Рішення № 139504488, 09.06.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ,01032,тел.(044)235-95-51,е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2026 р. м. Київ Справа № 911/2889/25

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., за участю секретаря судового засідання Войтенка В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продмаркетпром»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Креатор Компані»простягнення коштівза участю представників

позивача:Яковлева М.С. витяг з ЄДРЮОФОПтаГФвідповідача:не з`явилисьсуть спору:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Продмаркетпром» (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Креатор Компані» (далі відповідач) про стягнення 2048143,74 грн., з яких 1787529 грн. заборгованості, 36291,54 грн. інфляційних втрат, 19793,22 грн. 3% річних, 204529,98 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки від 25.02.2025 № 3 щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар згідно видаткових накладних у встановлений договором строк.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.09.2025 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначено у даній справі підготовче судове засідання. Встановлено сторонам процесуальні строки для подачі заяв по суті спору. Запропоновано відповідачу надати суду у строк встановлений для подання відзиву докази належного виконання своїх зобов`язань за договором поставки від 25.02.2025 № 3 щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар згідно видаткових накладних у встановлений договором строк; контррозрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Сторони повідомлені про відкриття провадження у даній справі у порядку встановленому ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, шляхом надсилання до їх електронних кабінетів копії ухвали в електронній формі.

Через систему «Електронний суд» відповідач подав відзив на позовну заяву від 23.01.2026 (вх. № суду 1222/26 від 23.01.2026), в якому він зазначає щодо неправомірності визначення початку перебігу строку оплати (прострочення), неправильного розрахунку періоду нарахування штрафних санкцій. В поданому відзиві відповідач просить суд поновити відповідачу пропущений процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву у справі № 911/2889/25.

В додатках до відзиву на позовну заяву містяться окремі клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву, клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Через систему «Електронний суд» позивач подав заяву від 26.01.2026 (вх. № суду 664 від 28.01.2026), якою він збільшує розмір позовних вимог у зв`язку з збільшенням періоду нарахування інфляційних втрат, 3% річних, пені та просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1787529,00 грн. заборгованості, 58855,03 грн. інфляційних втрат, 38412,05 грн. 3% річних, 273953,02 грн. пені.

Через систему «Електронний суд» позивач подав пояснення від 26.01.2026 (вх. № суду 1413 від 08.01.2026).

На електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання від 17.03.2026 (вх. № суду 1357/26 від 17.03.2026) про поновлення процесуального строку на подання відзиву.

Через систему «Електронний суд» позивач подав заперечення від 30.03.2026 (вх. № суду 5414/26 від 30.03.2026) на клопотання відповідача про поновлення процесуального строку на подання відзиву.

В судовому засіданні призначеному на 31.03.2026, суд, розглянувши клопотання відповідача про поновлення процесуального строку на подання відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, постановив протокольну ухвалу, яка відображена в протоколі судового засіданні від 31.03.2026, якою задовольнив клопотання відповідача про поновлення процесуального строку на подання відзиву та поновив відповідачу пропущений процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву.

Через систему «Електронний суд» позивач подав відповідь на відзив від 27.04.2026 (вх. № суду 7464/26 від 27.04.2026), в якій він наводить власні спростування на доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.

Через систему «Електронний суд» відповідач подав заперечення на відповідь на відзив від 28.04.2026 (вх. № суду 7352/26 від 29.04.2026), в яких він наводить власні спростування на доводи позивача, викладені у відповіді на відзив.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.05.2026 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

На виконання ухвали суду позивач подав рахунки, які виставлялися за укладеним між сторонами у справі договором щодо спірних правовідносин.

Через систему «Електронний суд» позивач подав заяву про зменшення позовних вимог від 08.06.2026 (вх. № суду 5169 від 08.06.2026), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1787529,00 грн. заборгованості, 58855,03 грн. інфляційних втрат, 38345,13 грн. 3% річних, 273503,30 грн. пені.

За таким обставин, на розгляді суду є остаточні вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Креатор Компані» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Продмаркетпром» про стягнення 1787529,00 грн. заборгованості, 58855,03 грн. інфляційних втрат, 38345,13 грн. 3% річних, 273503,30 грн. пені.

Присутній в судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в редакції заяви про зменшення позовних вимог від 08.06.2026 (вх. № суду 5169 від 08.06.2026), та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених в позові.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Частино 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача присутнього в судовому засіданні в режимі відеоконференції, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір поставки від 25.02.2025 № 3 (далі договір), відповідно до умов якого позивач постачальник зобов`язався поставити та передати відповідачу покупцю, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити на умовах, передбачених даним договором вироби з металу та металопрокат, надалі товар (п. 1.1 договору)

Відповідно до п. 1.2 договору асортимент, номенклатура, загальна кількість та вартість товару, визначається сторонами у специфікації (додатками до договору) або у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору, за умовами їх підписання сторонами та скріплення печатками сторін, які складаються на основі письмової або усної заявки покупця.

Згідно п. 2.1, 2.2, 2.3 договору загальна сума договору, вартість товару, який буде поставлений становить 3000000,00 грн. у тому числі ПДВ 500000,00 грн. Сума договору не є остаточно узгодженою і може бути змінена як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення, за взаємною згодою сторін. У такому випадку загальна сума договору складається із суми вартості товару по всіх специфікаціях, накладних, підписаних в рамках цього договору, які є його невід`ємною частиною. У випадку розбіжностей даних у додатках до цього договору та у видаткових накладних щодо кількості товару перевагу має видаткова накладна.

Приписами п.п. 3.1, 3.3, 3.4 договору передбачено, що постачальник продає покупцю товар за договірними цінами. При здійснені купівлі-продажу партії товару ціни на товар щоразу узгоджуються сторонами та зазначаються в специфікації, рахунках або накладній. Підписання покупцем накладної засвідчує факт продажу партії товару. Якщо сторони не домовилися про інше, покупець зобов`язаний здійснити оплату партії товару на умові 100% попередньої оплати. В усіх випадках, коли партію товару продано на умовах інших, ніж вказано в п. 3.3 даного договору, покупець зобов`язаний здійснити повний розрахунок за таку партію товару не пізніше 15 березня 2025 року.

Перехід права власності на товар від постачальника до покупця відбувається в момент передачі товару покупцю та підписання сторонами видаткових накладних на товар. Товар, замовлений та оплачений покупцем, може бути оформлений однією або кількома накладними (п. 5.1 договору).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками і діє до 31 грудня 2025 року включно, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами всіх своїх зобов`язань (п. 8.1 договору).

Додатком № 1 до договору сторони підписали специфікацію на продукцію, що поставляється.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар з урахувань проведених коригувань, на загальну суму 3341687,13 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № 689 від 26.02.2025 на суму 864775,97 грн., № 799 від 06.03.2025 на суму 4864,00 грн., № 900 від 14.03.2025 на суму 676440,00 грн., № 1296 від 16.04.2025 на суму 604106,94 грн., № 1424 від 02.05.2025 на суму 1056626,58 грн., № 1598 від 13.05.2025 на суму 5180,76 грн., коригуванням № 1 від 26.06.2025 на суму 76626,00 грн., коригуванням № 2 на суму 53066,88 грн.

В матеріалах справи містяться товарно-транспортні накладні № Р689 від 26.02.2025, № Р900 від 14.03.2025, № Р1296 від 16.04.2026.

Для оплати поставленого товару позивач виставив рахунки на оплату: № 398 від 25.02.2025 на суму 864775,97 грн., № 477 від 06.03.2025 на суму 4864,00 грн., № 405 від 13.03.2025 на суму 676440,00 грн., № 819 від 16.04.2025 на суму 1008192,16 грн., № 800 від 15.04.2025 на суму 604106,94 грн., № 997 від 09.05.2026 на суму 5180,76 грн.

Відповідач поставлений позивачем товар оплатив частково в сумі 1554158,13 грн., що підтверджується платіжними інструкціями: № 2003 від 06.03.2025 на суму 4864,00 грн. (з призначенням платежу: оплата за арматуру згідно рах. № 477 від 06.03.2025); № 2058 від 13.03.2025 на суму 867673,37 грн. (з призначенням платежу: оплата за арматуру згідно рах. № 398 від 25.02.2025); № 1 від 11.04.2025 на суму 499500,00 грн. (з призначенням платежу: оплата за арматуру згідно рах. № 405 від 13.03.2025); № 37 від 11.04.2025 на суму 176940,00 грн. (з призначенням платежу: оплата за арматуру згідно рах. № 405 від 13.03.2025); № 2231 від 12.05.2025 на суму 5180,76 грн. (з призначенням платежу: оплата за арматуру згідно рах. № 997 від 09.05.2025).

Враховуючи, що відповідач своїх договірних зобов`язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар не виконав, позивач надіслав на адресу відповідача вимогу від 13.08.2025 про сплату заборгованості 1787529 грн. та нарахованих за час прострочення інфляційних втрат, 3 % річних та пені. Надіслання зазначеної кореспонденції підтверджується описом вкладення та накладною «Укрпошта» від 13.08.2025 № 1150900086194.

Проте, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення, своїх договірних зобов`язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар в повному обсязі не виконав, в зв`язку з чим, за ним рахується борг в розмірі 1787529,00 грн. різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю поставленого товару. Доказів протилежного суду не надано.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладених між сторонами договорів, відповідач не виконав своїх договірних зобов`язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, в зв`язку з чим, за ним на час розгляду справи рахується борг в розмірі 1787529,00 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

Згідно з вимогами ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 1787529,00 грн. заборгованості.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар у строк визначений договором та у строк визначений ст. 692 ЦК України, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з прострочених сум за видатковими накладними № 1296 від 16.04.2025, № 1424 від 02.05.2025 за загальний період прострочення з 18.04.2025 по 23.01.2026 складають 58855,03 грн., 3% річних з прострочених сум за видатковими накладними № 900 від 14.03.2025, № 1296 від 16.04.2025, № 1424 від 02.05.2025 за загальний період прострочення з 16.03.2025 по 23.01.2026 складають 38345,13 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірним, відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині позову є доведеною та обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

Позивач на підставі п. 6.3 договору просить суд стягнути з відповідача за порушення строків виконання зобов`язання по оплаті за поставлений товар, пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару, за кожний день прострочення платежу, яка за його розрахунком з прострочених сум за видатковими накладними № 900 від 14.03.2025, № 1296 від 16.04.2025, № 1424 від 02.05.2025 за загальний період прострочення з 16.03.2025 по 03.11.2025 складає 273503,30 грн.

Відповідно до п. 6.3 договору покупець відповідає за несвоєчасну проведену оплату поставленого товару, шляхом сплати на письмову вимогу постачальника пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка буде встановлена на дату порушення, від вартості неоплаченого товару, за кожний день прострочення платежу, і не звільняється від виконання зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині позову є доведеною та обґрунтованою.

Щодо заперечень відповідача проти позовних вимог, з підстав неправомірності визначення позивачем перебігу строку оплати (прострочення) та неправильного розрахунку періоду нарахування штрафних санкцій, позаяк, умовами договору не визначено строк оплати для партій товару, поставлених після 15.03.2025 (за умови відсутності передоплати), а відтак за твердженнями відповідача, строк виконання зобов`язання з оплати товару, поставленого у квітні травні 2025 року настав через 7 днів після отримання вимоги від позивача, не приймаються судом до уваги при вирішенні даного спору, позаяк приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на приписи ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець відповідач зобов`язаний оплатити товар поставлений у квітні травні 2025 року після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Товар поставлений до 15.03.2025 за відсутності передоплати підлягав оплаті не пізніше 15 березня 2025 року (п. 3.3, 3.4 договору).

Відповідач просить суд зменшити розмір пені на 99%, з мотивів відсутності збитків у позивача внаслідок прострочення виконання зобов`язання відповідачем та у зв`язку з тим, що штрафна санкція надмірно велика та неспівмірна з наслідками порушення, майнові втрати позивача від несвоєчасного отримання коштів повністю компенсуються стягненням інфляційних втрат та 3% річних. Відповідач вказує, що він здійснює діяльність в умовах воєнного стану. Місцезнаходженням відповідача є с. Чайки, Бучанський р-н, Київська область, де територія зазначала безпосереднього впливу бойових дій на початку повномасштабного вторгнення, а логістичні та енергетичні проблеми 2024-2025 років суттєво погіршили платоспроможність підприємства. Відповідач не ухилявся від виконання зобов`язань, здійснював оплати, що свідчить про намір виконувати договір, незважаючи на скрутне матеріальне становище.

Справедливість, добросовісність, розумність, як загальні засади цивільного законодавства, є застосовними у питаннях застосування правової відповідальності до боржника у вигляді неустойки.

Неустойка встановлюються, зокрема, відповідно до договору за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямована передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Неустойка не може розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Велика Палата Верховного суду в постанові від 18.03.2020 по справі № 902/417/18 вказала, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір неустойки (пені та штрафу), оскільки вона спрямована на відновлення майнової сфери кредитора.

Зменшення неустойки (пені та штрафу) є протидією необґрунтованого збагачення однією із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін.

При цьому, ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Доказів наявності понесення позивачем збитків, які б перевищували чи дорівнювали б розміру заявленої до стягнення суми пені, позивач суду не надав. Сума пені, яку просить позивач стягнути з відповідача є занадто великою та не співрозмірною із можливими збитками.

Беручи до уваги викладене, зважаючи на загальні засади цивільного законодавства справедливість, добросовісність, розумність, баланс інтересів сторін, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене вищезазначене прострочення грошового зобов`язання, враховуючи, що обсяг відповідальності є нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення, він (обсяг відповідальності) є несправедливим щодо боржника (тобто цей тягар є невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним) та недопущення невиправданого збагачення позивача за рахунок стягнення з відповідача занадто великої суми неустойки, суд частково задовольняє клопотання відповідача про зменшення пені та зменшує суму пені, що підлягає стягненню до 191452,31 грн., тобто на 30% від заявленої до стягнення суми.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, а також враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1787529 грн. заборгованості, 58855,03 грн. інфляційних втрат, 38345,13 грн. 3% річних, 191452,31 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог про стягнення 82050,99 грн. пені суд відмовляє, з огляду на зменшення судом розміру заявленої до стягнення суми пені.

Оскільки позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими, але суд зменшив розмір заявленої до стягнення суми пені, відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Продмаркетпром» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Креатор Компані» про стягнення 1787529 грн. заборгованості, 58855,03 грн. інфляційних втрат, 38345,13 грн. 3% річних, 273503,30 грн. пені задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Креатор Компані» (вул. Чайки Валентини, 16, с. Чайки, Бучанський р-н, Київська обл., 08130, ідентифікаційний код 41258800) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Продмаркетпром» (вул. Параджанова Сергія, 90, м. Житомир, Житомирська обл., 10001, ідентифікаційний код 36863714) 1787529 (один мільйон сімсот вісімдесят сім тисяч п`ятсот двадцять дев`ять) грн. заборгованості, 58855 (п`ятдесят вісім тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять) грн. 03 коп. інфляційних втрат, 38345 (тридцять вісім тисяч триста сорок п`ять) грн. 13 коп. 3% річних, 191452 (сто дев`яносто одну тисячу чотириста п`ятдесят дві) грн. 31 коп. пені, 25898 (двадцять п`ять тисяч вісімсот дев`яносто вісім) грн. 79 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Продмаркетпром» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Креатор Компані» про стягнення 82050,99 грн. пені відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України, в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 07.09.2026.

Суддя Ю.В. Подоляк