Ухвала суду № 139502808, 07.09.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про забезпечення позову

07.09.2026м. ДніпроСправа № 904/5023/26

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Еко Протеїн" про забезпечення позову у справі:

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Еко Протеїн" (Дніпропетровська обл., м. Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр Птахопром" (Дніпропетровська обл., м. Дніпро)

про стягнення заборгованості

Суддя: Татарчук В.О.

Без участі представників сторін.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Еко Протеїн" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр Птахопром" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 3301200,89грн, з якої: 2596485,94грн основна заборгованість, 490474,96грн пеня, 48805,33грн три відсотки річних, 165434,66грн інфляційні втрати. Судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №15/12/01 від 15.12.2025 в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 29.09.2026.

03.09.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на рухоме, нерухоме майно та на грошові кошти належні або які підлягають передачі або сплаті Товариству з обмеженою відповідальністю "Агроцентр птахопром" (49106, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Мільмана, буд. 110, ідентифікаційний код 45348383) та знаходяться (обліковуються) на його рахунках у всіх банківських або інших кредитно-фінансових установах на території України, що будуть виявлені виконавцем в процесі виконання ухвали, у межах суми в розмірі 3246147,74грн заявленої до стягнення до постановлення у даній справі рішення суду та набрання ним законної сили.

Наведена заява обґрунтована тим, що між сторонами існує спір щодо сплати за отриманий товар у загальному розмірі 3301200,89грн, а виконання в майбутньому судового рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у відповідача присудженої до стягнення суми заборгованості. Позивач також зазначає про вірогідність вибуття коштів з рахунків відповідача під час розгляду цієї справи на стадії судового провадження, про що свідчить кількість заявлених вимог до цього відповідача від інших осіб та передачі коштів третім особам, наявність податкового боргу, а враховуючи те, що позовні вимоги про стягнення коштів пов`язані із грошовими коштами відповідача і саме коштів стосується вибраний позивачем захід забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти у межах суми заявленої до стягнення.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне задовольнити заяву позивача про забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах заявленої до стягнення суми в розмірі 3301200,89грн з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до статті 136 Господарського кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та(або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Частиною першою статті 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Положеннями частини першої статті 190 Цивільного кодексу України визначено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Забезпечення позову є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду. З метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову. Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 №4-рп/2011).

Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

У рішенні Конституційного Суду України від 31.05.2011 у справі №4-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв`язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України вказано, що з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини цього рішення).

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в господарському судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в господарській справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень, вбачається, що застосування заходів забезпечення позову необхідне через існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даній справі, а захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.05.2020 у справі №910/11739/19.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (пункт 23 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22).

За обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).

Верховний Суд відхилив довід скаржника щодо обов`язку заявника (позивача) додатково доводити існування об`єктивних ризиків, що можуть утруднити або унеможливити виконання рішення у цій справі (про стягнення з відповідача заборгованості) за умови задоволення судом позову.

У той же час після вжиття заходів забезпечення позову відповідач не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову повністю чи частково і доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з сумою коштів, на які просить накласти арешт.

Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 09.06.2023 у справі №37з-23, у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (зазначена правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22).

Предметом позову є стягнення з відповідача 3301200,89грн.

Невжиття заходу забезпечення позову до вирішення справи по суті й набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити в разі задоволення позовної вимоги поновлення порушених прав та інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду.

Подібний за змістом правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 490/6312/19, від 21.12.2020 у справі № 487/5726/19.

Також за правовим висновком, викладеним у пункті 24 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.

Вирішуючи питання щодо виду та обсягу заходів забезпечення позову, суд виходить із необхідності дотримання принципів розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності обраного заходу забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, а також забезпечення належного балансу інтересів сторін.

Предметом спору у цій справі є вимоги майнового характеру про стягнення з відповідача грошових коштів у загальному розмірі 3301200,89грн, а тому виконання можливого рішення суду про задоволення позову безпосередньо залежатиме від наявності у відповідача грошових коштів у розмірі, достатньому для погашення присудженої до стягнення заборгованості.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер та застосовуються на період розгляду справи з метою запобігання вчиненню дій, наслідком яких може стати ускладнення або унеможливлення ефективного виконання майбутнього судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Водночас застосування таких заходів не повинно призводити до надмірного чи невиправданого обмеження майнових прав відповідача понад межі, необхідні для досягнення мети забезпечення позову.

З огляду на грошовий характер заявлених вимог суд вважає, що накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову є заходом, який безпосередньо пов`язаний із предметом спору та здатний забезпечити реальне виконання можливого рішення суду про стягнення відповідної суми.

У разі задоволення позову та наявності у відповідача грошових коштів у необхідному розмірі виконання судового рішення може бути здійснено саме за рахунок таких коштів, без необхідності застосування додаткової процедури звернення стягнення на належне відповідачу рухоме чи нерухоме майно, його оцінки та подальшої реалізації.

За таких обставин накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах заявленої до стягнення суми є достатнім заходом для забезпечення мети, з якою позивач звернувся із відповідною заявою, та водночас є співмірним із предметом позовних вимог.

Натомість одночасне накладення арешту як на грошові кошти, так і на рухоме та нерухоме майно відповідача за відсутності належного обґрунтування недостатності арешту грошових коштів фактично призвело б до застосування декількох майнових обмежень для забезпечення однієї й тієї самої грошової вимоги. Таке обмеження майнових прав відповідача не відповідає принципу співмірності заходів забезпечення позову та виходить за межі того втручання у майнову сферу відповідача, яке є необхідним на цій стадії розгляду справи.

Саме по собі посилання на можливість відсутності у відповідача в майбутньому грошових коштів у достатньому розмірі не свідчить про необхідність одночасного накладення арешту на належне йому рухоме та нерухоме майно. Забезпечення позову не повинно створювати для позивача надмірних гарантій виконання майбутнього рішення за рахунок непропорційного обмеження прав відповідача, а має застосовуватися лише в тому обсязі, який є необхідним і достатнім для забезпечення ефективності судового захисту.

При цьому відмова у накладенні арешту на рухоме та нерухоме майно відповідача не нівелює мети забезпечення позову, оскільки збереження грошових коштів відповідача у межах ціни позову забезпечує безпосередній майновий ресурс, за рахунок якого може бути виконано рішення суду у разі задоволення заявлених вимог.

Отже, оцінивши доводи заявника, характер спірних правовідносин, предмет та розмір позовних вимог, а також співвідношення заявлених заходів забезпечення позову з можливими наслідками їх застосування для відповідача, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр птахопром" у межах ціни позову в розмірі 3301200,89грн.

У задоволенні заяви в частині накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідача слід відмовити, оскільки застосування такого додаткового заходу за встановлених обставин не є необхідним для забезпечення виконання можливого рішення суду, а накладення арешту на грошові кошти у межах ціни позову є достатнім, адекватним та співмірним заходом забезпечення позову.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Еко Протеїн" про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити частково.

2. Накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр Птахопром" (49106, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Мільмана, буд. 110, ідентифікаційний код: 45348383), що обліковуються на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр Птахопром" (49106, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Мільмана, буд. 110, ідентифікаційний код: 45348383) у всіх банківських та інших кредитно-фінансових установах в межах суми позову у розмірі 3301200,89грн до набрання законної сили рішенням суду у справі.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Еко Протеїн" (49051, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, буд. 22, ідентифікаційний код 44955961).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроцентр Птахопром" (49106, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Мільмана, буд. 110, ідентифікаційний код: 45348383).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 07.09.2026 та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала є виконавчим документом, підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", та може бути пред`явлена до виконання у строк до 08.09.2029 включно.

Суддя В.О. Татарчук