Рішення № 139506978, 07.09.2026, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/5551/23

2/215/83/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

у складі: головуючого, судді - Демиденка Ю.Ю.

за участю: секретаря - Мироненко А.О.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача, адвоката - Ільчук Д.Ю.

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача, адвоката - Амельчишина О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,-

УСТАНОВИВ:

25.09.2023 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом в обґрунтування якого вказує, що 27.08.2022 приблизно о 17.00 год. відповідач ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Hyundai Elantra н/з НОМЕР_1 , не переконалась в безпечності маневру, від`їжджаючи від правого краю проїзної частини біля будинку №10в по вул. Адмірала Головка м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, не надала перевагу у русі автомобілю Ford Focus н/з НОМЕР_2 під керуванням позивача ОСОБА_1 , який здійснював паркування біля правого краю проїзної частини. Внаслідок чого відповідач ОСОБА_2 допустила зіткнення лівою передньою частиною керованого нею автомобіля Hyundai Elantra н/з НОМЕР_1 . Внаслідок порушення відповідачем ОСОБА_2 п.2.3(б), 10.1 ПДР України, транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим позивачу було завдано матеріальних збитків на суму 73361,04 грн. Відповідач на місці ДТП свою вину у її вчиненні визнала в повному обсязі та на її прохання між сторонами 27.08.2022 було складено повідомлення про ДТП (європротокол), який був належними чином заповнений сторонами пригоди. Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 , на момент скоєння ДТП, була застрахована власником транспортного засобу в ПАТ НАСК «ОРАНТА». Після настання ДТП, позивачем ОСОБА_1 було направлено Повідомлення про пригоду та заява про страхове відшкодування до відповідача ПАТ НАСК «ОРАНТА», проте останнім було відмовлено у виплаті страхового відшкодування, у зв`язку з тим, що при заповнені бланку повідомлення про ДТП (європротокол) водіями у графі «Мої зауваження» не було вказано, що відповідач ОСОБА_2 визнає свою провину. При цьому, при складанні зазначеного повідомлення на місці ДТП відповідач ОСОБА_2 , телефонуючи до представника ПАТ НАСК «ОРАНТА» повідомила його, що погоджується з тим, що саме вона винувата у вказаній ДТП. Крім того, позивачу ОСОБА_1 відповідачем ОСОБА_2 була заподіяна моральна шкода, що полягає у перенесених переживаннях за пошкоджений автомобіль, він знаходився і знаходиться в негативному емоційно-психічному стані, викликаному внутрішньою напруженістю, втратою сну, що переросла в моральні страждання. Стан морального дискомфорту гнітить позивача тривалий період часу, так як особа, яка скоїла ДТП до теперішнього часу жодного разу не вибачилась, жодним чином не намагалась допомогти отримати страхове відшкодування, а навпаки додатково повідомила до страхової компанії, що вона не винна у вказаному ДТП. Все це вплинуло на відносини позивача і нормальні життєві зв`язки з членами родини, сусідами, знайомими.

На підставі викладеного, позивач ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ПАТ НАСК «ОРАНТА» на його користь майнову шкоду, завдану внаслідок ДТП в сумі 73361,04 грн., а також 20000 грн. моральної шкоди.

24.11.2023 представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Амельчишиним О.В. наданий відзив на позовну заяву в якому вказує, що відповідач визнає факт ДТП та складання його учасниками європротоколу, проте вона не визнає та ніколи не визнавала свою провину у настанні ДТП, саме тому вона в європротоколі не зазначила про визнання своєї вини, а також не визнає вказаний в протоколі механізм ДТП. Вказана ДТП виникла внаслідок того, що позивач ОСОБА_1 не включив покажчик повороту праворуч і наближаючись до автомобіля під керуванням відповідача ОСОБА_2 , то він не створював жодних перешкод для руху транспортного засобу під керуванням останньої. Зі схеми, що міститься в європротоколі, слідує що саме позивач ОСОБА_1 змінив напрямок руху та виїхав на полосу руху автомобіля під керуванням відповідача ОСОБА_2 , а отже саме він був зобов`язаний надати але не надав перевагу у русі автомобілю Hyundai Elantra н/з НОМЕР_1 під керуванням відповідача. Оскільки, відповідач не визнала свою провину у вчиненні ДТП, тому 30.08.2022 вона направила до ТДВ СК «Альфа-Гарант» повідомлення про ДТП від свого імені як потерпілої, а також 31.08.2022 та 15.11.2022 вона подала письмову заяву до ТДВ СК «Альфа-Гарант» про виплату їй страхового відшкодування. 18.11.2022 відповідач ОСОБА_2 отримала від ТДВ СК «Альфа-Гарант» відшкодування за завдану її транспортному засобу шкоду в сумі 6800 грн. (а.с.57).

17.11.2023 представник відповідача ПАТ НАСК «ОРАНТА» надав відзив на позовну заяву в якому вказує, що 09.08.2022 позивач ОСОБА_1 звернувся до ПАТ НАСК «ОРАНТА» з заявою про страхове відшкодування. При цьому, відповідач ОСОБА_2 в повідомлені вказала, що ДТП сталась з вини позивача ОСОБА_1 , пояснення по ДТП докладніше учасники писати відмовились, у зв`язку з цим розподіл ступеню вини страховою компанією не проводилось. Вивченими матеріалами по зазначеному страховому випадку було встановлено, що водій автомобіля Hyundai Elantra н/з НОМЕР_1 ОСОБА_2 не погодилась зі своєю виною у вчиненні ДТП, у такому випадку, виклик співробітників поліції був обов`язковий. Таким чином, ПАТ НАСК «ОРАНТА» не має правових підстав для здійснення виплати страхового відшкодування за заявленою подією (а.с.68-70).

Відповідь на відзиви на позовну заяву позивачем та його представником не надано.

В судовому засіданні сторони надали аналогічні пояснення, що викладені в позовній заяві та відзиві на позовну заяву.

Судом встановлено, що 27.08.2022 приблизно о 17.00 год. біля будинку №10в по вул. Адмірала Головка м. Кривого Рогу Дніпропетровської області сталась ДТП за участю позивача ОСОБА_1 , який керував автомобілем Ford Focus н/з НОМЕР_2 та автомобіля Hyundai Elantra н/з НОМЕР_1 під керуванням відповідача ОСОБА_2 , у зв`язку з чим транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

На момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність позивача ОСОБА_1 , була застрахована у ТДВ СК «Альфа-Гарант» (а.с.15), а відповідача ОСОБА_2 у ПАТ НАСК «ОРАНТА» (а.с.75).

Учасниками пригоди було складено повідомлення про ДТП (європротокол), під час складання якого відповідач ОСОБА_2 визнала себе винуватою у вчиненні даної ДТП, про що в телефонній розмові повідомила ПАТ НАСК «ОРАНТА», що підтверджується аудіо записом, який було витребувано судом у відповідача ПАТ НАСК «ОРАНТА» (а.с.121).

Згідно висновку експерта транспортно-товарознавчого дослідження №Д3/03/23 від 20.03.2023, вартість матеріального збитку, завданого з технічної точки зору власнику пошкодженого автомобіля Ford Focus н/з НОМЕР_2 , в цінах на дату 15.03.2023, без урахування величини втрати товарної вартості, складає 73361,04 грн. (а.с.17-31).

29.08.2022 позивачем ОСОБА_1 було направлено відповідачу ПАТ НАСК «ОРАНТА» Повідомлення про ДТП та заява про страхове відшкодування (а.с.35), проте листом №09-02-22/5165 від 29.09.2022 позивачу було відмовлено у виплаті страхового відшкодування, у зв`язку з тим, що водій транспортного засобу Hyundai Elantra н/з НОМЕР_1 не погодилась зі своєю виною у вчиненні ДТП, а тому, в такому випадку, виклик співробітників поліції був обов`язковий (а.с.43).

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що діяв на момент виникнення правовідносин), страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ч.2 ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що діяв на момент виникнення правовідносин) визначено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що діяв на момент виникнення правовідносин), забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

При цьому, за приписами ч.ч.1, 2 п.33.2 ст.33 вказаного Закону (в редакції, що діяв на момент виникнення правовідносин), у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.

Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) - це спеціальний бланк повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди, який заповнюється водіями-учасниками ДТП на місці аварії, потім надається страховику та є підставою для виплати страхового відшкодування потерпілим.

Повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколом) можна скористатися при умовах, коли: у ДТП немає фізично постраждалих людей чи людей, які загинули; обидва учасники не мають претензій щодо вживання наркотичних, алкогольних або лікарських засобів; обидва учасники згодні з обставинами події; одна із сторін визнала свою провину; обидва учасники мають бути забезпечені полісами ОСАЦВ (автоцивілки); сума матеріального збитку не повинна перевищувати максимальний розмірів, затверджений Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У підписаному позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколі), сторонами ДТП узгоджені її обставини, а також відповідач, при повідомленні в телефоному режимі ПАТ НАСК «ОРАНТА» про настання страхового випадку, вказала про визнання своєї вини у вчиненні данної ДТП.

Без існування вказаних обставин, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) не був би складений та підписаний сторонами.

При цьому, відомостей про те, що відповідач ОСОБА_2 підписала європротокол під впливом помилки, обману, насильства, тяжкої обставини або не усвідомлюючи значення своїх дій, матеріали справи не містять, судом не встановлено, у судовому засіданні не доведено.

Крім того, клопотання про проведення судово-автотехнічної експертизи для спростування вини відповідача ОСОБА_2 , нею та її представником не заявлялось.

За вказаних обставин, суд вважає, доведеною вину відповідача ОСОБА_2 у вчиненні ДТП, що мала місце 27.08.2022.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача ОСОБА_2 щодо спростування її вини у вчиненні ДТП, у звязку зі сплатою на її користь ТДВ СК «Альфа-Гарант» в якому була зареєстрована цивільно-правова відповідальність позивача, страхової виплати у розмірі 6834,58 грн., оскільки страховий Акт №ЦВ/22/3486 не містить відомостей вини позивача у вчиненні ДТП, а також до вказаного акту відповідачем не долучений документ на підтвердження цих обставин (а.с.185).

Відповідно п.1.4 ст.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що діяв на момент виникнення правовідносин), особами, відповідальність яких застрахована, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що діяв на момент виникнення правовідносин), обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Відповідно до ст.6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що діяв на момент виникнення правовідносин), страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

П.9.1 ст.9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що діяв на момент виникнення правовідносин) визначено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Як слідує з полісу №209584091 ПАТ НАСК «ОРАНТА» від 20.06.2022, страхова сума за шкоду заподіяну майну потерпілого становить 130000 грн., з урахуванням розміру франшизи 2500 грн. (а.с.75).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що діяв на момент виникнення правовідносин), у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 12.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що діяв на момент виникнення правовідносин) зазначено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно ст.36.6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що діяв на момент виникнення правовідносин), страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Таким чином, з відповідача ПАТ НАСК «ОРАНТА» на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню страхове відшкодування в сумі 70861,04 грн. (73361,04 грн. (сума збитків установлена висновком експерта) 2500 грн. (розмір франшизи)), а з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню 2500 грн. матеріальної шкоди у вигляді некомпенсованої суми франшизи.

Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частинами 2, 3 ст.23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Аналогічну позицію підтримав Верховний Суд у постанові від 19.09.2018 по справі №815/7401/16.

Для вирішення питання про відшкодування моральної шкоди необхідно встановити: наявність шкоди, протиправність дій відповідача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідача. Кожна із цих складових є обов`язковою умовою для відшкодування завданої шкоди.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

До таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 90 постанови від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц(провадження №14-538цс19).

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Так, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Заявляючи вимоги про відшкодування моральної шкоди та стягнення її з відповідачів ОСОБА_2 та ПАТ НАСК «ОРАНТА», позивач посилався на те, що неправомірними діями відповідача ОСОБА_2 позивачу була завдана моральна шкода, внаслідок перенесених переживаннях за пошкоджений автомобіль, він знаходився і знаходиться в негативному емоційно-психічному стані, викликаному внутрішньою напруженістю, втратою сну, що переросла в моральні страждання. Стан морального дискомфорту гнітить позивача тривалий період часу, так як особа, яка скоїла ДТП до теперішнього часу жодного разу не вибачилась, жодним чином не намагалась допомогти отримати страхове відшкодування, а навпаки додатково повідомила до страхової компанії, що вона не винна у вказаному ДТП. Все це вплинуло на відносини позивача і нормальні життєві зв`язки з членами родини, сусідами, знайомими. Розмір душевних страждань позивач оцінює в 20000 грн. При визначенні грошової компенсації моральної шкоди, з урахуванням засад розумності та справедливості, характеру правопорушення, глибини душевних страждань, вимоги розумності й справедливості, суд вважає, що на користь позивача підлягає стягненню 3000 грн. як грошової компенсації моральної шкоди з відповідача ОСОБА_2 . Зрозуміло, що пошкодження належного позивачу транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди викликає переживання і незручності, проте, виходячи з обставин справи та наданих доказів, ці страждання не досягли аж такого рівня моральних страждань, як оцінив позивач.

При цьому, позивачем не обґрунтовано обставини спричинення йому моральної шкоди саме відповідачем ПАТ НАСК «ОРАНТА», оскільки його обґрунтування зводяться виключно до незаконних дій відповідача ОСОБА_2 , а тому позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди з ПАТ НАСК «ОРАНТА» задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково.

Щодо розподілу судових витрат, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем було заявлено про понесені судові витрати в розмірі 1120,61 грн. сплаченого судового збору, 12000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 4000 грн. витрат, пов`язаних із залученням експерта та проведенням експертизи та 100 грн. витрат на оплату послуг поштового зв`язку.

Оскільки, позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволенні судом частково, а саме із заявленої позивачем суми матеріальної та моральної шкоди в загальному розмірі 93361,04 грн. стягнуто лише 76361,04 грн. (81,79% від заявленої суми), з відповідачів ОСОБА_2 та ПАТ НАСК «ОРАНТА» на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі по 458,26 грн., з кожного.

Крім того, з відповідачів ОСОБА_2 та ПАТ НАСК «ОРАНТА» на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на оплату послуг поштового зв`язку в сумі по 50 грн., з кожного (а.с.33, 34).

Водночас, витрати позивача ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язаних із залученням експерта та проведенням експертизи не підтверджені жодними доказами, а тому стягненню з відповідачів не підлягають.

Керуючись ст.ст.12, 13, 211 ч.3, 247 ч.2, 263, 265, 272, 273 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 70861,04 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 2500 грн. та моральну шкоду у розмірі 3000 грн., а всього 5500 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі по 458,26 грн., з кожного, а також витрати на оплату послуг поштового зв`язку в сумі по 50 грн., з кожного.

Рішення складено та проголошено 07.09.2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», адреса: м. Київ, вул. Здолбунівська, 7Д, корпус Г, код ЄДРПОУ 00034186.

СУДДЯ: