Рішення № 139501789, 04.09.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/13667/26

Провадження №2-а/522/384/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Науменко А.В.

за участі секретаря судового засідання Зелінська К.Ю.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7498901 від 06.07.2026 року

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7498901 від 06.07.2026 року.

Позивач обґрунтовує позов тим, що постанова Управління патрульної поліції в Одеській області серії ЕНА № 7498901 від 06.07.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 грн є протиправною та підлягає скасуванню. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 27.06.2026 на автодорозі від КПП «Два стовпи» в напрямку смт Авангард його автомобіль «HONDA CR-V» (д/н НОМЕР_1 ) було зупинено працівниками поліції, які здійснювали вимірювання швидкості приладом TruCAM у ручному режимі («з рук»), що суперечить приписам ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» щодо обов`язкового стаціонарного розміщення технічних засобів і робить відповідний відеозапис недопустимим доказом у розумінні ст. 251 КУпАП. Крім того, дорожній знак 5.49 «Початок населеного пункту» встановлено з порушенням вимог ДСТУ 4100:2021 без обов`язкового дублювання з лівого боку чотирисмугової проїзної частини, а в момент руху позивача вказаний знак був повністю прихований від огляду щільною колоною великогабаритного транспорту, що згідно з п. 8.2-1 ПДР України та ст. 9 КУпАП виключає склад адміністративного правопорушення через відсутність вини водія. Позивач також вказує на кустарне перероблення таблички зони дії до знака 5.76, порушення поліцейськими принципу відкритості діяльності, відсутність у самій постанові відомостей про додані докази відповідно до ст. 283 КУпАП та недоведеність суб`єктом владних повноважень належними й допустимими доказами факту перевищення швидкості конкретно позивачем, у зв`язку з чим на підставі ст.ст. 7, 247, 251, 283 КУпАП та ст. 77 КАС України просить суд скасувати оскаржувану постанову і стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою суду від 20.07.2026 року провадження у справі відкрито та призначено справу до судового розгляду.

07.08.2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач у відзиві зазначає, що заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про скасування постанови серії ЕНА № 7498901 від 06.07.2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, вважаючи позов необґрунтованим і безпідставним. На переконання відповідача, факт вчинення правопорушення, а саме керування автомобілем «HONDA CR-V» зі швидкістю 83 км/год у межах населеного пункту с-ще Авангард при дозволеній швидкості 50 км/год, повністю підтверджується належними й допустимими електронними доказами відеозаписом, роздруківками та GPS-координатами з лазерного вимірювача швидкості TruCAM LTI 20/20 № ТС008449, а також матеріалами з портативних відеореєстраторів поліцейських. Процедуру розгляду справи суб`єктом владних повноважень було дотримано в повному обсязі, права позивачу роз`яснено, а його клопотання про перенесення розгляду справи для отримання правової допомоги було задоволено. Відповідач також наголошує на законності застосування приладу TruCAM, оскільки той має чинне свідоцтво про повірку до 04.11.2026 року, необхідні експертні висновки щодо захисту інформації, а його конструктивно-технічні характеристики та нормативні акти дозволяють здійснювати вимірювання швидкості як в автоматичному режимі, так і з рук. Враховуючи, що позивач не надав належних доказів на спростування зафіксованого порушення, відповідач просить суд залишити оскаржувану постанову без змін, а позовну заяву без задоволення.

У судове засідання призначене на 26.08.2026 року з`явився позивач, наполягав на задоволенні позову.

У судове засідання призначене на 04.09.2026 року сторони не з`явились, про дату та час судового засідання повідомленні належним чином.

Відповідно до ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Положеннями ч.5 ст.262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.205 КАС України).

З урахуванням ч.1 ст.205 КАС України, строків розгляду даної категорії справ, за наявності відзиву від відповідача, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, сповіщених належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.269 КАС України у справах, визначених статтями 263-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 27 червня 2026 року о 10 год. 37 хв. на дільниці автомобільної дороги в районі КПП «Два стовпи» в напрямку смт Авангард транспортний засіб HONDA CR-V, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням позивача, було зупинено інспектором Управління патрульної поліції в Одеській області, який зупинку здійснив шляхом подання сигналу жезлом.

За результатами зупинки транспортного засобу відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7498901 від 06 липня 2026 року за ознаками правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку з фіксацією перевищення встановленого обмеження швидкості руху транспортного засобу на зазначеній ділянці дороги.

Обставини зупинки транспортного засобу та фіксації перевищення швидкості руху позивачем по суті не заперечуються.

Судом встановлено, що на вказаній ділянці автомобільної дороги розміщено дорожній знак 5.49, «Початок населеного пункту».

Дослідивши надані позивачем фотоматеріали, суд встановив, що зазначений дорожній знак з одного боку дороги на момент фіксації правопорушення був частково закритий від огляду учасників дорожнього руху, а з протилежного боку дороги дублюючий знак відповідного зразка був відсутній.

Відповідно до п. 8.2.1.1 ПДР Дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту.

Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами.

Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини.

Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною. Якщо дорога має більше ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги).

Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.

Отже, судом встановлено, що на момент фіксації правопорушення розміщення дорожнього знаку 5.49 не відповідало вимогам чинного законодавства щодо порядку встановлення технічних засобів організації дорожнього руху, що об`єктивно могло вплинути на можливість позивача своєчасно отримати інформацію про необхідність знизити швидкість в межах населеного пункту.

Судом досліджено надані відповідачем докази, а саме вимогу (припис) № 40 від 31.01.2025 року, якою уповноважений орган вимагав з метою забезпечення безпеки дорожнього руху на вказаній ділянці дороги встановити дорожній знак 5.76 «Фотовідеофіксація» з інформаційною таблицею 7.2.1 «Зона дії» на відстань 4 км.

Судом також досліджено відповідь Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області № 1460 від 05.02.2025 року, згідно з якою на виконання зазначеного припису службою надавалося відповідне розпорядження щодо усунення виявлених недоліків.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів фактичного виконання вказаного припису станом на дату фіксації правопорушення 27.06.2026 року, а надані позивачем фотоматеріали дають підстави для сумніву в тому, чи відповідає фактично встановлений на місці дорожній знак вимогам вказаного припису, чи є він переробленим/встановленим з відхиленням від встановленого зразка.

За таких обставин суд позбавлений можливості достовірно встановити, чи було виконано вказаний припис уповноваженого органу у визначений спосіб, а відтак чи відповідає дорожній знак, яким послуговувався засіб фотовідеофіксації на вказаній ділянці дороги, вимогам чинного законодавства.

Відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України та принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи, усі сумніви щодо доведеності обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, суд тлумачить на користь позивача як учасника справи, права якого оспорюються.

Згідно ч.1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про національну поліцію», з метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 5 розділу ІІІ Інструкції, поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Згідно з п. 9-10 розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Як вказувалося вище, разом з відзивом відповідачем надано докази вчинення позивачем правопорушення.

Згідно ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів. Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель. Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні. Інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці. Строки та порядок зберігання матеріалів фото- і кінозйомки, відеозапису та результатів їх аналізу встановлюються Міністерством внутрішніх справ України.

З диспозиції вказаної статті вбачається можливість, а не обов`язок працівників поліції закріплювати фото- і відеотехніку, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень тощо. Вказане свідчить про довільне тлумачення положень ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», адже нормами даної статті, як і будь-якої іншої не передбачено обов`язку закріплення приладу вимірювання швидкості (в тому числі приладу Trucam).

Лазерний вимірювач швидкості TruCam є засобом вимірювання із допоміжною функцією фото- та відеофіксації, який конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань, що випливає із змісту Методичних рекомендації щодо використання лазерних вимірювачів швидкості TruCAM для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.

Так, лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTІ 20/20 ІІ здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.

Правильність реалізації у приладі TruCAM зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.

Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCAM, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.

Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCAM.

Тому, лазерний вимірювач TruCam LTI 20/20 ІІ є належним засобом для встановлення швидкості руху транспортних засобів, тому підтверджує перевищення швидкості позивача на 26 км/год в межах руху в населеному пункті.

Варто також зазначити, положеннями Закону України «Про Національну поліцію» не передбачено обмеження поліції використовувати фототехніку і відеотехніку виключно в межах будь-яких дорожніх знаків. У той же час Закон не зобов`язує встановлювати такі знаки перед ділянкою, на якій використовуються засоби фото- відеофіксації порушень дорожнього руху.

Відтак, відсутність дорожнього знаку 5.46 ПДР України не впливає на суть вчиненого позивачем адміністративного правопорушення.

Щодо доводів позивача про можливу похибку вимірювального приладу та нерівномірність руху внаслідок гальмування, суд зазначає таке. Відповідно до технічних характеристик приладу TruCam, максимально допустима похибка вимірювання становить ±2 км/год. Зафіксоване перевищення швидкості перевищує максимальне значення похибки. За таких обставин посилання на технічну похибку приладу як підставу для спростування зафіксованого результату є юридично неспроможним і судом до уваги не береться.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Частина 2 статті9 КАС України передбачає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Разом із тим, відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши досліджені докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд зазначає, що дії співробітників поліції під час зупинки транспортного засобу позивача та фіксації правопорушення відповідали вимогам чинного законодавства, порушень процесуального порядку складення протоколу судом не встановлено.

Склад адміністративного правопорушення це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він містить: об`єкт; об`єктивну сторону; суб`єкт; суб`єктивну сторону.

Об`єкт адміністративного правопорушення це сукупність суспільних відносин, що охороняються адміністративним правом, а також регулюються нормами трудового, цивільного, земельного, фінансового права, за порушення яких накладаються адміністративні стягнення. Тобто, об`єктом виступають конкретні норми, приписи, законні вимоги, заборони. Це означає, що форми, в яких проявляється конкретний об`єкт, можуть бути різними. В даному випадку керування транспортним засобом в темну пору доби з неосвітленим заднім номерним знаком є адміністративним правопорушенням на транспорті.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення знаходить прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністративним правом. У багатьох випадках вона залежить від місця, часу, обставин і способу скоєння адміністративного правопорушення, а також від причинного зв`язку між діянням і шкідливими наслідками цього діяння. Законодавство про адміністративні правопорушення охоплює саме ці елементи змісту об`єктивної сторони адміністративного правопорушення.

Суб`єктами адміністративних правопорушень виступають громадяни чи посадові особи. Адміністративній відповідальності підлягають особи, яким на момент скоєння правопорушення виповнилося 16 років.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника.

Адміністративне правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, якщо особа, котра його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки та бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим через необережність, якщо особа, котра його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити.

В даному випадку суд вбачає, що відсутня суб`єктивна сторона вказаного адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 62 Конституції України та усталеної практики ВС усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З огляду на встановлений судом факт відсутності дублюючого дорожнього знаку 5.49 з лівого боку дороги, доведений факт часткового закриття цього знаку з правого боку дороги (по ходу руху), а також обґрунтовані та недоведені відповідачем сумніви щодо законності (кустарного характеру) встановлення дорожнього знаку (таблички) фотовідеофіксації на вказаній ділянці дороги, суд дійшов висновку про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення..

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність. Відсутність вини позивача у перевищені швидкості виключає склад адміністративного правопорушення.

Суд також зазначає, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особа не може бути притягнута до відповідальності за діяння, які об`єктивно не могли бути нею вчинені через відсутність необхідних ресурсів та повноважень.

За таких обставин позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 38, 247, 287-293 КпАП України, ст.ст. 243-246,250, 251, 286 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7498901 від 06.07.2026 року задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати Постанову Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА № 7498901 від 06 липня 2026 року, винесену відносно мене за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя: А.В. Науменко

04.09.26