Ухвала суду № 139504224, 07.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

м. Київ

07.09.2026Справа № 910/11239/26

Суддя Господарського суду міста Києва Селівон А.М., розглянувши заяву Державного підприємства "Науково - дослідний інститут мікроприладів" (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3; код ЄДРПОУ 14308827) про видачу судового наказу за вимогою до боржника - Приватного підприємства "Заповіт" (04136, м. Київ, вул. Некрасова Віктора, 3, код ЄДРПОУ 30108964) про стягнення за Договором оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України від 01 листопада 2019 року № 149/19 від 01.11.2019 року 45 172,73 грн. боргу за період з травня по серпень 2026 року та 332,80 грн. судового збору,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла заява Державного підприємства "Науково - дослідний інститут мікроприладів" про видачу судового наказу за вимогою до боржника - Приватного підприємства "Заповіт" про стягнення за Договором оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України від 01 листопада 2019 року № 149/19 від 01.11.2019 року 45 172,73 грн. боргу за період з травня по серпень 2026 року та 332,80 грн. судового збору.

За приписами ч. 1 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

У відповідності до приписів ч.1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 148 ГПК України особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Також суд зазначає, що згідно п.п. 4 та 5 ч. 2 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, а також перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги; відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Як вбачається з аналізу вищенаведених норм законодавства, судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.

Відтак, безспірні вимоги мають бути підтверджені відповідними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до ст. 74 ГПК України, яка передбачає обов`язковість подання доказів наявності фактичних обставин

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому достовірними доказами є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Згідно ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Наявність спору про право вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов`язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні.

Як встановлено судом, заява Державного підприємства "Науково - дослідний інститут мікроприладів" про видачу судового наказу обґрунтована наявністю заборгованості боржника за Договором оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України від 01 листопада 2019 року № 149/19 від 01.11.2019 року (далі - Договір) в розмірі 45172,73 грн. за період травень - серпень року.

В обґрунтування заявлених вимог заявник, зокрема, посилається на обставини користування боржником майном, переданим в оренду згідно Акту приймання - передачі нерухомого майна від 01.11.2019 року, та нездійснення орендарем своєчасної сплати передбачених п. 3.1 Договору орендних платежів, відшкодування податку на землю, відшкодування комунальних платежів, витрат на утримання будинку та прилеглої території, інших витрат за Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

При цьому, згідно наданих заявником рахунків на оплату встановлено включення до складу виставлених оплат орендних платежів, відшкодування земельного податку, відшкодування експлуатаційних витрат, пені, штрафних санкцій.

Однак, у порушення пункту 4 частини 2 статті 150 Господарського процесуального кодексу України в заяві б/н від 04.09.2026 року стягувачем в тексті заяви не наведено обставин виникнення боргу в загальній сумі 45 172,73 грн. за період травень - серпень 2026 року, до складі якої входять, зокрема, штрафні санкції та пеня, розрахунок яких (підставу нарахування (прострочену суму, на підставі якої здійснюється нарахування); термін, коли мала бути здійснена оплата; кількість днів прострочення із зазначенням конкретних періодів "з"-"до" тощо) також до заяви не додано.

Окрім цього, включаючи до складу заборгованості відшкодування земельного податку в сумі 172,89 грн. та експлуатаційні витрати в сумі 432,56 грн., жодного обґрунтування їх розміру стягувачем не наведено.

При цьому посилання на п.3.4 Договору, згідно якого орендар до 15 числа кожного місяця повинний отримати у бухгалтерії орендодавця рахунки на оплату орендних та інших платежів та протягом 5-ти банківських днів їх сплатити; у разі невиконання умов вказаного пункту Договору дані орендодавця вважаються безумовно погодженими орендарем, а заборгованість перед орендодавцем вважається безспірною, за умови ненадання суду жодних обґрунтувань заявлених до стягнення платежів, а також розрахунку пені, штрафу, розміру понесених орендодавцем експлуатаційних витрат та розміру земельного податку за спірний період, за наявності виключно рахунків на оплату не можуть свідчити про безспірність вимог стягувача для суду.

Судом враховано, що для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, без розгляду справи по суті на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів, які підтверджують безспірність таких вимог. З цією метою, насамперед, необхідно перевірити наявність обставин щодо факту виникнення та настання строку виконання боржником зобов`язання.

Натомість, надані заявником докази, не свідчать про відсутність між сторонами спору щодо самого порушення умов Договору та, відповідно, не підтверджують виникнення боргу в заявленій сумі за період травень - серпень 2026 року.

Таким чином, за висновками суду заявлена до стягнення сума у розмірі 45 172,73 грн. боргу за Договором є непідтвердженою, оскільки з матеріалів заяви не вбачається наявності обставин неоплати зазначених платежів за спірним Договором саме на вказану суму, позаяк виходячи зі змісту наданих доказів суд позбавлений можливості визначити документальне обґрунтування виникнення боргу ПП "Заповіт" саме у заявленому розмірі.

Пунктом 1 ч.1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо заяву подано з порушеннями вимог ст.150 цього Кодексу.

За змістом п. 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказ.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що вимоги за заявою про видачу наказу не мають ознак безспірності та заявником не підтверджено виникнення права грошової вимоги саме на суму 45 172,73 грн., суд доходить висновку про відмову у видачі судового наказу за заявою Державного підприємства "Науково - дослідний інститут мікроприладів" про видачу судового наказу за вимогою до боржника - Приватного підприємства "Заповіт" про стягнення за Договором оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України від 01 листопада 2019 року № 149/19 від 01.11.2019 року 45 172,73 грн. боргу за період з травня по серпень 2026 року на підставі п.п.1, 8 ч.1 ст.152 ГПК України.

Суд звертає увагу, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини 1 статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до ст.ст. 147, 148, 150, 152-155 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. ВідмовитиДержавному підприємству "Науково - дослідний інститут мікроприладів" у видачі судового наказу за вимогою до боржника - Приватного підприємства "Заповіт" про стягнення за Договором оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України від 01 листопада 2019 року № 149/19 від 01.11.2019 року 45 172,73 грн. боргу за період з травня по серпень 2026 року та 332,80 грн. судового збору,

2. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст.ст. 254 - 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.М.Селівон