Рішення № 13950669, 25.02.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2011 р.

Справа № 4/5004/190/11

за позовом Військового прокурора Луцького гарнізону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі Квартирно - експлуатаційного відділу м. Володимир - Волинський

до відповідача Володимир - Волинського управління водопровідно - каналізаційного господарства, м. Володимир - Волинський

про стягнення 15204,51грн.

Суддя Слободян П. Р.

За участю представників сторін:

від позивача: Ключук Л. М. - довіреність у справі

від відповідача: Власюк В. В. - начальник УВКГ

В судовому засіданні взяв участь: Гончар Б. С. - помічник військового прокурора Луцького гарнізону

Суть спору: Військовий прокурор Луцького гарнізону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі Квартирно - експлуатаційного відділу м. Володимир - Волинський звернувся в господарський суд з позовною заявою до Володимир - Волинського управління водопровідно - каналізаційного господарства, м. Володимир - Волинський, в якій просить стягнути 15204,51грн. заборгованості за надані послуги з енергопостачання.

В судовому засіданні представник відповідача подав клопотання від 22.02.2011р., в якому просить відмовити в частині стягнення 7318,25грн. заборгованості, в зв’язку із сплатою до пред'явлення позову (платіжне доручення №71 від 26.01.2011р.) та провадження у справі припинити в частині стягнення 7886,26грн., в зв’язку із сплатою після пред'явлення позову (платіжне доручення №186 від 21.02.2011р.)

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, прокуратури, господарський суд встановив:

2 червня 2008 року між Квартирно - експлуатаційним відділом м. Володимир - Волинський та Володимир - Волинським управління водопровідно - каналізаційного господарства, м. Володимир - Волинський було укладено договір на відпуск і користування електричною енергією.

Згідно п. 1.3 даного договору позивач зобов’язувався безперервно відпускати електроенергію відповідачу до місця приєднання останнього до відомчої електромережі, в об’ємі граничного розміру.

Відповідач, в свою чергу, відповідно до п. 5.2 договору зобов’язувався до 15 числа місяця, слідуючого за звітним періодом, проводити оплату за електроенергію шляхом перерахування коштів на рахунок позивача.

Так, на підставі рахунків №434 від 29.11.2010р., № 475 від 27.12.2019р. протягом жовтня - грудня 2010р. позивач надав відповідачу послуги з енергопостачання на загальну суму 15204,51грн.

В порушення своїх договірних зобов’язань відповідач у визначений договором термін оплату виставлених рахунків не провів, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 15204,51грн.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 526 ЦК України, ст. 193 ГК України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язань –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В судовому засіданні встановлено, що фактично відповідач оплату до звернення з позовом до господарського суду провів на суму 7318,25грн. /платіжне доручення №71 від 26.01.2011р./ Отже, заборгованість на момент звернення позивача з позовом складала 7886,26грн.

Після звернення позивача до господарського суду відповідач повністю перерахував позивачу заборгованість на суму 7886,26грн., що підтверджується платіжним дорученням №186 від 21.02.2011р.

Враховуючи наведене, провадження у справі про стягнення заборгованості на суму 7886,26грн. заборгованості на підставі п.11 ст.80 ГПК України слід припинити у зв’язку з відсутністю предмету спору.

В позові про стягнення 7318,25грн. заборгованості слід відмовити, оскільки позовні вимоги в цій частині є безпідставними –відповідач заборгованість на цю суму погасив до звернення позивача з позовом.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті держмита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, слід віднести за рахунок останнього.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 44, 49, 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

1. В позові про стягнення 7318,25грн. заборгованості відмовити.

2. В частині стягнення 7886,26грн. основного боргу провадження у справі припинити.

3. Стягнути з Володимир - Волинського управління водопровідно - каналізаційного господарства (м. Володимир - Волинський, вул. Луцька, 211, код 05391703) в доход Державного бюджету України 102грн. державного мита на р/р 3111309570002, одержувач коштів: УДК у м. Луцьку, банк одержувача: ГУДКУ у Волинській області, код одержувача: 21741605, МФО 803014, КБК 22090200 та 236,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в доход Державного бюджету України на р/р 31217259710002, одержувач коштів: УДК у м. Луцьку, банк одержувача: ГУДКУ у Волинській області, код одержувача: 21741605, МФО 803014, КЕКД 22050000.

Суддя П. Р. Слободян

Повний текст рішення

складено та підписано

25.02.11