Рішення № 139501308, 04.09.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/3350/26

2/583/1758/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Савєльєвої А.І.

з участю секретаря судового засідання Доценко Т.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Охтирка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», представник позивача Кукса Карина Олександрівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» через свого представника Куксу К.О. звернулося до суду із зазначеним позовом, згідно з яким просить стягнути зі ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 572307145 від 24 червня 2026 року в розмірі 19188,66 грн, з яких: 6300,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 12510,66 грн - заборгованість за несплаченими відсоткам за користування кредитом, 378,00 грн - заборгованість за комісією, а також судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрат на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що 24 червня 2025 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено кредитний договір № 572307145 у формі електронного документа з використання електронного підпису шляхом оформлення заявки на сайті первісного кредитора та підписання його одноразовим ідентифікатором MDTN-9348. Позивач зазначає, що укладення договору було неможливим без отримання відповідачем відповідного SMS-повідомлення та/або листа на електронну пошту, а також здійснення входу до особистого кабінету за допомогою логіна та пароля. Невід`ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у кредит, які перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті www.moneyveo.ua. Відповідно до умов договору, відповідач отримав кредит у вигляді кредитного ліміту на суму 3000,00 грн шляхом перерахування через банк-провайдер. У подальшому відповідач збільшив суму кредитного ліміту до 6300,00 грн, грошові кошти в розмірі 3300,00 грн були додатково перераховані на вказану ним банківську картку.

26 серпня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладений договір факторингу № МВ-ТП/50. Відповідно до умов вказаного договору факторингу ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № Б\Н від 26 серпня 2025 року, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

27 лютого 2026 року ТОВ «Таліон Плюс» відступило право вимоги позивачу, уклавши договір факторингу №27/0226-01, відповідно до якого, ТОВ «Таліон Плюс» відступило позивачу право вимоги до боржників, в тому числі за кредитним договором № 572307145 від 24 червня 2026 року.

Позивач зазначає, що ним не здійснювалося жодних нарахувань за кредитним договором. При цьому, вказана сума заборгованості за цим договором не погашена ні на рахунок попередніх кредиторів, ні на рахунок позивача у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка становить 19338,66 грн, з яких: 6300,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 12510,66 грн - заборгованість по процентах, 378,00 грн - заборгованість по комісії, 3150,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Однак, позивач зазначає, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються у зв`язку з чим загальний розмір заборгованості становить 19338,66 грн.

Ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10 серпня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження по справі без повідомлення учасників справи, відповідачеві відповідно до ч. 1 ст. 278 ЦПК України запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позов; задоволено клопотання представника позивача про витребування від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» письмових доказів про отримання відповідачем ОСОБА_3 кредитних коштів.

24.07.2026 до суду від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Калініна С.Г. надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі та стягнути з позивача ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» на користь відповідача ОСОБА_1 судові витрати по оплаті послуг Адвокатського бюро «Калінін і Партнери» за надання професійної правничої (правової) допомоги в розмірі 6500,00 грн. Зазначає, що позивачем не доведено укладення між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_4 договору № 572307145 від 24.06.2025, погодження ним умов кредитування. Відповідач заперечує факт укладення договору та розмір заборгованості. З наданих позивачем доказів не можливо дослідити електронну складову їх укладення, а саме: цілісність накладення електронних підписів у кредитному договорі, шлях та метод ідентифікації ОСОБА_1 в інформаційній телекомунікаційній системі кредитора при укладенні кредитного договору. Ваажає, що в матеріалах справи відсутні докази, з яких можна було б установити, що ОСОБА_1 пройшов ідентифікацію в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», через номер телефону чи електронну пошту, які б він сам зазначив. Договір не містить електронного підпису як з боку «первісного кредитора» так і з боку відповідача. Крім того, стверджує, що позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 572307145 від 24.06.2025, у зв`язку з чим у позивача відсутнє право на стягнення заборгованості за кредитним договором. Також зазначає, що проведений позивачем розрахунок заборгованості не відповідає вимогам закону та долученому позивачем договору. Вважає, що в даному випадку строк кредитування має становити 30 днів, докази здійснення відповідачем пролонгації відсутні. Крім того, незважаючи на недоведеність позовних вимог, звертає увагу на те, що визначений в договорі розмір річної відсоткової ставки по процентам, не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Також стверджує, що позивачем не надано доказів направлення відповідачу та одержання ним вимоги ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» чи ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» про дострокове повернення кредитних коштів.

28.07.2026 до суду від ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» надійшла відповідь на відзив, у якій викладено заперечення, проти доводів, наведених представником відповідача у відзиві на позовну заяву.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Сторони про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, відповідач виклав свої заперечення у відзиві на позовну заяву.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України» № 16652/04).

Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про наявність підстав для частковог задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитного договору, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.

Судом установлено, що 24 червня 2025 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» із заявкою на отримання грошових коштів в кредит та просив видати кредит в сумі 3000,00 грн на номер банківської картки НОМЕР_1 строком на 1826 днів, початковий строк дисконтного періоду користування становить 30 днів.

Також відповідач ознайомився із паспортом споживчого кредиту продукту «Смарт» до договору № 572307145 від 24 червня 2026 року, який містить інформацію про суму кредиту, процентну ставку, строк кредитування, відповідальність за порушення умов договору та інше.

В цей же день між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений договір кредитної лінії № 572307145 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Крім того, 26 червня 2026 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду про збільшення кредитного ліміту до 6300,00 грн шляхом додаткової видачі позичальнику кредитних коштів у розмірі 3300,00 грн на вказану ним банківську картку.

Відповідно до п. 4.10 кредитного договору, цей договір укладений в наступному порядку: позичальником через комунікаційний ресурс кредитодавця подано заявку на отримання кредиту в ІКС кредитодавця. При подачі заявки позичальник обрав бажану суму першого траншу за договором та початковий строк дисконтного періоду кредитування. Після обробки інформації вказаної в заявці, збору та аналізу інформації про позичальника з інших джерел в тому числі з бюро кредитних історій, проведення оцінки кредитоспроможності, проведення заходів спрямованих на виконання вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та після проведення інших обов`язкових процедур ІКС кредитодавця прийнято рішення про надання позичальнику кредиту за першим траншем та про встановлення йому кредитного ліміту. ІКС кредитодавця, шляхом підстановки всієї необхідної інформації, в тому числі обраних позичальником і погоджених кредитодавцем істотних умов в типову форму кредитного договору, згенеровано оферту, що містила усі істотні умови. Позичальник був проінформований про позитивне рішення по заявці в особистому кабінеті, а також шляхом надсилання відповідного повідомлення на номер телефону позичальника та/або електронним листом на електронну пошту, вказану в заявці. Позичальник з використанням комунікаційного ресурсу кредитодавця в особистому кабінеті перейшов до ознайомлення з офертою, яка містить в собі паспорт кредиту та проект договору. Також оферта у вигляді електронного документа відправлена на електронну пошту позичальника. Одночасно ІКС кредитодавця згенеровано одноразові ідентифікатори для підтвердження ознайомлення з паспортом кредиту та для акцептування умов договору, які направлено позичальнику в СМС-повідомлені та/або в повідомлені в Месенджер та/або в електронному листі на електронну пошту та/або в особистому кабінеті. Позичальник ознайомився з інформацію наведеною в паспорті кредиту, який надано кредитодавцем позичальнику у вигляді електронного документа, підписаного створенням кваліфікованого електронного підпису директора кредитодавця, шляхом відправки оферти електронним листом на адресу електронної пошти позичальника та шляхом відображення оферти в особистому кабінеті. На підтвердження ознайомлення з паспортом кредиту позичальник вводить одноразовий ідентифікатор направлений кредитодавцем у спеціальному полі під офертою в Особистому кабінеті. Позичальник ознайомившись з усіма істотними умовами оферти надав згоду (акцепт) на укладення договору шляхом направлення повідомлення кредитодавцю, яке підписано відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: шляхом введення у спеціальному полі під офертою, яка містить усі істотні умови договору, одноразового ідентифікатора, який відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», та натиснення іконки «відправити/підписати». Вказана іконка стає активною лише після отримання та введення одноразового ідентифікатора для підписання договору та одноразового ідентифікатора для підписання паспорту кредиту. Після підпису електронного повідомлення позичальником, зазначене повідомлення надійшло в Інформаційно-комунікаційну систему кредитодавця, відповідно з цього моменту кредитодавець повідомлений про те, що позичальник надав згоду (акцептував) на пропозицію (оферту) кредитодавця щодо укладання договору. Моментом підписання цього договору є використання його сторонами електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Підписанням договору зі сторони кредитодавця є формування та надання на ознайомлення позичальнику оферти, а також генерація та направлення позичальнику одноразового ідентифікатора. Підписанням договору зі сторони позичальника є направлення позичальником повідомлення, що містить одноразовий ідентифікатор отриманий від кредитодавця, через особистий кабінет. Після створення сторонами електронних підписів одноразовими ідентифікаторами, текст оферти, реквізити підписів, які дають змогу встановити дату та час вчинення кожною з сторін дій спрямованих на ознайомлення з паспортом кредиту та підписання цього договору, та реквізити сертифікату кваліфікованого електронного підпису директора кредитодавця, зберігаються в файлі формату, що унеможливлює зміну чи видалення інформації. Після формування фінального файлу з цим договором, ІКС створює з цим файлом кваліфікований електронний підпис директора кредитодавця. Файл договору зі створеним кваліфікованим електронним підписом, що містить кваліфіковану мітку часу, одразу (до надання кредиту) відправлено на електронну пошту позичальника та стали доступними для скачування в особистому кабінеті позичальника.

Договір кредитної лінії № 572307145 від 24 червня 2026 рокупідписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «MDTN» 24 червня 2025 року о 14:04 год., який був надісланий товариством на номер телефону відповідача вказаного при укладені кредитного договору, а саме НОМЕР_2 , що підтверджується відомостями, зазначеними у кредитному договорі та довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Договір містить податковий номер відповідача, відомості про документ, що посвідчує особу, електронну адресу та номер телефону.

Отже, суд, дослідивши надані докази в їх сукупності, дійшов висновку про доведення укладення кредитного договору між сторонами. У суду відсутні підстави стверджувати про неналежність поданих доказів, сумніви щодо них не виникають.

Із умов договору № 572307145 від 24 червня 2026 рокуслідує, що за цим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у формі кредитної лінії, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА». Загальний розмір кредиту за цим договором становить загальний розмір наданого одразу після укладення цього договору кредиту 3000,00 грн та додаткові суми грошових коштів, що можуть бути надані шляхом переказу додаткових траншів позичальнику в межах встановленого кредитного ліміту 6300,00 грн. (п.п.2.1 2.2 договору).

Згідно п.п. 2.3 2.4 договору, кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру наданого кредиту 24 червня 2025 року (що є датою надання кредиту). Другий та решта траншів за договором можуть бути надані позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених цим договором. Надання кожного додаткового траншу за договором збільшує загальний розмір кредиту на суму такого траншу.

Кредит надається з метою задоволення поточних споживчих потреб позичальника (не цільовий кредит), окрім участі в азартних іграх (п. 2.5 договору).

Умови продовження дисконтного періоду позичальником, пролонгації сторони визначили в Розділі 3 договору.

Відповідно до п. 3.1 договору, позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш у рамках кредитної лінії, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. договору. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії та строк дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.

Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки), за умови, якщо позичальником в Особистому кабінеті активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту договору строк продовження дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою: Z = 30-(X-Y), де: Z - кількість днів, на які продовжується дисконтний період; Х - поточна дата (день місяця) закінчення дисконтного періоду з врахуванням всіх попередніх продовжень дисконтного періоду; Y - дата ініціації (день місяця) продовження дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок кредитодавця). При цьому сторони узгоджують, що у випадку, якщо у Y > Х, то кількість днів, на які продовжується дисконтний період, дорівнює 30 днів (п. 3.2 Договору).

Згідно п. 3.3 договору для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 90,00 грн. Про суму нарахованих процентів, що позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій позичальник інформується через особистий кабінет.

Відповідно до п. 3.4 договору продовження строку дисконтного періоду не призводить до зміни істотних умов договору в бік погіршення для позичальника. Всі істотні умови, які застосовуються протягом всього строку дії цього договору зазначенні в цьому договорі в момент його укладення. Оскільки ні пролонгація, ні поновлення дисконтного періоду не є зміною істотних умов договору, зокрема строку дії договору, то вона не потребує укладення додаткових угод до договору, в тому числі пролонгація та поновлення дисконтного періоду не потребують застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Ініціювання позичальником пролонгації чи поновлення дисконтного періоду є конклюдентною дією спрямованою на застосування тих чи інших передбачених цим договором умов користування кредитом без зміни строку дії договору.

Згідно п. 5.1 договору, за вибором позичальника, кожен окремий транш за цим договором кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 4441-11XX-XXXX-2889, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором.

Відповідно до п.п. 7.1-7.3 договору, рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування 24 липня 2025 року, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником. У разі пролонгації чи поновлення дисконтного періоду рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту зміщується на відповідну дату закінчення дисконтного періоду, визначену за правилами цього договору. В обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1 договору; ініціювання кредитодавцем дострокового розірвання/припинення дії договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. договору. Кінцева дата повернення (виплати) кредиту 24 липня 2030 року.

Згідно п. 7.3 договору проценти за договором сплачуються в наступному порядку: протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування. У разі продовження позичальником дисконтного періоду кредитування чи поновлення дисконтного періоду, позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього договору; після закінчення дисконтного періоду кредитування, позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно.

Комісію за надання кредиту позичальник зобов`язаний сплатити не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1 договору; ініціювання кредитодавцем дострокового розірвання/припинення дії договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. Договору(п.7.5 договору).

Відповідно до п.п. 8.1 - 8.6 договору, за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у розмірі та порядку, що встановлені цим договором. Інших витрат позичальника договором не передбачено. Проценти за користування кредитом є платою за користування позичальником наданою йому сумою грошових коштів, належних кредитодавцю. Процентна ставка за користування кредитом є базовою процентною ставкою. Процентна ставка за договором є фіксованою і не підлягає зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника. Разом з тим, кредитодавець має право в односторонньому порядку зменшити загальну вартість кредиту для позичальника, що не є зміною істотних умов цього договору. Базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70% річних. Комісія за надання кредиту не є платою за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця. Комісія за надання кредиту позичальнику є іншою складовою плати за послуги, що надаються кредитодавцем за цим договором. Комісія за надання кредиту нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі першого траншу за цим договором. Розмір комісії, що нараховується за надання першого траншу за цим договором становить 378,00 грн.

Проценти в розмірі визначеному за правилами цього договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня надання траншу за договором та до дня закінчення строку дії цього договору. Проценти нараховуються щоденно у відсотках від суми кредиту за кожний день користування ним, за ставкою визначеною в порядку зазначеному вище, із розрахунку наявності 365 днів у році не залежно від того високосний рік чи ні (п.8.10 договору).

Відповідно до п.9.1.1.2 договору, кредитодавець має право в односторонньому порядку вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом в разі виявлення недостовірної, неповної або помилкової інформації у заявці на отримання кредиту, та/або отримання негативної інформації про позичальника в Бюро кредитних історій, та/або в разі дострокового припинення надання кредитодавцем фінансових послуг, та/або у разі дострокового розірвання договору в порядку передбаченому договором, та/або прострочення сплати нарахованих процентів позичальником; та/або виявлення факту ініціювання переказу отриманого цим договором кредиту на рахунки організаторів азартних ігор для участі в азартних іграх.

Згідно з п.9.1.1.7 договору, кредитодавець має право у разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом, частини кредиту або комісії за надання кредиту щонайменше на один місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення/розірвання договору.

Згідно п. 11.1 договір, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років або до його дострокового розірвання/припинення його дії, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.

Невід`ємною частиною цього договору є Правила та паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua (п.14.1 договору).

Отже сторони погодили умови, порядок виконання зобов`язання, визначили розмір процентів за користування коштами, строк кредитування та досягли згоди з усіх істотних умов договору від 24 червня 2025 року.

Кредитодавець свої зобов`язання виконав. Факт отримання коштів позичальником за кредитним договором та додатковою угодою підтверджується платіжними дорученнями ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та документами (у тому числі, випискою по банківському рахунку відповідача), наданими АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», на виконання ухвали суду про витребування доказів .

Вказані докази є достатніми та свідчать про належне виконання ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» своїх зобов`язань за договором кредитної лінії № 572307145 від 24 червня 2025 року.

Водночас позичальник свої зобов`язання належними чином не виконує.

Відповідно до розрахунку заборгованості до кредитного договору № 572307145 від 24 червня 2025 року, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», відповідач має заборгованість у сумі 13262,88 грн, з яких: 6300,00 грн - тіло кредиту, 3496,62 грн - нараховані проценти, 378,00 грн - комісія, 3150,00 грн - неустойка.

Відповідно до п. 9.1.1.5 договору кредитодавець має право в будь-який час, в тому числі після закінчення дисконтного періоду, без згоди позичальника відступити права грошової вимоги за договором будь-якій фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти та банківські метали у кредит, та/або послуги з факторингу, шляхом укладення будь-якого не забороненого законом правочину, зокрема договору факторингу.

26 серпня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №МВ-ТП/50, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступає ТОВ «Таліон плюс» за плату право вимоги за переліком в реєстрі прав вимоги, а останнє приймає права грошової вимоги та зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату на умовах, визначених цим договором

Відповідно до п. 1.3 договору, право вимоги означає весь обсяг прав грошових вимог клієнта за кредитним договором (наявних та майбутніх), зокрема прав грошових вимог до боржника по сплаті сум боргу за кредитним договором, строк платежу за якими настав, а також прав грошових вимог, які виникнуть в майбутньому.

Згідно п.3.1, п.3.2 договору розмір (сума) фінансування, що підлягає сплаті фактором клієнту, встановлюється у реєстрі прав вимоги. Якщо іншого не передбачено сторонами в реєстрі прав вимоги, розмір (сума) фінансування встановлюється у відсотковому значенні від суми заборгованості по основному боргу (тіло кредиту), що є складовою частиною загального розміру (суми) прав вимог, що відступаються згідно реєстру прав вимоги. Якщо іншого не передбачено сторонами в реєстрі прав вимоги, фінансування сплачується фактором клієнту протягом 45 календарних днів з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до п. 4.1 договору, наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту укладення реєстру прав вимоги. Майбутнє право вимоги вважається переданим з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує.

Тобто сторони цього договору погодили відступлення не лише існуючих прав вимоги, але й тих прав, які виникнуть в майбутньому, що відповідає положенням статей 514 та 1078 ЦК України.

Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом. Крім того, статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним Договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Тобто договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Таким чином, за договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов`язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт - отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.

Предметом договору факторингу згідно ст. 1078 ЦК України може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Сторони цього договору підписали Реєстр прав вимоги від 26 серпня 2025 року, який містить інформацію щодо права вимоги за договором № 572307145 від 24 червня 2025 року на загальну суму 13262,88 грн, з яких: яких: 6300,00 грн - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту), 3496,62 грн - заборгованість по процентам, 378,00 грн - заборгованість по комісії, 3150,00 грн - неустойка.

Відповідно до акта звірки взаємних розрахунків станом на 31 грудня 2025 року зі сплати суми фінансування за реєстром прав вимоги від 26 серпня 2025 року за договором факторингу №МВ-ТП/50 від 26 серпня 2025 року, який підписаний представниками товариств та скріплений печатками ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», станом на 31 грудня 2025 року фактором здійснено повну оплату суми фінансування за відступлення (передачу) прав вимог за Реєстром прав вимоги від 26 серпня 2025 року за даним договором факторингу.

Отже, підписавши 26 серпня 2025 року Реєстр прав вимоги до договору факторингу №МВ-ТП/50 від 26 серпня 2025 року, первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» діяли у відповідності до приписів статті 1078 ЦК України та умов договору факторингу, який є дійсним, та ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором № 572307145 від 24 червня 2025 року.

ТОВ «Таліон плюс» після укладення договором факторингу №МВ-ТП/50 від 26 серпня 2025 року здійснило нарахування відсотків за користування кредитом в період часу з 26 серпня 2025 року по 19 січня 2026 року в сумі 12510,66 грн за базовою процентною ставкою, яка складає 0,98 % в день від суми залишку кредиту, що становить 61,74 грн в день на підставі п. 8.3 кредитного договору.

Згідно з розрахунком заборгованості, проведеним ТОВ «Таліон плюс», заборгованість за договором № 572307145 від 24 червня 2025 року становить 22338,66 грн, з яких: 6300,00 грн - тіло кредиту, 12510,66 грн - проценти, 378,00 грн - комісія, 3150,00 грн - неустойка.

27 лютого 2026 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №27/0226-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон плюс» зобов`язалося відступити ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», зазначені у відповідних реєстрах права вимоги, а ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» зобов`язалося їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон плюс» за плату на умовах, визначених цим договором. У випадку укладення сторонами більш ніж одного Реєстру прав вимоги, кожен наступний Реєстр прав вимоги є самостійним додатком та не змінює попередній. Право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними акта прийому-передачі реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному додатку.

Згідно з п. 1.3 право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

27 лютого 2026 року сторони договору факторингу підписали та скріпили печатками акт прийому-передачі реєстру прав вимоги № 2 від 27 лютого 2026 року за договором факторингу №27/0226-01 від 27 лютого 2026 року.

Згідно з витягом з реєстру прав вимоги № 2 від 27 лютого 2026 року заборгованість відповідача за кредитним договором № 572307145 від 24 червня 2025 року становить 22338,66 грн, з яких: 6300,00 грн - тіло кредиту, 12510,66 грн - проценти, 378,00 грн - комісія, 3150,00 грн - неустойка.

Договори факторингу є правомірним, тобто таким, що породжують, змінюють або припиняють цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Доказів про неправомірність цих договорів матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення боржника про заміну кредитора. Разом з тим, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Такого висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.

Отже до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право кредитора за вищевказаним кредитним договором, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.

Позивач, звертаючись до суду, вказує на неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 19188,66 грн, з яких: 6300,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 12510,66 грн заборгованість за нарахованими відсотками, 378,00 грн заборгованість по комісії.

Визначаючись щодо стягнення вказаної суми заборгованості суд враховує, що продукт "СМАРТ" або SMART кредитний продукт кредитодавця, який передбачає надання кредиту, у вигляді кредитної лінії, з умовами про сплату нарахованих процентів з певною періодичністю та з умовою про повернення кредиту в кінці погодженого строку (п. 1.1.33 кредитного договору).

Відповідно до п.9.1.1.2 договору, кредитодавець має право в односторонньому порядку вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом в разі виявлення недостовірної, неповної або помилкової інформації у заявці на отримання кредиту, та/або отримання негативної інформації про позичальника в Бюро кредитних історій, та/або в разі дострокового припинення надання кредитодавцем фінансових послуг, та/або у разі дострокового розірвання договору в порядку передбаченому договором, та/або прострочення сплати нарахованих процентів позичальником; та/або виявлення факту ініціювання переказу отриманого цим договором кредиту на рахунки організаторів азартних ігор для участі в азартних іграх.

Згідно з п.9.1.1.7 договору, кредитодавець має право у разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом, частини кредиту або комісії за надання кредиту щонайменше на один місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення/розірвання договору.

Відповідно до п.9.1.1.12 договору кредитодавець має право направляти інформаційні повідомлення щодо виконання цього договору (в тому числі й під час взаємодії при врегулюванні простроченої заборгованості) позичальнику в електронному вигляді через особистий кабінет та/або на електронну пошту та/або у вигляді смс-повідомлення на номер телефону, вказаний у заявці та/або в месенджері.

Надаючи оцінку доводам позивача в частині нарахування заборгованості за комісією за надання кредиту, суд дійшов висновку про відсутність підстав для такого стягнення з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням наведеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11 і частини п`ятої статті 12 Закону.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 194/1387/19, провадження № 61-7416св20.

Нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання якого недійсного не потрібне рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемний правочин не породжує цивільних прав та обов`язків. Позовна вимога про визнання нікчемності такого правочину не є належним способом захисту права чи інтересу. У разі наявності спору щодо наслідків недійсного правочину суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині рішення застосовує норми матеріального права для підтвердження або спростування нікчемності правочину. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі № 359/12165/14-ц.

Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що зміст правочину це сукупність умов, викладених у ньому. Зміст правочину має відповідати вимогам приватно-правових норм, які встановлюють імперативні правила, і не суперечити вимогам цивільного законодавства чи інших нормативно-правових актів. Такі висновки Верховний Суд виклав у постанові від 18 травня 2022 року у справі № 613/1436/17.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, ґрунтуючись на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» є фінансовою установою та має ліцензію на діяльність фінансової компанії з правом надання послуги надання коштів та банківських металів у кредит.

Суд звертає увагу, що в кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх послуг, пов`язаних з наданням чи обслуговуванням кредиту, які надаються відповідачу, та за які фінансова установа встановила комісію.

Також суду не надано доказів щодо наявності, переліку таких послуг та їх погодження зі споживачем під час укладення кредитного договору.

Відповідно, положення кредитного договору про обов`язок позичальника сплатити комісію за надання кредиту є нікчемними згідно з частинами першою та другою статті 11 та частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 зроблено наступні висновки: якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатися з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною або окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги і заперечення й вирішити спір по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі №524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою дискримінаційними та суперечать моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року у справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року у справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року у справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Крім того, у п.п. 31.29 та 32.8 Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 496/3134/19 від 13 липня 2022 року зазначено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11 та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Враховуючи те, що позичальнику встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, Велика Палата дійшла висновку, що положення пунктів кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

При цьому, з аналізу змісту зазначеного пункту договору вбачається, що сплату відповідної комісії кредитодавець покладає на позичальника, попри те, що дії, за які вона справляється, вчиняються на користь фінансової установи.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачу було встановлено плату за послуги, які за законом повинні надаватися безоплатно, суд дійшов висновку, що положення кредитного договору, укладеного між сторонами, про обов`язок позичальника сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 378,00 грн є нікчемними.

Висновки суду про відсутність підстав для стягнення комісії за надання кредиту узгоджуються з правовими висновками, викладеними в постанові Сумського апеляційного суду від 28 травня 2026 року в справі № 577/615/26 (провадження № 22-ц/816/2070/26) та постанові Харківського апеляційного суду від 11 червня 2026 року в справі № 612/264/25 (провадження № 22-ц/818/399/26).

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №572307145 від 24 червня 2026 року в розмірі 18810,66, з яких: 6300,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 12510,66 грн - заборгованість за нарахованими відсотками.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позову, суд здійснює перерозподіл судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень Глави 8 ЦПК України.

Так положеннями ч. 1, п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4).

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката, суд виходить з наступного.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що дана цивільна справа не є справою значної складності, з урахуванням клопотання представника відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 7000,00 грн. є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв`язку з чим наявні підстави для застосування положень ч. 5 ст.137 ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн.

Крім того, при подачі позовної заяви до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Таким чином, враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог (98,03%), на користь позивача підлягає стягненню з відповідача в рахунок відшкодування судових витрат 5550,85 грн ((3000 грн (витрати на правничу допомогу) + 2662,40 грн(судовий збір) х 98,03%)

Крім того, виходячи з критеріїв реальності та розумності, а також враховуючи складність справи, обсяг виконаних представником відповідача робіт, суд дійшов висновку про неспівмірність заявленого до стягнення розміру судових витрат на правничу допомогу у сумі 6500,00 грн, який є завищеним, у зв`язку з чим наявні підстави для застосування положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн.

Таким чином, враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог (98,03%), а отже, відмови в задоволенні позовних вимог на 1,97% (100% - 98,03%) на користь відповідача підлягає стягненню з позивача в рахунок відшкодування судових витрат 59,10 грн (3000,00 грн (витрати на правничу допомогу) х 1,97%).

Суд проводить взаємозалік судових витрат, у результаті якого з відповідача підлягає стягненню на користь позивача в рахунок відшкодування судових витрат 5491,75 грн (5550,85 грн - 59,10 грн).

На підставі викладеного, ст. ст. 207, 517, 526, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 282 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», представник позивача Кукса Карина Олександрівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 572307145 від 24 червня 2026 року в розмірі 18810,66 грн(вісімнадцять тисяч вісімсот десять гривень 66 копійок).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судові витрати в розмірі 5491,75 грн (п`ять тисяч чотириста дев`яносто одна гривня 75 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ: 43541163, адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя А.І.Савєльєва