Рішення № 139504998, 02.09.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/363/26

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Н.Церковної, при секретарі судового засідання С.Оліфер, розглянувши матеріали справи за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Гощанської селищної ради Рівненського району до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про визнання недійними додаткових угод та стягнення коштів у сумі 114 446,47 гривень

за участю представників сторін:

від прокуратури - Немкович І.І. (в залі суду)

від відповідача - Мельник О.П. (поза межами зали суду)

ВСТАНОВИВ:

В березні 2026 року керівник Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Гощанської селищної ради Рівненського району звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів у сумі 114 446,47 гривень.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за наслідками опрацювання інформації веб-порталу «Prozorro» встановлено, що Гощанською селищною радою проведено відкриті торги з особливостями за предметом: Електрична енергія (код ДК 021:2015:09310000-5 - Електрична енергія), очікуваною вартістю 195300,00 грн (ідентифікатор закупівлі UA-2022-12-12-019040-a).

За результатами відкритих торгів з особливостями переможцем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» (далі ТОВ «РОЕК», Постачальник), з яким укладено Договір №3062-ВЦ/1 про постачання електричної енергії від 30.12.2022. Під час дії цього Договору між сторонами неодноразово укладались додаткові угоди до нього. Упродовж дії вказаного договору між сторонами укладено додаткові угоди, за наслідками яких ціну за одиницю товару збільшено на 35,19%.

Прокуратура стверджує, що додаткові угоди №4 від 15.08.2023, №5 від 14.09.2023 та №6 від 12.12.2023 укладені з порушенням ст. 41 Закону, оскільки їхнє укладення призвело до перевищення допустимої межі збільшення ціни за одиницю товару (10%), що визначена Законом, а також без належних доказів на підтвердження коливання ціни на ринку, тому, з огляду на положення ст. 203, 215 ЦК України підлягають визнанню недійсними в судовому порядку. Оскільки вищевказані додаткові угоди №4 від 15.08.2023, №5 від 14.09.2023 та №6 від 12.12.2023 визнаються недійсними, то розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною у додатковій угоді №3 від 26.04.2023 до Договору, а саме 5,03191 грн/кВт*год без ПДВ.

13 квітня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому ТОВ "РОЕК" вказує, що в даному випадку посилання прокурора, що обмеження збільшення ціни за одиницю товару більш ніж на 10 відсотків від початкової ціни договору про закупівлю, встановлене п.2 ч. 5 ст. 41 ЗУ «Про публічні закупівлі» - є передчасним, оскільки не застосовується до правовідносин за даним договором і це прямо передбачено пп. 3-7 Прикінцевих та перехідні положень Закону України «Про публічні закупівлі» та п. 17 «Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178.

Особливості, визначені Постановою КМУ №1178 запровадили новий порядок здійснення закупівель в умовах воєнного стану, який істотно відрізняється від положень Закону України «Про публічні закупівлі», правові висновки Верховного Суду, сформовані у справах, що виникли з правовідносин, які регулювалися нормами Закону України «Про публічні закупівлі», до набрання чинності Особливостей № 1178 та не можуть бути автоматично поширені на правовідносини, що регулюються Особливостями. Зокрема, спеціальні норми, передбачені пунктом 19 Особливостей, визначають порядок зміни ціни за одиницю товару в умовах коливання ринкових цін, що є актуальним та правомірним механізмом під час дії воєнного стану та не обмежуються коливанням ціни у 10%. Укладаючи додаткові угоди сторони договору про постачання електричної енергії споживачу № 3062-ВЦ/1 від 30.12.2022 діяли у відповідності до вимог чинного законодавства з урахуванням норм, передбачених Особливостями здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року № 1178, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018, Закону України «Про ринок електричної енергії» та іншими нормативно-правовими актами.

20 квітня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від прокуратури на адресу суду надійшла відповідь відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що при укладанні додаткових угод № № 4 від 15.08.2023, № 5 від 14.09.2023 та № 6 від 12.12.2023 сторонами допущено порушення ч. 3 ст. 632, ст. 652 ЦК України, зокрема щодо відсутності належного обгрунтування та документального підтвердження необхідності збільшення ціни за одиницю товару та зміни ціни за вже поставлений товар. Зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися. Разом з тим, встановлено, що додаткові угоди № 4 від 15.08.2023, №5 від 14.09.2023 та № 6 від 12.12.2023, укладені з порушенням ст. 41 Закону, оскільки їхнє укладення призвело до збільшення ціни на 19,67%, 30,62% та 35,19% відповідно, що є перевищенням допустимої межі збільшення ціни за одиницю товару (10%), що визначена Законом.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою суду від 30 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №918/363/26. Постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання для розгляду справи призначено на 29 квітня 2026 року.

13 квітня 2026 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

20 квітня 2026 року на адресу суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив.

29 квітня 2026 року судове засідання не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Н. Церковної на лікарняному. Ухвалою суду від 01 травня 2026 року розгляд справи було відкладено до 06 травня 2026 року.

Ухвалою суду від 06 травня 2026 року закрито підготовче провадження у справі № 918/363/25, призначено справу до судового розгляду по суті на 19 травня 2026 року.

Ухвалою від 19.05.2026 року суд повернувся на стадію підготовчого провадження у справі №918/363/26 та замінив судове засідання, призначене на 19.05.2026 року, підготовчим засіданням. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" від 12.05.2026 року про зупинення розгляду справи - задоволено та зупинено провадження у справі за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Гощанської селищної ради Рівненського району до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про визнання недійними додаткових угод та стягнення коштів у сумі 114 446,47 гривень до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 15.07.2026 року Апеляційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 19.05.2026 у справі № 918/363/26 задоволено, ухвалу Господарського суду Рівненської області від 19.05.2026 року у справі №918/363/26 скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у справі №918/363/26 (вх. №26654/26 від 12.05.26) відмовлено повністю. Справу №918/363/26 направлено до Господарського суду Рівненської області для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 22 липня 2026 року призначено розгляд справи по суті на 29 липня 2026 року на 14 год 30 хв.

В судовому засіданні 29 липня 2026 року суд заслухав по суті позивача та відповідача, дослідив докази і оголосив перерву до 20 серпня 2026 року про що була постановлена ухвала.

20 серпня 2026 року від відповідача надійшло клопотання про зупинення розгляду справи до закінчення перегляду судовою палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/11553/25 .

Ухвалою суду від 20.08.2026 року оголошено перерву до 02.09.2026 року.

В судовому засіданні 02.09.2026 року представник відповідача підтримав своє клопотання про зупинення провадження у даній справі, в свою чергу представник прокуратури заперечив щодо його задоволення.

Щодо клопотання відповідача про зупинення розгляду справи до закінчення перегляду судовою палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/11553/25 суд зазначає наступне.

Заявник зазначає, що правовідносини у справі № 910/11553/25 (визнання додаткових угод недійсними та стягнення безпідставно одержаних коштів) та у справі №918/363/26 (визнання додаткових угод недійсними та стягнення безпідставно одержаних коштів) є подібними. ТОВ «РОЕК» вважає, що наявні підстави для зупинення провадження у даній справі до прийняття Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у справі №910/11553/25 судового рішення у подібних правовідносинах.

Щодо посилання заявника на передачу справи №910/11553/25 на розгляд Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, суд зазначає, що ГПК України окремо врегульовує можливість зупинення провадження у зв`язку з переглядом судового рішення у подібних правовідносинах Палатою, Об`єднаною Палатою або Великою Палатою Верховного Суду, передбачаючи у п.7 ч.1 ст.228 ГПК України право суду, а не його обов`язок, зупинити провадження у відповідній справі.

Водночас, матеріали справи не містять процесуального рішення Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про прийняття справи №910/11553/25 до розгляду, а саме по собі посилання заявника на її передачу на розгляд Об`єднаної Палати, за відсутності підтвердження прийняття такої справи відповідним складом суду та здійснення її касаційного перегляду, не є достатньою підставою для застосування п.7 ч.1 ст.228 ГПК України.

Таким чином, наявні у справі докази є достатніми для встановлення та оцінки обставин, необхідних для розгляду справи по суті. Відповідачем не доведено об`єктивної неможливості розгляду справи до завершення перегляду Об`єднаною Палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/11553/25, а наявність передбачених п.7 ч.1 ст.228 ГПК України підстав для зупинення провадження у зв`язку з переглядом справи №910/11553/25 Об`єднаною Палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду належним чином не підтверджена.

Враховуючи викладене, протокольною ухвалою від 02.09.2026 року суд відмовляє у задоволені клопотання відповідача про зупинення розгляду справи.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Заслухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Гощанською селищною радою проведено відкриті торги з особливостями за предметом: Електрична енергія (код ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія), очікуваною вартістю 1 953 00,00 грн (ідентифікатор закупівлі UA-2022-12-12-019040- a).

За результатами відкритих торгів з особливостями переможцем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» (далі ТОВ «РОЕК», Постачальник), з яким укладено Договір №3062-ВЦ/1 про постачання електричної енергії від 30.12.2022 (далі Договір).

Так, за цим Договором Постачальник продає Споживачу електричну енергію у період з 01.01.2023 по 31.12.2023 для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 2.1 Договору, Додаток №1).

Відповідно до п.2.3 Договору та Додатку №1 до Договору, ціна цього договору становить 1 808 422,20 грн з ПДВ, а загальний обсяг електроенергії 310 000 кВт*год.

Відповідно до п.5.1 Договору, споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за вартістю, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, наведеним у Додатку 2 до цього Договору. Ціна за 1 кіловат-годину (одиницю Товару) визначена у Додатку 2 до цього Договору та розраховується відповідно до нього.

Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором. (Пункт 5.3 Договору).

Згідно з п.13.1. Договору, цей Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та укладається на строк з 01.01.2023 до 31.12.2023, а в частині розрахунків Договір діє до повного виконання зобов`язань сторонами.

Пункту 13.3 Договору визначено, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків погодження зміни ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Підпунктом 7 пункту 13.8 Договору визначено істотні умови договору які не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зміни встановленого із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед», що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Так, згідно з Додатком №2 до Договору, ціна за 1 кВт/год включає вартість електричної енергії 3,30 грн, тариф на передачу електричної енергії затверджений регулятором для оператора системи передачі у встановленому порядку відповідно до постанови НКРЕКП від 01.12.2021 №2454 0,34564 грн за 1 кВт*год без ПДВ, тариф на послуги з розподілу електричної енергії затвердежної регулятором для оператора системи розподілу у встановленому порядку відповідно до постанови НКРЕКП від 17.12.2021 №2606 1,04571 грн. за 1 кВт*год без ПДВ, маржу 5,151515151% (0,16999999 коп), ПДВ у розмірі 20% та становить 5,83362 грн з ПДВ, в т.ч. ПДВ 0,97227 грн.

Як встановлено судом, під час дії цього Договору між сторонами неодноразово укладались додаткові угоди до нього, а саме:

- додаткова угода №1 від 27.02.2023, якою збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 4,98194 грн/кВт*год без ПДВ (обумовлено застосування такої ціни з 03.01.2023);

- додаткова угода №3 від 26.04.2023, якою збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 5,03191 грн/кВт*год без ПДВ (обумовлено застосування такої ціни з 01.04.2023);

- додаткова угода №4 від 15.08.2023, якою збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 5,81739 грн/кВт*год без ПДВ (обумовлено застосування такої ціни з 01.07.2023);

- додаткова угода №5 від 14.09.2023, якою збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 6,35000 грн/кВт*год без ПДВ (обумовлено застосування такої ціни з 01.08.2023);

- додаткова угода №6 від 12.12.2023, якою збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 6,57199 грн/кВт*год без ПДВ (обумовлено застосування такої ціни з 01.11.2023).

Окірм того додатковою угодою №7 від 27.12.2023 було зменшено загальну суму договору до 984 573,03 грн з ПДВ, а загальний обсяг поставленої електроенергії становить 144.4 тис кВт*год.

Упродовж дії вказаного договору між сторонами укладено додаткові угоди, за наслідками яких ціну за одиницю товару збільшено на 35,19%.

Відповідно до інформації Гощанської селищної ради, актів приймання-передачі електричної енергії та платіжних документів встановлено, що ТОВ «РОЕК» на виконання Договору поставлено 144 813 кВт*год електричної енергії, за яку Споживачем сплачено 984 573,03 грн з урахуванням ПДВ, а саме:

- згідно акту №480031120/1/1 за січень 2023 року 13056 кВт*год на суму 76 163,74 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжних доручень №№ 67 та 68 від 09.02.2023;

- згідно акту №480031120/1/1 за січень 2023 року 316 кВт*год на суму 1 887,29 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжної інструкції № 138 від 02.03.2023;

- згідно акту №480031120/2/1 за лютий 2023 року 14053 кВт*год на суму 84 013,44 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжних інструкцій №№ 153 та 154 від 10.03.2023;

- згідно акту №480031120/3/1 за березень 2023 року 12690 кВт*год на суму 75 865,00 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжних інструкцій №№ 279 та 280 від 14.04.2023;

- згідно акту №480031120/4/1 за квітень 2023 року 15160 кВт*год на суму 91 540,54 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжних інструкцій №№ 387 та 388 від 18.05.2023;

- згідно акту №480031120/5/1 за травень 2023 року 14407 кВт*год на суму 86 993,65 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжних інструкцій №№ 495 та 496 від 08.06.2023;

- згідно акту №480031120/6/1 за червень 2023 року 5300 кВт*год на суму 32 002,93 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжних інструкцій №№ 604 та 605 від 06.07.2023;

- згідно акту №480031120/7/1 за липень 2023 року 7116 кВт*год на суму 49 675,87 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжних інструкцій №№ 898 та 899 від 17.08.2023;

- згідно акту №480031120/8/1 за серпень 2023 року 11151 кВт*год на суму 84 970,62 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжних інструкцій №№ 1018 та 1019 від 18.09.2023;

- згідно акту №480031120/9/1 за вересень 2023 року 8018 кВт*год на суму 61 097,16 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжних інструкцій №№ 1138 та 1139 від 11.10.2023;

- згідно акту №480031120/10/1 за жовтень 2023 року 11479 кВт*год на суму 87 469,98 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжних інструкцій №№ 1297 та 1298 від 10.11.2023;

- згідно акту №480031120/11/1 за листопад 2023 року 14373 кВт*год на суму 113 351,05 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжних інструкцій №№ 1532 та 1533 від 15.12.2023;

- згідно акту №480031120/12/1 за грудень 2023 року 17694 кВт*год на суму 139 541,76 грн з ПДВ, сплачено відповідно до платіжних інструкцій №№ 1532 та 1533 від 15.12.2023.

На переконання прокуратури, додаткові угоди №4 від 15.08.2023, №5 від 14.09.2023 та №6 від 12.12.2023 укладені з порушенням ст. 41 Закону, оскільки їхнє укладення призвело до перевищення допустимої межі збільшення ціни за одиницю товару (10%), що визначена Законом, а також без належних доказів на підтвердження коливання ціни на ринку, тому, з огляду на положення ст. 203, 215 ЦК України підлягають визнанню недійсними в судовому порядку. Орган прокуратури вказує, що здійснюючи розрахунок за фактичну поставлену та використану електричну енергію за період дії оспорюваних додаткових угод №4 від 15.08.2023, №5 від 14.09.2023 та №6 від 12.12.2023, у кількості 69 831 кВт*год та сплачено 536 106,44 грн з урахуванням ПДВ, проте враховуючи, що вказані додаткові угоди суперечать вимогам закону, замовник повинен був сплачувати за електричну енергію за ціною, визначеною в додатковій угоді №3 від 26.04.2023 до Договору, отже мав сплатити 421 659,97 грн з урахуванням ПДВ (69 831 * (5,03191 грн + 20 % ПДВ)).

Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 114 446,47 грн з урахуванням ПДВ (536 106,44 421 659,97).

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Відповідно до преамбули Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон), цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ч.5 ст.5 Закону, замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом. Забороняється зловживання правами, у тому числі правом на оскарження рішень, дії чи бездіяльності замовника.

Як зазначено в ч.1 ст. 41 Закону, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України (в редакції чинній на момент укладення правочину) з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Згідно з ч. 4 ст. 41 Закону, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі. Разом з тим п. 2 ч.5 ст. 41 Закону встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Вбачається, що ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди (або ж момент розповсюдження дії додаткової угоди), тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обгрунтованого укладення).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору. Частиною 1 ст.525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Варто відмітити, що Закон не містить виключень з цього правила.

Із вказаного слідує, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, Закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.

При цьому, Верховним Судом висловлено правову позицію, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (постанова Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21).

Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі та мети проведення відкритих тендерів, визначених Законом.

У постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19 зазначено, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

Враховуючи наведене, перемога у закупівлі, джерелом фінансування якої є комунальні кошти та укладення договору про закупівлю електричної енергії з ціною за 1 кВт*год електричної енергії 5,03191 грн без ПДВ та її подальше підвищення шляхом укладення додаткових угод (без документально підтвердженого коливання ціни на ринку), що призвело до загального збільшення ціни на 35,19 % є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку відповідача.

Аналогічну правову позицію викладено і в постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі № 903/366/22, та, окрім вищенаведеного, вказано, що відповідно до ст.5 Закону, закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях. Поряд з цим, перемога в тендері (закупівля за кошти місцевого бюджету) та укладення договору за однією ціною та її подальше підвищення більш як на 10% у спосіб укладення оскаржуваних додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, та свідчить про свідоме заниження цінової пропозиції у тендері з метою перемоги.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України, ГК України та Закону № 922-VIII вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку. У Законі № 922-VIII в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі".

Отже, вказана норма Закону № 922-VIII в редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Зазначена норма була змінена Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" № 114-IX від 18 вересня 2019 року (далі - Закон № 114-ІХ), яким Закон № 922-VIII було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, в новій редакції норма п.2 ч.5 ст. 41 Закону № 922-VIII не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підсумовуючи вищевикладене, додаткові угоди № 4 від 15.08.2023, №5 від 14.09.2023 та № 6 від 12.12.2023 укладені з порушенням вимог ст. 41 Закону, а тому, з огляду на положення ст.ст. 203, 215 ЦК України, підлягають визанню недійсними.

Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відтак, вищевказані додаткові угоди № 4 від 15.08.2023, №5 від 14.09.2023 та № 6 від 12.12.2023 до Договору № 3062-ВЦ/1 на постачання електричної енергії від 30.12.2022 підлягають визнанню недійсними, як такі, які укладені з порушенням вимог законодавства.

При цьому, відповідач наголошував, що спірні правовідносини виникли та реалізовувалися в періоди дії правового режиму воєнного стану, у зв`язку з чим порядок здійснення публічних закупівель та внесення змін до договорів регулювався також постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178.

На що суд звертає увагу щодо висновку викладеному Верховним Судом в постанові від 06.02.2025 у справі №916/747/24.

Зокрема Верховним Судом зазначено, що постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 "Про публічні закупівлі" не передбачає внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі", а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану (постанови Верховного Суду від 18.06.2024 у справі № 922/2595/23, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23).

Верховний Суд у постанові від 28.08.2024 у справі № 918/694/23 також вказав на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою.

А відтак, доводи відповідача із посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 є безпідставними.

Подібну позицію викладено і в постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі № 903/366/22, та, окрім вищенаведеного, вказано, що відповідно до ст. 5 Закону, закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях. Поряд з цим, перемога в тендері та укладення договору за однією ціною та її подальше підвищення більш як на 10% у спосіб укладення оскаржуваної додаткової угоди є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, та свідчить про свідоме заниження цінової пропозиції у тендері з метою перемоги.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача переплачених за додатковими угодами коштів в розмірі 114 446,47 грн., суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Оскільки вищевказані додаткові угоди №4 від 15.08.2023, №5 від 14.09.2023 та №6 від 12.12.2023 визнаються недійсними, то розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною у додатковій угоді №3 від 26.04.2023 до Договору, а саме 5,03191 грн/кВт*год без ПДВ.

Здійснюючи розрахунок за фактичну поставлену та використану електричну енергію за період дії оспорюваних додаткових угод №4 від 15.08.2023, №5 від 14.09.2023 та №6 від 12.12.2023, у кількості 69 831 кВт*год та сплачено 536 106,44 грн з урахуванням ПДВ, проте враховуючи, що вказані додаткові угоди суперечать вимогам закону, замовник повинен був сплачувати за електричну енергію за ціною, визначеною в додатковій угоді №3 від 26.04.2023 до Договору, отже мав сплатити 421 659,97 грн з урахуванням ПДВ (69 831 * (5,03191 грн + 20 % ПДВ)).

Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 114 446,47 грн з урахуванням ПДВ (536 106,44 421 659,97).

Відповідно до ч. 1,2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 2 статті 208 ГК України (в редакції чинній на момент укладення правочину) визначено, що у разі визнання недійсним зобов`язання з інших підстав, кожна сторона зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК України.

Відповідно, отримана відповідачем оплата у сумі 114 446,47 грн. за товар, який не був ним поставлений, підлягає стягненню з відповідача на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України.

Оскільки матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем для позивача зазначеної суми переплати, відтак позов в цій частині є обґрунтований та доведений.

У п. 1-3 ч. 1ст. 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Таким чином, суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За результатами розгляду справи та з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, судом встановлено, що оспорювані додаткові угоди №4 від 15.08.2023, №5 від 14.09.2023 та №6 від 12.12.2023 до Договору № 3062-ВЦ/1 на постачання електричної енергії від 30.12.2022 укладено з порушенням законодавства, а відтак суд вважає обґрунтованими та правомірними позовні вимоги прокурора про визнання недійсними таких додаткових угод.

Судом встановлено, що внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання оспорюваних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата позивачем коштів в розмірі 114 446,47 грн., а відтак вимоги прокурора про стягнення з відповідача зазначених коштів також визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо участі прокурора.

Питання щодо представництва прокурором інтересів громадянина або держави в господарському суді, а також особливості здійснення ним окремих форм представництва таких інтересів врегульовані положеннями Конституції України, Закону України "Про прокуратуру" та Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Такі випадки передбачено ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", за приписами якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У п. п. 3, 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/ 99 зазначається, що в основі інтересів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обгрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 23.05.2006 у справі №16/472, від 03.04.2007 у справі №05-5-46/8142, від 15.05.2007 у справі №12/111 та Верховний Суд від 26.07.2018у справі №926/1111/15.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п.5.6 постанови від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 зазначив, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

У постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обгрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

Виконання зобов`язань за додатковою угодою, укладеною з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України "Про публічні закупівлі" та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в ст. 3 даного Закону.

Окремо слід зазначити, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Факт незвернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що такий суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Вказане узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.

У даному випадку, укладення додаткових угод до Договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі №912/989/18).

Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності.

Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Окрім того, укладенням додаткових угод до договору поставки електричної енергії порушені матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням додаткових угод Гощанською селищною радою Рівненського району фактично отримано менший обсяг електричної енергії у порівнянні з первісним договором за значно вищою ціною.

Недотримання в даному випадку законодавства в сфері публічних закупівель сприяло виникненню особливих негативних економічних і соціальних наслідків.

Укладення оспорюваних додаткових угод до договору закупівлі товару всупереч норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про публічні закупівлі" є порушенням законності в бюджетній системі, порушує принципи добросовісної конкуренції, об`єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій, та принципу запобігання корупційним діям і зловживанням при проведенні публічних закупівель. Таке звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності та цільового використання коштів державного підприємства або установи.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, а отже існують підстави для представництва даних порушених інтересів держави органами прокуратури.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган.

При цьому прокурор не зобов`язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020.

Окрім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020 наведено висновки про те, що звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він наділений відповідними повноваження для їх захисту інтересів держави, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Зазначена позиція міститься у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 4/166 "б". Аналогічні правові позиції Верховного суду щодо наявності підстав для представництва органами прокуратури інтересів держави викладені у постановах від 01.03.2018 у справі № 922/1361/17, від 13.03.2018 у справі № 911/620/17, від 25.09.2018 у справі № 804/2244/18, від 17.10.2018 у справі № 910/11919/17, від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18, від 13.02.2019 у справі № 914/225/18, від 26.02.2019 у справі № 905/803/18, від 25.03.2019 у справі № 469/580/16-ц.

Згідно з ч.1 ст.6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста. Відповідно до ч.1ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Водночас згідно з ч.5 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Частиною 4 статті 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Статтею 32 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Доходи місцевих бюджетів, інші кошти, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст.142 Конституції України, ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"), Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на доходи місцевих бюджетів, інші кошти (ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Тобто, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У статті 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи. Відтак, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку відповідно до ст. 145 Конституції України.

Здолбунівською окружною прокуратурою у відповідності до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», на адресу Гощанської селищної ради скеровано відповідний лист №54/1-203ВИХ-26 від 11.02.2026, яким повідомлено про наявність порушень при укладанні додаткових угод №4, №5 №6 до Договору №3062-ВЦ/1 від 30.12.2022 постачання електричної енергії. Згідно відповіді Гощанської селищної ради від 25.02.2026 № 309/02/05-21/26 вбачається, що селищна рада претензійно позовну роботу щодо повернення надміру сплачених коштів на користь ТОВ «РОЕК» за Договором №3062-ВЦ/1 від 30.12.2022 не здійснювала. Крім того, просить окружну прокуратуру представляти інтереси селищної ради в суді з вказаного питання.

Щодо розподілу судових витрат.

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 10 649,60 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 15.08.2023 до Договору № 3062-ВЦ/1 про постачання електричної енергії від 30.12.2022, укладеного між Гощанською селищною радою Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія».

3. Визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 14.09.2023 до Договору № 3062-ВЦ/1 про постачання електричної енергії від 30.12.2022, укладеного між Гощанською селищною радою Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія».

4. Визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 12.12.2023 до Договору № 3062-ВЦ/1 про постачання електричної енергії від 30.12.2022, укладеного між Гощанською селищною радою Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія».

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» (код ЄДРПОУ 42101003, адреса: вул. Князя Володимира, 71-Б, м. Рівне, 33013) на користь Гощанської селищної ради Рівненської області (код ЄДРПОУ 04385416, адреса: вул. Незалежності, 72, селище Гоща, Рівненський район, Рівненська область, 35400) в дохід місцевого бюджету кошти у розмірі 114 446,47 грн.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 10 649,60 гривень.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 07.09.2026 року.

Суддя Н.Церковна