Рішення № 139505115, 26.08.2026, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 серпня 2026 року м. ТернопільСправа № 921/356/26

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Чопка Ю.О.

за участі секретаря судового засідання Саловська О.А.

Розглянув справу в порядку загального позовного провадження

за позовом: Керівника Теребовлянської окружної прокуратури (Тернопільська область, м. Теребовля, вул. 22 Січня, 14) в інтересах держави в особі:

позивача: Державної екологічної інспекції у Тернопільській області (46008, м. Тернопіль, вул. Шашкевича, 3)

до відповідача: Комунального підприємства Підволочиської селищної ради "Підволочиське управління житлово-комунального господарства" (48701, Тернопільська область, Тернопільський район, селище Підволочиськ, вул. Садова, 1/5)

про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в сумі 1 253 462,35 грн

За участю прокурора Куліковської Лілії Богданівни

представників від:

Позивача 1: Жмуд Наталія Володимирівна, головний спеціаліст сектору правового забезпечення юрисконсульт;

Відповідача: Мельничук Ігор Миколайович, адвокат;

ВСТАНОВИВ:

Керівник Теребовлянської окружної прокуратури Тернопільської області звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області до Комунального підприємства Підволочиської селищної ради "Підволочиське управління житлово-комунального господарства" про стягнення 1 253 462,35 грн збитків заподіяної внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на порушення Комунальним підприємством Підволочиської селищної ради "Підволочиське управління житлово-комунального господарства" вимог законодавства у сфері природоохоронного законодавства, а саме перевищено граничний обсяг скиду забруднюючих речовин у річку Збруч, який встановлено в дозволі на спеціальне водокористування.

Позиція позивача.

Державна екологічна інспекція у Тернопільській області письмових пояснень по суті спору не надала, водночас у відповіді на відзив №8-11-1783 від 29.06.2026 та її представниця в судовому засіданні 26.08.2026 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, а доводи відповідача заперечила. Просить суд позов задоволити.

Позиція відповідача.

Відповідач у відзиві на позов від 23.06.2026 (вх.№4916 від 23.06.2026) та його представник в судовому засіданні позовні вимоги заперечив. Звертає увагу суду на те, що доказами, що прокурором не наведено обґрунтувань під ставності звернення з позовом до суду. Просить суд звернути увагу на те, що Інспекція є самостійним суб`єктом владних повноважень, наділеним повноваженнями звертатися до суду з позовами про відшкодування шкоди згідно Положення про Державну екологічну інспекцію України, а отже потребує об`єктивного часу для підготовки власної позовної заяви, збору доказів та сплати судового збору; спірні правовідносини не потребували невідкладного захисту: відсутні ознаки загрози втрати майна, спливу позовної давності чи інших обставин, які виключали можливість надання Інспекції розумного часу для самостійного звернення; щодо посилання прокуратури на "недостатність фінансування на сплату судового збору" та таке не підтверджено жодними доказами (відсутні дані про конкретні бюджетні запити, відмови у фінансуванні тощо), а голослівне твердження про відсутність коштів не може автоматично визнаватися доказом бездіяльності компетентного органу.

Також просить суд врахувати, що на даний час, відсутні будь які рішення суду, якими б була встановлена вина Відповідача або ж його посадових осіб у завдання збитків навколишньому середовищу.

Також звертає увагу, що скидання стічних вод відбувалося на підставі дозвільних документів, про що вказано і у позовній заяві.

Розрахунок шкоди за 2023 та 2024 роки вважає таким, що не підтверджений безпосередніми інструментально-лабораторними вимірюваннями, а розмір шкоди за 2025 рік необґрунтовано визначено шляхом поширення результатів вибіркових (точкових) вимірювань на весь календарний рік.

Просить суд в позові відмовити.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 08.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/356/26 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у даній справі призначено на 23.06.2026; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.

За клопотанням прокурора, ухвалою суду від 23.06.2026 підготовче засідання відкладено на 22.07.2026.

За клопотанням позивача, ухвалою суду від 22.07.2026 підготовче засідання відкладено на 05.08.2026.

Надалі, ухвалою суду від 05.08.2026 закрито підготовче провадження по справі №921/356/26 та призначено її до розгляду по суті на 26.08.2026.

Прокурор, представниця Державної екологічної інспекції у Тернопільській області в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив.

26 серпня 2026 року справу розглянуто по суті та, у відповідності до вимог ч.6 ст.233 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Комунальне підприємства Підволочиської селищної ради "Підволочиське управління житлово-комунального господарства" згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 07.05.2026 зареєстроване 18.03.1993.

Відповідно до п.1.2. Статуту Підволочиського управління житлово-комунального господарства (нові редакція) затвердженого рішенням селищної ради №2896 від 18.10.2024, засновником підприємства є Підволочиська селищна рада.

Відповідно до вищенаведеного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, серед видів економічної діяльності Підволочиського управління житлово-комунального господарства основним значиться "36.00 Забір, очищення та постачання води (основний)".

22.04.2020 Підволочиському управлінню житлово-комунального господарства видано дозвіл на спеціальне водокористування.

Даним дозволом зокрема встановлені ліміти скидання забруднюючих речовин (гранично допустимі скиди ГДС) та фактичні скиди речовин із зворотними (стічними) водами у поверхневі водні об`єкти: випуск №1 у р. Збруч, категорія зворотних (стічних) вод - виробничопобутові, за межами смт Підволочиськ. Допустимий обсяг скиду - 48, 8 м. куб./год, 394, 76 тис. м. куб./рік, та фактичний обсяг скидання зворотних (стічних) вод - 13, 14 м. куб./год. (згідно з робробленими нормативами ГДС);

У пояснювальній записці до нормативів гранично допустимого скиду забруднюючих речовин у водний об`єкт із зворотними водами зокрема вказано, що стічні води характеризуються як недостатньо очищені. Очисні споруди потребують реконструкції.

У пропозиціях щодо нормативів гранично допустимих скидів речовин із зворотними водами зазначено, що міські очисні споруди не забезпечують біологічної очистки й потребують реконструкції.

14.07.2023 Підволочиському управлінню житлово-комунального господарства видано дозвіл на спеціальне водокористування №66/ТП/49д-23.

Даним дозволом встановлено ліміти забору води, ліміти використання води та ліміти скидання забруднюючих речовин.

Ліміти скидання забруднюючих речовин (гранично допустимі скиди ГДС) та фактичні скиди речовин із зворотними (стічними) водами у поверхневі водні об`єкти: випуск №1 у р. Збруч після очисних споруд біологічної очистки потужністю 438 тис. м. куб./рік; категорія зворотних (стічних) вод - господарсько-побутові, виробничі, за межами смт Підволочиськ Тернопільського району Тернопільської області. Допустимий обсяг скиду - 47,57 м.куб./год, 390, 28 тис.м.куб./рік, та фактичний обсяг скидання зворотних (стічних) вод - 13,09 м. куб./год. (згідно з робробленими нормативами ГДС)/

Строк дії дозволу з 14.07.2023 по 14.07.2026.

Згідно пояснювальної записки щодо проекту нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин у водний об`єкт із зворотними водами, а саме розділу 2.2., вказано, що за даними звіту форми 2-ТП у 2022 році Підволочиським УЖКГ було відведено у поверхневий водний об`єкт (р. Збруч) 114,70 тис. м.куб/рік недостатньо очищених зворотних (стічних) вод.

Крім того, там же вказано, що на даний час очисні споруди замулені, інженерні комунікації частково демонтовані. Основне навантаження з очищення стоків припадає на біологічні ставки, які в природних умовах не спроможні забезпечити повне біологічне очищення стоків. Економічно вигідніше виконати будівництво нових сучасних очисних споруд.

Відповідно до висновку фактична якість зворотних вод за показниками БСК5, ХСК, завислі речовини, Азот амонійний, фосфати не відповідає нормалізованим значення концентрацій, що досягаються при застосуванні типового рівня очищення зворотних вод на спорудах біологічного очищення.

Регіональним офісом водних ресурсів у Тернопільській області Державного агентства водних ресурсів України (Виконавець) на підставі Договорів №34 від 20.01.2023, №172 (79) від 25.04.2023, №173 від 25.04.2023, №485 від 01.11.2023, №409 від 05.12.2024, №607 від 17.11.2025, №389 від 12.06.2025 на замовлення Підволочиського управління житлово-комунального господарства (замовник) надано останньому послуги з лабораторного визначення якості зворотних (стічних) вод та послуги випробувань та аналізу складу і чистоті, що підтверджується протоколами №197 від 17.10.2022, №11 від 23.01.2023, №116 від 17.04.2023, №309 від 24.10.2023,№288 від 28.10.2024, №191 від 02.06.2025, №395 від 27.10.2025.

Відділення поліції №5 (с-ще Підволочиськ) повідомило Теребовлянську окружну прокуратуру про 13.10.2025 за доручення начальника СВ ВП №5 (с-ще Підволочиськ) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025211100000153 від 13.10.2025. попередня кваліфікація кримінального правопорушення ч.1 ст.242 КК України.

Постановою про залучення спеціаліста від 15.10.2025 залучено у кримінальному провадженні №12025211100000153 від 13.10.2025в якості спеціаліста працівників Державної екологічної інспекції в Тернопільській області, для відібрання зразків води та подальшого їх лабораторного дослідження.

Протоколом Огляду місця події від 21.10.2025 виявлено скид не очищених вод з очисних споруд Підволочиського УЖКГ, яки ц впадає у річку Збруч. В подальшому за допомогою спеціального обладнання відібрано взірець води в місці даного скиду та 500 м вище та нижче місця скиду.

Протоколом огляду місця події від 18.11.2025 виявлено скид не очищених вод з очисних споруд Підволочиського УЖКГ, яки ц впадає у річку Збруч. В подальшому за допомогою спеціального обладнання відібрано взірці води в місці скиду, 500 м вище та нижче місця скиду.

Постановою Теребовлянської окружної прокуратури від 07.05.2026 надано дозвіл на проголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025211100000153 від 13.10.2025.

Відповідно до протоколу вимірювань показників складу та властивостей проб вод Державної екологічної інспекції України у Тернопільській області від 25.11.2025 №25-11-25 встановлено, що у місці скиду стічних вод вміст забруднюючих речовин, а саме по: азот амонійний, БСК5, ХСК, завислі речовини, нафтопродукти, нітрати, нітрити, сульфати, фосфати, хлориди, залізо значно перевищує норми встановлені дозволом на спеціальне водокористування.

Постановою від 12.03.2026 ВП №1 (с-ще Підволочиськ) Тернопільського районного УП залучено до кримінального провадження №1205211100000153 від 13.10.2025 спеціаліста із Державної екологічної інспекції для нарахування заподіяних збитків за наднормовий скид у водний об`єкт р. Збруч за 2022, 2023, 2024 та 2025.

Державною екологічною інспекцією листом №3-05-794 від 25.03.2026 скеровано на адресу ВП №1 (с-ще Підволочиськ) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області:

- проведені розрахунки розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі Підволочиським управлінням житлово-комунального господарства внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів: скидів зі зворотними водами забруднюючих речовин у річку Збруч за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 з перевищенням встановлених нормативів ГДС, що підлягають нормуванню згідно із законодавством.

Розмір збитків складає 312 768,28 грн.

- проведені розрахунки розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі Підволочиським управлінням житлово-комунального господарства внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів: скидів зі зворотними водами забруднюючих речовин у річку Збруч за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 з перевищенням встановлених нормативів ГДС, що підлягають нормуванню згідно із законодавством.

Розмір збитків складає 125 419,11 грн.

- проведені розрахунки розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі Підволочиським управлінням житлово-комунального господарства внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів: скидів зі зворотними водами забруднюючих речовин у річку Збруч за період з 01.01.2025 по 31.12.2025 з перевищенням встановлених нормативів ГДС, що підлягають нормуванню згідно із законодавством.

Розмір збитків складає 815 274,96 грн.

Постановою ВП №1 (с-ще Підволочиськ) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області від 29.03.2026 призначено у справі судову інженерно-екологічну експертизу, проведення якої доручено експертам Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Висновком №265/26-22 експерта Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 09.04.2026 встановлено, що:

Підволочиським управлінням житлово-комунального господарства в період 2023 -2025 здійснювались скиди забруднюючих речовин з перевищенням ГДС у водний об`єкт, річку Збруч, в межах Тернопільського району. 3 урахуванням лабораторних досліджень, підтверджених результатами інструментально-лабораторних вимірювань Регіональним офісом водних ресурсів у Тернопільській області, перевищено встановлені нормативи показників гранично допустимих скидів по наступних речовинах:

2023 - нітрити (0,17 при 0,08), фосфати (11,267 при 3,5), завислі речовини (24,467 при 15), залізо (0,233 при 0,1), аніонні СПАР (0,474 при 0,445), хімічне споживання кисню (289,667 при 80), біохімічне споживання кисню (89,333 при 15), азот амонійний (19,667 при 2,0).

2024 - хімічне споживання кисню (33,3 при 31,222), біохімічне споживання кисню (8,1 при 5,854), азот амонійний (1,8 при 0,781), нітрати (5,0 при 2,01).

2025 - нітрити (0,144 при 0,08), фосфати (12,06 при 3,5), хлориди 1232.S? дт 137,56), сульфати (85,698 при 74,69), завислі речовини (59,66 при 15. залізе (0,322 при 0,1), аніонні СПАР (0,581 при 0,445), нафтопродукти (0.195 при 0,043), хімічне споживання кисню (363,2 при 80), біохімічне споживання кисню (124,4 при 15), азот амонійний (19,2 при 2,0);

Підтверджено Розрахунки розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі Підволочиським управлінням житлово-комунального господарства внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів: скидів зі зворотними водами забруднюючих речовин у річку Збруч за період з 2023 - 2025 з перевищенням встановлених нормативів ГДС, що підлягають нормуванню згідно із законодавством, виконані Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області.

Загальний розмір збитків становить 1 253 462,35 грн, які на даний час є невідшкодованими.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.

Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з абзацами 1, 2 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.

Здійснивши аналіз абзацу 1 частини 3 статті 23 названого Закону, Велика Палата Верховного Суду у пункті 37 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Прокурор здійснює представництво держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Процедура, передбачена абзацами 3 та 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Тобто залишення позову прокурора без розгляду після відкриття провадження у справі стосується виключно випадків, коли прокурор правильно визначив орган, уповноважений на захист інтересів держави у спірних правовідносинах в обраний прокурором спосіб, проте не підтвердив наявності підстав для представництва інтересів держави в особі цього органу в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру". Аналогічний висновок Верховного Суду міститься у постанові від 05.10.2021 у справі № 925/1214/19.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Згідно із ч. 1 ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України № 230 від 07.04.2020, до повноважень Держекоінспекції належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства: про використання та охорону земель; про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов; пред`явлення претензій про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Державна екологічна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 7 Положення).

Державна екологічна інспекція у Тернопільській області в межах своїх повноважень здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог закону про охорону, раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, зокрема щодо наявності та додержання умов дозволів, установлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, лімітів забору і використання води та скидання забруднюючих речовин (пп. 3 п. 2 розділу ІІ Положення); проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням (п. 3 Розділу II Положення); вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах (п. 11 Розділу II Положення).

Отже, уповноваженим державою органом у спірних правовідносинах є Державна екологічна інспекція у Тернопільській області.

Державна екологічна інспекція у Тернопільській області має право звертатися до суду з метою усунення порушень законодавства та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. Проте, зазначений орган не здійснив захист порушених прав держави та не вжив заходів щодо стягнення з Комунального підприємства Підволочиської селищної ради "Підволочиське управління житлово-комунального господарства" завданої шкоди.

Положеннями частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Вирішуючи питання, чи було дотримано прокурором порядку, встановленого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", а саме чи було надано позивачу розумного строку для самостійного звернення за захистом порушеного права, суд також звертається до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 07.07.2021 у справі 914/1577/19 під час вирішення аналогічного питання. У наведеній постанові зазначено, що: "суд, встановлюючи підстави представництва прокурора, повинен здійснити оцінку не тільки щодо виконання ним обов`язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову до суду, а й наявні у справі інші докази, щодо обставин, які йому передували, зокрема, попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, яке за своїм змістом може мати різний характер.

При цьому, якщо в процесі такої оцінки буде встановлено, що листування було спрямовано на отримання документів та/або інформації щодо можливого порушення і пов`язано саме зі з`ясуванням факту наявності або відсутності порушення, то обов`язковим є подальше інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення та надання відповідному органу можливості відреагувати протягом розумного строку на повідомлення при поданні відповідного позову прокурором, що відповідає змісту приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру", усталеній практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду.

Водночас, якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то у такому випадку наявні підстави для представництва, передбачені абзацом 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом". Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №927/172/21, від 28.06.2022 у справі № 916/1283/20, від 13.09.2022 у справі №910/14844/21.

Судом встановлено, що зверненню прокурора 04.06.2026 з позовом до суду передувало його звернення до Державної екологічної інспекції у Тернопільській області з листом №54-/2-1319ВИХ-26 від 16.04.202 з пропозицією вирішити питання щодо звернення до суду з позовною заявою про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Листом №8-05-1131 від 08.05.2026 Державна екологічна інспекція у Тернопільській області повідомила прокуратуру, що вжиття заходів з відшкодування шкоди не вчинялося. Шкода залишається не відшкодованою. Також повідомила, що зважаючи на обмежене фінансування коштів на сплату судового збору, інспекція не заперечує в розгляді питання застосування прокурором заходів представницького характеру.

Таким чином, на переконання суду при зверненні прокурора з вказаним позовом до суду останнім було дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру", у зв`язку з невжиттям Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області жодних заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних відносинах протягом розумного строку після того, як Держекоінспекції у Тернопільській області стало відомо про порушення інтересів держави.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухваленні рішення, висновки суду.

Відповідно до ст.ст. 13, 16 Конституції України водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах визначених Конституцією України, а забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Статтею 47 цього Закону визначено, що для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.

Контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів полягає в забезпеченні додержання усіма юридичними та фізичними особами вимог водного законодавства (стаття 18 Водного кодексу України - далі ВК України).

Статтею 19 ВК України встановлено, що Державний контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, іншими державними органами відповідно до законодавства України.

Пунктом "а" частини першої статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишньою природного середовища" визначено компетенцію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державною нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища, до якої належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів.

Державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (стаття 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Згідно із статті 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов`язані, зокрема: економно використовувати водні ресурси, дбати про їх відтворення і поліпшення якості вод; дотримуватися встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території; не допускати порушення прав, наданих іншим водокористувачам, а також заподіяння шкоди господарським об`єктам та об`єктам навколишнього природного середовища; здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Статтею 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб (ст. 48 Водного кодексу України).

Згідно із ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

Відповідно до ст. 50 Водного кодексу України строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування може бути короткостроковим (до трьох років) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п`яти років). У разі необхідності строк спеціального водокористування може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового водокористування. Продовження строків спеціального водокористування за клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування.

Статтею 70 Водного кодексу України передбачено, що скидання стічних вод у водні об`єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин. Водокористувачі зобов`язані здійснювати заходи щодо запобігання скиданню стічних вод чи його припинення, якщо вони, зокрема, перевищують гранично допустимі скиди токсичних речовин та містять збудників інфекційних захворювань та за обсягом скидання забруднюючих речовин перевищують гранично допустимі нормативи.

Судом встановлено, що Підволочиське управління житлово-комунального господарства є водокористувачем з правом скидання стічних вод у водні об`єкти і здійснює водокористування відповідно до дозволу на спеціальне водокористування яким встановлений допустимий обсяг скиду.

Таким чином, нормативи встановлених гранично допустимих скидів та гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин, які були встановлені відповідачу дозволом на спеціальне водокористування, були чинними в період порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, в значеннях наведених в дозволі на спеціальне водокористування.

Згідно із ст. 33 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" екологічні нормативи встановлюють гранично допустимі розміри викидів та скидів у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач неодноразово перевищував гранично допустимі розміри скидів у навколишнє природне середовище.

Відповідальність за порушення водного законодавства, в тому числі за порушення правил спеціального водокористування, передбачено пунктом 6 частини третьої статті 110 Водного кодексу України.

Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов`язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства (стаття 111 ВК України).

Відповідно до ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Згідно із ч.ч. 1, 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Особливості застосування відповідальності за порушення природоохоронного законодавства передбачено статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища". Так, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст. 1166 Цивільного кодексу України відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Отже, чинним законодавством встановлено самостійні підстави для відшкодування збитків заподіяних державі, внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести протиправність поведінки особи, вину особи, яка заподіяла шкоду, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Обов`язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

У ході досудового розслідування по кримінальному провадженню №12025211100000152 призначено судову інженерно-екологічну експертизу. Відповідно до висновку експерта, за результатами проведеного дослідження встановлено, що загальний розмір відшкодування збитків, заподіяних державі, внаслідок наднормативного скиду забруднюючих речовин у водний об`єкт річку Збруч зі зворотними водами з перевищенням граничнодопустимих концентрацій КП "Крижопільводоканал" за період з 01.01.2025 по 31.12.2025, підтверджується в сумі 1 253 462,35 грн.

Суд враховує, що відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України "Про судову експертизу").

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (стаття 1 Закону України "Про судову експертизу").

Відповідно до частини третьої статті 98, частини першої статті 101 ГПК України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень. Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18).

Господарські суди при вирішенні господарських спорів мають досліджувати на загальних умовах і висновки судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної (постанова Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 907/651/17).

Висновок експертизи, призначеної в межах кримінального провадження, оцінюється господарськими судами у сукупності з іншими доказали на загальних підставах відповідно до вимог статті 86 ГПК України, при цьому сторони не позбавлені можливості надати суду докази на його спростування, клопотати перед судом про виклик у судове засідання експерта, який проводив експертизу, тощо (постанова Верховного Суду від 11.03.2021 у справі № 923/188/20).

Отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є допустимим і достовірним доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його (постанова Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 201/11458/20).

Можливість використання в якості доказів (одного з доказів) при розгляді іншої справи, виконаних у кримінальному провадженні висновків експертиз, підтверджено Верховним Судом при розгляді справ № 678/364/15-ц (постанова від 17.10.2019), №461/3675/17 (постанова від 05.02.2020) та № 9901/740/18 (постанова від 10.03.2020).

Таким чином, збиток, заподіяний державі Підволочиським управлінням житлово-комунального господарства склав 1 253 462,35 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

В порядку ст.ст. 123, 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 7, 13, 42, 53, 86, 129, 210, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Комунального підприємства Підволочиської селищної ради "Підволочиське управління житлово-комунального господарства", Тернопільська область, Тернопільський район, селище Підволочиськ, вул. Садова 1/5 (код 0354321010) на користь в користь держави 1 253 462 (один мільйон двісті п`ятдесят три тисячі чотириста шістдесят дві) грн. 35 коп. збитків заподіяних внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.Стягнути з Комунального підприємства Підволочиської селищної ради "Підволочиське управління житлово-комунального господарства", Тернопільська область, Тернопільський район, селище Підволочиськ, вул. Садова 1/5 (код 0354321010) на користь Тернопільської обласної прокуратури (код 02910098) судовий збір, сплачений за подання до суду позовної заяви, в сумі 18 802 (вісімнадцять тисяч вісімсот дві) грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення прокурор, сторони вправі оскаржити його до Західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення буде виготовлено 4 вересня 2026 року.

Суддя Ю.О. Чопко