Рішення № 139507803, 28.08.2026, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/2435/26

Провадження № 2/373/1784/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лебедя В.В.,

за участі секретаря судових засідань Герасько К.Г.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Лановий Є.М. подав позов, у якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 362984 від 08.02.2025 у розмірі 22470,00 грн, судові витрати.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 08.02.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та відповідачем укладено кредитний договір № 362984, за умовами якого позикодавець зобов`язувався передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, а позичальник зобов`язувався повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити проценти за користування нею.

23.07.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Солвентіс» укладено договір факторингу № 23072025, відповідно до умов якого позивач набув право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Станом на 23.07.2025 загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 22470,00 грн та складається з такого: заборгованість за кредитом у розмірі 7000,00 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 1120,70 грн, заборгованість за комісією у розмірі 349,30 грн, заборгованість за штрафними санкціями у розмірі 14000,00 грн.

Ухвалою судді від 23.06.2026 відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні.

Позивач не направив у судове засідання свого представника, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в позовній заяві представник позивача просила справу розглядати у його відсутності.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково за виключенням вимог про стягнення із нього штрафних санкцій.

Суд, заслухавши пояснення відповідача, дослідивши письмові докази, що є допустимими, належними та достовірними, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

08.02.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та відповідачем було укладено електронний договір позики № 362984 (далі - кредитний договір). Відповідачу було направлено одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору, згідно з умовами якого він отримав кредит у розмірі 7000,00 грн (п. 2.1 договору), що підтверджується копією платіжної інструкції № 6c25798c-6099-414c-91c8-1a1fc05d6d09 від 08.02.2025. Умовами договору встановлено строк кредитування - 30 днів, процентна ставка у розмірі 0,01% у день, комісія у розмірі 1447,70 грн (п. 2.2, 2.3 договору).

Пунктом 18 кредитного договору передбачено право позикодавця нараховувати пеню у разі невиконання позичальником умов цього договору (неповернення у встановлені умовами договору строки суми позики)

23.07.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Солвентіс» укладено договір факторингу № 23072025, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

До позову також додані копії витягу з реєстру прав вимоги, акту прийому-передачі реєстру прав вимоги, платіжної інструкції № 857 від 29.07.2025.

Із доданого до позову розрахунку вбачається, що заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 23.07.2025 складає 22470,00 грн, з яких: 7000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 1120,70 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 349,30 грн - заборгованість за комісією, 14000,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених цим кодексом випадках. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених цим кодексом випадках. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Суд, аналізуючи зібрані письмові докази в їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов до висновку, що між ТОВ «Сіроко Фінанс» та відповідачем був укладений кредитний договір № 362984 від 08.02.2025, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 7000,00 грн. Відповідач належним чином не виконав умови кредитного договору, не повернув заборгованість, розмір якої перевірено судом відповідно до доданого розрахунку. Позивач правомірно набув право вимоги до відповідача за цим договором, що підтверджується поданими доказами.

Згідно з п. 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який продовжувався наступними указами, затвердженими відповідними законами України.

Кредитний договір був укладений під час дії на території України воєнного стану та звільнення позичальника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, а тому в частині вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за штрафними санкціями у розмірі 14000,00 грн позов не підлягає задоволенню.

З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання за договором, з нього на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 8470,00 грн (7000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням, 1120,70 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 349,30 грн - заборгованість за комісією).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору пропорційно задоволених судом позовних вимог (37,69 % від ціни позову).

Відповідно ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу судових витрат.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, що передбачено ст. 15 ЦПК України.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На обґрунтування вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу представником позивача були подані наступні докази в копіях: договір про надання правової допомоги № 43657029/02 від 02.01.2026; додаткова угода № 362984 від 31.03.2026; акт надання послуг № 362984 від 31.03.2026; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (заява № 71660/11), «Двойних проти України» (заява № 72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На ці ж обставини та критерії посилається Верховний Суд у справі № 756/2114/17 від 13.02.2019, зменшивши розмір судових витрат, зважаючи на те, що заявлений розмір був неспівмірний зі складністю справи.

Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, витраченого адвокатом часу, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат за професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн, що узгоджується з принципом розумності та об`єктивності.

Керуючись статтями 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованість за кредитним договором № 362984 від 08.02.2025 у розмірі 8470,00 грн (вісім тисяч чотириста сімдесят гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» судовий збір у розмірі 1003,46 грн (одна тисяча три гривні 46 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн (одна тисяча гривень).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, м. Бровари, Київська область, 07406; код ЄДРПОУ 43657029;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

СУДДЯ: В.В. ЛЕБІДЬ