Ухвала суду № 139505480, 07.09.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

"07" вересня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/3096/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

без виклику учасників справи

розглянувши матеріали позовної заяви (вх. № 3096/26 від 01.09.2026), у справі

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР «ІНТЕРПРОМ» (308000, Білгородська область, м. Білгород, вул. Перемоги, буд. 59; ОДРН: 1153123004077),

про припинення трудових відносин директора, виключення зі складу учасників та зобов`язання виключити відомості щодо учасників з усіх державних реєстрів російської федерації, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , звернулися до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР «ІНТЕРПРОМ» з наступними вимогами:

- припинити трудові правовідносини між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР «ІНТЕРПРОМ» у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР «ІНТЕРПРОМ» за власним бажанням.

- виключити ОСОБА_1 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР «ІНТЕРПРОМ».

- виключити ОСОБА_2 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР «ІНТЕРПРОМ».

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР «ІНТЕРПРОМ» виключити відомості щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з усіх державних реєстрів російської федерації.

Проаналізувавши подану позовну заяву, суд прийшов до висновку про відмову у відкритті провадження з наступних підстав.

У відповідності до ч. 1 ст. 366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про міжнародне приватне право» цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом: підсудність судам України справ з іноземним елементом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про міжнародне приватне право» особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи. Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави.

Положенням ч. 1 ст. 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» врегульовано, що підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися.

Статтею 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» чітко передбачено підстави визначення підсудності справ судам України, а саме зазначено, що суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; 2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; 3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; 4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; 5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; 6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; 7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; 8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; 9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; 10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; 11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України; 12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

Частиною 1 статті 77 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом: 1) якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України, крім справ, що стосуються укладення, зміни, розірвання та виконання договорів, укладених в рамках публічно-приватного партнерства, зокрема концесійних договорів, згідно з якими нерухоме майно є об`єктом такого партнерства, зокрема об`єктом концесії, а спір не стосується виникнення, припинення та реєстрації речових прав на такий об`єкт; 2) якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та батьками, обидві сторони мають місце проживання в Україні; 3) якщо у справі про спадщину спадкодавець - громадянин України і мав в ній місце проживання; 4) якщо спір пов`язаний з оформленням права інтелектуальної власності, яке потребує реєстрації чи видачі свідоцтва (патенту) в Україні; 5) якщо спір пов`язаний з реєстрацією або ліквідацією на території України іноземних юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців; 6) якщо спір стосується дійсності записів у державному реєстрі, кадастрі України; 7) якщо у справах про банкрутство боржник був створений відповідно до законодавства України; 8) якщо справа стосується випуску або знищення цінних паперів, оформлених в Україні; 9) справи, що стосуються усиновлення, яке було здійснено або здійснюється на території України; 10) в інших випадках, визначених законами України.

Таким чином, наведені норми встановлюють, що підсудність справ з іноземним елементом визначається виключно ГПК України, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, станом на момент відкриття провадження у справі, при цьому особистий статус юридичної особи визначається правом держави, у якій вона зареєстрована або іншим чином створена, а переліки підстав, за яких суди України розглядають справи з іноземним елементом, та справ виключної підсудності судам України є вичерпними.

Пунктом 10 частини 1 статті 77 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом в інших випадках, визначених законами України.

Питання виключної підсудності в процесуальному законодавстві регулюється статтею 30 ГПК України частиною 6 якої передбачено, що спори, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі спори між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів, а також спори, що виникають з правочинів щодо корпоративних прав (крім акцій) в юридичній особі, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи.

Обґрунтовуючи підстави звернення з позовом до Господарського суду Харківської області, позивач зазначив, що 09.07.2026 учасниками товариства укладено корпоративний договір п. 2.2. якого визначено, що всі спори між Сторонами, між Сторонами та Товариством, пов`язані з володінням частками у Товаристві, здійсненням корпоративних прав, виконанням корпоративних обов`язків або участю у Товаристві, підлягають розгляду Господарським судом Харківської області як судом першої інстанції. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку здійснюється за Господарським процесуальним кодексом України.

Водночас, суд звертає увагу, що за змістом п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» угода сторін про підсудність справи з іноземним елементом судам України є підставою для розгляду такої справи судами України лише за умови, що справа не належить до випадків, передбачених ст. 77 цього Закону, тобто правила виключної підсудності не можуть бути змінені за домовленістю сторін.

Оскільки заявлені вимоги про виключення позивачів зі складу учасників товариства, а також вимога про припинення трудових відносин директора, з урахуванням висновків Великої Палаиа Верховного Суду, викладених у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17, є вимогами, що виникають з корпоративних відносин та пов`язані з участю у юридичній особі, підсудність таких спорів визначається за правилом ч. 6 ст. 30 ГПК України, а саме за місцезнаходженням юридичної особи, яке в силу ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначається державою, у якій юридичну особу зареєстровано або іншим чином створено згідно з правом цієї держави.

Як вказують позивачі, відповідач зареєстрований та має місцезнаходження за законодавством російської федерації (308000, Білгородська область, м. Білгород, вул. Перемоги, буд. 59), а тому корпоративний спір за участю цієї юридичної особи за правилом ч. 6 ст. 30 ГПК України у поєднанні з п. 10 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про міжнародне приватне право» належить до виключної підсудності суду за місцезнаходженням товариства, тобто суду держави його створення, і не може бути віднесений до підсудності Господарського суду Харківської області за домовленістю сторін, у тому числі на підставі корпоративного договору від 09.07.2026.

Вимога про зобов`язання виключити відомості щодо позивачів з державних реєстрів російської федерації за своїм змістом є вимогою щодо дійсності записів у державному реєстрі іноземної держави, тоді як за правилом п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про міжнародне приватне право» до виключної підсудності віднесено спори щодо дійсності записів у державному реєстрі, кадастрі України, з чого можна зробити висновок, що спори щодо записів у реєстрах іноземної держави підсудні судам відповідної держави та не можуть бути предметом розгляду судів України.

Інших підстав, передбачених ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», матеріали позовної заяви не підтверджують і позивачем не надаються до суду докази на підтвердження існування інших обставин підсудності цієї справи судам України.

З урахуванням ч. 1 ст. 75 Закону України «Про міжнародне приватне право», за якою підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку, що підстави підсудності цієї справи судам України відсутні.

Суд зазначає, що чинним процесуальним законодавством України, як і Законом України «Про міжнародне приватне право», не встановлено будь-яких особливостей, винятків чи спеціальних правил визначення підсудності справ цієї категорії, які були б зумовлені збройною агресією російської федерації проти України, а тому питання підсудності цієї справи вирішується судом за загальними правилами, встановленими ст. 366 ГПК України та ст. 75- 77 Закону України «Про міжнародне приватне право», без можливості їх розширеного тлумачення.

Беручи до уваги, що відповідач у справі є юридичною особою, зареєстрованою та створеною за законодавством російської федерації, а заявлені вимоги стосуються участі позивачів у складі учасників цієї юридичної особи, припинення повноважень її директора та змісту записів про позивачів у державних реєстрах російської федерації, суд дійшов висновку, що спір у цій справі є спором з іноземним елементом, який за правилом ч. 6 ст. 30 ГПК України у поєднанні з п. 10 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про міжнародне приватне право» належить до виключної підсудності суду за місцезнаходженням юридичної особи, а в частині вимоги щодо виключення відомостей з державних реєстрів - до підсудності судів держави ведення відповідних реєстрів, при цьому жодної з підстав, передбачених ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», для розгляду цієї справи судами України не встановлено, а угода сторін про підсудність, на яку посилаються позивачі, з огляду на застереження п. 1 ч. 1 ст. 76 цього Закону правил виключної підсудності змінити не може. Крім того, позивачем не доведено наявність інших підстав, що могли б вказувати на підсудність цієї справи Господарському суду Харківської області.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

За таких обставин заявлені позивачами вимоги не належать до юрисдикції судів України, у зв`язку з чим у відкритті провадження у справі слід відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 25, 75, 76, 77 Закону України «Про міжнародне приватне право», статтям 6, 30, 42, 175, 232-236, 365-366 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження за позовом (вх. № 3096/26 від 01.09.2026) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР «ІНТЕРПРОМ» про припинення трудових відносин директора, виключення зі складу учасників та зобов`язання виключити відомості щодо учасників з усіх державних реєстрів російської федерації.

2. Повернути заявнику позовну заяву із додатками.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складання повного тексту ухвали відповідно до статей 256, 257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Кодексу.

Ухвалу підписано 07.09.2026.

СуддяН.А. Новікова