Рішення № 139506006, 07.09.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

ЄУН 932/11538/24

Провадження №2/932/3602/24

РІШЕННЯ

Іменем України

07.09.2026 Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Салькової В.С.,

за участю секретаря судового засідання Щербаченко А.В.,

представника позивача адвоката Громова Ю.А., представника третьої особи Івчик В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції та вимоги позивача

Позивач звернувся до суду з цим позовом до відповідача, і в обґрунтування позовних вимог вказав, що під час перебування в шлюбі з ОСОБА_2 у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася спільна дитина донька ОСОБА_3 .

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.01.2024 шлюб між ними розірвано та визначене місце проживання дитини разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 .

Приблизно з січня 2022 року вони з донькою мешкають разом без ОСОБА_2 , яка також проживає на території м. Дніпра. З того самого часу він самостійно виховує та утримує доньку, в той час як мати не бере в цьому жодної участі.

Ним неодноразово порушувалося перед відповідачем питання визначення її участі у вихованні та утриманні спільної дитини, здійснення батьківських прав та виконання обов`язків, пропонувалося укласти договір з цього приводу, але ОСОБА_2 фактично відмовляється від своєї участі у житті доньки, аргументуючи це розірванням сімейних відносин з ним, створенням нею нової родини з чоловіком, який проти її спілкування з донькою, відсутністю коштів на утримання дитини.

Метою звернення до суду зазначає підтвердження наявності вказаного ним факту, що необхідне для захисту найкращих інтересів дитини.

Просив суд встановити факт самостійного виховання ним та утримання дитини ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІІ. Позиції, пояснення, заяви (клопотання) учасників справи

В судовому засіданні 27.07.2026 позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Громов Ю.А. підтримали заявлені вимоги та наполягали на їхньому задоволенні.

Позивач додав до викладеного в позові, що з приводу стягнення з відповідача аліментів він до суду не звертався. Спілкуються вони між собою дуже рідко, з дитиною вона майже не спілкується. На підставі рішення суду, яким було визначене місце проживання доньки з ним, він мав відстрочку від мобілізації, потім законодавство змінилося та для продовження такої відстрочки він має встановити факт самостійного утримання та виховання дитини.

Представником позивача зазначено, що свого часу відповідач заперечувала проти визначення місця проживання дитини з батьком, не ходила на засідання комісії, але одночасно з цим і не вчиняє дій, спрямованих на участь у житті доньки, оскільки має іншу родину.

Відповідач ОСОБА_2 до суду не з`явилася, ухвалу суду про визнання її явки обов`язковою проігнорувала. 13.11.2025 нею було подано суду відзив на позовну заяву, в якому вона зазначила, що не виховує дитину через розірвання їхнього з позивачем шлюбу та її проживання окремо від дитини в іншому житлі. Просила суд ухвалити рішення на власний розсуд та врахувати, що позов вона не визнає, вислухати думку дитини про е, з ким вона хоче проживати та хто її виховуватиме. Додатково вказала, що не має ніякого доходу та не можу допомогами в утриманні дитини. Також не може брати участь у судових засіданнях через безпекову ситуацію.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Івчик В.А. в судовому засіданні підтримала заявлені позивачем вимоги та пояснила, що з приводу місця проживання дитини між сторонами був спір, був складений висновок органу опіки та піклування, з 2024 року місце проживання ОСОБА_3 визначене з батьком. Сталих зв`язків у дитини з матір`ю немає, то ж якщо позивача мобілізують, дитина залишиться сама.

Представник третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_3 до суду не з`явився, письмових пояснень по суті справи, заяв та клопотань від третьої особу до суду не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Справа перебувала в провадженні іншого складу суду та була повторно автоматично розподілена 02.09.2025.

Ухвалою суду від 22.09.2025 справу прийнято до провадження за правилами загального позовного провадження та призначене в ній підготовче засідання. Цією ж ухвалою до участі у справі залучено третьою особою ІНФОРМАЦІЯ_4 .

03.12.2025 ухвалою суду підготовче провадження у справі закрите та справу призначено до розгляду по суті.

Ухвалою від 09.04.2026 явку відповідача ОСОБА_2 в судове засідання судом визнано обов`язковою.

27.07.2026 в судовому засіданні судом вислухано думку дитини ОСОБА_3 щодо питання, яке є предметом розгляду у справі.

28.08.2026 за наслідками розгляду справи суд перейшов до стадії ухвалення рішення з його проголошенням 07.09.2026.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Дитина ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Дніпропетровську від батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.01.2024 у справі №932/6733/23 шлюб між сторонами розірвано за позовом ОСОБА_1 , місце проживання дитини ОСОБА_3 визначене разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 Рішення набрало законної сили 20.02.2024.

Місце проживання позивача ОСОБА_1 та дитини ОСОБА_3 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , з 31.03.1998 та з 27.01.2010 відповідно.

Дана квартира перебуває у спільній частковій власності, власником її частки є ОСОБА_1 .

На неодноразові письмові звернення ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з приводу узгодження її участі в питаннях виховання та утримання дитини відповідачем надані письмові відмови від здійснення батьківських прав та обов`язків через припинення існування їхньої спільної родини, окреме проживання, наявність у неї нової родини та заперечення її співмешканця проти її спілкування з донькою, відсутність доходів та неможливість утримання нею дитини.

11.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до органу опіки та піклування адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради із заявою, в якій просив надати оцінку необхідності вжиття органом опіки та піклування заходів з приводу захисту прав дитини, які він самостійно виховує та утримує.

Згідно з довідкою ТОВ «Моноліт» ОСОБА_1 працює у товаристві на посаді директора та його дохід з січня по червень 2024 року включно склав 177000,00 грн.

Наявна характеристика з місця роботи вказує, що позивач позитивно характеризується у трудових відносинах.

Відповідач ОСОБА_2 , як встановлено з відомостей форми ОК-5, долученої нею до відзиву на позов, за період 2021-2023 роки доходів не мала.

Відомості про працевлаштування відповідача ОСОБА_2 , наявність у неї доходів станом на 2026 рік, про стан її здоров`я тощо відсутні.

27.07.2026 в судовому засіданні дитина ОСОБА_3 на запитання суду пояснила, що з 2022 року вона мешкає удвох з батьком, таке було її рішення залишитися з ним. С матір`ю спілкується дуже рідко, на день народження телефоном, де вона мешкає не знає. Бачила її востаннє десь рік тому випадково на заправці. Не хоче спілкуватися з матір`ю, тому що останній це не потрібно.

V. Оцінка суду

Вислухавши учасників справи та дослідивши надані суду докази окремо та в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (ст.1 СК України).

У статті 7 СК України визначено, що суд при розгляді справ про регулювання сімейних відносин повинен забезпечити можливість здійснення прав дитини, які встановлені Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними правовими актами, визнаними в Україні та максимально можливо враховувати інтереси дитини.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

У ч.3 ст.11 цього закону закріплено, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Україною 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Принципом 6 Декларації прав дитини Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959 закріплено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір`ю.

Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч.5 ст.157 цього Кодексу.

У ч.1 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства» закріплено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Відповідно до ст.153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Частини 1-3 ст.157 СК України передбачають, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч.1 ст.180, ч.1 ст.181 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно. При цьому визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе врахування її інтересів.

Тобто факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини. Аналогічна правова позиція була викладена Великою палатою Верховного Суду у постанові від 11.09.2024 у справі №201/5972/22.

При цьому доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане із настанням обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Так, судом було враховано встановлені обставини справи, за якими неповнолітня дитина ОСОБА_3 фактично з 2022 року постійно мешкає з батьком, що позивач ОСОБА_1 одноосібно утримує її, що фактично і визнане у наданому відзиві відповідачем.

Наведені відповідачем ОСОБА_2 причини, через які вона не спілкується з дитиною та не утримує її, та які вона вважає поважними, суд відкидає як такі, що не ґрунтуються на законі.

Так, не зважаючи на проживання матері окремо від дитини, це не впливає на її обов`язок піклуватися про здоров`я доньки, її фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати її до самостійного життя, а також на її обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Окремо суд зазначає, що на підтвердження байдужості ОСОБА_2 щодо долі власної дитини, результату вирішення цієї справи вказує й те, що відповідачем декілька разів проігноровані судові виклики та ухвала суду про обов`язковість її участі в судовому засіданні.

Іншого порядку встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини законодавством України не передбачено.

Тобто судом установлено, що позивачем ОСОБА_1 виконано закріплений у ст.ст. 12,81 ЦПК України обов`язок з доведення належними, достатніми та допустимими доказами наявності обставин, які мають значення для справи, і на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини батьком. Таким чином є наявними підстави для задоволення позову.

За положеннями ст.141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1211,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,128,141,258,259,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ), треті особи: орган опіки та піклування Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради (49069, м. Дніпро, вул. Грушевського Михайла, 70, код за ЄДРПОУ 44017322), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 , код за ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини задовольнити.

Встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , його неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , яка народилася яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду виготовлене 07.09.2026.

Суддя: В.С. Салькова