Рішення № 13950510, 22.02.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

22 лютого 2011 р. Справа 11/13-11

за позовом приватного підприємства «Фірма «ЯСКО», м. Вінниця

до державного підприємства «Бершадський спиртовий завод», м. Бершадь

про стягнення 3 299,93 грн.

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Р. Кучер, за участю представників:

від позивача - О. Кривда за довіреністю;

від відповідача - не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з державного підприємства «Бершадський спиртовий завод» заборгованості за договором купівлі-продажу в розмірі 3 299,93 грн..

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до договору купівлі-продажу від 01.03.2010р. позивач за накладними поставляв відповідачу товар за який останній зобов’язався провести розрахунки в терміни визначені п. 5.2 договору.

В порушення взятих на себе зобов’язань відповідач провів часткові розрахунки за отриманий товар, у зв’язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 3 299,93 грн..

Відповідач вимоги суду викладені в ухвалі від 29.12.2010р. щодо надання документів не виконав, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Про розгляд справи в суді повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 20498131.

Зважаючи на відсутність належних доказів в матеріалах справи та з метою забезпечення реалізації сторонами права на судовий захист своїх прав та інтересів, ухвалою від 10.02.2011р. розгляд справи відкладено на 22.02.2011р..

В судовому засіданні встановлено, що відповідач не скористався своїми правами не надавши визначених судом документів та не забезпечивши явки свого представника.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 цього Кодексу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

01 березня 2010 року між приватним підприємством «Фірма «ЯСКО» (позивач, за договором Продавець) та державним підприємством «Бернадський спиртовий завод»(відповідач, за договором Покупець) укладено договір купівлі-продажу.

За умовами даного договору Продавець зобов‘язався поставити та передати у власність Покупця товар в асортименті та кількості згідно накладних, які є невід’ємною частиною договору, а Покупець зобов’язується прийнято товар та оплатити його на умовах даного договору.

Як стверджується матеріалами справи, позивачем передано у власність відповідача товар (бензин, дизельне пальне) на загальну суму 66 341,60 грн..

Відповідно до п. 5.1. договору розрахунки між сторонами за товар проводяться в національній грошовій одиниці України шляхом оплати коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Оплата за кожну партію товару проводиться за домовленістю сторін, але в будь-якому разі не пізніше 10 календарних днів з моменту постачання (отримання) товару. Днем оплати вважається день зарахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця (п. 5.2. договору).

Відповідачем проведені часткові розрахунки за отриманий товар в сумі 63041,67 грн..

Наведене стверджується:

- договором купівлі-продажу від 01.03.2010р.;

- видатковими накладними;

- виписками банку;

- розрахунком ціни позову, та ін.

Таким чином, неоплаченим залишився товар на суму 3 299,93 грн., що підтверджується сторонами в обопільно підписаному акті звірки розрахунків від 17.02.2011р., проведеного на виконання ухвали суду від 10.02.2011р..

Беручи до уваги встановлені обставини, суд зважає на таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу за товар поставлений згідно договору купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 цього Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в розмірі 3 299,93 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи наведене, позов підлягає задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з державного підприємства «Бершадський спиртовий завод»(24400, Вінницька область, м. Бершадь, вул.. Калова, 1, код 05459097) на користь приватного підприємства «Фірма «ЯСКО»(21050, м. Вінниця, вул.. Пушкіна, 10, офіс 49, код 23057072) 3 299 (три тисячі двісті дев’яносто дев’ять) грн. 93 коп. –боргу; 102 (сто дві) грн. 00 коп. –витрат зі сплати державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом .

Повне рішення складено 24.02.2011р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2- відповідачу - (24400, Вінницька область, м. Бершадь, вул. Чкалова, 1)