Рішення № 139506873, 21.08.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/656/26

Провадження 2/206/1160/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року Самарський районний суд міста Дніпра

в складі: головуючого судді Плінської А.В.

при секретарі Габісонія Л.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши в позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_3 до Дніпровської міської ради про припинення права власності на частку домоволодіння та визнання права власності на житловий будинок,-

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2026 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Дніпровської міської ради про припинення права власності на 47/100 частини домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , скасування державної реєстрації права на частку, та визнання права власності на житловий будинок з господарськими спорудами за цією ж адресою. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з 2005 року є власником 53/100 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами. За вказаною адресою позивач проживає та зареєстрований разом з членами своєї сім`ї. Власником іншої частини будинковолодіння був ОСОБА_4 . В серпні 2017 року в частині будинковолодіння, що належить ОСОБА_4 сталась пожежа, в результаті чого все майно було знищено, а ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Спадкоємці після його смерті відсутні, ніхто спадщину не прийняв. Оскільки майно знищено, а власник частки помер, позивач позбавлений можливості вчиняти будь-які дії щодо нерухомості без погодження співвласника, а тому просить задовольнити позов.

Ухвалою судді від 25 лютого 2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження.

19 березня 2026 року Дніпровською міською радою подано відзив на позовну заяву в якому просять відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 11 червня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог з тієї підстави, що відповідачем не порушувались права позивача.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником 53/100 домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Власником 47/100 домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 . Вказані обставини підтверджуються витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно, витягом з Державного реєстру речових прав.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що сторонами не оспорювалось, спадкова справа після його смерті не заводилась, що підтверджується листом Восьмої дніпровської державної нотаріальної контори від 15 квітня 2026 року.

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки №0801 від 31 березня 2026 року Департаменту державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради на момент обстеження північна частина житлового будинку 53/100 знаходилась у відновленому житловому стані, власник був присутній. Південна частина житлового будинку 47/100 була повністю зруйнована після пожежі, на місці залишились залишки глини зі стін і дерев`яних конструкцій, зі слів сусідів власник помер.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

Володіння та розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Згідно із статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності - це право власності кількох суб`єктів на один об`єкт.

Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно з частинами першою, другою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Процедура припинення права власності регулюється, зокрема, Цивільним кодексом та Законом «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». За загальним правилом право власності на майно припиняється в момент його знищення, проте на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, таке право припиняється з моменту внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за заявою власника.

Згідно ч.1 ст. 349 Цивільного кодексу України право власності на майно припиняється в разі його знищення.

Вказана стаття не містить визначення поняття «знищення майна» та випадків, на які поширюється ця норма, зокрема, залежно від причин знищення майна. Тобто, зазначена норма поширюється на всі випадки фізичного руйнування майна, що призводить до припинення його існування як такого, незалежно від причин настання такого результату.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного суду від 17.01.2019 року (справа № 708/254/18) умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно вимог статі 349 ЦК Украйни є наявність встановленого факту знищення майна, а також відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру. Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо.

Статтею 356, 361 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю, співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Водночас, стаття 365 ЦК України дає право припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Так, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначена Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127.

Пункт 9 ч.1 ст.27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV визначає, зокрема, що судове рішення, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, є підставою для державної реєстрації фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справі закриваються в разі знищення об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості.

Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

У ст.ст. 80, 81 ЦПК України зазначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вищевказаних норм законодавства, законодавцем становлений вичерпний перелік підстав припинення права власності.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України). (Постанова від 01.03.2023 по справі 520/432/19 Касаційного цивільного суду ВС)

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Статтею 346 ЦК України передбачені підстави припинення права власності на майно, яке припиняється, зокрема, у разі знищення майна.

Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо.

Для державної реєстрації припинення права власності на закінчений будівництвом об`єкт чи об`єкт незавершеного будівництва у зв`язку з його знищенням подаються: 1) заява власника закінченого будівництвом об`єкта чи об`єкта незавершеного будівництва, справжність підпису на якій засвідчується відповідно до Закону України «Про нотаріат»; 2) документ, що посвідчує право власності на закінчений будівництвом об`єкт чи об`єкт незавершеного будівництва (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли такий документ відсутній у зв`язку із втратою, пошкодженням чи псуванням).

Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт чи об`єкт незавершеного будівництва у зв`язку з його знищенням проводиться за наявності відомостей про факт знищення, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (пункт 75 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тобто, державна реєстрація не є способом набуття чи припинення права власності. Вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення прав власності на нерухоме майно або інших речових прав.

Запис в реєстрі не являється документом, який встановлює факт знищення майна, а вноситься державним реєстратором на підставі поданих йому документів, які свідчать про знищення майна, за заявою власника майна.

Враховуючи ту обставину, що 47/100 домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та яка належала ОСОБА_4 знищено внаслідок пожежі, а сам власник ОСОБА_4 помер, спадщину після його смерті ніхто не прийняв, за таких обставин суд вважає, що слід визнати припиненим право власності ОСОБА_4 на 47/100 домоволодіння з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В частині, що стосується скасування державної реєстрації права власності на 47/100 домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та яка належала ОСОБА_4 , а також визнання права власності ОСОБА_3 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , суд не вбачає підстав для задоволення позову, оскільки саме на підставі рішення суду про припинення права власності здійснюється державна реєстрація припинення права власності . В частині визнання права власності позивача суд вважає, що оскільки дане право ніким не оспорюється, відповідно відсутні підстави для його захисту. На підставі ж рішення суду про припинення права власності на частку буде закрито розділ щодо спільної часткової власності, тож права позивача в даному випадку нічим не порушуються.

Керуючись ст.ст.10,11,81,141,264-265,273 ЦПК України, суд-

вирішив:

Позов задовольнити частково .

Визнати припиненим право власності ОСОБА_4 на 47/100 домоволодіння з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з його знищенням.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: А.В. Плінська