Ухвала суду № 139504961, 03.09.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування:

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018 Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

03.09.2026 Справа № 917/819/25

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засідання Сьомкіна А.В., за участю представників учасників справи від позивача Чухліб Г.О., від відповідача - Олійник Л. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву фізичної особи - підприємця Корень Оксани Олександрівни про розстрочення виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 21.07.2025 року (вх. №10624 від 04.08.2026 року) по справі №917/819/25

за позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Польська, 2 а, м. Полтава, 36008,

до відповідача фізичної особи - підприємця Корень Оксани Олександрівни, АДРЕСА_1 ,

про стягнення 76 380,94 грн заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

04.08.2026 року від ФО-П Корень О. О. до суду надійшла заява про розстрочення виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 21.07.2025 року (вх. №10624) по справі №917/819/25.

В обґрунтування заяви відповідач (боржник) посилається на наявність обставин, що утруднюють виконання судового рішення.

Ухвалою від 20.08.2026 року суд прийняти заяву фізичної особи - підприємця Корень Оксани Олександрівни про розстрочення виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 21.07.2025 року (вх. №10624 від 04.08.2026 року) по справі №917/819/25 до розгляду, розгляд заяви призначив на 03.09.2026 року на 09:30 год.

24.08.2026 року до суду від стягувача надійшли додаткові пояснення (вх.№11481) із запереченнями проти задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Ухвалою від 24.08.2026 року суд задовольнив заяву представника ФО-П Корень О. О. - адвоката Олійник Л. М. про її участь в судовому засіданні Господарського суду Полтавської області 03.09.2026 року о 09:30 год. по справі № 917/819/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В судовому засіданні 03.09.2026 року представник заявника підтримала заяву про розстрочення виконання рішення суду, представник стягувача заперечив проти її задоволення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 21.07.2025 року, залишеним в силі постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2025 року, у справі №917/819/25 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи - підприємця Корень Оксани Олександрівни на користь ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" 65 643,91 грн основного боргу; 171,37 грн пені; 2 348,19 грн 3% річних, 8 215,54 грн інфляційних втрат та 2 422,33 грн судового збору. В іншій частині - у позові відмовлено.

Ухвалою від 12.01.2026 року Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Корень Оксани Олександрівни на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2025 та рішення Господарського суду Полтавської області від 21.07.2025 у справі №917/819/25.

На виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 21.07.2025 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2025 суд видав відповідний наказ про примусове виконання рішення.

19.01.2026 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лукмаслом М.М. відкрито виконавче провадження № 80023929.

04.08.2026 року від ФО-П Корень О. О. до суду надійшла заява про розстрочення виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 21.07.2025 року (вх. №10624) по справі №917/819/25 на 12 (дванадцять) місяців шляхом сплати щомісячного платежу в розмірі 6 566,78 грн щомісяця з дня набрання цією ухвалою законної сили.

В обґрунтування клопотання про розстрочення виконання рішення відповідач посилається на те, що в її діях відсутній умисел ухилення від виконання судового рішення. Остання не вчиняє жодних дій, спрямованих на приховування майна чи штучне заниження доходів. Несвоєчасне виконання рішення зумовлене виключно критичним і об`єктивним збігом обставин - тотальним фінансовим навантаженням:

- у зв`язку зі складними сімейними обставинами, боржник змушена орендувати квартиру, вартість оренди житла становить 8 500,00 грн щомісячно;

- ОСОБА_1 щомісячно сплачує аліменти на користь неповнолітнього сина, що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № 79137182;

- на примусовому виконанні в Автозаводському ВДВС у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження №78837740 про стягнення з Корень О.О. на користь Корень Д.М. грошову компенсацію вартості 1/2 частини відчуженого автомобіля в розмірі 147435,60 грн; витрати на проведення дослідження в розмірі 2500,00 грн; витрати на проведення оцінки приміщення вбудованого офісу по АДРЕСА_2 в розмірі 5000,00 грн, судового збору в розмірі 13918,71 грн; витрати на правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн.

При цьому, ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 28.07.2026 року по справі № 524/13764/24 розстрочено виконання рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука від 04.06.2025 у справі № 524/13764/24 за позовом Корня Д. М. до Корень О. О. про поділ спільного сумісного майна подружжя шляхом сплати щомісячного платежу в сумі 14821 грн 19 коп. щомісяця на строк 12 (дванадцять) місяців.

На переконання заявника, наявність одночасно трьох відкритих виконавчих проваджень (ВП № 80023929, ВП № 79137182, ВП № 78837740) та необхідність щомісячного внесення обов`язкових платежів (оренда, аліменти, судова розстрочка) свідчать про надмірне фінансове навантаження. Одноразове вилучення суми 78 799,41 грн повністю заблокує підприємницьку діяльність ФО-П Корень О.О. та позбавить її засобів для існування. Фінансовий та майновий стан Боржника є прозорим і повністю підтверджується довідками з Реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України за формами ОК-5 та ОК-7, які додано до цієї заяви. Дані документи наочно відображають реальний рівень доходів Корень О.О. за 2025 рік, підтверджують відсутність можливості одноразового погашення боргу.

ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго", заперечуючи проти задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду, посилається на те, що боржником не надано жодних доказів, які б свідчили про обставини, що істотно унеможливлювали чи ускладнювали виконання судового рішення. Недостатній розмір заробітної плати та додаткові фінансові витрати відповідно до норм цивільного процесуального законодавства не є підставами для встановлення чи зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення судового рішення. Складне матеріальне становище є досить поширеним явищем, а тому з урахуванням суми заборгованості, стягнутої з боржника на корить ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго", не є обставиною, котра ускладнює виконання рішення суду або робить його неможливим, а відтак не може бути підставою і для розстрочення виконання рішення суду.

Скрутне матеріальне становище та значні трати, пов`язані з орендою житла та лікуванням, не підтверджені жодним доказом (відсутні офіційні довідки про реальний розмір отриманих доходів ФО-П Корень О.О., відсутні докази оренди нежитлового приміщення та докази затрат на лікування). При цьому зазначені обставини

Таким чином, боржником не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що для виконання рішення суду необхідне саме розстрочення, та які б свідчили про наявність істотних об`єктивних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Судом досліджено всі докази, надані сторонами.

Згідно з ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При вирішенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суд керується наступним.

Ч. ч. 3, 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Суд звертає увагу, що при застосуванні положень частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України в частині визначення строку розстрочення виконання судового рішення має враховуватись дата ухвалення такого рішення.

Визначений нормою частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України строк для розстрочення виконання судового рішення (один рік) є присічним; чинним законодавством не передбачена можливість його поновлення чи продовження.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення, господарський суд враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору (ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

При цьому, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, законодавець у будь-якому випадку пов`язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною другою статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Аналогічне положення міститься і в частині 1 статті 18 та часині 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до часин 1, 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

В рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2012 у справі № 18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013р. №5-пр/2013 вказав, що підставою для застосування відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є наявність обставин, які ускладнюють або роблять неможливим застосування загального порядку примусового виконання рішень. Розстрочка або відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувана і боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України від 05.07.2012 р., пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначив, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторив, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД , Чечеткін та Оліус проти України від 18 жовтня 2005 року, зазначено, що неможливість для заявника отримати результат виконання рішення суду, винесеного на його або її користь, складає втручання у право на мирне володіння майном, яке викладено у першому параграфі ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції.

В Рішенні Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року по справі Войтенко проти України (п.39) наголошено про те, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок (див. Іммобільяре Саффі проти Італії , заява N 22774/93, параграф 66, ЄСПЛ 1999-V).

У п. 49 рішення у справі Іммобільяре Саффі проти Італії Європейський суд в черговий раз наголосив на тому, що втручання, яким можна вважати відстрочення виконання рішення суду має забезпечити справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини. Має бути розумне співвідношення між засобами, що використовуються, і поставленою метою.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення судом встановлено, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.

Як передбачено частинами 3-5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Аналогічні положення містяться в статті 33 Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, в основу ухвали про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

Питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Тобто, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення або розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Разом з тим, положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При вирішенні питання про відстрочку/розстрочку виконання рішення суд враховує не тільки можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але й такі ж наслідки для стягувача при затримці виконання рішення.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки/розстрочки виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання відстрочки або розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

У зв`язку з тим, що відстрочка або розстрочка виконання рішення продовжує період відновлення порушеного права позивача, при її наданні необхідно враховувати закріплені в нормах національного матеріального права та Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, допустимі межі надання такої відстрочки.

Так, неможливість добровільного та негайного виконання рішення суду у справі №917/819/25 відповідач обґрунтовує, зокрема, тим, що вона має тяжкий фінансовий стан (оплата орендованої квартири, сплата аліментів на утримання сина, наявність трьох відкритих виконавчих проваджень, за якими здійснюються стягнення з боржника).

Відповідно до частини 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Як вказано у частині 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Тобто, юридична особа самостійно, на власний ризик здійснює свою господарську діяльність, в тому числі укладає господарські договори і відповідає за наслідки їх невиконання.

Суд звертає увагу заявника на те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, тобто суб`єкт господарювання не має будь-яких привілеїв чи пільг в залежності від кількості працівників, наявності у нього заборгованості перед контрагентами чи в інших осіб перед ним тощо.

Суд також зазначає, що чинне законодавство України не встановлює будь-яких привілей підприємствам за фактом їх належності до видів та організаційно-правових форм в аспекті неналежного виконання господарських зобов`язань чи відтермінування виконання рішень судів, що набрали законної сили. Необхідність розстрочення виконання рішення суду повинна обґрунтовуватися належними та допустимими доказами, що подаються заявником.

Посилання відповідача на тяжкий фінансовий стан не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а лише відображають стан поточної діяльності відповідача, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість розстрочення виконання судового рішення.

Заявником не надано жодних доказів на підтвердження неможливості одномоментного виконання ним рішення суду чи його скрутного фінансового стану.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем позивачу будь-яких коштів після прийняття судом рішення по справі № 917/819/25. Відповідачем не подано жодного доказу на підтвердження того, що вона намагалася самостійно виконати хоча б частково рішення суду, яке набрало законної сили.

Отже, у даному випадку відповідачем не доведено наявності виключних обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення у даній справі.

У постанові Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 905/2912/15 вказано, що надання відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення є процесуальною дією суду, яка регламентована статтею 331 Господарського процесуального кодексу України та вчиняється судом за встановлення обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим. Відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення. При відстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів до забезпечення позову (частини п`ята, шоста статті 331 Господарського процесуального кодексу України). Отже, законодавцем визначено чіткі критерії для застосування відстрочення виконання судового рішення, обмежено строк надання такого відстрочення виконання, передбачено можливість вжиття заходів забезпечення на період дії відстрочки та не передбачено можливості настання наслідків щодо порушення конституційного принципу обов`язковості виконання судового рішення.

Суд зазначає, так як рішення Господарського суду Полтавської області у справі №917/819/25, виконання якого заявник просить суд розстрочити, було ухвалено 21.07.2025 року, то станом на дату розгляду судом поданої заявником (боржником) заяви строк, встановлений у ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, вже сплив, що є також підставою для відмови у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду у справі 917/819/25.

Згідно з ч. 7 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

З урахуванням принципів розумності та справедливості, враховуючи те, що рішення суду є обов`язковим до виконання та має бути виконане, суд не вбачає правових підстав для розстрочення виконання рішення суду.

Керуючись ст. 234, 331 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви фізичної особи - підприємця Корень Оксани Олександрівни про розстрочення виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 21.07.2025 року (вх. №10624 від 04.08.2026 року) по справі №917/819/25.

Ухвала підписана 07.09.2026 р.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту оголошення (ст.ст.235,255-256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя О. М. Тимощенко