Рішення № 139504468, 07.09.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2026 р. м. Київ Справа № 915/437/26

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., дослідивши в спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «І.Н.ФАРМА»

про стягнення 122 803, 52 грн

Без виклику учасників справи;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОРА» звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «І.Н.ФАРМА» про стягнення 122 803, 52 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору суборенди нежилих приміщень № 18/05/2021-Ф-ВМ11А від 18.05.2021, в частині сплати орендних платежів та компенсації вартості комунальних послуг. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 17 700, 68 грн боргу за прострочення сплати орендної плати, 1 340, 54 грн боргу з компенсації комунальних послуг, 68 869, 21 грн пені, 5 742, 39 грн 3 % річних, 29 150, 70 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.04.2026 матеріали справи № 915/437/26 за позовом ТОВ «ФОРА» до ТОВ «І.Н.ФАРМА» про стягнення 122 803, 52 грн передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області.

03.06.2026 матеріали справи № 915/437/26 надійшли до Господарського суду Київської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2026, справа № 915/437/26 була передана на розгляд судді Сокуренко Л.В.

Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 915/437/26 від 10.06.2026 позовну заяву ТОВ «ФОРА» залишено без руху.

19.06.2026 від позивача надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 10.06.2026.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/437/26. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5, 11 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до відомостей про наявність зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС, Товариство з обмеженою відповідальністю «І.Н.ФАРМА» не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.

Згідно з ч. 4 ст. 89 ЦК України, відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, з урахуванням того, що у відповідача відсутній зареєстрований електронний кабінет в окремій підсистемі «Електронного суду» ЄСІТС, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 30.06.2026 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 54001, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Нікольська, буд. 25.

Однак зазначене поштове відправлення повернулось на адресу Господарського суду Київської області 29.07.2026 із відміткою про причини повернення «закінчення встановленого терміну зберігання».

Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду. Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 30.06.2026 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З урахуванням зазначеного вище, Господарський суд Київської області зазначає, що судом було вжито усіх належних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи судом, у зв`язку із чим суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В. з 02.08.2026 до 28.08.2026 включно перебувала у відпустці, рішення у даній справі ухвалюється судом після виходу судді на роботу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

18.05.2021 між Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРА» (далі - орендар, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «І.Н.ФАРМА» (далі - суборендар, відповідач) укладено договір суборенди нежилих приміщень (будівлі, частини нежилих приміщень) № 18/05/2021-Ф-ВМ11А (далі - договір), за змістом п. 1.1 якого орендар передає, а суборендар приймає за плату на певний строк у користування (суборенду) для здійснення господарської діяльності на умовах цього договору нежилі приміщення (будівлю, частину нежилих приміщень), що знаходяться за адресою: Київська обл., м. Вишневе, вул. Машинобудівників, буд. 11a, загальною площею 57, 40 кв. м.

План об`єкту суборенди, з зазначеними межами та технічною характеристикою приміщень, що передаються в оренду, наведений у додатку № 1 до цього договору, та є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 1.2 договору, об`єкт суборенди передається суборендарю з метою здійснення ним підприємницької діяльності, з цільовим призначенням: аптека.

За змістом п. 1.5 договору, орендар користується об`єктом суборенди та має право передавати об`єкт суборенди в суборенду на підставі договору оренди № б/н від 13.05.2021, укладеного між ТОВ «ФОРА» (орендар) та ТОВ «АСТАТ плюс» (власник).

Пунктами 2.1, 2.2 договору передбачено, що орендар передає, а суборендар приймає об`єкт суборенди згідно акта приймання-передачі, підписаного уповноваженими представниками сторін (форма акта - додаток № 2 до цього договору), в якому зазначається стан об`єкту на момент передачі. Приймання-передача об`єкту суборенди згідно акта приймання-передачі має бути проведена 17.07.2021.

Акт приймання-передачі, підписаний сторонами (їх представниками), є доказом фактичної передачі об`єкта суборенди суборендарю (п. 2.5 договору).

17.07.2021 орендар, на виконання умов договору, за актом приймання-передачі приміщення (додаток № 2 до договору) передав, а суборендар прийняв у тимчасове оплатне користування частину нежилого приміщення загальною площею 57, 40 кв. м, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Вишневе, вул. Машинобудівників, буд. 11a. В акті вказано про встановлення на об`єкті лічильників обліку електроенергії та водопостачання, їх номера та дані обліку лічильників станом на дату укладення акта. Вказаний акт підписаний сторонами та скріплений їх відтисками печаток.

Відповідно до п. 3.1 договору, орендна плата за цим договором сплачується суборендарем та нараховується орендарем у розмірі та порядку, визначеному сторонами у додатковому договорі до даного договору.

За умовами підп. 3.1.1 п. 3.1 договору у редакції додаткового договору, всього орендна плата за весь об`єкт суборенди встановлюється в розмірі: - з 17.07.2021 по 31.10.2021 орендна плата в місяць складає - 30 000, 00 грн, в тому числі ПДВ; - з 01.11.2021 орендна плата в місяць складає - 40 000, 00 грн. Орендна плата визначена з урахуванням її індексації.

Підпунктом 3.1.2 п. 3.1 договору у редакції додаткового договору передбачено, що протягом 2 (двох) банківських днів з дати підписання сторонами цього договору, суборендар сплачує орендну плату за другий місяць оренди та гарантійний (забезпечувальний) платіж в розмірі орендної плати за 1 (один) місяць орендного користування за весь об`єкт суборенди виходячи з розміру орендної плати за один місяць, зазначеної в підпункті 3.1.1 договору. Орендна плата за наступні місяці орендного користування сплачується суборендарем щомісячно у повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендаря в національній валюті України - гривні, попередньо до 10 числа поточного місяця за наступний місяць.

Орендна плата за неповний місяць оренди визначається розрахунком, виходячи зі ставки орендної плати, кількості днів в місяці та фактичної кількості днів оренди (п. 3.3 договору).

Згідно з п. 3.4 договору, порядок та строки перерахуванням суборендарем на користь орендаря орендної плати, внесення гарантійного (забезпечувального) платежу визначається додатковим договором до цього договору. Оплата має здійснюватись суборендарем незалежно від факту отримання рахунку-фактури, на підставі цього договору з додатковим договором. Суборендар, за потреби, зобов`язаний самостійно отримувати в бухгалтерії орендаря рахунки для сплати орендної плати.

Відповідно до п. 3.8 договору, відшкодування витрат на сплату комунальних платежів та інші платежі сплачуються суборендарем та нараховуються орендарем у розмірі та порядку, визначеному сторонами у додатковому договорі до даного договору.

Згідно з підп. 3.8.1 п. 3.8 договору, суборендар здійснює відшкодування орендарю витрат на оплату електричної енергії, холодного водопостачання та водовідведення в наступному порядку: - відшкодування витрат на оплату електричної енергії, холодного водопостачання та водовідведення, проводиться в межах фактичного споживання на підставі рахунків орендаря в строк до 20 числа поточного місяця за попередній місяць. Протягом 2-х банківських днів після підписання цього договору суборендар сплачує орендарю гарантійний платіж щодо відшкодування витрат на оплату електричної енергії, холодного водопостачання та водовідведення. Розмір гарантійного платежу щодо відшкодування витрат на оплату електричної енергії, холодного водопостачання та водовідведення складає 3 500, 00 грн.

Пунктом 3.10 договору передбачено, що суборендар, за наявності письмової згоди орендаря, має право укласти прямі договори з постачальниками комунальних послуг. в разі укладення таких договорів, суборендар надає орендарю копію зазначених договорів, та, з моменту початку оплати за цими договорами прямим постачальникам, не здійснює відшкодування відповідних витрат орендарю. У випадку затримки оплати послуг за прямими договорами з постачальниками послуг більш ніж на один місяць, орендар має право в односторонньому порядку розірвати цей договір з суборендарем, письмово повідомивши суборендаря, а у випадку, коли такі дії суборендаря призвели до припинення надання відповідних послуг - вимагати компенсацію нанесених збитків.

За умовами п. 3.12 договору, суборендар зобов`язаний самостійно отримувати в бухгалтерії орендаря рахунки для сплати платежів, зазначених в додатковому договорі до даного договору, заздалегідь, до настання строку оплати.

Суборендар, при сплаті орендної плати та відшкодуванні витрат, зазначених в п. 3.8 договору з відповідними підпунктами або додатковому договорі, в платіжному дорученні на перерахування коштів зобов`язаний зазначити номер договору за яким здійснюється оплата, номер та дату рахунку (у разі отримання його у орендаря) та призначення платежу: орендна плата чи відшкодування витрат з зазначенням виду таких витрат. В разі не виконання зазначених вимог, орендар самостійно здійснює зарахування цих платежів або в рахунок сплати орендної плати, або в рахунок відшкодування витрат за власними даними бухгалтерського обліку зобов`язань (п. 3.13 договору).

Згідно з підп. 4.1.2 п. 4.1 договору, суборендар зобов`язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату та інші обов`язкові платежі, що передбачені цим договором.

Відповідно до п. 5.2 договору, у випадку не перерахування орендної плати та інших обов`язкових платежів відповідно до умов п. 3.1, п. 3.8 цього договору (з відповідними підпунктами) та додаткового договору, суборендар сплачує на користь орендаря пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

За умовами пп. 9.1, 9.3 договору, строк дії цього договору становить з 17.07.2021 та діє по 31.05.2024 включно з дня його підписання сторонами. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, строк орендного користування починається з дня підписання сторонами акта приймання-передачі об`єкту суборенди.

Пунктом 10.7 договору передбачено, якщо сторонами не встановлено інше, будь-які повідомлення або відомості за цим Договором складаються у письмовій формі та повинні бути доставлені кур`єром, рекомендованим листом, телеграмою або цінним листом з описом вкладення відповідній стороні за адресою, вказаною в реквізитах сторін. Письмове повідомлення вважається врученим, якщо сторона отримала його кур`єром, телеграмою, рекомендованим листом або цінним листом з описом вкладення. У випадку, якщо суборендар не знаходиться за вказаною в цьому договорі юридичною та/або фактичною адресою, такі листи, повідомлення, інші документи вважаються врученими суборендарю при їх надсиланні поштою за юридичною та/або фактичною адресою, навіть у разі їх повернення з відмітками пошти про відсутність адресата або про його відмову в отриманні поштової кореспонденції тощо.

Додатком № 1 до договору є «План об об`єкту оренди з зазначеними межами: Київська область, м. Вишневе, вулиця Машинобудівників, будинок 11a».

25.06.2021 відповідач, на виконання умов підп. 3.1.2 п. 3.1 та підп. 3.8.1 п. 3.8 договору, перерахував на рахунок позивача орендну плату за другий місяць оренди, гарантійний (забезпечувальний) платіж в розмірі орендної плати за 1 місяць орендного користування та гарантійний платіж щодо відшкодування комунальних послуг на загальну суму 73 500, 00 грн, що підтверджується копією інформаційного повідомлення про зарахування коштів № 9519 від 25.06.2021 на суму 73 500, 00 грн із призначенням платежу: «за оренду приміщення та відшкодування комунальних послуг зг. рах. № 27/05-21 від 27.05.2021 р. у сумі 61250,00 грн, ПДВ 20% - 12250,00 грн».

Позивач, на виконання умов договору, у період з липня 2021 року до лютого 2022 року виставив відповідачу рахунки на оплату орендної плати на загальну суму 264 516, 13 грн, а саме: № 26/07-21 від 26.07.2021 за липень 2021 року на суму 14 516, 13 грн, № 0021152163 від 31.08.2021 за серпень 2021 року на суму 30 000, 00 грн, № 0021168303 від 30.09.2021 за вересень 2021 року на суму 30 000, 00 грн, № 0021185212 від 31.10.2021 за жовтень 2021 року на суму 30 000, 00 грн, № 0021203344 від 30.11.2021 за листопад 2021 року на суму 30 000, 00 грн, № 0021225645 від 31.12.2021 за грудень 2021 року та доплата за листопад 2021 року на суму 50 000, 00 грн, № 0021240845 від 31.01.2022 за січень 2022 року на суму 40 000, 00 грн, № 0021258246 від 28.02.2022 за лютий 2022 року на суму 40 000, 00 грн (копії наявні в матеріалах справи).

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач, на виконання умов договору, у період з липня 2021 року до лютого 2022 року виставив відповідачу рахунки на відшкодування комунальних послуг на загальну суму 10 963, 09 грн, а саме: № 0021140066 від 31.07.2021 за липень 2021 року на суму 335, 99 грн, № 0021156202 від 31.08.2021 за серпень 2021 року на суму 787, 37 грн, № 0021172597 від 30.09.2021 за вересень 2021 року на суму 1 084, 09 грн, № 0021188868 від 31.10.2021 за жовтень 2021 року на суму 1 318, 54 грн, № 0021207062 від 30.11.2021 за листопад 2021 року на суму 2 299, 31 грн, № 0021227791 від 31.12.2021 за грудень 2021 року на суму 3 766, 31 грн, № 0021246180 від 31.01.2022 за січень 2022 року на суму 115, 10 грн, № 0021260096 від 28.02.2022 за лютий 2022 року на суму 1 256, 38 грн (копії наявні в матеріалах справи).

Відповідач, на виконання умов договору, перерахував на рахунок позивача грошові кошти в загальній сумі 176 815, 44 грн в рахунок оплати орендної плати по договору за спірний період, що підтверджується інформаційними повідомленнями про зарахування коштів № 9643 від 30.07.2021 на суму 14 516, 13 грн № 147 від 30.08.2021 на суму 30 000, 00 грн, № 9852 від 22.09.2021 на суму 30 000, 00 грн, № ПНМ17493 від 27.10.2021 на суму 18 000, 00 грн, № ПНМ7203 від 28.10.2021 на суму 10 000, 00 грн, № @2PL975763 від 01.11.2021 на суму 2 000, 00 грн, № @2PL598066 від 26.11.2021 на суму 20 000, 00 грн, № @2PL674677 від 29.11.2021 на суму 10 000, 00 грн, № @2PL451766 від 15.12.2021 на суму 2 299, 31 грн, № @2PL455455 від 29.12.2021 на суму 5 000, 00 грн, № @2PL534813 від 30.12.2021 на суму 15 000, 00 грн, № @2PL992955 від 04.01.2022 на суму 10 000, 00 грн та № @2PL403772 від 11.01.2022 на суму 10 000, 00 грн.

Крім того, відповідач, на виконання умов договору, перерахував на рахунок позивача грошові кошти в загальній сумі 6 122, 55 грн в рахунок відшкодування комунальних послуг по договору за спірний період, що підтверджується інформаційними повідомленнями про зарахування коштів № 9718 від 12.08.2021 на суму 335, 99 грн, № 9834 від 15.09.2021 на суму 787, 37 грн, № 9924 від 12.10.2021 на суму 1 084, 09 грн, № @2PL285876 від 04.02.2022 на суму 3 800, 00 грн та № @2PL492237 від 14.02.2022 на суму 115, 10 грн.

Однак, за ствердження позивача, відповідач зобов`язання за договором в частині оплати орендної плати та відшкодування комунальних послуг в порядку та строки, визначені умовами договору, не виконав належним чином, у зв`язку із чим станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача за договором, з урахуванням здійснених відповідачем гарантійних платежів, складає 19 041, 22 грн, з якої 17 700, 68 грн зі сплати орендної плати та 1 340, 54 грн з відшкодування комунальних послуг.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов`язання за договором, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 17 700, 68 грн боргу за прострочення сплати орендної плати, 1 340, 54 грн боргу з компенсації комунальних послуг, а також за порушення грошового зобов`язання нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 68 869, 21 грн пені, 5 742, 39 грн 3 % річних та 29 150, 70 грн інфляційних втрат.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір суборенди нежилих приміщень (будівлі, частини нежилих приміщень) № 18/05/2021-Ф-ВМ11А від 18.05.2021, додатковий договір та додатки до нього як належну підставу у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у його сторін взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до приписів статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статей 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 760 ЦК України визначено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Одночасно, ст. 774 ЦК України визначає, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Матеріалами справи підтверджується, що 17.07.2021 позивач, на виконання умов договору, за актом приймання-передачі приміщення (додаток № 2 до договору) передав, а відповідач прийняв у тимчасове оплатне користування частину нежилого приміщення загальною площе. 57, 40 кв. м, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Вишневе, вул. Машинобудівників, буд. 11a. В акті вказано про встановлення на об`єкті лічильників обліку електроенергії та водопостачання, їх номера та дані обліку лічильників станом на дату укладення акта.

Отже, позивач зобов`язання за договором суборенди виконав належним чином.

Статтею 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з ст. 762 ЦК України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За умовами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

За умовами підп. 3.1.1 п. 3.1 договору у редакції додаткового договору, всього орендна плата за весь об`єкт суборенди встановлюється в розмірі: - з 17.07.2021 по 31.10.2021 орендна плата в місяць складає - 30 000, 00 грн, в тому числі ПДВ; - з 01.11.2021 орендна плата в місяць складає - 40 000, 00 грн.

Підпунктом 3.1.2 п. 3.1 договору у редакції додаткового договору передбачено, що протягом 2 банківських днів з дати підписання сторонами цього договору, суборендар сплачує орендну плату за другий місяць оренди та гарантійний (забезпечувальний) платіж в розмірі орендної плати за 1 (один) місяць орендного користування за весь об`єкт суборенди виходячи з розміру орендної плати за один місяць, зазначеної в підп. 3.1.1 договору.

Орендна плата за наступні місяці орендного користування сплачується суборендарем щомісячно у повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендаря в національній валюті України - гривні, попередньо до 10 числа поточного місяця за наступний місяць.

Орендна плата за неповний місяць оренди визначається розрахунком, виходячи зі ставки орендної плати, кількості днів в місяці та фактичної кількості днів оренди (п. 3.3 договору).

Згідно з підп. 3.8.1 п. 3.8 договору, суборендар здійснює відшкодування орендарю витрат на оплату електричної енергії, холодного водопостачання та водовідведення в наступному порядку: - відшкодування витрат на оплату електричної енергії, холодного водопостачання та водовідведення, проводиться в межах фактичного споживання на підставі рахунків орендаря в строк до 20 числа поточного місяця за попередній місяць.

Протягом 2-х банківських днів після підписання цього договору суборендар сплачує орендарю гарантійний платіж щодо відшкодування витрат на оплату електричної енергії, холодного водопостачання та водовідведення. Розмір гарантійного платежу щодо відшкодування витрат на оплату електричної енергії, холодного водопостачання та водовідведення складає 3 500, 00 грн.

Суборендар, при сплаті орендної плати та відшкодуванні витрат, зазначених в п. 3.8 договору з відповідними підпунктами або додатковому договорі, в платіжному дорученні на перерахування коштів зобов`язаний зазначити номер договору за яким здійснюється оплата, номер та дату рахунку (у разі отримання його у орендаря) та призначення платежу: орендна плата чи відшкодування витрат з зазначенням виду таких витрат. В разі не виконання зазначених вимог, орендар самостійно здійснює зарахування цих платежів або в рахунок сплати орендної плати, або в рахунок відшкодування витрат за власними даними бухгалтерського обліку зобов`язань (п. 3.13 договору).

Враховуючи встановлені судом обставини справи, наведені приписи чинного законодавства та умови підп. 3.1.2 п. 3.1 та підп. 3.8.1 п. 3.8 договору, суд дійшов висновку, що строк здійснення відповідачем сплати орендних платежів та відшкодування комунальних послуг за період липень 2021 року - лютий 2022 року є таким, що настав.

Суд встановив вище, що 25.06.2021 відповідач, на виконання умов підп. 3.1.2 п. 3.1 та підп. 3.8.1 п. 3.8 договору, перерахував на рахунок позивача орендну плату за другий місяць оренди, гарантійний (забезпечувальний) платіж в розмірі орендної плати за 1 місяць орендного користування та гарантійний платіж щодо відшкодування комунальних послуг на загальну суму 73 500, 00 грн, що підтверджується копією інформаційного повідомлення про зарахування коштів № 9519 від 25.06.2021.

Позивач, на виконання умов договору, у період з липня 2021 року до лютого 2022 року виставив відповідачу рахунки на оплату суборендної плати на загальну суму 264 516, 13 грн, а також рахунки на відшкодування комунальних послуг на загальну суму 10 963, 09 грн, що підтверджується матеріалами справи.

При цьому, суд зауважує, що за змістом п. 3.4 договору оплата має здійснюватись суборендарем незалежно від факту отримання рахунку-фактури, на підставі цього договору з додатковим договором.

Крім того, згідно з пп. 3.4, 3.12 договору, суборендар зобов`язаний самостійно отримувати в бухгалтерії орендаря рахунки для сплати платежів, зазначених в додатковому договорі до даного договору, заздалегідь, до настання строку оплати.

В матеріалах справи відсутні заперечення відповідача щодо якості та кількості наданих позивачем послуг, що зазначені у спірних рахунках. Претензій відповідача щодо оформлення та виставлення рахунків матеріали справи також не містять.

Однак відповідач зобов`язання за договором в частині сплати орендної плати та відшкодування комунальних послуг в порядку та строки, погоджені сторонами, за спірний період виконав лише частково, сплативши позивачу 176 815, 44 грн в рахунок оплати орендної плати та 6 122, 55 грн в рахунок відшкодування комунальних послуг, що підтверджується наявними інформаційними повідомленнями про зарахування коштів.

Водночас, станом на дату розгляду даної справи в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази виконання відповідачем зобов`язання за договором в частині повної сплати орендних платежів та відшкодування комунальних послуг за липень 2021 року - лютий 2022 року в порядку та строки, погоджені сторонами, у зв`язку із чим у відповідача перед позивачем за спірний період, з урахуванням здійснених відповідачем гарантійних платежів, утворилась заборгованість зі сплати орендних платежів в загальній сумі 17 700, 68 грн та з відшкодування комунальних послуг в загальній сумі 1 340, 54 грн. Протилежного суду не доведено, доказів сплати орендних платежів та відшкодування комунальних послуг за спірний період в повному обсязі до суду не надано.

Оскільки відповідач не в повній мірі виконав взяті на себе зобов`язання зі сплати орендних платежів та відшкодування комунальних послуг за спірний період, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги зазначених вище правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених позивачем, не надав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 17 700, 68 грн боргу за прострочення сплати орендної плати та 1 340, 54 грн боргу з компенсації комунальних послуг обґрунтовані, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

Крім того, внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання за договором позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 68 869, 21 грн пені, 5 742, 39 грн 3 % річних та 29 150, 70 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до ч. 1, 3 статті 549 ЦК України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5.2 договору, у випадку не перерахування орендної плати та інших обов`язкових платежів відповідно до умов п. 3.1, п. 3.8 цього договору (з відповідними підпунктами) та додаткового договору, суборендар сплачує на користь орендаря пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Позивач за прострочення строків оплати орендних платежів, керуючись п. 5.2 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат 63 718, 60 грн пені за загальний період прострочення з 11.06.2021 по 30.09.2025.

Крім того, за прострочення строків відшкодування комунальних послуг позивач керуючись п. 5.2 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат 5 150, 61 грн пені за загальний період прострочення з 21.11.2021 по 30.09.2025.

Дослідивши розрахунки пені позивача суд встановив, що позивачем не вірно визначено періоди виникнення прострочення, з огляду на наступне.

За приписами ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Визначаючи кінцевий строк оплати орендної плати та відшкодування комунальних послуг, позивачем не враховано приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України, за змістом яких якщо останній день строку припадає на вихідний день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Як було зазначено судом вище, підп. 3.1.2 п. 3.1 договору у редакції додаткового договору передбачено, що орендна плата за наступні місяці орендного користування сплачується суборендарем щомісячно у повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендаря в національній валюті України - гривні, попередньо до 10 числа поточного місяця за наступний місяць.

Отже, враховуючи підп. 3.1.2 п. 3.1 договору, строк оплати орендних платежів за період липень 2021 - лютий 2022 року є таким, що настав, а саме:

- за липень 2021 року є таким, що настав 10.06.2021, а відтак прострочення з оплати орендної плати за липень 2021 року почалось з 11.06.2021;

- за серпень 2021 року є таким, що настав 12.07.2021 (оскільки 10 число місяця, що передує серпню - 10.07.2021, припадало на вихідний день (суботу), то днем закінчення строку оплати орендної плати за серпень 2021 року є перший за ним робочий день, тобто 12.07.2021), а відтак прострочення з оплати орендної плати за серпень 2021 року почалось з 13.07.2021;

- за вересень 2021 року є таким, що настав 10.08.2021, а відтак прострочення з оплати орендної плати за вересень 2021 року почалось з 11.08.2021;

- за жовтень 2021 року є таким, що настав 10.09.2021, а відтак прострочення з оплати орендної плати за вересень 2021 року почалось з 11.09.2021;

- за листопад 2021 року є таким, що настав 11.10.2021 (оскільки 10 число місяця, що передує листопаду - 10.10.2021, припадало на вихідний день (неділю), то днем закінчення строку оплати орендної плати за листопад 2021 року є перший за ним робочий день, тобто 11.10.2021), а відтак прострочення з оплати орендної плати за листопад 2021 року почалось з 12.10.2021;

- за грудень 2021 року є таким, що настав 10.11.2021, а відтак прострочення з оплати орендної плати за грудень 2021 року почалось з 11.11.2021;

- за січень 2022 року є таким, що настав 10.12.2021, а відтак прострочення з оплати орендної плати за січень 2022 року почалось з 11.12.2021;

- за лютий 2022 року є таким, що настав 10.01.2022, а відтак прострочення з оплати орендної плати за лютий 2022 року почалось з 11.01.2022.

Крім того, згідно з підп. 3.8.1 п. 3.8 договору, суборендар здійснює відшкодування орендарю витрат на оплату електричної енергії, холодного водопостачання та водовідведення в наступному порядку: - відшкодування витрат на оплату електричної енергії, холодного водопостачання та водовідведення, проводиться в межах фактичного споживання на підставі рахунків орендаря в строк до 20 числа поточного місяця за попередній місяць.

Отже, враховуючи підп. 3.8.1 п. 3.8 договору, строк відшкодування комунальних послуг за період липень 2021 року - лютий 2022 року є таким, що настав, а саме:

- за липень 2021 року є таким, що настав 20.08.2021, а відтак прострочення почалось з 21.08.2021;

- за серпень 2021 року є таким, що настав 20.09.2021, а відтак прострочення почалось з 21.09.2021;

- за вересень 2021 року є таким, що настав 20.10.2021, а відтак прострочення почалось з 21.10.2021;

- за жовтень 2021 року є таким, що настав 22.11.2021 (оскільки 20 число місяця, що слідує за жовтнем - 20.11.2021, припадало на вихідний день (суботу), то днем закінчення строку відшкодування комунальних послуг за жовтень 2021 року є перший за ним робочий день, тобто 22.11.2021), а відтак прострочення почалось з 23.11.2021;

- за листопад 2021 року є таким, що настав 20.12.2021, а відтак прострочення почалось з 21.12.2021;

- за грудень 2021 року є таким, що настав 20.01.2022, а відтак прострочення почалось з 21.01.2022;

- за січень 2022 року є таким, що настав 21.02.2022 (оскільки 20 число місяця, що слідує за січнем - 20.02.2022, припадало на вихідний день (неділю) то днем закінчення строку відшкодування комунальних послуг за січень 2022 року є перший за ним робочий день, тобто 21.02.2022), а відтак прострочення почалось з 22.02.2022;

- за лютий 2022 року є таким, що настав 21.03.2022 (оскільки 20 число місяця, що слідує за лютим - 20.03.2022, припадало на вихідний день (неділю) то днем закінчення строку відшкодування комунальних послуг за лютий 2022 року є перший за ним робочий день, тобто 21.03.2022), а відтак прострочення почалось з 22.03.2022.

Крім того, при дослідженні розрахунку позивача сум пені суд також встановив, що останнім здійснено нарахування пені на прострочену заборгованість із перевищенням шестимісячного терміну, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України (який був чинний на дату виникнення спірних правовідносин). З приводу цього суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України, неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Положеннями ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Умови договору про сплату пені за кожний день затримки оплати, не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 925/1386/19, від 12.03.2020 у справі № 907/65/18, від 22.08.2019 у справі № 914/508/17 та від 07.06.2019 у справі № 910/23911/16.

Водночас ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 зі справи № 910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи № 916/804/17.

Таким чином, умови даної статті застосовуються, якщо, зокрема у договорі сторони не погодили та не встановили чіткі межі щодо строку нарахування штрафних санкцій.

Крім того, у пунктах 88-94 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22, вказано, що період, за який нараховується пеня, має визначені часові межі - початок та кінець періоду (граничні строки) її нарахування, який, зазвичай, може бути пов`язаний з певною календарною датою або подією, що неминуче має настати. Наприклад, такий момент може бути визначений шляхом відображення, зазначення (погодження сторонами) в договорі умови про нарахування пені, зокрема, «до повного виконання зобов`язання», «до дати фактичного виконання», «до повної сплати заборгованості/погашення боргу», «протягом року/усього періоду існування заборгованості» тощо.

Тому на практиці необхідно розмежовувати механізм (формулу) обчислення пені, який характеризує таку її ознаку, як нарахування за кожен день прострочення (поденне нарахування), та строк нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені), який регулює ч. 6 ст. 232 ГК України. Формулювання, яке містить ч. 3 ст. 549 ЦК України та кореспондуючі їй норми інших нормативних актів, в тому числі умови договору (у випадку відображення, зазначення сторонами подібного в договорі), лише вирізняють (ідентифікують) пеню серед неустойки (інших штрафних санкцій) та визначають механізм (формулу) її обчислення, однак жодним чином не стосуються питання щодо граничного строку, за який може бути нарахована пеня.

У кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців (див. постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20).

Якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений ч. 6 ст. 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором (див., для прикладу, постанову Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/6379/14 (провадження № 3-53гс15), в якій умовами договору сторонами було погоджено нарахування пені по день фактичної оплати боргу).

У разі відсутності подібних умов у договорі (використання/зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені «за кожен день прострочення») нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду виснує, що застосування в тексті господарського договору формулювання «за кожен день прострочення» не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором.

Інше тлумачення (розуміння) наведеного формулювання (ототожнення його зі строком нарахування) фактично унеможливлює застосування положень ч. 6 ст. 232 ГК України щодо шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій, оскільки на практиці сторони під час визначення в умовах договору відповідальності у вигляді пені майже завжди використовують формулювання щодо її нарахування «за кожен день прострочення», тим самим відтворюють визначення пені, закріплене в ч. 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до п. 5.2 договору, у випадку не перерахування орендної плати та інших обов`язкових платежів відповідно до умов п. 3.1, п. 3.8 цього договору (з відповідними підпунктами) та додаткового договору, суборендар сплачує на користь орендаря пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Дослідивши пункт 5.2 укладеного між сторонами договору, судом не встановлено, що сторони погодили інший строк щодо нарахування пені за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором, відмінний від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України.

Пункт 5.2 договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, наприклад, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати.

Суд зауважує, що формування у п. 5.2 договору «за кожен день прострочення платежу» свідчить про узгодження сторонами у договорі механізму нарахування пені. Однак, зі змісту вказаного пункту та умов договору не вбачається погодження сторонами граничних строків нарахування пені, зокрема зазначення у договорі таких формулювань як «нарахування до дня фактичного виконання», «протягом усього періоду існування заборгованості», «до моменту повного погашення заборгованості за цим договором» тощо.

Отже, умову, передбачену у п. 5.2 договору, не можна визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Погодження сторонами у п. 8.3 договору, що «строк позовної давності для пред`явлення позову позивачем до відповідача відносно стягнення неустойки, пені, штрафу становить три роки» не свідчить про погодження сторонами іншого строку щодо нарахування пені за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором, відмінний від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України.

Натомість пункт 8.3 договору свідчить про досягнення між сторонами домовленості збільшити позовну даність, визначену п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, яка застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), на підставі ч. 1 ст. 259 ЦК України.

За наведених вище обставин, враховуючи використання/зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені «за кожен день прострочення», суд дійшов висновку, що нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

З огляду на наведене, здійснивши власний перерахунок пені за порушення строків сплати орендної плати, враховуючи встановлені судом дати прострочення з оплати орендної плати, з урахування умов договору та порядку розрахунків, встановленого сторонами, обмеживши період нарахування шестимісним строком з моменту, коли зобов`язання мало бути виконано, в межах сум та періодів розрахунку позивача, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені за прострочення оплати орендної плати підлягають задоволенню частково в сумі 8 997, 24 грн.

Крім того, здійснивши власний перерахунок пені за порушення строків відшкодування комунальних послуг, враховуючи встановлені судом дати прострочення з відшкодування комунальних послуг, з урахування умов договору та порядку розрахунків, встановленого сторонами, обмеживши період нарахування шестимісним строком з моменту, коли зобов`язання мало бути виконано, в межах сум та періодів розрахунку позивача, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені за прострочення відшкодування комунальних послуг підлягають задоволенню частково в сумі 873, 21 грн.

Отже, загальний розмір пені, який є обґрунтованим та таким, що підлягає до стягнення з відповідача складає 9 870, 45 грн (8 997, 24 грн + 873, 21 грн).

Щодо вимог про стягнення з відповідача 5 742, 39 грн 3 % річних та 29 150, 70 грн інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не установлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стаття 625 ЦК України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; - час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Здійснивши власний перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат за порушення строків сплати орендної плати, враховуючи встановлені судом дати прострочення з оплати орендної плати, з урахування умов договору та порядку розрахунків, встановленого сторонами, в межах сум та періодів розрахунку позивача, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних за прострочення оплати орендної плати підлягають задоволенню частково в сумі 5 317, 96 грн, а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 27 251, 49 грн.

Крім того, здійснивши власний перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат за порушення строків відшкодування комунальних послуг, враховуючи встановлені судом дати прострочення з відшкодування комунальних послуг, з урахування умов договору та порядку розрахунків, встановленого сторонами, в межах сум та періодів розрахунку позивача, , суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних за прострочення відшкодування комунальних послуг підлягають задоволенню частково в сумі 415, 24 грн, а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в сумі 1 983, 60 грн.

Отже, загальний розмір 3 % річних та інфляційних втрат, який є обґрунтованим та таким, що підлягає до стягнення з відповідача складає 5 733, 20 грн 3 % річних (5 317, 96 грн + 415, 24 грн) та 29 235, 09 грн інфляційних втрат (27 251, 49 грн + 1 983, 60 грн).

Суд наголошує на тому, що відповідач належним чином був повідомлений про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, однак відповідач таким правом не скористався, відзив на позов не подав, заявлені суми до стягнення не спростував, контррозрахунку до суду не подав.

За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

відповідності до ч 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 328, 00 грн (2 662, 40 грн з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору).

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 384, 93 грн пропорційно задоволеним позовним вимогам з урахуванням застосованого коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні до суду позовної заяви в електронній формі відповідно до ч. 3ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «І.Н.ФАРМА» (місцезнаходження: вул. Нікольська, буд. 25, м. Миколаїв, Миколаївська обл., 54001; код ЄДРПОУ 35520632) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРА» (місцезнаходження: вул. Промислова, буд. 5, м. Вишневе, Бучанський р-н, Київська обл., 08132; код ЄДРПОУ 32294897) 17 700, 68 грн боргу за прострочення сплати орендної плати, 1 340, 54 грн боргу з компенсації комунальних послуг, 9 870, 45 грн пені, 5 733, 20 грн 3 % річних, 29 235, 09 грн інфляційних втрат та 1 384, 93 грн судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 07.09.2026.

Суддя Л.В. Сокуренко