Ухвала суду № 139505073, 03.09.2026, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

03.09.2026м. СумиСправа № 920/823/26

Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В., за участю секретаря судового засідання Шишло Н.С., розглянувши матеріали справи № 920/823/26 за позовом Першого заступника керівника Сумської окружної прокуратури (вул. Магістратська, буд. 12, м. Суми, 40030) в інтересах держави в особі позивача Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації (вул. Шишкарівська, буд. 9, м. Суми, 40000) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Кортакоз (вул. Лесі Українки, буд. 6В, м. Здолбунів, Рівненська область, 35701) про стягнення 2 010 741 грн 29 коп.,

представники учасників справи:

від прокурора Васянович М.В.;

від позивача Дядькова Н.В.;

від відповідача Рибарук М.М.;

УСТАНОВИВ:

Прокурор в інтересах держави в особі позивача подав позовну заяву, у якій просить суд стягнути з відповідача 2 010 741 грн 29 коп., в тому числі: 920 320 грн 93 коп. пені, 857 141 грн 03 коп. інфляційних втрат, 233 279 грн 33 коп. 3% річних за порушення строків використання авансу відповідно до договору № 91 від 08.03.2024, укладеного між Департаментом капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації та ТОВ фірма Кортакоз.

Ухвалою від 29.06.2026 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/823/26 за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання; надав учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

13.07.2026 відповідач подав клопотання (вх. № 3282 від 14.07.2026), у якому просить суд об`єднати в одне провадження взаємопов`язані справи № 920/823/26 та № 920/621/26.

13.07.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 3751 від 14.07.2026), у якому просить суд відмовити у задоволенні позову; у випадку задоволення позовних вимог зменшити розмір пені на 90%. Відповідач зазначає, що погасив заборгованість шляхом подання акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2025 року від 19.12.2025 на суму 6 581 795 грн 64 коп. Відповідач фактично використав аванс на придбання і постачання необхідних матеріалів, виробів та конструкцій, необхідних для виконання робіт, підтвердженням чого слугує акт, у якому перелічені будівельні матеріали, що були придбані та використовувалися відповідачем під час виконання робіт з моменту укладення договору та до 09.11.2024. Оформлення акту є лише одним із способів фіксації результатів виконання робіт та обсягів використаних матеріалів. Фактично відповідач виконав роботи раніше дати підписання акту, однак унаслідок тривалого здійснення процедури перевірки робіт та обсягу використаних матеріалів позивачем та технічним наглядом, підписання акту відбулося 19.12.2025. Відповідач повідомляє, що затримка у виконанні робіт та поданні звітності, а відтак і поверненні авансу, була також зумовлена обстрілами, системними відключеннями електропостачання, у зв`язку з чим роботи періодично призупинялися на час відсутності електропостачання, на час перебування працівників відповідача в укриттях під час обстрілів. На можливість вчасного виконання зобов`язань вплинув і той факт, що частина працівників була мобілізована безпосередньо під час виконання робіт на об`єкті. З огляду на відсутність в діях відповідача прямої вини за допущене порушення в частині строків повернення авансу, використання авансу, підстави для стягнення заявлених сум відсутні.

Ухвалою від 15.07.2026 господарський суд задовольнив клопотання представника відповідача (вх. № 3283 від 14.07.2026) про участь у судових засіданнях у справі № 920/823/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

15.07.2026 прокурор подав заяву (вх. № 3788 від 15.07.2026), у якій просить суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача про об`єднання справ.

Ухвалою від 17.07.2026 господарський суд задовольнив заяву представника позивача (вх. № 3355 від 16.07.2026) про участь у судових засіданнях у справі № 920/823/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

17.07.2026 прокурор подав відповідь на відзив (вх. № 3829 від 17.07.2026), у якій просить суд задовольнити позовні вимоги. Прокурор зазначає, що попередня оплата в сумі 6 581 795,64 грн. несвоєчасно використана підрядником шляхом виконання робіт, що підтверджується актом №1 за грудень 2025 року від 19.12.2025. Жодних доказів використання авансу у шестимісячний строк відповідач не надав. Обставини, на які вказує відповідач, щодо збільшення тривалості та кількості ракетних обстрілів і повітряних тривог, не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, оскільки укладаючи 08.03.2024 договір на будівництво фортифікаційних споруд відповідач мав та повинен був враховувати, що в Україні діє воєнний стан.

Ухвалою від 23.07.2026 господарський суд задовольнив заяву прокурора (вх. № 3421 від 22.07.2026) про участь у судових засіданнях у справі № 920/823/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Судове засідання 30.07.2026 по справі № 920/823/26 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Вдовенко Д.В. у відпустці з 27.07.2026 до 14.08.2026.

Ухвалою від 17.08.2026 господарський суд призначив підготовче засідання з повідомленням сторін на 03.09.2026, 10:50; забезпечив участь прокурору, представникам позивача та відповідача у судовому засіданні 03.09.2026 о 10 год. 50 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

24.08.2026 відповідач подав додаткові пояснення на обґрунтування клопотання про зменшення пені (вх. № 4370 від 24.08.2026).

24.08.2026 відповідач подав клопотання (вх. № 3824 від 24.08.2026), у якому просить суд позов залишити без розгляду із вказівкою на рішення (висновок) Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(II)/2025, положення ст. 11 ГПК України та правову позицію Верховного Суду у постанові від 08.07.2026 у справі №910/16365/25 щодо застосування частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру.

25.08.2026 прокурор подав заперечення (вх. № 4382 від 25.08.2026) на клопотання про зменшення пені.

25.08.2026 прокурор подав заяву (вх. № 4385 від 25.08.2026), у якій просить суд відмовити у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду. Прокурор зазначає, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(II)/2025 окремі приписи абзацу першого частини третьої ст. 23 Закону України Про прокуратуру втрачають чинність із 1 січня 2027 року. Рішення КС України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності. Представництво прокурором інтересів держави у цій справі здійснюється за наявності виключного випадку, тобто виняткового, нетипового за своєю юридичною природою, оскільки йде мова про питання правомірності та ефективності використання бюджетних коштів, виділених для будівництва фортифікаційних споруд, призначених для захисту території України в умовах широкомасштабної військової агресії російської федерації. Договір фінансувався за рахунок бюджетних коштів. Кошти у вигляді попередньої оплати (авансу) за договором були спрямовані саме на будівництво фортифікаційних споруд для захисту Сумської області від збройної агресії з боку російської федерації. Департамент капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації є структурним підрозділом Сумської обласної державної адміністрації до основних завдань якого належить виконання відповідно до чинного законодавства функцій замовника з проектування, будівництва (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту) та технічного переоснащення об`єктів житлово-цивільного, соціального, природоохоронного та іншого призначення на території області за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів. ДКБ Сумської ОДА є стороною за договором про будівництво фортифікаційних споруд від 08.03.2024. ДКБ Сумської ОДА звернувся до Сумської обласної прокуратури із листами від 04.06.2025 № 01-08/514 та від 17.06.2025 №01-12/538, в яких зазначив про факти невиконання ТОВ фірма Кортакоз зобов`язань за договорами про будівництво фортифікаційних споруд на території Сумської області; невжиття належних заходів цивільно-правового характеру обґрунтував відсутністю коштів для сплати судового збору. З метою з`ясування можливості самостійно вжити заходи цивільно-правового характеру окружною прокуратурою до ДКБ Сумської ОДА були надіслані листи від 02.01.2026, від 10.04.2026, 08.06.2026. Департамент листами від 20.04.2026, від 11.06.2026 повідомив, що заходи щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання умов договору не вживалися, у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору. На виконання абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру окружною прокуратурою попередньо, до звернення до суду, повідомлено ДКБ Сумської ОДА про представництво інтересів держави в суді листом від 22.06.2026.

У судовому засіданні 03.09.2026, за участю представників учасників справи, суд постановив протокольну ухвалу про залишення клопотання відповідача про об`єднання позовних вимог (вх. № 3282 від 14.07.2026) без розгляду за заявою представника відповідача.

Розглянувши клопотання відповідача про залишення позову без розгляду суд зазначає таке.

Відповідно до п. 3 ст.131-1 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначених законом.

Згідно зі ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові.

Суд враховує, що рішенням від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025 Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України „Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Конституційний Суд України виходив, зокрема, з оцінного характеру понять "не здійснює" та "неналежним чином здійснює", відсутності в законі чітко встановлених критеріїв визначення відповідних випадків та, як наслідок, надмірної дискреції прокурора і суду під час вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави.

Водночас у рішенні Конституційний Суд України чітко визначив, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України „Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року; рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України „Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим.

Аналогічне розуміння темпоральної дії Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 відображене Великою Палатою Верховного Суду в пункті 139 постанови від 10.12.2025 у справі № 344/12305/18, у якому, звернувши увагу на визнання відповідних положень ст.23 Закону України "Про прокуратуру" неконституційними, Велика Палата Верховного Суду водночас прямо відтворила застереження Конституційного Суду України про непоширення його рішення на правовідносини щодо представництва, які виникли під час чинності цих приписів та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Таким чином, визнання окремих приписів ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" неконституційними саме по собі не є тотожним їх негайній втраті чинності з дня ухвалення Рішення Конституційного Суду України. Вирішуючи питання про наслідки встановленої неконституційності, Конституційний Суд України скористався наданим йому Конституцією України повноваженням визначити інший момент втрати чинності відповідними положеннями закону та прямо відтермінував його до 01.01.2027.

Відтак до настання визначеного Конституційним Судом України моменту втрати чинності відповідні приписи формально залишаються складовою чинного законодавчого регулювання, а оцінка правовідносин, які виникли в цей період, не може здійснюватися без врахування встановленого самим Конституційним Судом темпорального режиму дії його Рішення.

Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 з врахуванням встановленого ним самим порядку втрати чинності відповідними приписами ст.23 Закону України "Про прокуратуру", а також висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у пункті 139 постанови від 10.12.2025 у справі № 344/12305/18, не дає підстав для автоматичного висновку про відсутність у прокурора повноважень на звернення з цим позовом.

У постанові від 10.06.2026 у справі № 910/403/26 Верховний Суд, залишаючи без змін ухвалу про повернення позовної заяви та постанову суду апеляційної інстанції, зазначив, що суд апеляційної інстанції у повній мірі надав оцінку наведеному прокурором обґрунтуванню та встановивши відсутність доведення прокурором наявності виключного випадку для представництва прокурором інтересів держави в суді, дійшов заснованого на вимогах закону висновку про наявність підстав для застосування наслідків, передбачених статтею 174 ГПК України.

Верховний Суд зазначив, що підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. У кожному випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Також Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025), до 1 січня 2027 року положення частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" залишаються чинними у редакції, що діяла до ухвалення цього рішення, а тому, підлягають до застосування всіма суб`єктами правової системи, у тому числі і при здійсненні господарського судочинства.

У постанові від 08.07.2026 у справі № 910/16365/25 Верховний Суд, за обставин цієї справи, погодився з висновком про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави, зокрема, з огляду на те, що звернення прокурора до компетентних органів та подання позову відбулися після ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 та з урахуванням положень ч. 6, 7 ст. 11 ГПК України.

Однак наведений висновок підлягає застосуванню з урахуванням конкретних обставин справи, в якій його сформульовано та не усуває необхідності врахування правових наслідків, безпосередньо визначених Конституційним Судом України у резолютивній частині Рішення № 6-р(ІІ)/2025, а також правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у пункті 139 постанови від 10.12.2025 у справі № 344/12305/18.

Положення ч. 6 ст.11 ГПК України, за змістом яких суд у разі висновку про суперечність закону Конституції України не застосовує такий закон, не можуть тлумачитися відокремлено від положень Конституції України про юридичну силу та обов`язковість рішень Конституційного Суду України і застосовуватися у спосіб, який фактично змінює визначений самим Конституційним Судом момент втрати чинності положеннями закону, конституційність яких уже була предметом конституційного контролю.

Інше тлумачення фактично означало б надання суду загальної юрисдикції можливості самостійно змінити встановлені Конституційним Судом України темпоральні наслідки його рішення та прирівняти дату визнання норми неконституційною до дати втрати нею чинності всупереч прямій вказівці пункту 3 резолютивної частини Рішення № 6-р(ІІ)/2025.

Тому сам по собі факт ухвалення 03.12.2025 Рішення Конституційного Суду України №6-р(ІІ)/2025, за умови, що визнані неконституційними приписи відповідно до прямо визначеного Конституційним Судом порядку втрачають чинність лише з 01.01.2027, не є безумовною та самодостатньою підставою для висновку про відсутність у прокурора представницьких повноважень у кожній справі, розпочатій до вказаної дати, а вирішення такого питання потребує оцінки конкретних обставин виникнення відповідних правовідносин, характеру інтересу держави, статусу компетентного органу та фактичної поведінки цього органу щодо захисту відповідного інтересу.

Суд встановив, що у справі № 920/823/26 прокурор обґрунтував представництво інтересів держави в суді, зазначив про наявність виключного випадку - питання правомірності та ефективності використання бюджетних коштів, виділених для будівництва фортифікаційних споруд, призначених для захисту території України в умовах широкомасштабної військової агресії російської федерації.

Суд також встановив, що у цій справі має місце не лише оцінка прокурором пасивної поведінки компетентного органу чи суб`єктивний висновок про недостатню ефективність вжитих ним заходів. Матеріали справи свідчать, що саме позивач звернувся до прокуратури, вказуючи на порушення відповідачем умов договору щодо строків використання авансу, з проханням вжити заходів представницького характеру, у зв`язку з відсутністю у позивача коштів для сплати судового збору за подання позову до господарського суду (листи від 04.06.2025, від 20.04.2026, від 11.06.2026).

Така ситуація істотно відрізняється від випадків, коли прокурор на власний розсуд оцінює діяльність компетентного органу як недостатню або неналежну, що було одним із ключових застережень Конституційного Суду України щодо невизначеності меж прокурорської дискреції. У справі № 920/823/26 нездійснення судового захисту підтверджене безпосередньою компетентним органом, а тому встановлення відповідної обставини ґрунтується не на припущенні чи суб`єктивній оцінці прокурора, а на конкретних фактичних даних.

Прокурор не підміняє Департамент у здійсненні його діяльності та не втручається в реалізацію ним дискреційних владних повноважень, а реалізує передбачений законом процесуальний механізм захисту майнового інтересу держави у зв`язку з прямо висловленою цим органом неможливістю самостійно звернутися за судовим захистом.

Прокурор вказав на конкретне порушення майнового інтересу держави, наявність належного компетентного органу, його обізнаність із таким порушенням та прямо повідомлену ним неможливість самостійно забезпечити судовий захист відповідного інтересу.

Оскільки прокурор належним чином обґрунтував порушення інтересів держави, необхідність їх судового захисту, статус Департаменту як компетентного органу та фактичні обставини нездійснення ним такого захисту, суд вважає, що прокурор підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави у цій справі, у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Керуючись ст. 2, 13, 226, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Кортакоз про залишення позову без розгляду (вх. № 3824 від 24.08.2026) відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Повний текст ухвали складений та підписаний суддею 07.09.2026.

СуддяД.В. Вдовенко