Рішення № 139501217, 03.09.2026, Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 682/1374/26

Провадження № 2/682/1227/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року

Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Маршал І.М.,

секретаря судових засідань Захарчук С.П.

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в місті Славута цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Тайгер-Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

ТОВ "ФК "Тайгер-Фінанс" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову позивач вказував, що 23.11.2024 між ТОВ "ФК "Тайгер-Фінанс" та відповідачем було укладено кредитний договір № 70306619 у формі електронного документа з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором. Договір було укладено на умовах пластності строковості та повернення строком на 360 днів з денною процентною ставкою 0,99%, пільговою процентною ставкою 0,8 % в день, стандартною процентною ставкою за користування кредитом у розмірі 350,4% річних, комісією за надання кредиту у розмірі 15% від суми кредиту, що складає 825 грн.

Після вчинених дій щодо укладення договору відповідачу було здійснено переказ коштів в сумі 5 500,00 грн.

Відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував в результаті чого у нього виникла кредитна заборгованість, яка станом на день подання позову становить у розмірі 27 766,12 грн., яка складається з:

- 5500,00 грн. заборгованість по тілу кредиту;

- 18 691,12 грн. заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом;

- 825,00 грн. комісії;

- 2 750,00 грн. неустойка (траф).

Позивач просить суд стягнути з відповідача вказану кредитну заборгованість та судові витрати по сплаті судового збору та на правничу допомогу.

Сторона позивача в позові до суду клопотала про розгляд справи за їх відсутності. Позов підтримують в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином, відзиву на позов не подавав.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 23.11.2024 між ТОВ "ФК "Тайгер-Фінанс" та відповідачем було укладено кредитний договір № 70306619 у формі електронного документа з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором. Договір було укладено на умовах пластності строковості та повернення строком на 360 днів з денною процентною ставкою 0,99%, пільговою процентною ставкою 0,8 % в день, стандартною процентною ставкою за користування кредитом у розмірі 350,4% річних, комісією за надання кредиту у розмірі 15% від суми кредиту, що складає 825 грн.

Після вчинених дій щодо укладення договору відповідачу було здійснено переказ коштів в сумі 5 500,00 грн.

Відповідач взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту та сплаті відсотків не виконав у строки, передбачені графіком погашення кредиту порушивши вимоги кредитного договору та вимоги ст. ст. 525, 526, 530, 1054 ЦК України.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором, який не було спростовано відповідачем, заборгованість перед позивачем становить 24 191,12 грн., яка складається з:

- 5500,00 грн. заборгованість по тілу кредиту;

- 18 691,12 грн. заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти.

Зі ст. 1050 ЦК України вбачається, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то, в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно зі ст.610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 527ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України суд знаходить обгрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача кредитної заборгованості за основним боргом (тілом кредиту), заборгованості по процентах за користування кредитом.

Що ж стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки (штрафу) у розмірі 2750,00 грн., то суд знаходить вказану вимогу необгрунтованою, оскільки така суперечить приписам п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України відповідно до якого у період дії в Україні воєнного стану (введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX) та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення 825 грн. комісії, суд враховує, що Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження №14-44цс21).

Вирішуючи питання обґрунтованості щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 8 000 грн., суд приймає до уваги викладене нижче.

На підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу позивачем долучено до матеріалів позовної заяви копію договору про надання правничої допомоги з додатками до нього, що засвідчуть вказаний розмір витрат.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Стороною відповідача вказаний розмір судових витрат не заперечувався, а також не спростовувався.

Тому суд, враховуючи пропорційність задоволених вимог до ціни позову, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на правничу допомогу в розмірі 6969,96 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача стягненню підлягають судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2319,60 грн.

На підставі викладеного, ст.ст. 525, 526, 530, 536, 549- 552, 611, 612, 624, 625, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 137, 141, 259, 263-265, 274, 277 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Тайгер-Фінанс" (ЄДРПОУ 43561909), адреса місця знаходження: 79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, МФО 300335, НОМЕР_2 , заборгованість за кредитним договором в розмірі 24 191,12 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2319,60 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 6969,96 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складання судового рішення до Хмельницького апеляційного суду.

Суддя Маршал І. М.