Рішення № 139500743, 31.08.2026, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/1993/26

Провадження № 2/309/1070/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого - судді Довжанин М. М.

за участю секретаря судового засідання Драб Н. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хуст в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором у розмірі 81239,14 гривень та судові витрати у розмірі 2662,40 грн. судового збору.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 26.05.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №530028-КС-004, згідно з умовами якого ОСОБА_1 отримав в кредит в розмірі 19000 грн. шляхом переказу на його банківську картку. Сторонами визначено відсоткову ставку за користування кредитом, суми, які підлягають сплаті та графік погашення сум за кредитом.

Також, між сторонами 15.08.2025 року укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, згідно якої позивач надав відповідачу додатково в кредит грошову суму в розмірі 17000 грн.

Кредитодавець ТОВ «Бізнес Позика» умови кредитного договору виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит в сумі, визначеній кредитним договором.

Однак, відповідач ОСОБА_1 зобов`язання згідно умов договору належним чином не виконав, лише частково сплатив заборгованість за кредитним договором на загальну суму 25139,23 грн., а тому станом на 05.05.2026 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 81239,14 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 28145,62 грн.; заборгованість за відсотками 31693,52 грн.; заборгованість за комісією 3400 грн.; заборгованість за відсотками відповідно до ст.625 ЦК України 18000 грн., яку позивач просить стягнути на його користь з ОСОБА_1 .

В судове засідання представник позивача не з`явився, надавши суду клопотання про розгляд справи у його відсутності. Позов підтримав та не заперечив проти розгляду справи за відсутності відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Про час і місце розгляду справи належним чином повідомлений. Причини неявки відповідача суду невідомі. Відзив чи заперечення проти позову від нього не надходили.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд вважає, що справу можливо вирішити у відсутності сторін без фіксування судового процесу, на підставі наявних у ній даних та доказів.

Суд, дослідивши письмові докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 26.05.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №530028-КС-004, згідно з умовами якого ОСОБА_1 отримав в кредит в розмірі 19000 грн. шляхом переказу на його банківську картку.

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, інших сум, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на умовах договору.

Також між сторонами 15.08.2025 року укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, згідно якого позивач надав відповідачу додатково в кредит грошову суму в розмірі 17000 грн.

Кредитодавець ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за кредитним договором виконав, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, відповідно до умов договору, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно даного договору відповідач зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, проценти за користування кредитом на умовах, передбачених цим договором, інші суми, визначені кредитним договором, однак відповідач всупереч умовам кредитного договору не повернув кредит кредитодавцю, а також не виконав у повному обсязі всі інші грошові зобов`язання перед кредитодавцем, навіть після спливу строку кредитування встановленого умовами кредитного договору.

Відповідач лише частково сплатив заборгованість за кредитним договором на загальну суму 25139,23 грн.

Станом на 05.05.2026 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 81239,14 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 28145,62 грн.; заборгованість за відсотками 31693,52 грн.; заборгованість за комісією 3400 грн.; заборгованість за відсотками відповідно до ст.625 ЦК України 18000 грн., яку позивач просить стягнути на його користь з ОСОБА_1 .

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позиція суддів Верховного Суду з питання «письмової форми» одностайна. Наприклад, у справі №561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) Абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 р. у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі №404/502/18, від 7 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.

Також, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

За змістом ст. ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Суд вважає, що у даному випадку договір про надання фінансового кредиту підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами 26.05.2025 року правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем не був би укладений.

Отже, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20); від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20 (провадження № 61-154св21); від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20 (провадження № 61-6379св21). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Судом враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 лютого 2023 року у справі № 910/23042/16, згідно із якими проценти за користування кредитом є зобов`язанням за кредитним договором та є складовим елементом плати за наданий кредит, що разом із тілом кредиту становлять загальну суму боргу і охоплюються поняттям «основна сума заборгованості із зобов`язань за кредитом».

Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» необхідно стягнути заборгованість за договором про надання кредиту від 26.05.2025 року №530028-КС-004, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та відповідачем ОСОБА_1 , в розмірі 81239,14 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 28145,62 грн.; заборгованість за відсотками 31693,52 грн.; заборгованість за комісією 3400 грн.; заборгованість за відсотками відповідно до ст.625 ЦК України 18000 грн., станом на 05.05.2026 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягнення судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 207, 526, 527, 530, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст.12, 13, 19, 76, 81, 141, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 274 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ: 41084239, Місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) заборгованість за договором № 530028-КС-004 про надання кредиту від 26.05.2025 року в розмірі 81 239,14 грн., що складається з: - суми прострочених платежів за тілом кредиту 28 145,62 грн.; - суми прострочених платежів за процентами 31 693,52 грн.; - суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн.; - суми заборгованості за відсотками відповідно до ст. 625 ЦКУ - 18 000,00 грн.; - суми прострочених платежів за комісією 3 400,00 грн., станом на 05.05.2026 року.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ: 41084239, Місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) судові витрати у розмірі 2662,40 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення складено 7 вересня 2026 року.

Суддя Хустського

районного суду: Довжанин М. М.