Рішення № 139504238, 07.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.09.2026Справа № 910/7811/26Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будвіксім"

про стягнення 148 200,00 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області звернувся до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будвіксім» про стягнення 148 200,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором про закупівлю товарів № 864 від 29.07.2025, в частині строків поставки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.

01.07.2026 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

20.07.2026 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову, зазначає, що затримка поставки була пов`язана з відсутністю необхідних для виготовлення воріт панорамних панелей на території України та затримкою їх надходження з-за кордону внаслідок проходження міжнародних логістичних і митних процедур, що підтверджуються листом ТОВ «ФУТУРА ГЕЙТ» від 25.08.2025.

Також, у відзиві на позовну заяву позивачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 10%, в обґрунтування якого відповідач зазначає, що наявна сукупність обставин, які свідчать про неспівмірність заявлених санкцій наслідкам порушення: відповідач виконав Договір у повному обсязі: товар було виготовлено, поставлено, змонтовано та передано позивачу 15.12.2025; позивач прийняв товар та виконані монтажні й пусконалагоджувальні роботи без зауважень щодо їх кількості, якості та комплектності; прострочення було зумовлене документально підтвердженими причинами, про які позивача завчасно повідомлено; відповідач не ухилявся від виконання зобов`язання та продовжував виконання Договору до його повного завершення; позивач не довів понесення збитків, додаткових витрат або інших істотних негативних наслідків майнового характеру

28.07.2026 представником позивача подано відповідь на відзив.

Відповідач правом на подання заперечень на відповідь на відзив у встановлений строк не скористався.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будвіксім» (далі - постачальник, відповідач) та Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (далі - замовник, позивач) укладено Договір про закупівлю товарів № 864 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити замовнику товар згідно з Додатком 1, що є невід`ємною частиною Договору (далі - товар), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах Договору.

Найменування товару згідно з п. 1.2 Договору: ворота секційні підйомні промислові (з монтажними та пусконалагоджувальними роботами) - 44220000-8 Столярні вироби код за ДК 021:2015 Єдиного закупівельного словника, згідно зі специфікацією (Додаток 1).

Договір, згідно з п. 1.4, вважається виконаним з моменту виконання сторонами зобов`язань по Договору, підтверджених накладними на отриманий товар, монтажними та пусконалагоджувальними роботами.

Договір укладено на загальну суму на рік: 950 000,00 грн з ПДВ. Ціна включає вартість доставки товару, із підготовкою пройомів включно з матеріалами, зварюванням, монтажними та пусконалагоджувальними роботами (п. 2.1 Договору).

У пункті 2.2 Договору узгоджено, що ціна за одиницю товару та кількість - згідно цін продавця, погоджених у специфікації (Додаток 1).

Відповідно до п. 4.1 Договору здача-приймання товару кожної поставки здійснюється у присутності представників сторін, згідно накладної в місці постачання товару. Монтажні та пусконалагоджувальні роботи підтверджуються актом приймання-передачі робіт в присутності представників сторін.

Постачальник поставляє товар у кількості та у строки по заявці замовника передбачені Договором (п. 4.5 Договору).

У пункті 4.8 Договору сторонами погоджено, що строк поставки товару в 10 денний термін за заявкою замовника з монтажними та пусконалагоджувальними роботами але не пізніше 19 вересня 2025 року.

За умовами п. 5.1 Договору замовник здійснює оплату постачальнику протягом 10 робочих днів після постачання товару, монтажу та пусконалагоджувальних робіт, платежами у розмірах фактично поставленого товару та виконаних робіт, у межах отриманого фінансування Державного бюджету України.

Згідно з п 7.3.1 Договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим Договором.

У відповідності до п. 8.3 Договору за порушення строків виконання зобов`язань постачальник сплачує на користь замовника пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 робочих днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару.

Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими на те особами та реєстрації у встановленому порядку.

Договір діє до 15 грудня 2025 року. Із закінченням строку дії Договору між сторонами припиняються всі зобов`язання, окрім гарантійних зобов`язань постачальника, встановлені розділом VI Договору (п. 10.1 та п. 10.2 Договору).

Додатком № 1 до Договору сторонами узгоджено Специфікацію на суму 950 000,00 грн.

Відповідач Листом вих. № 2708/25-1 від 27.08.2025 повідомив позивача про отримання пропозиції щодо укладення додаткової угоди з метою виправлення технічних помилок, в зв`язку з чим запропонував одночасно укласти і додаткову угоду щодо продовження строку виконання зобов`язань до 30.09.2025.

29 серпня 2025 року сторонами укладено Додаткову угоду № 1/1036 до Договору, за умовами якої сторони дійшли згоди, зокрема п. 4.8 Договору викласти в наступній редакції: строк поставки товару в 3 денний термін за заявкою замовника з монтажними та пусконалагоджувальними роботами але не пізніше 19 вересня 2025 року.

Листом № 61-24-01.18-2621/61-24.06 від 04.09.2025 позивач для укладення додаткової угоди № 2 щодо продовження строку виконання зобов`язань за Договором просив надіслати лист з документально підтвердженими об`єктивними обставинами, що спричинили таке продовження.

На виконання п. 4.8 Договору, позивач звернувся до постачальника із Заявкою № 61-24-01.18-2761/61-24.06 від 16.09.2025 на поставку товару.

24.09.2025 позивач звернувся до відповідача із Претензією від 24.09.2025 про сплату пені в розмірі 4 750,00 грн у зв`язку з порушенням строку поставки, яка отримана представником відповідача 29.09.2025.

19.11.2025 позивач звернувся до відповідача із Претензією від 19.11.2025 про сплату пені в розмірі 57 950,00 грн та штрафу в розмірі 66 500,00 грн у зв`язку з порушенням строку поставки, яка отримана представником відповідача 21.11.2025.

Відповідач звернувся до позивача із Листом вих. № 297 від 28.11.2025, згідно з яким просив укласти додаткову угоду щодо продовження строку виконання зобов`язань за Договором.

За результатами виконання умов Договору в частині поставки товару, а також здійснення монтажних та пусконалагоджувальних робіт сторонами складено та підписано видаткову накладну № 43 від 15.12.2025 на суму 950 000,00 грн та Акт здачі-прийняття робіт № 55 від 15.12.2025.

В подальшому, позивач звернувся до відповідача із Претензією № 61-24-01.18-4051/61-24.07 від 19.12.2025 про сплату пені в розмірі 83 600,00 грн та штрафу в розмірі 66 500,00 грн у зв`язку з порушенням строку поставки.

Листом вих. № 310 від 12.01.2026 відповідач зазначив, що визнає факт прострочення виконання зобов`язання за Договором, яке було спричинене об`єктивними обставинами, що не залежали від його волі, однак з урахуванням відсутності вини постачальника зазначив, що заявлена вимога про стягнення штрафних санкцій у сумі 150 100,00 грн є такою, що потребує додаткового врахування обставин та відповідної правової позиції.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що граничним строком здійснення поставки товару за Договором є 19.09.2025, натомість відповідачем порушено означений строк, в зв`язку з чим, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 81 700,00 грн та штраф у розмірі 66 500,00 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку про його змішану правову природу, а саме про те, що договір містить елементи як договору поставки (щодо обов`язків з передачі товару у власність покупця), так і договору про надання послуг (щодо похідних обов`язків зі здійснення монтажу та виконання пусконалагоджувальних робіт).

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В свою чергу, за приписами ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Договір, згідно з п. 1.4, вважається виконаним з моменту виконання сторонами зобов`язань по Договору, підтверджених накладними на отриманий товар, монтажними та пусконалагоджувальними роботами.

Відповідно до п. 4.1 Договору здача-приймання товару кожної поставки здійснюється у присутності представників сторін, згідно накладної в місці постачання товару. Монтажні та пусконалагоджувальні роботи підтверджуються актом приймання-передачі робіт в присутності представників сторін.

У пункті 4.8 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1/1036 від 29.08.2025) сторонами погоджено, що строк поставки товару в 3 денний термін за заявкою замовника з монтажними та пусконалагоджувальними роботами але не пізніше 19 вересня 2025 року.

На виконання п. 4.8 Договору, позивач звернувся до постачальника із Заявкою № 61-24-01.18-2761/61-24.06 від 16.09.2025 на поставку товару.

Таким чином, відповідач зобов`язаний був здійснити поставку товару, передбаченого специфікацією, а також виконати монтажні та пусконалагоджувальні роботи у строк до 19.09.2025 включно.

Натомість, за результатами виконання умов Договору в частині поставки товару, а також здійснення монтажних та пусконалагоджувальних робіт сторонами складено та підписано видаткову накладну № 43 від 15.12.2025 на суму 950 000,00 грн та Акт здачі-прийняття робіт № 55 від 15.12.2025.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем порушено взяті на себе зобов`язання в частині поставки товару на суму 950 000,00 грн, а також здійснення монтажних та пусконалагоджувальних робіт, у строк до 19.09.2025 включно, що відповідачем визнається у поданій заяві по суті спору - відзиву на позовну заяву, а відтак в силу приписів ч. 1 ст. 75 ГПК України така обставина не підлягає доказуванню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Суд також враховує, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків у результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.

Відповідні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, а також у постановах Верховного Суду, зокрема від 01.08.2022 у справі № 910/16784/20, а також від 14.06.2022 у справі № 910/8232/22.

Отже, фактично здійснюючи господарську діяльність як постачальник, так і замовник, приймають як сприятливі наслідки такої господарської діяльності так і несприятливі, а тому, підписуючи Договір (в умовах воєнного стану) мають здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій.

Суд також враховує висновки Верховного Суду викладені у постановах Верховного Суду: від 06.12.2022 у справі 910/14453/21, від 07.12.2022 № 910/11949/21, стосовно того, що згідно зі статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. А тому кредитор не має нести негативні наслідки відносин боржника з його контрагентами. Крім того, вступаючи у договірні відносини, боржник несе ризики можливої відсутності на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, та відсутності у нього необхідних коштів.

Отже, з огляду на приписи ст. 617 Цивільного кодексу України порушення зобов`язань контрагентами боржника та відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів не вважаються надзвичайними і невідворотними обставинами.

У відповідності до п. 8.3 Договору за порушення строків виконання зобов`язань постачальник сплачує на користь замовника пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 робочих днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 81 700,00 грн

В свою чергу, оскільки відповідачем порушено строк поставки товару вартістю 950 000,00 грн на понад 30 робочих днів, вимоги про стягнення з відповідача штрафу на підставі п. 8.3 Договору є також обґрунтованими, а відтак з урахуванням здійсненого судом перерахунку, стягненню з відповідача підлягає штраф у розмірі 66 500,00 грн.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру неустойки до 10%, суд зазначає наступне.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України).

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Суд зауважує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Так, обов`язок доказування переліку виняткових випадків, які мають істотне значення, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, покладається на сторону, до якої така санкція застосовується та кореспондується із обов`язком довести такою стороною, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

Разом з тим приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

Відповідач обґрунтовуючи необхідність зменшення розміру неустойки зазначає, що наявна сукупність обставин, які свідчать про неспівмірність заявлених санкцій наслідкам порушення: відповідач виконав Договір у повному обсязі: товар було виготовлено, поставлено, змонтовано та передано позивачу 15.12.2025; позивач прийняв товар та виконані монтажні й пусконалагоджувальні роботи без зауважень щодо їх кількості, якості та комплектності; прострочення було зумовлене документально підтвердженими причинами, про які позивача завчасно повідомлено; відповідач не ухилявся від виконання зобов`язання та продовжував виконання Договору до його повного завершення; позивач не довів понесення збитків, додаткових витрат або інших істотних негативних наслідків майнового характеру.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Суд зазначає, що неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (пункт 50 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, суд зазначає, що сам лише факт відсутності в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків через неналежне виконання відповідачем свого обов`язку, подальше здійснення відповідачем постачання товару не можуть бути підставами для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки означені посилання нівелюють інститут застосування штрафних санкцій за порушення зобов`язання, у даному випадку, порушення строків поставки товару за Договором, укладеним під час дії воєнного стану.

Також суд зважає на те, що порушення строку не є незначним, оскільки тривало три місяці, і при цьому, фактично наведені відповідачем обставини зводяться до відсутності на ринку необхідних комплектуючих, що як вже зазначалось судом, з огляду на приписи ст. 617 Цивільного кодексу України, не вважається надзвичайними і невідворотними обставинами, оскільки укладаючи Договір, виконавець мав усвідомлювати можливість виконання Договору в частині поставки товару в узгоджені сторонами строки, а за неможливості виконання такого зобов`язання, не був позбавлений можливості не укладати такий Договір.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення суми.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З огляду на положення Закону України «Про судовий збір», оскільки позивач звернувся до суду з позовом в електронній формі через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору за подання позивачем до Господарського суду міста Києва вказаної позовної заяви має визначатись з урахуванням наведених приписів.

Однак, при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір без урахування коефіцієнту 0,8.

Враховуючи викладене, суд звертає увагу позивача, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будвіксім" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, оф. 256; ідентифікаційний код: 44483994) на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (36007, м. Полтава, вул. Решетилівська, 53; ідентифікаційний код: 08804689) пеню у розмірі 81 700 (вісімдесят одна тисяча сімсот) грн 00 коп., штраф у розмірі 66 500 (шістдесят шість тисяч п`ятсот) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено: 07.09.2026

Суддя О.А. Грєхова