Ухвала суду № 139504854, 07.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

____________________________

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

"07" вересня 2026 р. Справа № 916/3593/26Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬБУД МИКОЛАЇВ ЛТД» про забезпечення позову (вх. №2-1734/26 від 04.09.2026)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬБУД МИКОЛАЇВ ЛТД» (54058, м. Миколаїв, вул. Лазурна, 10-б, код ЄДРПОУ 34511098);

до відповідача Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (65029, м. Одеса, вул. Мечникова, 32, код ЄДРПОУ 20992104);

про визнання недійсним та скасування рішення в частині, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬБУД МИКОЛАЇВ ЛТД» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. № 3685/26) до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, в якій просить суд визнати рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.08.2026 року № 65/128-р/к у справі № 65/95-02/2025 недійсним та скасувати його в частині притягнення товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬБУД МИКОЛАЇВ ЛТД» до відповідальності про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та стягнення штрафу у загальній сумі 136 000 грн., а також стягнути з відповідача суму судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на прийняття відповідачем спірного рішення з неповним з`ясуванням обставин, які мали значення для справи, та невідповідності висновків, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи № 65/95-02/2025 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Одночасно із позовною заявою ТОВ «ПІВДЕНЬБУД МИКОЛАЇВ ЛТД» подало заяву про забезпечення позову (вх. №2-1709/26 від 01.09.2026), яку ухвалою суду від 02.09.2026 р. було повернуто заявнику на підставі ч. 7 ст. 140 ГПК України.

04.09.2026 до суду від ТОВ «ПІВДЕНЬБУД МИКОЛАЇВ ЛТД» повторно надійшла заява про забезпечення позову (вх. №2-1734/26), згідно якої останній просить суд зупинити до набрання законної сили судовим рішенням у справі № № 916/3593/26 дію пунктів 1, 2, 4, 5 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.08.2026р. №65/128-р/к у справі №65/95-02/2025 у частині, що стосується ТОВ «ПІВДЕНЬБУД МИКОЛАЇВ ЛТД», у тому числі в частині покладення на ТОВ «ПІВДЕНЬБУД МИКОЛАЇВ ЛТД» обов`язку сплатити штрафи у загальній сумі 136 000 грн.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначає, що у разі вчинення дій, спрямованих на примусове виконання спору судом, позивач може бути поставлений у ситуацію, коли оскаржуваний акт буде реалізований до моменту встановлення судом його законності. У такому разі ефективність судового захисту може бути істотно знижена, оскільки позивачу доведеться вчиняти додаткові дії для поновлення свого майнового стану у випадку задоволення позову. При цьому, як вказує позивач, ТОВ «ПІВДЕНЬБУД МИКОЛАЇВ ЛТД» виконує критично важливу роботу для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в воєнний час, а не зупинення оскаржуваного рішення АМКУ може суттєво негативно вплинути на подальшу господарську діяльність товариства, оскільки останнє, зокрема, буде позбавлене можливості у майбутньому приймати участь у тендерних закупівлях, а також є вірогідність позбавлення ліцензій на виконання будівельних робіт.

Щодо зустрічного забезпечення, позивач пропонує не застосовувати його, оскільки заявлений захід забезпечення позову не передбачає передачі йому будь-якого майна чи грошових коштів відповідача, а тому не створює для нього майнових втрат та не позбавляє його можливості реалізувати свої повноваження в інших питаннях.

Розглянувши заяву «ПІВДЕНЬБУД МИКОЛАЇВ ЛТД» про забезпечення позову (вх. №2-1734/26 від 04.09.2026), суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст.136 ГПК господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 ГПК заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому, відповідно до ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Так, згідно з усталеною практикою Верховного Суду при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається, а оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії або забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Також, під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами. Так, співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та наслідків зупинення дії рішень відповідача.

Водночас, оскільки позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, в даному випадку має застосовуватись та досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких останній звернувся до суду. Має також досліджуватись, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Обставини щодо наявності/відсутності обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, суд встановлює під час ухвалення рішення по суті спору, разом з цим, матеріали заяви про забезпечення позову містять відповідні обґрунтування, на підтвердження яких надано докази та які суд має оцінити, вирішуючи питання про наявність/відсутність підстав саме для вжиття заходів забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки, викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі №902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі №910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Так, судом встановлено, що предметом позову у даній справі є визнання рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.08.2026 року № 65/128-р/к у справі № 65/95-02/2025 недійсним та скасування його в частині притягнення Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬБУД МИКОЛАЇВ ЛТД» до відповідальності про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та стягнення штрафу у загальній сумі 136 000 грн.

Як вбачається з доданих до заяви документів, 20.08.2026 адміністративною колегією Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було прийнято рішення № 65/128-р/к у справі № 65/95-02/2025, згідно яким визнано, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬБУД МИКОЛАЇВ ЛТД» разом з іншим суб`єктом господарювання було вчинено порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результату торгів (тендерів). За вчинені порушення на ТОВ «ПІВДЕНЬБУД МИКОЛАЇВ ЛТД» було накладено штраф у загальному розмірі 136 000 грн.

Так, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі Закон) антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються, зокрема, спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Відповідно до п. 1 ст. 50 Закону порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, антиконкурентні узгоджені дії.

Частиною 1 статті 60 Закону встановлено, що заявник, відповідач, третя особа мають право повністю або частково оскаржити рішення, розпорядження органу Антимонопольного комітету України, передбачені статтями 36 і 48 цього Закону, до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, розпорядження. Зазначений строк не підлягає поновленню.

Згідно з ч. 3 статті 60 Закону прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 статті 60 Закону передбачено, що порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; за результатами перевірки відповідно до частини п`ятої статті 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до частини третьої статті 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону незалежно від положень частини четвертої цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України.

Отже, суд зауважує, що ч. 5 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є спеціальною нормою, яка застосовується до правових відносин, що регулюються цим Законом, і згідно з якою дія рішення органу АМКУ може бути зупинена господарським судом лише за наявності достатніх підстав.

При цьому, згідно частини 4 статті 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, суд звертає увагу на те, що сталими і послідовними є правові позиції Верховного Суду щодо розгляду заяв про забезпечення позову у справах, предметом розгляду яких є саме визнання недійсним/скасування рішення АМК, і в яких позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення АМК та щодо застосування частин третьої та п`ятої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у сукупності зі статтями 136, 137 ГПК України, які зводяться до такого.

У постанові від 01.04.2020 у справі № 912/2156/19, якою скасовано постанову суду апеляційної інстанції про забезпечення позову у справі, предметом розгляду якої є також визнання недійсним і скасування рішення Антимонопольного комітету України у частині, що стосується визнання позивача у справі таким, що вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", Верховний Суд вказав: «Відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема - антиконкурентної змови під час торгів, а згідно з приписом частини одинадцятої статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 916/492/19 та від 14.11.2019 у справі № 914/938/19). Натомість, забезпечення позову у такий спосіб призводить до продовження підприємством діяльності на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів). Фактично, зупинивши дію рішення, суд апеляційної інстанції не навів обставин, які свідчили б про ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду в разі задоволення такого позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду по суті спору».

Також у постанові від 11.11.2021 у справі № 910/269/20 Верховний Суд зазначив, що:

- частина п`ята статті 60 Закону є спеціальною нормою, яка застосовується до правовідносин, що регулюються цим Законом і згідно з якою дія рішення органу АМК України може бути зупинена господарським судом лише за наявності достатніх підстав. Право суду зупинити дію оскаржуваного рішення органу АМК України за заявою, поданою суду відповідно до зазначеної норми Закону, не може розглядатися як самостійна та єдина підстава для забезпечення позову;

- водночас забезпечення позову у такий спосіб призводить до продовження діяльності позивача/заявника на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною, а за своїми наслідками таке забезпечення позову є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог, що не допускається положеннями частини одинадцятої статті 137 ГПК України.

Вказані вище правові висновки є сталими та неодноразово і послідовно висловлювалися Верховним Судом (зокрема, постанови Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 916/492/19, від 14.11.2019 у справі № 914/938/19, від 15.06.2020 у справі № 910/13158/19, від 18.03.2021 у справі №910/13451/20, від 22.09.2025 у справі № 922/1327/25).

Таким чином, приймаючи до уваги зміст позовних вимог позивача (визнання недійсним та скасування рішення АМК) та підстави заявленого позову у даній справі №916/3593/26, враховуючи, що Закон України "Про захист економічної конкуренції" визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин, а згідно з приписом частини одинадцятої статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті, суд зазначає, що у даному випадку забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення АМК призведе до продовження діяльності позивача на противагу рішенню АМК, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів), що за своїми наслідками є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог та є несумісним із принципами та цілями забезпечення позову, які визначені Господарським процесуальним кодексом України.

При цьому, доводи позивача про те, що останній може бути поставлений у ситуацію, коли оскаржуваний акт буде реалізований до моменту встановлення судом його законності, суд оцінює критично, оскільки рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 65/128-р/к від 20.08.2026 року є актом індивідуальної дії та вважається правомірним, доки позивач не доведе зворотне. Натомість, зупинення дії вказаного рішення АМКУ фактично означатиме передчасне зупинення дії акта органу державної влади до встановлення його незаконності, що суперечить принципу презумпції правомірності рішень органів влади.

Посилання позивача на те, що невжиття заходів забезпечення позову може суттєво негативно вплинути на господарську діяльність товариства, оскільки останнє буде позбавлене можливості приймати участь у тендерних закупівлях, господарським судом також відхиляються, адже участь у процедурах закупівель не є окремим видом господарської діяльності, а особа, що бере участь у процедурі закупівлі, не гарантовано буде визнана переможцем торгів, тоді як позивач не позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність не пов`язану з участю у процедурах закупівель та укладати правочини поза межами таких процедур.

Стосовно тверджень позивача проте, що ТОВ «ПІВДЕНЬБУД МИКОЛАЇВ ЛТД» відноситься до критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення підприємств, суд зазначає, що вказаний статус накладає на товариство підвищену відповідальність перед суспільством, а не звільняє його від виконання рішень державного регулятора.

Водночас, сам по собі факт наявності між сторонами судового спору у цій справі щодо дійсності рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 65/128-р/к від 20.08.2026 року у справі №65/95-02/2025 не спростовує вищенаведених обставин, та не може бути належною та достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії вказаного рішення.

З огляду на вищевикладене, оцінивши доводи позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, імовірність істотного ускладнення або неможливості ефективного захисту прав заявника, за яким останній звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів, а також положення ч. 11 ст. 137 ГПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬБУД МИКОЛАЇВ ЛТД» про забезпечення позову (вх. №2-1734/26 від 04.09.2026).

Керуючись ст. ст 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕНЬБУД МИКОЛАЇВ ЛТД» про забезпечення позову (вх. №2-1734/26 від 04.09.2026) - відмовити.

Ухвала набрала законної сили 07.09.2026 року

та може бути оскаржена в апеляційному порядку ст. 256 ГПК України.

Суддя Ю.І. Мостепаненко