Ухвала суду № 139502549, 07.09.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

07 вересня 2026 року № 903/826/26 Суддя Господарського суду Волинської області Гарбар І.О., вивчивши матеріали по справі №903/826/26 за позовом Фізичної особи-підприємця Торгунакова Сергія Вікторовича до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення 262967,35 грн,

ВСТАНОВИВ:

02.09.2026 представник Фізичної особи-підприємця Торгунакова Сергія Вікторовича звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення 262967,35 грн набутих відповідачем без достатньої правової підстави, а також судові витрати по справі.

На обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем кредитного договору № 2292512593-КД-1 від 15.07.2024.

Зазначає, що спірна сума 262 967,35 грн, списана відповідачем з рахунку позивача, не є належним виконанням позивачем договірного зобов`язання, оскільки конкретний штраф у такому розмірі договором № 2292512593-КД-1 від 15.07.2024 не передбачений. Договірна правова підстава набуття банком коштів відсутня.

Факт існування між сторонами кредитного договору сам по собі не створює правової підстави для утримання банком будь-якої довільно визначеної ним суми. Договір є правовою підставою лише для тих платежів, які ним передбачені. Якщо договір не передбачає штрафу за зняття готівки у банкоматах то щодо цієї конкретної суми договору як правової підстави для її отримання не існує.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи до іншого суду за територіальною юрисдикцією (підсудністю) з огляду на таке.

Звертаючись за підсудністю до Господарського суду Волинської області, позивач у позовній заяві посилається на ухвалу Верховного Суду від 25.01.2019 по справі № 572/2528/18, в якій суд вказав на пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», яким судам роз`яснено, що споживачі за власним вибором звертаються до суду за місцем свого проживання, або за місцем знаходження відповідача, або за місцем заподіяння шкоди, або за місцем виконання договору. Жоден із цих судів не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви або переслати її до іншого суду з мотивів непідсудності. Зазначає, що відповідно до роз`яснення, яке надано судам у пункті 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» право вибору між судами, яким згідно з правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.

Суд не погоджується з твердженнями позивача про те, що він є споживачем у розумінні Закону України "Про захист прав споживачів".

Пунктом 22 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Із пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 р №5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості, зокрема, про те, яке право споживача, передбачено саме Законом України «Про захист прав споживача», порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду.

Як вбачається з позовної заяви, підставою звернення позивача з позовом до суду не є порушення відповідачем Закону України «Про захист прав споживача» (позов не містить жодного посилання на порушення прав позивача саме як споживача та способи їх захисту, передбачених саме цим Законом.

У той же час, позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням своїх прав, які виникли на підставі кредитного договору 2292512593-КД-1 від 15.07.2024, укладеного ним як фізичною особою - підприємцем, отже заявник не є споживачем у розумінні Закону України "Про захист прав споживачів".

Крім цього, у даному випадку альтернативна підсудність, яка передбачена ст. 29 ГПК України, зокрема частиною 5 вказаної статті, згідно з якою за місцем виконання договорів можуть пред`являтись позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, застосована бути не може, оскільки зі змісту укладеного між сторонами кредитного договору 2292512593-КД-1 від 15.07.2024, на підставі якого заявлено позов, вбачається, що сторони не визначили місце виконання цього договору.

Згідно ч.ч. 1-2 ст. 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

За приписами ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.

Оскільки нормами ГПК України пред`явлення позову за грошовим зобов`язанням не передбачено іншу підсудність, ніж та яка визначена ч.1 ст. 27 ГПК України, то діє загальне правило визначення підсудності і позов пред`являється до суду за місцем знаходження відповідача.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Частиною 3 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Враховуючи наведене, позовну заяву слід передати до Господарського суду міста Києва за територіальною підсудністю.

Керуючись ст.ст. 27-29, 31, 234 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Матеріали справи №903/826/26 за позовом Фізичної особи-підприємця Торгунакова Сергія Вікторовича до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення 262967,35 грн надіслати за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва (вул. Б. Хмельницького, 44 В, м. Київ, 01054).

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України.

Ухвала суду може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повна ухвала підписана 07.09.2026.

Суддя І. О. Гарбар