Рішення № 139507377, 03.09.2026, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/849/26

Провадження № 2/355/963/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року селище Баришівка

Баришівський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Цирулевської М. В.,

за участю:

секретарів судового засідання Котенко Л. О., Ліберацької Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Баришівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачки.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» (надалі також позивач, ТОВ «КОШЕЛЬОК», кредитодавець, кредитор) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі також відповідачка, ОСОБА_1 , позичальник, клієнт) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.07.2021 між відповідачкою ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» було укладено договір № 3487800026-413661 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (надалі також кредитний договір, договір № 3487800026-413661 від 30.07.2021), на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідачка зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі.

Означений договір укладено згідно із статтями 207, 639 Цивільного кодексу України та із застосуванням норм Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронний цифровий підпис», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України «Про споживче кредитування», Правил надання позики на умовах фінансового кредиту товариством з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК». Правила надання позики на умовах фінансового кредиту товариством з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» визначають порядок і умови надання товариством грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Так, на офіційному веб-сайті ТОВ «КОШЕЛЬОК» (https://koshelok.ua/ru/yuridicheskayainformacziya/) у вільному доступі для всіх клієнтів ТОВ «КОШЕЛЬОК», розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення. Клієнт заповнює заявку на отримання кредиту на сайті, обов`язково вказуючи всі дані, відмічені в заявці в якості обов`язкових для заповнення. У заявці клієнт зобов`язаний вказати повні, точні та достовірні дані про себе, які необхідні для прийняття кредитодавцем рішення про подальше надання кредиту клієнту.

Відповідачка здійснила дії, які чітко свідчить про її свідомий вибір щодо укладання договору. Таким чином без відповідних дій з боку відповідачки укладання договору було б неможливе.

Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «КОШЕЛЬОК» взяло на себе зобов`язання надати відповідачці кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: - сума кредиту, становить 5000,00 грн (п. 1.1. договору, р. 3. паспорту кредиту); - початковий строк кредитування становить 14 днів (п. 2.1. договору, р. 3, р. 4 паспорту кредиту, п. 1. графіку розрахунків); - дисконтна відсоткова ставка становить 0,01 % на добу за початковий строк кредитування (лояльний період), визначений п. 3.6, 3.7 договору (р. 4 паспорту кредиту, п. 1, 2. графіку розрахунків); - базова процентна ставка становить 2,2% на добу за продовжений строк користування кредитом, визначений п. 3.5, 3.6, 3.7, п. 3.8 договору (р. 4. паспорту кредиту, п. 4. графіку розрахунків).

Кредитодавець, виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору та перерахував грошові кошти на банківську картку № НОМЕР_1 , яку ОСОБА_1 вказала в особистому кабінеті як банківська картка на яку кредитодавець повинен перерахувати кошти на виконання умов договору № 3487800026-413661 від 30.07.2021.

В зв`язку з не виконанням відповідачкою умов договору позивач просить стягнути заборгованість за кредитним договором № 3487800026-413661 від 30.07.2021 в розмірі 12807,36 грн, що складається із: заборгованість за сумою кредиту 4907,00 грн, заборгованість за відсотками за користування позикою 7900,36 грн.

Також позивач просив стягнути із відповідачки понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, подав до суду заяву про проведення розгляду справи у його відсутність, позов підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Відповідачка у судові засідання не з`явилася, однак проти позовних вимог заперечила у відзиві на позов, за підписом представника відповідачки, адвоката Скользнєвої В. В.

Так, за доводами сторони відповідача, позовні вимоги не відповідають фактичним обставинам справи та є безпідставними, оскільки заборгованість за вказаним договором була добровільно та в повному обсязі погашена відповідачкою ще до моменту звернення позивача до суду. Так, після отримання від представників ТОВ «КОШЕЛЬОК» інформації щодо розміру заборгованості та банківських реквізитів для її погашення, відповідачка вжила всіх необхідних заходів для належного виконання своїх договірних зобов`язань.

З метою врегулювання правовідносин між сторонами у позасудовому порядку відповідачка здійснила оплату грошових коштів на рахунок, повідомлений кредитором для погашення заборгованості. Згідно з платіжною інструкцією №8400-7712-0938-8205 від 21.12.2025 відповідачкою було сплачено на користь ТОВ «КОШЕЛЬОК» 12808,00 грн. Вказаний платіж був здійснений на банківський рахунок позивача, а в призначенні платежу зазначено дані позичальника та номер кредитного договору, що свідчить про спрямування коштів саме на виконання зобов`язань за спірним договором. Крім того, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що кредитором враховано лише платежі, здійснені відповідачкою у період з 30.07.2021 по 10.11.2021, на загальну суму 1915,00 грн. Водночас платіж у розмірі 12808,00 грн, здійснений відповідачкою 21.12.2025 на рахунок позивача для повного погашення заборгованості за договором №3487800026-413661 від 30.07.2021, у розрахунку заборгованості не відображений та позивачем не врахований

Таким чином, за доводами відзиву на позов, поданий позивачем розрахунок заборгованості не відповідає фактичному стану взаєморозрахунків між сторонами, оскільки не містить відомостей про погашення відповідачкою заборгованості у сумі 12808,00 грн до моменту звернення позивача до суду.

Отже, відповідачка належним чином виконала свій обов`язок щодо погашення заборгованості, а позивач отримав грошові кошти в сумі, яка фактично відповідає розміру заявлених ним позовних вимог. Незважаючи на отримання вказаних коштів, ТОВ «КОШЕЛЬОК» звернулося до суду з позовом в цій справі лише 14.04.2026, тобто після повного виконання відповідачкою своїх зобов`язань за договором та фактичного припинення спірного зобов`язання.

Зважаючи на вказані обставини, представник відповідачки просила відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача на користь відповідачки витрати на правову допомогу в розмірі 8000,00 грн.

ІІ. Рух справи. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання учасників справи.

17 квітня 2026 року до Баришівського районного суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК», за підписом представника позивача Гурського Германа Юрійовича (а.с 2-9).

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 27.04.2026 відкрито провадження (спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін) в означеній справі, судове засідання призначено на 25.05.2026. Судом встановлений строк для подання відповідачкою відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (а.с. 41, 43).

При цьому, при вирішенні питань про відкриття провадження у цій справі судом встановлено, що відповідачка змінила прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 » (а.с. 40).

У позовній заяві, поданій через систему «Електронний суд», міститься клопотання про розгляд справи без участі представника позивача (а.с. 8(зворот).

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 27.04.2026 судом витребувано відповідну інформацію/докази, які становлять банківську таємницю (а.с. 42).

До суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачці із вкладенням ухвали про відкриття провадження у справі та судової повістки, із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», проставленою 23.05.2026 (а.с. 50-51), що відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 272 Цивільного процесуального кодексу України (надалі також ЦПК України) вважається врученням судового рішення, а відповідно до пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням про дату, час та місце розгляду справи.

19.05.2026 на електронну пошту суду від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надійшов лист вих. №БТ/Е-20681 від 19.05.2026, у якому банківська установа надала інформацію на запит суду. Також до означеного листа долучена виписка про рух коштів по рахунку, відкритому на ім`я відповідачки (а.с. 52-53).

22.05.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника відповідачки, адвоката Скользнєвої В. В., про відкладення розгляду справи на іншу дату, для надання можливості стороні відповідача подати відзив на позовну заяву (а.с. 54).

У судове засідання 25.05.2026 сторони та/або їх представники не з`явилися. Інших заяв та/або клопотань не надходило.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 25.05.2026 розгляд справи відкладено на 03.08.2026 (а.с. 57).

01.06.2026 до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідачки, адвоката Скользнєвої В. В., надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 60), із викладенням заперечень проти позову, зазначених у розділі І цього судового рішення. Суд зауважує, що відзив на позовну заяву поданий в межах встановленого судом процесуального строку, з огляду на дату, яка вважається датою отримання відповідачкою ухвали про відкриття провадження у справі - 23.05.2026 (зазначено судом вище).

28.07.2026 через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява представника відповідачки, адвоката Ужви Катерини Романівни, про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «Електронний суд» (а.с. 72), яка задоволена ухвалою суду від 31.07.2026 (а.с. 77).

Судове засідання 03.08.2026 не відбулось у зв`язку із технічною неможливістю забезпечити участь представника відповідачки у режимі відеоконференції.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 03.08.2026 розгляд справи відкладено на 03.09.2026 (а.с. 79).

03.09.2026 представником відповідачки, адвокатом Ужвою К. Р., подана заява про розгляд справи без участі відповідачки та її представника, у задоволенні позовних вимог сторона відповідача просить відмовити з огляду на відсутність заборгованості та припиненням зобов`язання належним виконанням, представник відповідачки просить стягнути з позивача на користь відповідачки витрати на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

У судове засідання 03.09.2026 сторони та/або їх представники не з`явилися. Інших заяв та/або клопотань не надходило.

Зважаючи на неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (з огляду та на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом. Зміст правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 30.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» та ОСОБА_5 укладено договір № 3487800026-413661 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (а.с. 13(зворот)-18) за допомогою веб-сайту (https://koshelok.net), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «КОШЕЛЬОК», в рамках якої реалізується технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.

Пунктом 1.1. кредитного договору передбачено, що кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит в сумі 5000,00 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 1.2 договору тип кредиту - споживчий кредит.

За положеннями п. 2.1 договору кредит надається строком на 14 (чотирнадцять діб ) днів (далі «лояльний період») початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця. Сторони погодили, що встановлений в п. 2.1 договору строк лояльного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом (п. 2.2 кредитного договору).

Як слідує із п. 1.3 кредитного договору, проценти за користування кредитом: 15 грн, які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк лояльного періоду.

Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.3.4., 3.5., 3.6. цього договору (п. 1.4 кредитного договору).

Відповідно до п. 3.5 кредитного договору сторони погоджуються що у випадку користування кредитом з боку позичальника більше за визначений лояльним періодом, встановленим п. 2.1 договору або додатковими угодами між сторонами, зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 3.4 цього договору процентна ставка менша ніж 2 (два) відсотки від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою, визначеною п. 3.4 договору, скасовуються з моменту початку і?х застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 2 (два) проценти за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення договору і до дня повного повернення кредиту. Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена в п. 1.3.3. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування. Сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК, що має наслідком подовження строку користування кредитом на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду; з наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 730 ( сімсот тридцять ) процентів річних, що становить 2 проценти в день від суми кредиту за кожен день користування ним.

Із дослідженого судом договору встановлено, що ОСОБА_1 , уклавши договір, ознайомлена, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, текст яких знаходиться на сайті кредитодавця https://koshelok.ua, що засвідчується її електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора 7991, що підтверджується візуальною послідовністю дій клієнта (а.с. 33).

Вищевказані умови кредитування визначені і в паспорті споживчого кредиту до договору № 3487800026-413661 від 30.07.2021, який підписаний сторонами (а.с. 12-13).

До матеріалів справи долучено графік розрахунків, що є додатком №1 до договору договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 3487800026-413661 від 30.07.2021, який підписано ОСОБА_1 (а.с. 18(зворот).

З повідомлення ТОВ «ТАС ЛІНК» (а.с. 26) вбачається, що 30.07.2021 через платіжну систему ТОВ «ТАС ЛІНК» було проведено успішне зарахування на картку клієнта: дата та час платежу 30.07.2021 об 11:10:08; сума платежу - 5000,00 грн; номер картки НОМЕР_2 .

Крім того, на виконання ухвали Баришівського районного суду Київської області від 27.04.2026 листом вих. №БТ/Е-20681 від 19.05.2026 АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» повідомило суд, що на ім`я ОСОБА_2 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 . Із виписки про рух коштів по рахунку, відкритому на ім`я відповідачки, вбачається зарахування суми в розмірі 5000,00 грн від ТОВ «КОШЕЛЬОК» (а.с. 52-53).

Відповідно до детального розрахунку заборгованості за договором № 3487800026-413661 від 30.07.2021 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 12806,86 грн, що складається із: заборгованість за сумою кредиту 4906,50 грн, заборгованість за відсотками за користування позикою 7900,36 грн.

Позивач вважає, що відповідачкою порушено умови кредитного договору №№ 3487800026-413661 від 30.07.2021, заборгованість за яким підлягає стягненню в примусовому порядку.

Відповідачка заперечила проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у розділі І цього судового рішення.

На підтвердження заперечень проти позовних вимог стороною відповідача надана копія платіжної інструкції №8400-7712-0938-8205 від 21.12.2025 (а.с. 66), з якої слідують такі відомості: платник: ОСОБА_6 ; код платника НОМЕР_3 ; рахунок платника НОМЕР_4 ; надавач платіжних послуг платника АТ КБ ПРИВАТБАНК; отримувач ТОВ КОШЕЛЬОК; код отримувача 40842831; рахунок отримувача UA963395000000026503862317001; надавач платіжних послуг отримувача AT TACKОМБАНК; призначення платежу: ОСОБА_2 НОМЕР_3 ; сума - 12808,00 грн.

IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Висновки Верховного Суду у релевантних правовідносинах. Зміст спірних правовідносин.

Щодо змісту кредитного договору, а також правового регулювання питань стягнення заборгованості за договором, що складаються із сум основного боргу та процентів за користування коштами, суд застосовує такі норми права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України (надалі також ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (кредитодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 ЦК України).

За ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, відповідно до якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України.

За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

Норми процесуального права, що підлягають застосуванню.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України (надалі також ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частинами 2, 3 ст. 12 ЦПК України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За п. 2, 4, п. 6, п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зміст спірних правовідносин полягає у виконанні/невиконанні сторонами своїх зобов`язань за кредитним договором. Предметом позову є стягнення заборгованості позичальника (відповідачки) внаслідок неповернення суми кредиту та несплати процентів річних.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідачку - спростувати розмір існуючої заборгованості.

V. Мотивована оцінка аргументів учасників справи. Висновки суду за результатами розгляду позову.

За результатами дослідження фактичних обставин, що мають визначальне значення для розгляду цієї справи, зважаючи на докази, надані на їх підтвердження, а також застосувавши релевантні норми права, суд зазначає та виснує таке.

Судом встановлено, що договір № 3487800026-413661 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 30.07.2021 укладений між сторонами в електронній формі.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

Суд дійшов висновку, що при укладенні договору його сторонами було погоджено усі істотні умови договору.

Договір № 3487800026-413661 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 30.07.2021 є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За означеним кредитним договором позивачем відповідачці було видано кредит шляхом перерахування коштів на її банківський рахунок у сумі 5000,00 грн на умовах, визначених № 3487800026-413661 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 30.07.2021.

Відповідачкою до 21.12.2025 не в повному обсязі виконувались зобов`язання за кредитним договором, що призвело до виникнення заборгованості за ним.

Означені обставини визнаються стороною відповідача, а відтак суд, на підставі ч. 1 ст. 82 ЦПК України, вважає їх такими, що не підлягають доказуванню; суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності таких обставин або добровільності їх визнання.

Разом з тим, за доводами позовної заяви, станом на дату подання позову (14.04.2026) наявна заборгованість відповідачки за кредитним договором № 3487800026-413661 від 30.07.2021 в розмірі 12807,36 грн, що складається із: заборгованість за сумою кредиту 4907,00 грн, заборгованість за відсотками за користування позикою 7900,36 грн.

Однак стороною відповідача надані докази на підтвердження погашення означеної заборгованості, а саме - копія платіжної інструкції №8400-7712-0938-8205 від 21.12.2025 (а.с. 66), щодо сплати позивачу відповідачкою суми в розмірі 12808,00 грн.

Позивачем не надано суду заперечень щодо не отримання ним означеної суми та/або існування інших договірних зобов`язальних відносин між сторонами, на виконання яких відповідачкою було б сплачено означену суму.

Відтак, суд бере до уваги доводи сторони відповідача щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 3487800026-413661 від 30.07.2021 та припинення, таким чином, зобов`язання відповідачки за ним на підставі ст. 599 ЦК України.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд констатує недоведеність заявлених позовних вимог належними, допустимими та достатніми доказами, а саме, позивачем не було надано належних та достатніх доказів наявності заборгованості відповідачки за кредитним договором, з огляду на надані стороною відповідача докази погашення заборгованості за кредитним договором.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст.13 ЦПК України).

Оскільки в матеріалах справи відсутня заява відповідачки про визнання позову, більше того, відповідачка заперечила проти позовних вимог, саме позивач зобов`язаний довести обставини, на які він посилається, доказами, які позивач надає самостійно або шляхом витребування доказів судом.

Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для вмотивованого висновку суду про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, адже зазначені позивачем обставини ґрунтуються на припущеннях.

Відтак, суд доходить висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд розподіляє судові витрати відповідно до положень ст. 141 КПК України.

Згідно із ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн. (а.с. 1), який, з огляду на відмову в позові, покладається на позивача.

Також, з огляду на відмову в позові, понесені позивачем витрати на правничу допомогу теж покладаються на позивача.

Відповідачкою заявлені вимоги про стягнення із позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

Зважаючи на висновки суду про відмову в позові, суд вирішує питання розподілу означених витрат.

Відповідно до положень ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 139 ЦПК України).

Подаючи відзив на позовну заяву, представник відповідачки зазначила про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що складається з витрат на правничу допомогу та становить 8000,00 грн, на підтвердження понесення яких долучила копії таких документів: договору про надання правничої допомоги № б/н від 09.05.2026, акт здачі-прийняття наданих послуг від 20.05.2026 на суму 8000,00 грн, квитанції до прибуткового касового ордера від 20.05.2026 про оплату за надані послуги адвоката згідно із договором про надання правничої допомоги № б/н від 09.05.2026 на суму 8000,00 грн (а.с. 62-64).

Суд доходить висновку, що на підтвердження понесення відповідачкою витрат на правничу допомогу її представником надано всі необхідні докази.

Позивач ні заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу, ні обґрунтувань щодо неспівмірності таких витрат не подав.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.03.2025 у справі №275/150/22 (із посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 904/3583/19), обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України). Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Відтак, зважаючи на відсутність вчинення позивачем/представником позивача дій, спрямованих на заперечення проти вимог відповідачки відносно відшкодування витрат на правову допомогу, суд позбавлений процесуальної можливості розглянути питання щодо зменшення та/або неспівмірності заявлених вимог про відшкодування витрат на оплату правничої допомоги адвоката, а тому з позивача на користь відповідачки слід стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Таким чином, враховуючи обставини, зазначені у відзиві, а також відмову в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд доходить висновку про стягнення із позивача на користь відповідачки витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги у розмірі 8000,00 грн.

Враховуючи все вищевикладене, керуючись положеннями Законів України «Про споживче кредитування», «Про електронну комерцію», ст. 1, 3, 12, 15, 16, 204, 207, 509, 510, 512-514, 525, 526, 527, 530, 549, 551, 610-612, 625-629, 638, 639, 641, 642, 1046, 1048 - 1050, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, ст. 2, 4, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» на користь ОСОБА_1 8000,00 грн (вісім тисяч гривень 00 копійок) витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 07.09.2026.

Дані відносно позивача:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК»

код ЄДРПОУ: 40842831

вул. Антонова, буд. 8А, с. Чайки, Бучанський район, Київська область, 08135.

Дані відносно відповідачки:

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1

РНОКПП: НОМЕР_3

АДРЕСА_1 .

Суддя

Баришівського районного суду

Київської області Марина ЦИРУЛЕВСЬКА