Ухвала суду № 139504504, 03.09.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"03" вересня 2026 р. м. Київ Справа № 911/3284/25

Господарський суд Київської області у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю БЕТІ

на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця

в межах справи №911/3284/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Конструктивні технології

до Товариства з обмеженою відповідальністю БЕТІ

про стягнення 7866198,42 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Забара А.В.

від відповідача: Олійник О.С.

від приватного виконавця: Мирошніченко І.В.

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи

На розгляді Господарського суду Київської області перебувала справа №911/3284/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Конструктивні технології до Товариства з обмеженою відповідальністю БЕТІ про стягнення 7866198,42 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.03.2026 у справі №911/3284/26 постановлено: заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструктивні технології» від 27.02.2026 про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 911/3284/25 задовольнити; накласти арешт на грошові кошти на банківських рахунках, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «БЕТІ» в межах суми стягнення основної суми заборгованості в розмірі 4376383 (чотири мільйони триста сімдесят шість тисяч триста вісімдесят три) грн 66 коп. до вирішення спору по суті.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.04.2026 по справі №911/3284/25 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Беті" від 23.04.2026 про скасування заходів забезпечення позову.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Беті" на ухвалу Господарського суду Київської області від 27.04.2026 у справі №911/3284/25 залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Київської області від 27.04.2026 у справі №911/3284/25 залишено без змін.

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.06.2026 у справі №911/3284/25 позовні вимоги задоволено частково, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Беті» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструктивні технології» 4 376 383,66 грн основного боргу, 1094095,91 грн штрафу, 87854,76 грн інфляційних, 68703,23 грн 3% річних та 94 394,38грн витрат по сплаті судового збору; відмовлено у задоволенні решти позову про стягнення 2239160,85 грн штрафу.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 15.06.2026 у справі №911/3284/25 ухвалено: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Беті» (08131, Київська область, Бучанський р-н, село Софіївська Борщагівка, вул. Леменівська, будинок 9, код ЄДРПОУ 39514816) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструктивні технології» (08301, Київська область, м. Бориспіль, вул. Ботанічна, 1/6, к. 13, код ЄДРПОУ 42205895) 105 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

29.07.2026 ухвалою Північного апеляційного господарського суду у справі №911/3284/25 постановлено: поновити строк на апеляційне оскарження рішення Київської області від 01.06.2026 у справі №911/3284/25; відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Беті" на рішення Господарського суду Київської області від 01.06.2026 у справі №911/3284/25; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Беті" на рішення Господарського суду Київської області від 01.06.2026 у справі №911/3284/25 призначити на 19.08.2026 об 10 год 20 хв; об`єднати апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Беті" на рішення Господарського суду Київської області від 01.06.2026 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2026 у справі №911/3284/25 в одне провадження; зупинити дію рішення Господарського суду Київської області від 01.06.2026 у справі №911/3284/25 до закінчення її перегляду в апеляційному порядку.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2026 у справі №911/3284/26 у зв`язку зі зміною складу суду постановлено: прийняти апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Беті" на рішення Господарського суду Київської області від 01.06.2026 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2026 у справі №911/3284/25 до провадження у визначеному складі суду; розгляд апеляційної скарги призначено на 05.10.2026.

Скарга на дії приватного виконавця

20.08.2026, через електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд», до Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю БЕТІ надійшла скарга №Б2/244 від 20.08.2026 (вх. № 11798 від 21.08.2026) на рішення приватного виконавця виконавчого округу Київської області Колодчука С.В. про відмову у задоволенні заяви ТОВ БЕТІ про скасування (зняття) арешту коштів, оформлене листом від 10.08.2026 вих.№4620, у якій скаржник просить суд:

визнати неправомірним та скасувати рішення приватного виконавця виконавчого округу Київської області Колодчука Сергія Вікторовича про відмову у задоволенні заяви ТОВ БЕТІ від 27.07.2026 №Б-090626 (вх. №556 від 28.07.2026) про скасування (зняття) арешту коштів боржника, оформлене листом від 10.08.2026 вих.4620;

зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Київської області Колодчука Сергія Вікторовича скасувати арешт, накладений постановою приватного виконавця від 19.03.2026 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №80545911, шляхом внесення відповідної постанови та вручення її примірника АТ КБ ПриватБанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ЄДРПОУ 14360570) у порядку, встановленому п. 84 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 №163;

стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Київської області Колодчука Сергія Вікторовича на користь відповідача судові витрати, у тому числі судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Заява обгрунтована тим, що ухвала суду від 13.03.2026 про накладення арешту на кошти відповідача вичерпала свою дію 01.06.2026, оскільки вказаною ухвалою встановлено, що арешт накладається до вирішення спору по суті. Спір по суті вирішений 01.06.2026 шляхом ухвалення судом рішення. У зв`язку з чим, відповідач звернувся з вимогою про зняття арешту до банківської установи, проте отримавши відмову звернувся до приватного виконавця, який відкрив виконавче провадження на виконання ухвали суду від 13.03.2026 з вимогою зняти арешт, але також отримав відмову. Відповідач не погодився з такими діями приватного виконавця і звернувся до суду із скаргою. Також відповідач зазначає про те, що арешт не є безстрочним і формальна відмова приватного виконавця не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки вимога виконавця ухвали суду про скасування забезпечувального заходу є незаконною, оскільки відповідна ухвала не може бути постановлена, оскільки забезпечувальний захід припинив свою дію.

Окрім цього, відповідач посилається на практику Верховного суду, відповідно до якої наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача є невиправданним втручанням у право соби на мирне володіння своїм майном. Отже, на переконання відповідача, оскільки виконавче провадження з 20.03.2026 не існує, судове рішення першої інстанції виконанню не підлягає, оскільки його дія зупинена з 29.07.2026, то відповідно невиправдане не скасування арешту на гроші відповідача є порушенням його права на мирне володіння майном.

Також, відповідач надає докази відсутності коштів на рахунках у АТ Приватбанк, що на думку відповідача не сприяє дії забезпечувальних заходів на виконання судового рішення.

Процесуальні дії

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, скарга Товариства з обмеженою відповідальністю БЕТІ (вх.№ 11798 від 21.08.2026) на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця, передана на розгляд судді Огороднік Д.М.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.08.2026 розгляд скарги призначено в судовому засіданні на 02.09.2026 о 10:00 год. У судовому засіданні 02.09.2026 оголошено перерву для постановлення ухвали суду до 03.09.2026 о 15:00.

Протокольною ухвалою суду від 02.09.2026 відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи. Про час та місце проголошення ухвали суду відповідача було повідомлено ухвалою від 02.09.2026.

Окрім цього, від відповідача 02.09.2026 надійшло після судового засідання клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з тим, що судове засідання 02.09.2026 призначене на 10:00 не було розпочате у призначений час. Вказане клопотання залишається судом без розгляду, оскільки представник відповідача брав участь у судовому засіданні призначеному на 02.09.2026 та усно не заявляв клопотання про відкладення розгляду скарги.

В судове засідання призначене на 03.09.2026 з`явились представники позивача, відповідача та приватного виконавця.

Правові позиції інших учасників справи

Від приватного виконавця надійшли заперечення, в яких він повністю заперечує проти задоволення скарги посилаючись на норми ч. 4 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження, ч. 7 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України та відсутність законодавчих підстав для зняття арешту.

Від позивача не надходило жодних письмових пояснень.

Фактичні обставини пов`язані із доводами скарги

На підставі ухвали Господарського суду Київської області від 13.03.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Колодчуком С.В. 19.03.2026 винесено постанову від 19.03.2026 ВП№80545911 про арешт коштів боржника, якою постановлено: накласти арешт на грошові кошти/електронній кошти, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладання арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: Товариству з обмеженою відповідальністю БЕТІ у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 4376383,66 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Колодчуком С.В. від 19.03.2026 ВП№80545911 закінчено виконавче провадження у зв`язку з виконанням ухвали суду від 13.03.2026.

Як встановлено судом вище, 01.06.2026 Господарським судом Київської області ухвалено рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Беті» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструктивні технології» 4 376 383,66 грн основного боргу, 1094095,91 грн штрафу, 87854,76 грн інфляційних, 68703,23 грн 3% річних та 94 394,38 грн витрат по сплаті судового збору; а також про відмову у задоволенні решти позову про стягнення 2239160,85 грн штрафу.

Листом №Б-080626 від 24.06.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю БЕТІ звернулось до Акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк про припинення дії арешту, в якому Товариство просить відновити видаткові операції за рахунком ТОВ БЕТІ та приймати до виконання платіжні інструкції ТОВ БЕТІ; припинити облік ухвали Господарського суду Київської області від 13.03.2026 у справі №911/3284/25, на підставі якої було зупинено видаткові операції за рахунком ТОВ БЕТІ.

Лист обгрунтований тим, що ухвалою суду від 13.03.2026 у спарві №911/3284/25 було накладено арешт, який був накладений приватним виконавцем, тобто ухвала виконана і виконавче провадження закінчено 19.03.2026. Також, спір був вирішений по суті прийняттям 01.06.2026 рішення суд про часткове задоволення позову. Отже дія ухвали суду про накладення арешту сплинула 01.06.2026.

Акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк листом від 23.07.2026 №20.1.0.0.0/7-260624/110812 повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю БЕТІ про те, що в банку відсутній належним чином доставлений документ про зняття арешту з рахунку товариства, як того вимагає п. 84 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, що затверджена постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 №163 та стаття 59 Закону України Про банки і банківську діяльність.

Листом від 27.07.2026 №Б-090626 Товариство з обмеженою відповідальністю БЕТІ звернулось до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Колодчука С.В. про скасування арешту, в якому Товариство просить скасувати арешт, накладений Приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Колодчуком С.В. постановою від 19.03.2026 про арешт коштів боржника у ВП №80545911; винести постанову про скасування арешту, примірник якої вручити АТ ПриватБанк у встановленому законом порядку.

Лист обгрунтований тим, що спір у справі №911/3284/25 вирішено 01.06.2026 частковим задоволенням позову, про що свідчить доданий до листа примірник рішення, питання продовження дії заходів забезпечення судом не вирішено, а чинне законодавство не передбачає автоматичного продовження дії заходів забезпечення при частковому задоволенні позову. За таких обставин, на переконання Товариства, дія ухвали про накладення арешту сплинула 01.06.2026.

Листом від 10.08.2026 №4620 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Колодчука С.В. надана товариству відповідь, згідно якої заява останнього про зняття арешту не підлягає задоволенню, оскільки відсутні підстави передбачені ст. 59 Закону України Про виконавче провадження та п. 16 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень постанови про зняття арешту .

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2026 у справі №911/3284/25 відкрито апеляційне провадження та зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 01.06.2026 у справі №911/3284/25 до закінчення її перегляду в апеляційному порядку.

Дослідивши зміст скарги, доданих до неї документів, зясувавши обставини справи, вислухавши представників сторін, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Обов`язковість судового рішення належить до основних засад (принципів) господарського судочинства (ст. ст. 2, 18 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ч. 1 ст. 144, п. 4 ч. 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про забезпечення позову є однієї із форм судових рішень зі статусом виконавчого документу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з частиною першою статті 18 Закону "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Так, на виконання ухвали суду про забезпечення позову від 13.03.2026 приватним виконавцем вчинені дії щодо примусового виконання ухвали суду, зокрема 19.03.2026 винесено постанову про накладення арешту на кошти боржника (відповідача) та у звязку з виконання цієї ухвали та вчиненням дій, що були передбачені в ухвалі суду зокрема накладання арешту на кошти відповідно до п. 9 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження приватним виконавцем винесено 19.03.2026 постанову про закриття виконавчого провадження.

Вказані дії не оспорюються відповідачем. Разом з цим, як вже було зазначено судом вище, відповідачем оспорюється бездіяльність приватного виконавця щодо не зняття арешту після того, як судом першої інстанції 01.01.2026 ухвалено судове рішення за результатами розгляду справи, яким позов по -перше, задоволено частково, і по -друге, вирішений спір по суті. Вказана бездіяльність розцінена відповідачем як неправомірна дія яка виражена в рішенні викладене приватним виконавцем в листі від 10.08.2026.

Згідно статті 339 Господарського процесуального кодексу України судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.

Відповідно до статті 339-1 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Статтею 341 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Частини 1, 5 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачають, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Судом перевірено дотримання скаржником строків подання скарги на бездіяльність приватного виконавця та встановлено, що скарга подана в 10 денний строк з дня відповіді приватного виконавця.

Розглядаючи скаргу по суті, суду необхідно встановити правомірність або неправомірність дії /бездіяльності щодо незняття/скасування арешту коштів накладеного ухвалою суду про забезпечення позову приватним виконавцем за зверненням відповідача.

Підстави та порядок зняття арешту визначено у статті 59 Закону "Про виконавче провадження".

Так, відповідно до ч. 2 та ч. 4 статті 59 Закону "Про виконавче провадження" у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Судом не встановлено та й відповідач не посилається на наявність підстав для зняття арешту накладеного судом ухвалою від 13.03.2026 передбачених статтею 59 Закону України Про виконавче провадження.

Разом з цим, як вже зазначалось судом вище, відповідач вважає, що приватний виконавець зобов`язаний був зняти арешт з коштів у зв`язку з тим, що дія останнього була встановлена судом в ухвалі та визначена подією, а саме до вирішення спору по суті. Спір по суті був вирішений ухваленням судового рішення 01.01.2026. Окрім цього, відповідач зазначає про те, що оскільки позов задоволено частково і процесуальні наслідки припинення заходів забезпечення позову у разі задоволення позову частково не передбачені Господарським процесуальним кодексом України, то відповідно у приватного виконавця були усі законні підстави для скасування арешту.

Відповідно до частин 1, 7-10 статті 145 Господарського процесуального кодексу України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

З матеріалів справи вбачається те, що ухвала суду від 13.03.2026 про забезпечення позову не була скасована, в рішенні суду від 01.06.2026 відсутні жодні згадування щодо скасування/продовження/припинення дії заходів забезпечення позову.

Зі змісту рішення суду від 01.06.2026 вбачається те, що позов задоволено частково, ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Беті» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструктивні технології» 4 376 383,66 грн основного боргу, 1094095,91 грн штрафу, 87854,76 грн інфляційних, 68703,23 грн 3% річних та 94 394,38 грн витрат по сплаті судового збору; відмовлено у задоволенні решти позову про стягнення 2239160,85 грн штрафу.

При цьому, що ухвалою суду від 13.03.2026 накладено арешт на грошові кошти на банківських рахунках, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «БЕТІ» в межах суми стягнення основної суми заборгованості в розмірі 4376383 (чотири мільйони триста сімдесят шість тисяч триста вісімдесят три) грн 66 коп. до вирішення спору по суті.

З огляду на викладене, з наявних процесуальних документів вбачається те, що незважаючи на те, що позов задоволено частково, сума на яку накладено арешт, в якості забезпечення позову повністю співпадає з сумою, на яку задоволено позов. Тобто по суті, до спірної ситуації щодо зняття арешту підлягають застосуванню положення частини 7 статті 145 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Судом відзначається те, що недосконалість правової конструкції норми не може бути підставою для зловживання та формального застосування і тлумачення норми права.

Також, суд враховує мету, з якою ухвалою суду від 13.03.2026 були вжиті заходи забезпечення позову, а саме з метою охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

З огляду на викладене, судом відхиляються доводи відповідача про неправомірність дій приватного виконавця у зв`язку з не зняттям арешту на кошти після того, як судом було ухвалено рішення про часткове задоволення позову.

Також суд не погоджується з доводами відповідача про те, що розгляд справи по суті закінчується ухваленням судового рішення, а не набранням останнім законної сили з огляду на те, що відповідач знову використовує тільки формальне тлумачення норм права, при цьому ігнорує зміст та призначення норм права.

Глава 6 Господарського процесуального кодексу України має назву Розгляд справи по суті, завданням якого є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 3 статті 232 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням судового рішення.

Так, формально судом першої інстанції 01.06.2026 ухвалено судове рішення. Проте, усі процесуальні та правові наслідки пов`язані з ухваленням судового рішення настають тільки після того, як рішення суду набирає законної сили та стає обов`язковим на всій території України і за її межами, у відповідних випадках (ст. 326 Господарського процесуального кодексу України).

Окрім цього, враховуючи правову констуркцію та мету заходів забезепчення позову, зокрема щодо того, що забезпечення позову допускається якщо не вжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а рішення підлягає обов`язковому виконанню тільки після набрання останнім законної сили, то відповідно суд доходить висновку про те, що питання щодо припинення/скасування заходів забезпечення позову безпосередньо пов`язане з набранням рішення, яким вирішений спір по суті, законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду від 01.06.2026 у справі №911/3284/25, станом на день постановлення цієї ухвали, законної сили не набрало у звязку з апеляційним оскарженням та ухвалою суду від 29.07.2026, якою зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 01.06.2026 у справі №911/3284/25 до закінчення її перегляду в апеляційному порядку.

За таких обставин, судом відхиляються доводи відповідача про неправомірність дій/бездіяльності приватного виконавця у зв`язку з не зняттям/не скасуванням арешту на кошти після того, як судом було ухвалено рішення по суті спору без набранням останнім законної сили.

Окрім цього, судом не підтримуються доводи відповідача про те, що арешт накладений приватним виконавцем діє безстроково, оскільки виконавче провадження з виконання ухвали суду від 13.03.2026 правомірно закінчено у зв`язку з фактичним виконанням та відповідно до частини 1 статті 40 Законом України Про виконавче провадження постанова про закінчення виконавчого провадження не є підставою для наслідків зазначених в цій частині, а також строк дії арешту не є безстрочним а чітко визначений в частинах 1, 7-10 статті 145 Господарського процесуального кодексу України.

Також, судом розяснюється відповідачу те, що приватний виконавець зобов`язаний діяти в порядок та спосіб визначений Законом України Про виконавче провадження, норми якого не наділяють приватного виконавця самостійно скасовувати накладений судом арешт, приватний виконавець має право зняти арешт у разі наявності підстав передбачених цим Законом.

Судом під час розгляду скарги не встановлено наявність правових підстав для зняття арешту накладеного ухвалою суду від 13.03.2026.

Щодо доводів відповідача про неправомірне втручання у мирне володіння своїм майно у звязку з тривалим не зняттям арешту з коштів на банківських рахунках відповідача, то такі доводи судом відхиляються, оскільки ухвала про накладання арешту є чинною, ухвали про скасування заходів забезпечення позову, судом не постановлялась, правових підстав для зняття арешту, судом на даний час, не встановлено.

Також судом не приймаються доводи відповідача про те, що приватний виконавець не реалізував своє право на роз`яснення судового рішення, оскільки відповідачем не уточнено в чому саме полягають неправомірні дії приватного виконавця в цій частині.

Окрім цього, закриття виконавчого провадження у звязку з виконанням приватним виконавцем ухвали суду про накладення арешту є дією передбаченою Законом України Про виконавче провадження та не призводить до скасування/зняття арешту на кошти.

З огляду на викладене, також не знайшли свого підтвердження доводи відповідача про те, що заходи забезпечення позову вже припинили своє існування і тому не можуть бути скасовані ухвалою суду. Усі доводи відповідача щодо припинення дії заходів забезпечення позову накладених ухвалою суду від 13.03.2026 є не релевантними та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства та відхилені судом вище.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

В справі "Салов проти України" від 06.09.2005 Європейський Суд з прав людини наголосив на тому, що згідно ст. 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі "Hirvisaari v. Finland"). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі "Ruiz Torija v. Spain").

У пунктах 32, 34, 36 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованими; підстави прийняття рішення повинні бути узгодженими, чіткими, недвозначними й несуперечливими; вони повинні давати можливість читачеві простежити логіку міркувань, які привели суддю до ухваленого ним рішення.

Суд з огляду на викладене зазначає, що відповідач був почутим і йому надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, доводи скарги не знайшли своє підтвердження під час судового контролю.

Також, судом щодо пункту 2 вимог скарги відмічається те, що обов`язок виконавця діяти ефективно вже закріплений у законі відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», тому суд не може ухвалювати рішення, які лише дублюють чинні норми права, не створюючи при цьому нових правових наслідків.

Оскільки судом не встановлена неправомірність рішення приватного виконавця виконавчого округу Київської області Колодчука Сергія Вікторовича про відмову у задоволенні заяви ТОВ БЕТІ від 27.07.2026 №Б-090626 (вх. №556 від 28.07.2026) про скасування (зняття) арешту коштів боржника, оформлене листом від 10.08.2026 вих.4620, то відповідно відсутні правові та законні підстави для зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу Київської області Колодчука Сергія Вікторовича скасувати арешт, накладений постановою приватного виконавця від 19.03.2026 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №80545911, шляхом внесення відповідної постанови та вручення її примірника АТ КБ ПриватБанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ЄДРПОУ 14360570) у порядку, встановленому п. 84 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 №163.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням викладеного в сукупності, суд дійшов висновку, що скарга на дії (бездіяльність) приватного виконавця задоволенню не підлягає, оскільки судом не встановлено неправомірність дій (бездіяльності) приватного виконавця при не знятті арешту з коштів на рахунках відповідача після того як судом першої інстанції ухвалено судове рішення про частково задоволення позову та не набранням цим рішенням законної сили.

Керуючись статтями 234, 235, 339, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, статтями 18, 38, 59 Закону України "Про виконавче провадження", суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю БЕТІ (м. Київ, пр-т Відрадний, 95, код ЄДРПОУ 39514816) на дії (бездіяльність) приватного виконавця виконавчого округу Київської області Колодчука Сергія Вікторовича (08138, Київська область, Бучанський раойн, с. Софіївська Борщагівка, вул. Вишнева, 11, каб. 301) відмовити повністю.

В судовому засіданні 03.09.2026 оголошено, складено та підписано скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвали суду. Повний текст ухвали буде складено і підписано протягом 5 днів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Д.М. Огороднік