повідомлено про відступлення прав вимоги за кредитним договором та погашення кредитної заборгованості.

За змістом пункту 1 частини першої ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Згідно з ч.2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до цього Закону, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Крім того, Верховний Суд у постанові у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

З огляду на матеріали справи, між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 102895479 від 17.07.2021, шляхом підписання позичальником електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, на виконання якого позичальник зобов`язалася повернути кредит у встановлені строки та сплатити проценти за користування кредитом.

Однак, у встановлені договором строки, ОСОБА_1 не повернула грошові кошти та не сплатила проценти за користування кредитними коштами.

У подальшому право вимоги за договором позики перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС».

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором позики № 102895479 від 17.07.2021, вбачається, що заборгованість відповідача становить 55 920,00 гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 12 000,00 гривень, заборгованості за відсотками в сумі 42 120,00 гривень, заборгованості за комісійними винагородами в сумі 1800,00 гривень.

Водночас, суд критично оцінює розмір заборгованості, які позивач просить стягнути з відповідача за Договором № 102895479 від 17.07.2021 року в частині нарахованих відсотків за користування кредитом.

Пунктом 1.5 Договору № 102895479 від 17.07.2021 року передбачено, що орієнтовна загальна вартість кредиту складатиме 19 920,00 грн. Повне виконання зобов`язань повинно відбутися не пізніше 16.08.2021 року включно. При цьому суд враховує, що Договором № 102895479 від 17.07.2021 року передбачено, що відповідачу кредит в розмірі 12 000,00 грн. надано строком до 16.08.2021 року на 30 днів, розмір відсотків до цього договору встановлено в сумі 6 120,00 грн. (процентна ставка 1,7% в день), а тому в цьому розмірі 6 120,00 грн. підлягають до стягнення відсотки за користування кредитом.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 р. у справі №444/9519/12 згідно якої після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та пеню за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Також Велика палата Верховного суду у постанові від 23.10.2019 року, за результатами розгляду справи № 723/304/16-ц прийшла до такого висновку: стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування грошима і після визначеного сторонами договору строку повернення позики - дня закінчення строку договору, не ґрунтується на нормах матеріального права.

Отже, відповідно до анкети-заяви на кредит № 102895479 від 17.07.2021 ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 12 000 гривень, строком на 30 днів, комісія за надання кредиту 1800,00 гривень (нараховується одноразово за ставкою 15.00 % від суми кредиту за договором), проценти за користування кредитом 6 120,00 гривень (нараховуються за ставкою 1.70 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом).

За таких обставин вимоги про стягнення заборгованості за договором № 102895479 від 17.07.2021 підлягають частковому задоволенню, враховуючи, що відповідач свої договірні зобов`язання не виконала, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 19 920,00 гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 12 000,00 гривень, заборгованості за відсотками в сумі 6 120,00 гривень, заборгованості за комісійними винагородами в сумі 1800,00 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути частину сплаченого позивачем судового збору при зверненні до суду, пропорційно до суми задоволених судом вимог, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 862,86 гривень.

Що стосується посилань відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності, то суд зазначає наступне.

У Цивільному кодексі визначено два види строків позовної давності: загальний і спеціальний (ст.ст. 257, 258 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з .ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до положень ч. 3, ч. 4, ч. 5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони в спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно з п. 19 "Прикінцевих та перехідних положень" Цивільного кодексу України в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в країні запроваджено воєнний стан, який на даний час триває.

Таким чином, з урахуванням введення воєнного стану в Україні 24.02.2022, строк дії якого продовжено по даний час, 3-річний строк позовної давності, передбачений ст.257 ЦК України, не сплив та був продовжений на строк дії воєнного стану.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем позов пред`явлено у межах строку позовної давності, оскільки закінчення такого строку припало на час воєнного стану, який триває.

Крім того, відповідно до ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження понесених витрат суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надано: договір № 42649746 про надання правової допомоги від 05.05.2025; акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 29.07.2025; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 11306/10; детальний опис робіт (надання послуг) виконаних адвокатом Міньковською А.В.; додаткову угоду № 102895479 до договору № 42649746 про надання правової допомоги від 29.07.2025.

Позивач просить стягнути з відповідача 5 000,00 гривень понесених витрат на правничу допомогу, однак стороною позивача не надано документів, що свідчать про понесення витрат саме у такому розмірі та про здійснення їх оплати.

Тому, в частині стягнення витрат на правничу допомогу позивачу слід відмовити.

Керуючись статтями 258, 259, 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», заборгованість за кредитним договором № 102895479 від 17.07.2021 в сумі 19 920,00 гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 12 000,00 гривень, заборгованості за відсотками в сумі 6 120,00 гривень, заборгованості за комісійними винагородами в сумі 1800,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», сплачений судовий збір в сумі 862,86 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ: 42649746, місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.В. Кавун