Рішення № 139507792, 27.07.2026, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/2181/26

Провадження 2-1907/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

27 липня 2026 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Потабенко Л.В.,

при секретарі Дорошенко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2024 року представник ТОВ «Деал фінанс груп» - Велікданов С.К., звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами. У позові вказував, що між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено два договори про надання коштів у кредит №71356552 від 10.08.2025 та №8175248 від 07.07.2025.

За умовами договору про надання коштів у кредит №71356552 від 10.08.2025 кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 2 500,00 грн строком на 30 днів (з 10.08.2025 року до 08.09.2025), зі сплатою фіксованих процентів у розмірі 0,500%, які нараховують щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту та комісії за надання кредиту, яка складає 15% від суми наданого кредиту (у грошову виразі 375,00 грн). У разі порушення позичальником строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою), нараховується 4,00% пені на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора 14664.

Кредитодавець свої зобов`язання виконав та передав відповідачу грошові кошти у розмірі 2 500,00 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 .

Відповідач своїх зобов`язань не виконав, розмір заборгованості становить 8 250,00 грн, з яких: 2 500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 375,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 375,00 грн - сума заборгованості за комісією; 5 000,00 грн - сума заборгованості за пенею.

За умовами договору про надання коштів у кредит №8175248 від 07.07.2025 кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 2 000,00 грн строком на 360 дні (з 07.07.2025 року до 01.07.2026), зі сплатою фіксованих процентів у розмірі 0,95%, які нараховують щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту та комісії за надання кредиту, яка складає 17,25% від суми наданого кредиту (у грошову виразі 345,00 грн). У разі порушення позичальником строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою), нараховується 100,00 грн пені за кожен день понадстрокового користування. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора 203054.

Кредитодавець свої зобов`язання виконав та передав відповідачу грошові кошти у розмірі 2 000,00 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 .

Відповідач своїх зобов`язань не виконав, розмір заборгованості становить 7 300,42 грн, з яких: 1 938,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 362,42 грн - сума заборгованості за відсотками; 4 000,00 грн - сума заборгованості за пенею.

16.09.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» укладено Договір факторингу №16/09/25, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало (відступило) ТОВ «Деал Фінанс Груп» за плату належні йому права вимоги до боржників, в тому числі за кредитними договорами №71356552 від 10.08.2025 та №8175248 від 07.07.2025.

Відповідно до Реєстру прав вимог №23/12/25-02 від 23.12.2025 до договору факторингу №16/09/25 від 16.09.2025 ТОВ «Деал Фінанс Груп» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитними договорами:

№71356552 від 10.08.2025 в сумі 8 250,00 грн, з яких: 2 500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 375,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 375,00 грн - сума заборгованості за комісією; 5 000,00 грн - сума заборгованості за пенею.

№8175248 від 07.07.2025 в сумі 7 300,42 грн, з яких: 1 938,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 362,42 грн - сума заборгованості за відсотками; 4 000,00 грн - сума заборгованості за пенею.

Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Деал Фінанс Груп» заборгованість за кредитними договорами та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн.

Ухвалою суду від 10.04.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» у судове засідання не з`явився, проте у прохальній частині позовної заяви, просив справу розглянути без участі представника позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв, клопотань або відзиву до суду не направив.

Згідно зі ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2)відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3)відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, на підставі ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 10.08.2025 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит №71356552 від 10.08.2025, згідно умов якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 2 500.00 грн. на строк 30 днів з фіксованою процентною ставкою у розмірі 0.500%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15.00% від суми кредиту, пеня 4.00 % на залишок заборгованості.

07.07.2025 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит №8175248 від 07.07.2025, згідно умов якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 2 000.00 грн. на строк 360 днів з фіксованою процентною ставкою у розмірі 0.95%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17.25% від суми кредиту, неустойка 100,00 грн. за кожен день понадстрокового користування.

16.09.2025 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" укладено договір факторингу №16/09/25, згідно умов якого ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» передає ТОВ "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" за плату належні йому права вимоги до боржників, в тому числі за кредитними договорами №71356552 від 10.08.2025 року та №8175248 від 07.07.2025 року, що укладені між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до п. 5, 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем зобов`язання по погашенню кредитної заборгованості.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково та з відповідача слід стягнути заборгованість за договором позики №71356552 від 10.08.2025 року у розмірі 2 875,00 грн., та за договором позики №8175248 від 07.07.2025 року у розмірі 3 300,42 грн.

Крім того суд вважає, що підстав для стягнення з відповідача комісії за вказаними договором, немає виходячи з наступного.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, однак вказаний Закон розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1, 2, ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Схожі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22), постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу /набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає.

Такі висновки зроблені в постанові Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі №359/12165/14-ц.

Виходячи зі змісту вищенаведених норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як обслуговування кредитної заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку.

Договором передбачено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, зокрема, за надання довідок щодо стану заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки позичальнику встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, положення кредитних договорів щодо обов`язку позичальниці щомісячно сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 752/4008/20, провадження № 61-11866св21 за позовом особи до ПАТ «ПУМБ» про визнання договору недійсним.

Таким чином, включення банком до суми заборгованості за договором складової заборгованості за комісією є необґрунтованим. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за комісією в розмірі 375,00 гривен задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки, то в її задоволенні також слід відмовити виходячи з наступного.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України - у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022 року був запроваджений воєнний стан, який продовжено і на момент ухвалення цього рішення.

За змістом частини 2 статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 10.10.2018 року у справі №362/2159/15-ц, законодавець встановив пріоритет ЦК України у договірних відносинах. Лише у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів.

З системного аналізу приписів пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» і пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки суд відхиляє відповідні позовні вимоги, вбачається, що відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, - прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4500 грн. 00 коп., суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, за змістом ч. 4 ст.137 ЦПК, України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня2020 року у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня2014 року).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

На підтвердження понесення витрат на оплату правової допомоги позивач надав такі докази: договір про надання правничої допомоги; витяг з акту №6-ДІЛ приймання-передачі надання правничої допомоги, ордер про надання правничої допомоги.

Разом з тим, суд вважає, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 4500.00 грн. не є співмірним, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, час, витрачений на виконання відповідних робіт, оскільки дана справа розглянута судом у порядку спрощеного провадження, а тому суд вважає за необхідне обмежити розмір заявлених позивачем про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн. 00 коп.

Крім того, з відповідача відповідно до статті 141 ЦПК України, на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп., сплачений позивачем при зверненні з позовом до суду.

Керуючись ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 44280974, адреса: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, банківські реквізити НОМЕР_3 відкритий в АТ «ОТП БАНК» код банку 300528) суму заборгованості за Кредитним договором №71356552 від 10.08.2025 року у розмірі 2 875,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 44280974, адреса: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, банківські реквізити НОМЕР_3 відкритий в АТ «ОТП БАНК» код банку 300528) суму заборгованості за Кредитним договором №8175248 від 07.07.2025 року у розмірі 3 300,42 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 44280974, адреса: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, банківські реквізити НОМЕР_3 відкритий в АТ «ОТП БАНК» код банку 300528) сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 3000 грн., а всього стягнути 5 662,40 грн.

В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Л. В.Потабенко