Ухвала суду № 139507947, 04.09.2026, Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/2117/26

Провадження №6/382/135/26

У Х В А Л А

04 вересня 2026 року Суддя Яготинського районного суду Київської області Кисіль О.А .первіривши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПОЗИКА" про заміну сторони виконавчого провадження

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Фінансова компанія "ПОЗИКА" звернулося до Яготинського районного суду Київської області із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Заява мотивована тим, що 13.11.2018 ОСОБА_1 (далі Боржник) уклав із ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі Первісний кредитор, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА») кредитний договір № 617987341 (далі Кредитний договір).

ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА») кредитний договір № 617987341.

17.05.2021 приватний нотаріус Грисюк Олена Василівна видав виконавчий напис № 13055 про стягнення з Боржника на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» (далі Стягувач, ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС») заборгованості за Кредитним договором та плати за вчинення виконавчого напису.

10.06.2021 приватний виконавець Голяченко Іван Павлович виніс Постанову про відкриття виконавчого провадження №65758179 з примусового виконання виконавчого напису № 13055 про стягнення з Боржника на користь ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» заборгованості за Кредитним договором та плати за вчинення виконавчого напису (далі - Виконавче провадження). Станом на даний час Виконавче провадження не завершене та перебуває на примусовому виконанні.

28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» (далі ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС») укладено Договір факторингу № 28/1118-01 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання.

Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № 33 від 02.07.2019, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Боржника за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Враховуючи те, що Реєстр прав вимоги містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до Боржника, Заявником надано Витяг з Реєстру прав вимог, що містить лише дані Боржника (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб).

05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01 (далі Договір факторингу 2). У подальшому до Договору факторингу 2 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 2 ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 4 від 09.04.2021 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Боржника за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Враховуючи те, що Реєстр прав вимоги містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до Боржника, Заявником надано Витяг з Реєстру прав вимог, що містить лише дані Боржника(інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб.

16.10.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Заявником укладено Договір факторингу № 161025-01-ОФ (далі Договір факторингу 3) відповідно до умов якого Заявнику відступлено право грошової вимоги до Боржника за Кредитним договором.

Відповідно до Реєстру Боржників № 2 від 16.10.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Заявника перейшло право вимоги до Боржника на загальну суму 23 568,14 грн. Враховуючи те, що Реєстр Боржників містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до Боржника, Заявником надано Витяг з Реєстру Боржників, що містить лише дані Боржника (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб) .

Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників № 2 від 16.10.2025 до Заявника підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу 3.

Таким чином ТОВ «ПОЗИКА» набуло права грошової вимоги до Боржника в сумі 23 568,14 грн, яка складається з: 866,27 грн - заборгованість по тілу кредиту; 1 492,02 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 21 209,85 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Враховуючи викладене просить замінити стягувача ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» у виконавчому провадженні №65758179 з примусового виконання виконавчого напису № 13055, що видав приватний нотаріус Грисюк Олена Василівна, щодо стягнення з Боржника, яким є ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» заборгованості за Кредитним договором та плати за вчинення виконавчого напису, на його правонаступника ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ: 39493634, юридична адреса: 04052, Україна, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17 літера Б; реквізити IBAN № НОМЕР_1 в АТ «СЕНС БАНК», МФО: 300346).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, зважаючи на наступне.

Відповідно до положень ч. 1, 5 ст. 442 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Відповідно до ст. 446 Цивільного процесуального кодексу України процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом. Процесуальні питання, пов`язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.

Відповідно до положень статті 24 «Місце виконання рішення» Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

За правилами частин першої та другої наведеної статті виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Виходячи зі змісту статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», місцем виконання судового рішення є місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання. Такі виконавчі дії провадяться за місцем проживання боржника, місцем його перебування, роботи або за місцем знаходження його майна. Отже, місце виконання рішення та місце прийняття до виконання виконавчих документів уповноваженим виконавцем можуть не співпадати та є відмінними правовими категоріями.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 29 жовтня 2020 року по справі № 263/14171/19.

Отже, при визначенні місця виконання відповідного рішення є місце проживання, перебування боржника фізичної особи, місце стягнення.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, заява сторони (заінтересованої особи), державного або приватного виконавця про заміну сторони виконавчого провадження, у разі виконання рішень інших органів (посадових осіб), в даному випадку виконавчий напис нотаріуса, вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення, оскільки інше не передбачено Розділом VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)».

Виходячи зі змісту заяви, заявник зазначає адресу місця реєстрації боржника ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , однак згідно відповіді органу реєстрації Яготинської міської ради Бориспільського району Київської області від 02.09.2026 року, вбачається, що відості щодо місця проживання ОСОБА_1 що містяться в картотеці відділу реєстрації місці проживання управління (цетру) надання адміністративних послуг та реєстрі територіальної громади відості відсутні, згідно відповіді №3270757 від 04.09.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру за вказаними параметрами відомості щодо ОСОБА_1 відсутні.

Згідно з ч.1 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

На підставі ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, зокрема у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому ч.5 ст. 15 цього Закону.

Стаття 39 Закону України «Про виконавче провадження» регулює питання закінчення виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац другий частини першої статті 40 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження»).Стаття 41 цього Закону регулює питання відновлення виконавчого провадження.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст.442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

За змістом ст. 512 ЦК України, ст.442 ЦПК України та ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із вказаних норм, зокрема, п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Крім того, ухвалою судді Яготинського районного суду Київської області від 13.05.2026 року в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПОЗИКА" відмовлено.

Отже, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПОЗИКА , за наявності судового рішення, яке набрало законної сили, звернувся до суду із позовом до того ж самого відповідача, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц зазначено, що необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України (2004 року) зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України).

За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.

Аналогічна правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду від 08.01.2024 року у справі № 947/31700/20.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення ЄСПЛ у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], No. 28342/95, ECHR 1999-VII).

В основі принципу юридичної визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

Базове тлумачення принципу res judicata вміщено в рішеннях ЄСПЛ від 03.12.2003 у справі «Рябих проти Росії», від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 18.11.2004 у справі «Праведная проти Росії», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Понамарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності.

Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Вказані положення спрямовані на запобігання випадкам розгляду і вирішення тотожних цивільних справ. Дана норма є заходом на шляху недопущення винесення судами суперечливих та взаємовиключних судових рішень.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 255, 256, 352-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПОЗИКА", заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ОНЛАЙН ФІНАНС", боржник ОСОБА_1 , приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Іван Павлович, про заміну сторони виконавчого провадження, у прийнятті заяви.

Роз`яснити позивачеві, що повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя Кисіль О.А.