Рішення № 139505165, 31.08.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/900/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

при секретарі судового засідання Базаки А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу,

за позовом ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ» (04074, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 2, код ЄДРПОУ 44725823),

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД ЗАСОБІВ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ» (61075, місто Харків, вулиця Механізаторів, будинок 4, код ЄДРПОУ 39243307),

про стягнення пені у розмірі 32 721 286,34 грн. та штрафу у розмірі 2 127 265,00 грн. за державним контрактом (договором) про закупівлю № 219/05-24-РМ, -

за участю представників учасників процесу:

позивача: Маркової О.І.;

відповідача: Харцизової Т.В.

ВСТАНОВИВ:

ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ» (позивач по справі) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД ЗАСОБІВ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ» (відповідач по справі), в якому просить суд стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД ЗАСОБІВ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ» на користь ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ» пеню у розмірі 32 721 286,34 грн. та штраф у розмірі 2 127 265,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

23.09.2026, ухвалою Господарського суду Харківської області, позовну заяву ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ» (вх. № 900/26 від 18.03.2026) залишено без руху. Встановлено позивачу для усунення недоліків позовної заяви 10-денний строк з дня вручення цієї ухвали для подання до Господарського суду Харківської області: окремого обґрунтованого розрахунку пені та штрафу; Акту приймання-передачі № 842 від 02.09.2024.

30.03.2026, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/900/26. Справу № 922/900/26 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 29 квітня 2026 року о 10:30. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має надіслати суду відзив, який повинен відповідати вимогам статті 165 ГПК України, і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Копію відзиву та доданих до нього документів відповідач має надіслати (надати) іншим учасникам справи одночасно із надсиланням (наданням) відзиву до суду та докази надіслання надати суду разом із відзивом на позов. Позивачу, згідно ст. 166 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання. Відповідачу, згідно ст. 167 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду заперечень на відповідь на відзив, з дня його отримання.

25.05.2026, протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області, продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів до 28.06.2026 включно та відкладено підготовче засідання.

17.06.2026, протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відносно реалізації сторонами свого права на подання заяви по суті справи:

1) відзив на позов (вх. № 8640) поданий відповідачем 10.04.2026;

2) відповідь на відзив (вх. № 9256) подана позивачем 17.04.2026;

3) заперечення (вх. № 10931) подані відповідачем 07.05.2026.

Враховуючи подання сторонами всіх заяв по суті справи, суд робить висновок, що сторони реалізували свої права щодо висловлення своєї позиції в порядку змагальності сторін.

У відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду. В свою чергу, відповідно до ч. 1, 2 ст. 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Суд констатує про те, що ним дотримані строки розгляду справи, з урахуванням відпустки судді.

У пунктах 2, 4 частини 3 статті 129 Конституції України закріплені такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначені принципи знайшли своє відображення у статтях 7, 13 ГПК України, а тому господарські суди зобов`язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства. Закон України "Про судоустрій та статус суддів" (пункт 3 статті 7) також гарантує право кожного на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку. Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II). Суд констатує про те, що під час розгляду справи, були створені належні умови для реалізації сторонами своїх прав, що передбачені ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, всебічно та повно перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив таке.

Як зазначено у позовній заяві, між Державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (Замовник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД ЗАСОБІВ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ» (Постачальник, Відповідач) укладено державний контракт (Договір) про закупівлю № 219/05-24-РМ від 20.05.2024.

Наказом Міністерства оборони України № 281 від 02.05.2025 реорганізовано юридичну особу державне підприємство Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (ідентифікаційний код юридичної особи 44830311) шляхом приєднання до державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (ідентифікаційний код юридичної особи 44725823). У зазначеному наказі прямо визначено, що державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» є правонаступником усіх прав та обов`язків державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу».

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов`язується поставити Замовнику Бронежилет модульний «PLASTOON UAFE» (Тип 2, Рівень П, Вид 5, комплектність №1-5) (ДК 021:2015: 35810000- 5: Індивідуальне обмундирування) (далі за текстом - Товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (Додаток №1), а Замовник - прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Згідно п. п. 1 та 5 Специфікації (Додаток № 1 до Договору) Постачальник взяв на себе зобов`язання здійснити поставку Товару у загальній кількості 20 000 штук за ціною за одиницю без ПДВ 30 390,00 грн до 31.07.2024 року. Відповідно до пунктів 4.1. та 4.1.1 Договору, Постачальник зобов`язаний здійснити поставку Товару за цим Договором не пізніше строку, визначеного у Специфікації (Додаток №1), але у будь-якому випадку в строк, визначений Замовником у заявці на поставку, складеній Замовником за формою, визначеною у Додатку №2 до цього Договору.

Відповідно до п. 4.3 Договору, 21.05.2024 Замовником на адресу Постачальника було направлено Заявку на поставку № R000310, де зазначено отримувачів Товару і відповідну кількість Товару та строки, що відповідають пунктам 1 та 5 Специфікації (Додаток № 1 до Договору), а саме 20 000 штук до кінцевої дати поставки 31.07.2024 рік.

Згідно Додаткової угоди №1 від 01.08.2024 року Замовником було направлено заявку № R000310 від 01.08.2024 року, згідно якої: 10 000 штук необхідно поставити до 31.08.2024 року 10 000 штук до 20.09.2024 року.

Як зазначає позивач, Постачальник порушив строки виконання поставки, що підтверджується Актами приймання Товару, а саме: товар у кількості 4610 штук поставлено 02.09.2024 року, що підтверджується Актом приймання Товару № 842 на суму 140 095 595,00 грн (строк поставки згідно заявки 31.08.2024); товар у кількості 3390 штук поставлено 18.09.2024 року, що підтверджується Актом приймання Товару № 884 на суму 103 020 405,00 грн (строк поставки згідно заявки 31.08.2024); товар у кількості 3600 штук поставлено 14.10.2024 року, що підтверджується Актом приймання Товару № 985 на суму 109 402 200,00 грн (строк поставки згідно заявки 20.09.2024); товар у кількості 1000 штук поставлено 19.09.2024 року, що підтверджується Актом приймання Товару № 508 на суму 30 389 500,00 грн (строк поставки згідно заявки 31.08.2024); товар у кількості 1000 штук поставлено 19.10.2024 року, що підтверджується Актом приймання Товару № 569 на суму 30 389 500,00 грн (строк поставки згідно заявки 31.08.2024); товар у кількості 4630 штук поставлено 19.10.2024 року, що підтверджується Актом приймання Товару № 569 на суму 140 703 385,00 грн (строк поставки згідно заявки 20.09.2024).

Як вказано у позові, у зв`язку із несвоєчасним виконанням зобов`язання, позивач нарахував відповідачу пеню по кожному акту, що зазначений вище, у розмірі 32 721 286,34 грн та штраф у розмірі 2 127 265,00 грн.

Згідно п 8.2 Договору, у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,3 відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання. За порушення строку поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено.

10.04.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 8640).

Відповідач зазначає, що Позивачем до суду не надано документів, про дію обставин непереборної сили та наявності підстав для зменшення розміру неустойки. Відповідачем було порушено терміни постачання товару через вплив на Відповідача обставин непереборної сили (форс-мажору). Відповідачем 25.07.2024 року було відправлено на електроні адреси Позивача, зазначені у п. 12.2. Договору, повідомлення (лист №07-25-03/2024ю від 25.07.2024 року), щодо настання для Відповідача форс-мажорних обставин. 09.12.2024 року на адресу Позивача Відповідачем було направлено супроводжувальний лист (вих. №12-09-01/2024ю від 09.12.2024 року) із копією Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №3200-24 2240 від 06.12.2024 року та пропозицією укласти додаткову угоду до Договору із продовженням терміну постачання на 30 днів.

Крім того, Відповідач просить зменшити розмір пені на 90% до суми 3087693,38 грн. Обґрунтовуючи клопотання про зменшення пені відповідач зазначає, що прострочення Відповідача має короткостроковий характер і склало від 14 до 18 днів для партії товару 5 390 комплектів, 43-48 днів для партії товару 9 230 комплектів. Партію товару у кількості 5 380 комплектів Відповідачем поставлено Позивачу в терміни передбачені договором. При цьому, прострочення Відповідача мало місце виключно через виникнення обставин непереборної сили, які вплинули на строки виконання Відповідачем зобов`язань, щодо поставки товару. Обставини непереборної сили мають причино-наслідковий зв`язок із простроченням Відповідача, а саме: товар, що поставлявся за Договором Позивачу виготовляється в Україні із матеріалів імпортного походження, зокрема бронеплити та надвисокомолекулярний поліетилен (для м`яких балістичних пакетів) не виготовляється в Україні, а імпортується з закордону з Туреччини та Ізраїлю. 24.07.2024 року армією агресора було здійснено ракетно-артилерійські обстріли. Внаслідок влучання за адресою і було пошкоджено нежитлову будівлю та прилеглу територію, що належать ТОВ «Укрпромстрой», частина якої (складські приміщення), за договором оренди нерухомого майна №0106 01 від 01.06.2024 року, знаходяться у користуванні ТОВ «ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД ЗАСОБІВ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ» (загальна площа об`єкта оренди становить 200 м.кв.). На даних складських приміщеннях знаходилися вже виготовлені м`які балістичні пакети для 15 000 комплектів бронежилетів, які мали бути поставлені Відповідачем за договором 219/05-24-РМ від 20.05.2024 року. М`які балістичні пакети, які було знищено, було виготовлено із поліетилену виробництва Ізраїль, який було замовлено Відповідачем до укладання договору на етапі перемовин, і який на момент укладання договору було виготовлено та одразу ж після укладання договору імпортовано 22.05.2024 року, про що Відповідачем надаються відповідні митні декларації. Одразу ж після обстрілу 01.08.2024 року Відповідачем було замовлено нову партію поліетилену в Ізраїлі, який було виготовлено лише у серпні місяці, що і стало причиною затримки Відповідачем виготовлення бронежилетів. Крім того, у відзиві зазначено, що позивач у заявці від 01.08.2024 року змінив розміри та кількість бронежилетів за місцями постачання. Також, Відповідач наголошує, що він є стратегічно важливим підприємством, яке виконує замовлення для держави під час воєнного стану, діяльність якого ускладнюється нестабільною роботою енергомережі, через обстріли агресора, повітряними тривогами та артилерійськими обстрілами. Відповідач є підприємством оборонного комплексу, критично важливим для ЗСУ, які наразі ще лишилися і здійснюють свою діяльність (забезпечують робочі місця, сплачують податки) у вкрай несприятливих умовах (повітряні тривоги, відключення світла, прильоти тощо). Стягнення надмірних штрафних санкцій максимально негативно відображається на діяльності підприємства і робить неможливим виконання діючих контрактів для потреб ЗСУ, при тому, що Відповідач вже поніс збитки через обстріл. Крім того, на переконання Відповідача, Позивач не зазнав жодних збитків або шкоди у зв`язку із незначним простроченням поставки товару по договору, відтак незначні порушення договірних зобов`язань не мали ніяких негативних наслідків для Позивача та не порушили його майнові інтереси. Окрім вищевикладеного, відповідач зазначає, що розмір штрафних санкцій складають більше 5% суми всього договору, при тому, що ціна має мінімальну прибутковість, а Відповідач поніс збитки через обстріл і знищення балістичних пакетів.

Відповідач також наголошує, що відповідно до умов укладеного між сторонами Договору (п. 8.2.), встановлений інший розмір пені - 0,3 відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі, що в п`ять разів вище за розмір пені передбачений ст. 231 ГКУ.

Окремо у відзиві зазначено, що Позивач здійснив неправильний розрахунок штрафних санкцій із численними помилками, неправомірно нарахувавши Відповідачу штраф 7% за Актом 569 від 19.10.2024 року, неправильно зазначивши кількість днів прострочення - 49 днів, в той із яким Відповідач не погоджується та надає власний розрахунок пені.

17.04.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 9256).

Позивач підкреслює значимість та необхідність своєчасності поставки Товару, який є одним з найбільш важливих елементів захисту тіла військового. Договір укладено для забезпечення нагальної потреби у забезпеченні військовослужбовців Збройних Сил України засобами індивідуального захисту, зокрема бронежилетами та є Прямим договором для якнайшвидшого забезпечення нагальної потреби у постачанні цього Товару.

Крім того, Позивачем з`ясовано, що повідомлення про форс-мажорні обставини (лист від 25.07.2024 року вих.№07-25-03/2024) від Відповідача у будь-який спосіб на адресу ДП «ДОТ» не надходив. На підтвердження відсутності цього листа Позивач надає суду службову записку Департаменту кадрового менеджменту та адміністративного забезпечення ДП МОУ «Агенція оборонних закупівель». Відтак, Відповідач з недотриманням вимог п.10.6 Договору, не повідомив негайно Позивача упродовж 3 (трьох) робочих днів у письмовій формі (на електронну пошту, що зазначена в розділі 12 Договору) про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Незважаючи на викладене, позивач вказує, що за умовами договору надання сертифікату Торгово-Промислової Палати відбувається протягом 14 робочих днів з дня настання форс мажорних обставин, а саме, в даному випадку до 14.08.2024, та Відповідачем було здійснено повідомлення поза межами строків, погоджених сторонами у Договорі, то на підставі п. 10.7 Договору, обставини, на які посилається Відповідач, не можуть братися до уваги.

Окремо позивач наголошує, що ані Сертифікат ТПП, ані договір оренди не вказують та не підтверджують твердження Відповідача про факт знаходження на складських приміщеннях вже виготовлених м`яких балістичних пакетів для 15 000 комплектів бронежилетів.

Також у відповіді на відзив зазначено, що розрахунок пені за прострочення строків поставки Товару, що містить позовна заява, є належним та таким, що відповідає умовам виконання Договору. Стосовно штрафу у розмірі 7% за Актом №569 від 19.10.2024, які Відповідач вважає безпідставно нарахованими, повідомляє, що саме Акти приймального контролю за якістю, які Відповідач долучив до відзиву на позовну заяву, підтверджують обсяг прийнятого Товару відповідно до основних параметрів та розмірів. Поставка Товару, яка оформлена за Актом приймання товару №569 від 19.10.2024 на загальну суму 171 092 885,00 грн в загальній кількості 5 630 комплектів була прийнята згідно Акту приймального контролю за якістю №4/334 та заявки № R000310 від 01.08.2024 року п`ятьма партіями 19.10.2024 року.

Позивач також заперечує проти зменшення штрафних санкцій. У відзиві Відповідач зазначає, що Позивач не зазнав жодних збитків у зв`язку із простроченням поставки товару по договору. Однак, твердження Відповідача про непонесення Позивачем збитків є абсурдними з огляду на те, що постачання Товару за Договором здійснювалось для забезпечення потреб для оборони України під час воєнного стану.

07.05.2026 до суду від відповідача надійшли заперечення (вх. № 10931). Відповідач зазначає, що для виготовлення бронежилетів необхідні бронеплити, які не виготовляються на території України, а закуповуються Відповідачем у Туреччині. Дані плити є товаром військового призначення та можуть експортуватися виробником у Туреччині виключно на підставі експортної ліцензії, оформлення якої можливе лише на підставі сертифіката кінцевого споживача, який оформлюється отримувачем товару, тобто ДП «ДОТ». 07.06.2024 року Відповідач звернувся до ДП «ДОТ» із листом №06-07 01/2024ю про надання сертифіката кінцевого споживача. У зв`язку із ненаданням СКС 24.06.2024 року Відповідач повторно звернувся до ДП «ДОТ» із листом №06-18-01/2024ю, щодо надання СКС. Лише 29.06.2024 (із затримкою на 22 дні) ДП «ДОТ» було надано Відповідачу СКС.

Крім того, Відповідач зазначає, що на підтвердження направлення на адресу Відповідачем на адресу ДП «ДОТ» повідомлення про форс-мажорні обставини від 25.07.2024 року, Відповідачем надається роздруківка із електронної пошти.

Відповідач наголошує, що не просив суд звільнити його від відповідальності на підставі розділу 10 Договору (через форс-мажорні обставини), а звернувся до суду із обґрунтованим клопотанням саме про зменшення штрафних санкцій.

Також Відповідач зазначає, що дні постачання товару (02.09.24 за актом №842, 18.09.24 за актом №884, 19.09.2024 за актом №508, 14.10.2024 року за актом №985 та 19.10.2024 року за актом 569) не є повними днями прострочення, у зв`язку із чим нарахування пені за ці дні є безпідставним.

Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору між сторонами у даній справі, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з такого.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Проаналізувавши фактичні правовідносини сторін, враховуючи предмет та зміст прийнятих сторонами зобов`язань, за якими Постачальник зобов`язався передати (поставити) Замовнику у встановлений Специфікацією (Додаток №1) строк визначений Товар, а Замовник - прийняти та оплатити його, а також суб`єктний склад учасників правовідносин, суд прийшов до висновку, що за своєю правовою природою укладений між сторонами державний контракт (Договір) про закупівлю № 219/05-24-РМ від 20.05.2024 є договором поставки.

Згідно із ч. 1-3 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб. У відповідності до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що між Державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (Замовник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД ЗАСОБІВ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ» (Постачальник, Відповідач) укладено державний контракт (Договір) про закупівлю № 219/05-24-РМ від 20.05.2024. Договір підписаний між сторонами електронними цифровими підписами через систему електронного документообігу «ВЧАСНО». Жодна із сторін не заперечує його дійсність та укладеність.

Як зазначає позивач та не спростовується відповідачем, наказом Міністерства оборони України № 281 від 02.05.2025 реорганізовано юридичну особу державне підприємство Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (ідентифікаційний код юридичної особи 44830311) шляхом приєднання до державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (ідентифікаційний код юридичної особи 44725823). У зазначеному наказі прямо визначено, що державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» є правонаступником усіх прав та обов`язків державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу».

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити Замовнику Бронежилет модульний «PLASTOON UAFE» (Тип 2, Рівень П, Вид 5, комплектність №1-5) (ДК 021:2015: 35810000- 5: Індивідуальне обмундирування) (далі за текстом - Товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (Додаток №1), а Замовник - прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до пунктів 4.1. та 4.1.1 Договору, Постачальник зобов`язаний здійснити поставку Товару за цим Договором не пізніше строку, визначеного у Специфікації (Додаток №1), але у будь-якому випадку в строк, визначений Замовником у заявці на поставку, складеній Замовником за формою, визначеною у Додатку №2 до цього Договору.

Згідно п. п. 1 та 5 Специфікації (Додаток № 1 до Договору) Постачальник взяв на себе зобов`язання здійснити поставку Товару у загальній кількості 20 000 штук за ціною за одиницю без ПДВ 30 390,00 грн, а всього на суму 607 800 000,00 грн до 31.07.2024 року. Відповідно до п. 4.3 Договору, 21.05.2024 Замовником на адресу Постачальника було направлено Заявку на поставку № R000310, де зазначено Отримувачів Товару і відповідну кількість Товару, а саме 20 000 штук до кінцевої дати поставки 31.07.2024 рік. В подальшому між сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 01.08.2024 року до Договору у відповідності до якої сторони, зокрема, домовилися збільшити кінцевий строк поставки товару, а саме: 10 000 штук необхідно поставити до 31.08.2024 року, а інші 10 000 штук до 20.09.2024 року. Враховуючи, що сторонами було укладено додаткову угоду № 1, Замовником було направлено заявку № R000310 від 01.08.2024 року, згідно якої: 10 000 штук необхідно поставити до 31.08.2024 року, а інші 10 000 штук до 20.09.2024 року.

Позивачем надані до позову акти приймання товару № 842 від 02.09.2024 (4610 шт), № 884 від 18.09.2024 (3390 шт), № 508 від 19.09.2024 (2770 шт), № 985 від 14.10.2024 (3600 шт), № 569 від 19.10.2024 (5630 шт).

У сукупності зазначених актів (№ 842 від 02.09.2024 4 610 шт, № 884 від 18.09.2024 3 390 шт, № 508 від 19.09.2024 2 770 шт, № 985 від 14.10.2024 3 600 шт, № 569 від 19.10.2024 5 630 шт, що разом становить 20 000 шт), суд констатує про те, що відповідачем виконано в повному обсязі свій обов`язок з поставки товару у кількості 20 000 шт на суму 607 800 000,00 грн, що сторонам не заперечується.

Водночас, спір між сторонами виник саме у зв`язку із тим, що відповідач несвоєчасно виконав свій обов`язок з поставки товару, що стало підставою для звернення позивача із позовом про стягнення штрафних санкцій на підставі п. 8.2. Договору, а саме: пені у розмірі 32 721 286,34 грн та штрафу у розмірі 2 127 265,00 грн.

Згідно п 8.2 Договору у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,3 (нуль цілих три десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання. За порушення строку поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

Як вбачається із Специфікації на поставку товару та заявок на поставку товару, бронежилет модульний «PLASTOON UAFE» (Тип 2, Рівень П, Вид 5, комплектність №1-5) (ДК 021:2015: 35810000 5: Індивідуальне обмундирування) замовлені у різних розмірах (S, M, L, XL).

Судом встановлено, що надані до суду позивачем вищезазначені акти приймання товару (№ 842 від 02.09.2024 (4610 шт), № 884 від 18.09.2024 (3390 шт), № 508 від 19.09.2024 (2770 шт), № 985 від 14.10.2024 (3600 шт), № 569 від 19.10.2024 (5630 шт)) не містять інформації про розміри поставлених бронежилетів. Натомість, відповідачем надані до суду акти приймального контролю товару за якістю, зокрема, № 1 від 02.09.2024 року (4610 шт), № 2 від 18.09.2024 (3390 шт), № 2/293 від 19.09.2024 (2770 шт), № 3 від 14.10.2024 (3600 шт), № 4/334 від 19.10.2024 (5630 шт). З цих актів можливо встановити якого саме розміру бронежилети поставлялися, що надасть суду можливість встановити виконання відповідачем свого обов`язку з поставки бронежилетів.

Судом здійснено співставлення актів приймання товару та актів приймального контролю товару за якістю із зобов`язаннями відповідача щодо поставки товару у розрізі розмірів та строків, визначених Специфікацією (Додаток № 1 до Договору) в редакції додаткової угоди № 1 від 01.08.2024, за наслідками якого встановлено таке. Оскільки самі акти приймання товару не містять інформації про розміри поставлених бронежилетів, кількість поставленого товару за розмірами встановлена судом на підставі відповідних актів приймального контролю товару за якістю, а саме: № 1 від 02.09.2024, № 2 від 18.09.2024, № 2/293 від 19.09.2024, № 3 від 14.10.2024 та № 4/334 від 19.10.2024.

Відповідно до умов Договору відповідач був зобов`язаний поставити товар двома партіями:

- перша партія у кількості 10 000 шт зі строком поставки до 31.08.2024, з них: 4000 шт розміру M та 6000 шт розміру L (пункти 1-4 заявки на поставку № R000310 від 01.08.2024 року);

- друга партія у кількості 10 000 шт зі строком поставки до 20.09.2024, з них: 2000 шт розміру M, 4000 шт розміру L, 1000 шт розміру S та 3000 шт розміру XL (пункти 5-11 заявки на поставку № R000310 від 01.08.2024 року).

За наслідками співставлення поставленого товару із зазначеними зобов`язаннями судом встановлено, що поставлений за кожним із актів товар підтверджує виконання відповідачем своїх відповідних зобов`язань таким чином.

Актом приймання товару № 842 від 02.09.2024 (4 610 шт), відповідно до акта приймального контролю товару за якістю № 1 від 02.09.2024, поставлено товар розміру L в рахунок зобов`язання з поставки 6 000 шт розміру L зі строком поставки до 31.08.2024. Після цієї поставки залишок невиконаного зобов`язання зі строком поставки до 31.08.2024 склав: 4 000 шт розміру M та 1 390 шт розміру L.

Актом приймання товару № 884 від 18.09.2024 (3 390 шт), відповідно до акта приймального контролю товару за якістю № 2 від 18.09.2024, поставлено товар у рахунок зобов`язань зі строком поставки до 31.08.2024, а саме: 3 000 шт розміру M та 390 шт розміру L. Після цієї поставки залишок невиконаного зобов`язання зі строком поставки до 31.08.2024 склав: 1 000 шт розміру M та 1 000 шт розміру L.

Актом приймання товару № 508 від 19.09.2024 (2 770 шт), відповідно до акта приймального контролю товару за якістю № 2/293 від 19.09.2024, поставлено товар як у рахунок зобов`язань зі строком поставки до 31.08.2024 (1 000 шт розміру M та 1 000 шт розміру L), так і у рахунок зобов`язань зі строком поставки до 20.09.2024 (760 шт розміру M та 10 шт розміру L). Після цієї поставки зобов`язання зі строком поставки до 31.08.2024 виконано в повному обсязі, а залишок невиконаного зобов`язання зі строком поставки до 20.09.2024 склав: 1 240 шт розміру M, 3 990 шт розміру L, 1 000 шт розміру S та 3 000 шт розміру XL.

Актом приймання товару № 985 від 14.10.2024 (3 600 шт), відповідно до акта приймального контролю товару за якістю № 3 від 14.10.2024, поставлено товар у рахунок зобов`язань зі строком поставки до 20.09.2024, а саме: 600 шт розміру M, 1000 шт розміру L та 2 000 шт розміру XL. Після цієї поставки залишок невиконаного зобов`язання зі строком поставки до 20.09.2024 склав: 640 шт розміру M, 2 990 шт розміру L, 1 000 шт розміру S та 1 000 шт розміру XL.

Актом приймання товару № 569 від 19.10.2024 (5 630 шт), відповідно до акта приймального контролю товару за якістю № 4/334 від 19.10.2024, поставлено товар у рахунок зобов`язань зі строком поставки до 20.09.2024, а саме: 640 шт розміру M, 2 990 шт розміру L, 1 000 шт розміру S та 1 000 шт розміру XL. Після цієї поставки зобов`язання зі строком поставки до 20.09.2024 виконано в повному обсязі.

Таким чином, виконання зобов`язання з поставки першої партії (10 000 шт зі строком до 31.08.2024) підтверджується актами № 842, № 884 та № 508 (в частині 1 000 шт розміру M та 1 000 шт розміру L), а зобов`язання з поставки другої партії (10 000 шт зі строком до 20.09.2024) підтверджується актами № 508 (в частині 760 шт розміру M та 10 шт розміру L), № 985 та № 569.

Пунктом 8.2 Договору сторони передбачили відповідальність Постачальника за порушення строку поставки Товару у вигляді двох самостійних видів штрафних санкцій:

- пені у розмірі 0,3 % від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення, яка нараховується за кожен повний день прострочення виконання зобов`язання, включаючи день виконання порушеного зобов`язання;

- штрафу у розмірі 7 % від ціни Товару, строк поставки якого порушено, який нараховується додатково та виключно у разі порушення строку поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів.

Оскільки Товар замовлено та поставлено у різних розмірах (S, M, L, XL), яким відповідають різні строки поставки (до 31.08.2024 та до 20.09.2024), а п. 8.2 Договору прямо пов`язує розмір санкції з ціною Товару, строк поставки якого порушено, розрахунок пені здійснюється окремо за кожною позицією (розміром) у межах відповідної партії у прив`язці до встановленого для неї строку поставки.

За наслідками перевірки судом здійсненого позивачем та відповідачем розрахунків пені, суд зазначає, що як позивачем, так і відповідачем допущені помилки.

Так, суд зазначає, що за позиціями зі строком поставки до 31.08.2024: за актом № 842 від 02.09.2024 (4 610 шт розміру L, ціна 140 095 595,00 грн) прострочення склало 2 дні (з 01.09.2024 по 02.09.2024 включно), пеня - 840 573,57 грн; за актом № 884 від 18.09.2024 (390 шт розміру L, ціна 11 851 905,00 грн) прострочення склало 18 днів (з 01.09.2024 по 18.09.2024 включно), пеня - 640 002,87 грн; за актом № 884 від 18.09.2024 (3 000 шт розміру M, ціна 91 168 500,00 грн) прострочення склало 18 днів, пеня - 4 923 099,00 грн; за актом № 508 від 19.09.2024 (1 000 шт розміру M, ціна 30 389 500,00 грн) прострочення склало 19 днів (з 01.09.2024 по 19.09.2024 включно), пеня - 1 732 201,50 грн; за актом № 508 від 19.09.2024 (1 000 шт розміру L, ціна 30 389 500,00 грн) прострочення склало 19 днів, пеня - 1 732 201,50 грн. За позиціями зі строком поставки до 20.09.2024: за актом № 508 від 19.09.2024 (760 шт розміру M та 10 шт розміру L) Товар поставлено в межах строку поставки (до 20.09.2024), у зв`язку із чим прострочення відсутнє, а пеня нарахуванню не підлягає; за актом № 985 від 14.10.2024 (600 шт розміру M, ціна 18 233 700,00 грн) прострочення склало 24 дні (з 21.09.2024 по 14.10.2024 включно), пеня - 1 312 826,40 грн; за актом № 985 від 14.10.2024 (1 000 шт розміру L, ціна 30 389 500,00 грн) прострочення склало 24 дні, пеня - 2 188 044,00 грн; за актом № 985 від 14.10.2024 (2 000 шт розміру XL, ціна 60 779 000,00 грн) прострочення склало 24 дні, пеня - 4 376 088,00 грн; за актом № 569 від 19.10.2024 (640 шт розміру M, ціна 19 449 280,00 грн) прострочення склало 29 днів (з 21.09.2024 по 19.10.2024 включно), пеня - 1 692 087,36 грн; за актом № 569 від 19.10.2024 (2 990 шт розміру L, ціна 90 864 605,00 грн) прострочення склало 29 днів, пеня - 7 905 220,64 грн; за актом № 569 від 19.10.2024 (1 000 шт розміру S, ціна 30 389 500,00 грн) прострочення склало 29 днів, пеня - 2 643 886,50 грн; за актом № 569 від 19.10.2024 (1 000 шт розміру XL, ціна 30 389 500,00 грн) прострочення склало 29 днів, пеня - 2 643 886,50 грн.

За наслідками перевірки здійснених розрахунків загальний розмір пені, що підлягає нарахуванню відповідно до п. 8.2 Договору, становить 32 630 117,84 грн. При цьому, посилання відповідача на те, що день поставки товару не рахується як день прострочення відхиляється судом, адже у відповідності до п. 8.2. Договору пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання. До суду не надано доказів того, що п. 8.2. Договору в цій частині був визнаний недійсним або сторони внесли до нього зміни, а отже відповідач добровільно на нього погодився, а отже у суду немає підстав не застосувати відповідне положення п. 8.2. Договору в частині зарахування дня виконання зобов`язання в дні прострочення виконання зобов`язання.

Стосовно штрафу у розмірі 7 % суд зазначає, що за умовами п. 8.2 Договору штраф нараховується виключно за порушення строку поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів. Як встановлено судом за наслідками наведеного розрахунку, найбільший період прострочення за жодною з позицій не перевищив 29 днів (акт № 569 від 19.10.2024). За таких обставин, оскільки прострочення поставки Товару понад 30 календарних днів у спірних правовідносинах не мало місця, передбачена п. 8.2 Договору підстава для нарахування штрафу відсутня, а нарахований позивачем штраф у розмірі 2 127 265,00 грн є таким, що не відповідає умовам Договору.

Відносно надано до суду розрахунку позивача, суд зазначає, що здійснюючи розрахунок, позивач не врахував, що Товар було замовлено та поставлено у різних розмірах (S, M, L, XL), яким відповідали різні строки поставки (до 31.08.2024 та до 20.09.2024), і не здійснив співставлення поставленого за кожним актом Товару із конкретним зобов`язанням у прив`язці до розміру та відповідного йому строку поставки. Натомість позивач довільно розподілив кількість поставленого Товару за актами без урахування його розмірів, унаслідок чого кінцеві дати поставки та періоди прострочення за окремими позиціями визначено невірно. Як прямий наслідок зазначеного, позивач частину Товару у кількості 1 000 шт за актом № 569 від 19.10.2024 безпідставно відніс до зобов`язання зі строком поставки до 31.08.2024, визначивши період прострочення з 01.09.2024 по 19.10.2024 (49 днів). Проте, як встановлено судом за наслідками співставлення поставок із зобов`язаннями за розмірами, зобов`язання зі строком поставки до 31.08.2024 виконано відповідачем у повному обсязі актами № 842, № 884 та № 508 (в частині 1 000 шт розміру M та 1 000 шт розміру L), а весь Товар за актом № 569 від 19.10.2024 поставлено в рахунок зобов`язання зі строком поставки до 20.09.2024, максимальний період прострочення за яким становить 29 днів. Таким чином, акт № 569 від 19.10.2024 не підтверджує виконання відповідачем жодної з позицій зі строком поставки до 31.08.2024, а визначений позивачем 49-денний період прострочення за цим актом не відповідає фактичним обставинам справи. Оскільки за жодною з позицій період прострочення поставки Товару не перевищив 29 днів, тобто не досягнув передбаченого п. 8.2 Договору порогу понад 30 (тридцять) календарних днів, підстава для нарахування штрафу у розмірі 7 % відсутня, а нарахований позивачем штраф у розмірі 2 127 265,00 грн є неправомірним.

Беручи до уваги, що позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 32 721 286,34 грн та штраф у розмірі 2 127 265,00 грн, а за наслідками перевірки судом розрахунку пені обґрунтованим є її нарахування у загальному розмірі 32 630 117,84 грн, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 32 630 117,84 грн, а у стягненні пені в частині різниці у розмірі 91 168,50 грн належить відмовити як безпідставно нарахованої. У задоволенні позовних вимог у частині стягнення штрафу у розмірі 2 127 265,00 грн суд відмовляє повністю, оскільки прострочення поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів у спірних правовідносинах не мало місця, а тому передбачена п. 8.2 Договору підстава для нарахування штрафу відсутня.

Стосовно посилань відповідача на форс-мажорні обставини суд зазначає, що відповідач, хоча й посилається на такі обставини та надає сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 3200-24-2240 від 06.12.2024, однак прямо зазначив як у відзиві, так і в запереченнях, що не просить суд звільнити його від відповідальності на підставі розділу 10 Договору, а порушує питання виключно про зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно до принципу диспозитивності господарського судочинства (ст. 14 ГПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доводів та аргументів, наведених сторонами. З огляду на викладене суд не досліджує питання дотримання відповідачем передбаченого розділом 10 Договору порядку повідомлення про настання форс-мажорних обставин, а наведені відповідачем обставини враховує під час вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Також, Відповідач наголошує, що встановлений п. 8.2 Договору розмір пені (0,3% за кожен день прострочення) у п`ять разів перевищує розмір пені, передбачений ст. 231 ГК України. Суд відхиляє зазначений аргумент з огляду на таке. Господарський кодекс України втратив чинність з 28.08.2025 на підставі Закону України «Про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об`єднань у перехідний період». Водночас на момент укладення Договору (20.05.2024) та виникнення спірних правовідносин ГК України був чинним. Разом із тим ч. 2 ст. 231 ГК України, встановлюючи розмір штрафних санкцій, прямо передбачала застосування визначеного нею розміру лише у випадку, якщо інший розмір не встановлено законом або договором. Оскільки сторони у п. 8.2 Договору за взаємним погодженням встановили інший (договірний) розмір пені, підстави для застосування розміру пені, передбаченого ст. 231 ГК України, відсутні, а розмір пені підлягає визначенню виключно за умовами Договору.

За наслідками розгляду клопотання відповідача про зменшення пені на 90%, суд зазначає наступне.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).

При цьому суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

Зі змісту зазначених норм убачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Аналіз положень статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.07.2019 у справі №914/1517/18.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, ураховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №905/1409/21).

Також чинне законодавство не містить переліку обставин, які мають істотне значення, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Отже, звертаючись з клопотанням про зменшення розміру штрафу, відповідач повинен довести наявність обставин, які зумовлюють застосування зазначеної норми, зокрема, надмірність розміру штрафу порівняно зі збитками позивача.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №910/16925/18.

Виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає: «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права». Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи (вказана правова позиція викладена у постанові КЦС ВС від 21.08.2024 у справі №462/7300/20).

Так, положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.

А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 викладено узагальнюючий висновок щодо визначення підстав для зменшення розміру неустойки, нарахованої за порушення зобов`язання, відповідно до якого і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Водночас суд враховує, що згідно з ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені та штрафу на 90% відповідачем зазначено, зокрема, що 1) прострочення має короткостроковий характер; 2) прострочення Відповідача мало місце виключно через виникнення обставин непереборної сили, які вплинули на строки виконання Відповідачем зобов`язань, щодо поставки товару: - товар, що поставлявся за Договором Позивачу виготовляється в Україні із матеріалів імпортного походження, зокрема бронеплити та надвисокомолекулярний поліетилен (для м`яких балістичних пакетів) не виготовляється в Україні, а імпортується з закордону з Туреччини та Ізраїля; 24.07.2024 року армією агресора було здійснено ракетно артилерійські обстріли. Внаслідок влучання за адресою було пошкоджено нежитлову будівлю та прилеглу територію, що належать ТОВ «Укрпромстрой», частина якої (складські приміщення), за договором оренди нерухомого майна №0106 01 від 01.06.2024 року, знаходяться у користуванні ТОВ «ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД ЗАСОБІВ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ» (загальна площа об`єкта оренди становить 200 м.кв.). На даних складських приміщеннях знаходилися вже виготовлені м`які балістичні пакети для 15 000 комплектів бронежилетів, які мали бути поставлені Відповідачем за договором 219/05-24-РМ від 20.05.2024 року; м`які балістичні пакети, які було знищено, було виготовлено із поліетилена виробництва Ізраїль, який було замовлено Відповідачем до укладання договору на етапі перемовин, і який на момент укладання договору було виготовлено та одразу ж після укладання договору імпортовано 22.05.2024 року, про що Відповідачем надаються відповідні митні декларації. Одразу ж після обстрілу 01.08.2024 року Відповідачем було замовлено нову партію поліетилену в Ізраїлі, який було виготовлено лише у серпні місяці, що і стало причиною затримки Відповідачем виготовлення бронежилетів; 3) Підприємство Відповідача є стратегічно важливим підприємством, яке виконує замовлення для держави під час воєнного стану; 4) діяльність підприємства ускладнюється нестабільною роботою енергомережі, через обстріли агресора, повітряними тривогами та артилерійськими обстрілами.

Так, згідно з п. 10.1. Договору укладаючи цей Договір, Сторони розуміють та усвідомлюють, що на момент його підписання:

і) відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введений воєнний стан із 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та відповідно до Указу Президента України від 5 лютого 2024 року № 49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 6 лютого 2024 року № 3564-IX, в Україні продовжений строк дії воєнного стану з 14 лютого 2024 року строком на 90 діб (до 13 травня 2024 року включно);

іі) відповідно до загального офіційного листа Торгово-промислової палати України (надалі - ТПП України) від 28.02.2022р. № 2024/02.0-7.1 військова агресія Російської Федерації проти України, що стала підставою для введення воєнного стану засвідчена ТПП України як форс-мажорна обставина (обставина непереборної сили); цим листом ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили);

ііі) строк дії воєнного стану може бути змінений та/або подовжений в будь-який час після укладання цього Договору.

Таким чином, Сторони свідомо укладають Договір, який буде виконуватися протягом строку дії офіційно встановленого і визнаного воєнного стану, який не буде вважатися Сторонами форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) у розумінні цього розділу Договору.

Сторони прямо передбачили відповідні наслідки, що можуть настати під час дії воєнного стану, і визначили для себе, що такі обставини не будуть враховуватися для розділу 10 «ОБСТАВИНИ НЕПЕРЕБОРНОЇ СИЛИ» Договору.

Водночас, з метою розгляду клопотання про зменшення штрафних санкцій, суд має право врахувати такі обставини.

Оцінюючи наведені відповідачем обставини у їх сукупності, суд зазначає таке.

Хоча відповідачем не надано належних доказів зберігання на пошкоджених внаслідок обстрілу складських приміщеннях складових для бронеплит або самих бронеплит, натомість суд враховує Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 3200-24-2240 від 06.12.2024, виданий Київською обласною (регіональною) торгово-промисловою палатою, яким засвідчено настання у межах виконання Договору форс-мажорних обставин, а саме військової агресії Російської Федерації проти України, ракетно-артилерійських обстрілів цивільної та транспортної інфраструктури, внаслідок влучання яких 24.07.2024 пошкоджено нежитлову будівлю та прилеглу територію, що перебувають у користуванні відповідача за договором оренди № 0106-01 від 01.06.2024.

Крім того, суд враховує добросовісну поведінку відповідача, який не просить суд звільнити його від відповідальності за порушення зобов`язання, а порушує питання виключно про зменшення розміру пені з метою забезпечення можливості подальшого функціонування підприємства.

Також, відповідачем до матеріалів справи надано наказ директора Товариства від 02.02.2024 № 020101 «Про заборону праці та алгоритм дій під час повітряної тривоги», яким на підприємстві запроваджено алгоритм дій під час оголошення сигналу повітряної тривоги, що передбачає припинення роботи та евакуацію персоналу до укриття, чим об`єктивно ускладнюється безперебійність виробничого процесу відповідача в умовах воєнного стану. При цьому, такі заходи є необхідними, з огляду на виробничу специфіку підприємства.

Суд також враховує соціальну значущість підприємства відповідача, яке є підприємством оборонного комплексу, відповідно до наказу Міністерства оборони України від 22.01.2025 № 1/дск визнано критично важливим для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період, про що свідчить наданий відповідачем до відзиву лист Міністерства оборони України від 05.02.2025 №220/1984, здійснює свою діяльність (забезпечують робочі місця, сплачують податки) у вкрай несприятливих умовах (повітряні тривоги, відключення світла, обстріли тощо).

Окремо суд наголошує на тому, що у даному випадку відповідач повністю виконав свої зобов`язання за Договором та передав позивачу весь обумовлений Товар у кількості 20 000 шт. При цьому в умовах воєнного стану поставку засобів індивідуального захисту не можна оцінювати виключно крізь призму дотримання строків такого постачання з огляду на значущість таких об`єктів. З іншого боку, застосування пені в повному обсязі може вкрай негативно вплинути на господарську діяльність відповідача як підприємства, здатного забезпечувати сили оборони відповідними засобами індивідуального захисту.

Враховуючи вищенаведене, доводи обох сторін та загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), а також необхідність забезпечення балансу інтересів сторін, беручи до уваги дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд зменшує штрафні санкції, з огляду на господарську діяльність відповідача, причини неналежного виконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасної поставки продукції і ступінь його вини, враховуючи те, що відповідач повністю виконав свої зобов`язання за Договором та передав позивачу весь обумовлений Товар у кількості 20 000 шт, суд зазначає таке. З одного боку, наявний замовник, який має на меті забезпечити сили оборони засобами індивідуального захисту та для якого кожен день прострочення має важливе значення, а з іншого боку підприємство, яке здатне виготовляти важливі для сил оборони засоби індивідуального захисту та для якого застосування пені в повному обсязі може вкрай негативно вплинути на його господарську діяльність.

За таких обставин, керуючись принципом справедливості та дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення неустойки та зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50 %, тобто з 32 630 117,84 грн до 16 315 058,92 грн, що забезпечить збалансованість інтересів сторін та надасть позивачу розумну компенсацію за несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язання з поставки Товару.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення неустойки суд відмовляє.

Щодо посилань позивача, вказаних у відповіді на відзив, на висновки, викладені в постановах Верховного Суду (зокрема, від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, від 24.07.2019 у справі №911/1608/18, від 30.07.2024 у справі №910/17079/23, від 19.03.2024 у справі №910/4390/23), суд вважає за необхідне зазначити, що у кожному конкретному випадку суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.

Аналіз наведених позивачем у відповіді на відзив висновків суду касаційної інстанції стосовно підстав для зменшення розміру штрафних санкцій у справах свідчить про те, що з них не можна виокремити умови їх застосування окремо від специфічних обставин тих справ і застосувати у справі, що розглядається.

Справи, на які посилається позивач, демонструють різноманітність обставин, які бралися судами до уваги і були враховані Верховним Судом під час прийняття постанов за наслідками перегляду оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій щодо застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Висновки Верховного Суду у цих справах є загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) у залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.

До того ж Верховний Суд у перелічених справах не формулював висновків, які б певним чином додатково обмежували умови здійснення розсуду суду у питаннях зменшення розміру неустойки так, щоб тільки один варіант реалізації розсуду суду можна було вважати правильним. Тому відсутні підстави вважати, що у тих випадках, коли суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права при реалізації судами власної дискреції, що тільки такий варіант реалізації дискреції слід вважати законним.

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі №911/952/22.

Таким чином, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про часткове задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 49, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 217-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД ЗАСОБІВ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ» (61075, місто Харків, вулиця Механізаторів, будинок 4, код ЄДРПОУ 39243307) на користь ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ» (04074, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 2, код ЄДРПОУ 44725823) пеню в розмірі 16 315 058,92 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 195 780,71 грн

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.09.2026.

СуддяН.А. Новікова