Ухвала суду № 139501843, 07.09.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/1253/26

Провадження № 1-в/522/392/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_4 в порядку п. 14 ч. 1 ст. 537 КК України у кримінальному провадженні № 42021160000000627, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_3 , яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_4 звернулася до суду із клопотанням, у якому просить скасувати арешт майна, застосований на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 28.03.2023 (справа № 947/1879/22, провадження № 1-кс/947/3843/23) в рамках кримінального провадження № 42021160000000627 від 20.12.2021, а саме наступних об`єктів:

-Дачні будівлі, об`єкт житлової нерухомості, за адресою: АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5110136900:26:020:0094, що належить ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності в розмірі частки 47/1000 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2412467051101);

-Земельна ділянка, кадастровий номер 5110136900:26:020:0094 площею 0,0355 гектару, що належить ОСОБА_4 на праві приватної власності (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2412462351101);

-Земельна ділянка, кадастровий номер 5110136900:26:020:0045, площею 0,0508 гектару для індивідуального дачного будівництва, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 на праві приватної власності (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1092384651101);

-Дачні будівлі ДБК «Жовтень», об`єкт житлової нерухомості у вигляді 32/1000 частки дачних будівель ДБК «Жовтень» у вигляді дачного будинку (Б) загальною площею 44,5 кв.м., з яких житлове приміщення 17,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 на праві власності, розмір частки 32/1000 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1092361151101);

-Автомобіль VOLVO ХС60, н/з НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , 2012 року випуску, що належить ОСОБА_4 на праві приватної власності.

Захисник в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву, у якій вказала, що клопотання підтримує та просила провести розгляд за її відсутності.

Встановлено, що в провадженні Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві перебувало кримінальне провадження № 42021160000000627 від 20.12.2021.

20.03.2023 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК.

28.03.2023 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси (справа № 947/1879/22, провадження № 1-кс/947/3843/26) накладено арешт з забороною розпорядження на майно, що на праві приватної власності належить ОСОБА_4

09.05.2024 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси (справа № 947/1879/22, провадження № 1-кс/947/6146/24) скасовано арешт з будинку житлового за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна 8341421).

Досудове розслідування в рамках зазначеного кримінального провадження закінчено, зокрема обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 було передано для розгляду у Приморський районний суд м. Одеси, справі присвоєно єдиний унікальний номер 522/1253/26.

26.06.2026 року вироком Приморського районного суду м. Одеси (справа № 522/1253/26, провадження № 1-кп/522/2406/26) затверджено угоду про визнання винуватості від 10.06.2026 та призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади на державній службі чи займатись іншою діяльністю на державній службі строком 1 рік, без конфіскації майна. Водночас цим же судовим рішенням суд, керуючись ст. 75 КК, звільнив ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк - один рік.

27.07.2026 року вирок Приморського районного суду м. Одеси від 26.06.2026 (справа № 522/1253/26, провадження № 1-кп/522/2406/26) набрав законної сили.

Під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку (п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК).

Питання, пов`язані з виконанням вироку, вирішуються судом за клопотанням засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб у випадках, встановлених законом (ч. 1 ст. 539 КПК).

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому дим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном (ч. 1 ст. 170 КПК).

Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч. 2 ст. 170 КПК).

Арешт майна скасовується повністю чи частково слідчим суддею під час досудового розслідування чи судом під час судового провадження, якщо буде доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необгрунтовано (ч. 1 ст. 174 КПК).

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково за судовим рішенням, якщо особа, яка подала клопотання, доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано» (ч. 1 ст. 174 КПК).

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (п. 4 ст. 174 КПК).

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (ч. 1 ст. 41 Конституції).

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (ч. 4 ст. 41 Конституції).

Метою застосування обраного заходу забезпечення кримінального провадження (арешту майна) стало те, що санкція ч. 3 ст. 368 КК передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна. Відтак, арешт майна ОСОБА_4 мав на меті забезпечити можливість подальшої конфіскації.

Разом з тим, вироком Приморського районного суду м. Одеси від 26.06.2026 затверджено угоду про визнання винуватості та призначено ОСОБА_4 відповідне покарання. Додаткове покарання у вигляді конфіскації майна не застосовано, однак, у резолютивній частині зазначеного вироку питання щодо скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 28.03.2023, судом вирішено не було.

Враховуючи те, що вирок Приморського районного суду м. Одеси від 26.06.2026 набрав законної сили, а призначене цим вироком покарання не включає конфіскацію майна, підстава, якою сторона обвинувачення пов`язувала необхідність накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_4 на праві приватної власності та перелічене в ухвалі слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 28.03.2023, відпала.

Відтак, подальше збереження арешту цього майна є безпідставним та таким, що не відповідає меті застосування заходів забезпечення кримінального провадження, визначеній ст. 170 КПК України.

Уповноважена особа Одеської обласної прокуратури в судове засідання не з`явилася, надіслала на адресу суду заяву, у якій вказала, що проти задоволення клопотання не заперечує та просила провести розгляд за її відсутності.

Розглянувши клопотання, приходжу до висновку, що воно підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно п. 15 ч. 1 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких відноситься змагальність сторін.

Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Згідно Постанови № 5 Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Згідно з п.13 інформаційного листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-558/0/4-13 від 05.04.2013 Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя скасовує ці заходи забезпечення лише у випадках: надходження від підозрюваного/обвинуваченого, його захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна клопотання про скасування повністю або частково арешту майна, якщо зазначені особи: 1) не були присутні при розгляді питання про арешт майна; 2) доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба; 3) доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 2 ст. 131 КПК України передбачено, що арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення його дієвості.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Положеннями ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку передбаченому пунктом першим частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 2 ст. 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема: розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Керуючись ст.ст. 174, 318-380 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_4 в порядку п. 14 ч. 1 ст. 537 КК України у кримінальному провадженні № 42021160000000627 задовольнити.

Скасувати арешт майна, застосований на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 28.03.2023 (справа № 947/1879/22, провадження № 1-кс/947/3843/23) в рамках кримінального провадження № 42021160000000627 від 20.12.2021, а саме наступних об`єктів:

-Дачні будівлі, об`єкт житлової нерухомості, за адресою: АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5110136900:26:020:0094, що належить ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності в розмірі частки 47/1000 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2412467051101);

-Земельна ділянка, кадастровий номер 5110136900:26:020:0094 площею 0,0355 гектару, що належить ОСОБА_4 на праві приватної власності (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2412462351101);

-Земельна ділянка, кадастровий номер 5110136900:26:020:0045, площею 0,0508 гектару для індивідуального дачного будівництва, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 на праві приватної власності (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1092384651101);

-Дачні будівлі ДБК «Жовтень», об`єкт житлової нерухомості у вигляді 32/1000 частки дачних будівель ДБК «Жовтень» у вигляді дачного будинку (Б) загальною площею 44,5 кв.м., з яких житлове приміщення 17,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 на праві власності, розмір частки 32/1000 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1092361151101);

-Автомобіль VOLVO ХС60, н/з НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , 2012 року випуску, що належить ОСОБА_4 на праві приватної власності.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

07.09.2026