Рішення № 139500724, 04.09.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1168/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Шумило Н.Б.

за участю секретаря судового засідання - Дуб В.І.

представника позивача - Дорош І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад обставин справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором № 2030334795798 від 29.10.2020 у розмірі 39599.07 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29.10.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір № 2030334795798, за умовами якого товариство зобов`язалося надати відповідачу у кредит грошові кошти в сумі 4900 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил.

На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позивальника в розмірі 4900,00 грн., дане підтверджується листом від платіжної організації, якою було здійснено переказу грошових коштів на карту позичальника.

Позикодавець належним виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору. Строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

01.12.2021 було укладено договір № 1-12 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2030334795798.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2030334795798.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 2030334795798.

Вказано, що Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №2030334795798 від 29.10.2020 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 39599,07 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 4900.00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 34699.07 грн.

Процесуальні дії по справі, заяви сторін

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.02.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті, про що повідомлено сторін.

24.02.2026 року представник відповідача - адвокат Підодвірний Тарас Іванович подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Зазначає, що згідно позовної заяви та копії поданого позивачем договору №2030334795798 від 29.10.2020 року, такий укладено в режимі онлайн шляхом заповнення відповідачем в електронній формі анкети-згоди клієнта на сайті позивача. Однак разом із позовом позивачем не надано жодного доказу, що «Відповідач здійснив дії…», а саме: 1) зареєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця; 2) створив в такій системі особистий кабінет; 3) отримав Пропозицію (оферту) та ознайомився із нею; 4) отримав електронне повідомлення від Кредитодавця із одноразовим ідентифікатором; 5) ввів цей одноразовий ідентифікатор в інформаційно-телекомунікаційній системі (сайті) Кредитодавця; 6) використав одноразовий ідентифікатор для підписання (укладення) Кредитного договору №2030334795798 від 29.10.2020 року. Зокрема у позові позивач не вказує, яким чином був надісланий та отриманий відповідачем такий ідентифікатор: СМС-повідомлення, певний месенджер тощо.

Також представник вважає, що позивачем не додано до позовної заяви жодного доказу, який би свідчив про отримання відповідачем коштів. Позивачем до позовної заяви долучено лист від платіжної системи, проте у такому відсутня будь-яка інформація щодо особи отримувача коштів, як то ПІБ такої особи, так і її ІПН. Із такої роздруківки не можливо достовірно встановити особу, якій, нібито, було перераховано кредитні кошти. Окрім того, матеріали судової справи не містять належних та допустимих доказів, що відповідач використовує картковий номер, який неповно зазначений у наведених вище листах. Розрахунок же заборгованості є відображенням міркувань позивача, відповідачем не визнається в повному обсязі, та не відповідає вимогам до первинних облікових бухгалтерських документів, а тому не може бути належним та допустимим доказом отримання відповідачем коштів та наявності будь якої заборгованості, взагалі.

Щодо відступлення права вимоги, зазначає, що подані позивачем копії договорів факторингу не містять будь якої інформації, що могла б свідчити про відступлення права вимоги саме до відповідача, як то ПІБ, номер кредитного договору та інші данні. Як «доказ» такого відступлення, позивачем було направлено до суду витяги з реєстру боржників. надані позивачем витяги виготовлено позивачем самостійно як зацікавленою особою, та позивач може зазначити у вказаному витязі будь яку інформацію, на власний розсуд.

Також представник вказує, що позивачем не доведено належними доказами, що витрати на правову допомогу, які останній просить стягнути з відповідача понесені саме під час підготовки позовної заяви до відповідача.

02.03.2026 року представник позивача подала відповідь на відзив, згідно якого зазначає, що 29.10.2020 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено Договір № 2030334795798, який підписано позичальником електронним цифровим підписом (одноразовий ідентифікатор в якості особистого підпису), який було надіслано за допомогою СМС-повідомлення на телефонний номер, зазначений позичальником в особистому кабінеті на сайті Кредитодавця. Відповідними ідентифікаторами було підписано Договір, додатки до договору, паспорт споживчого кредиту. Вищезазначене підтверджується наданими до матеріалів справи доказами. Детально всі дії відображені в довідці, а саме інформація щодо порядку (процедури), хронологія дій щодо укладання електронного договору, яка надана також до матеріалів справи. Таким чином, відповідач здійснив усі дії, спрямовані на укладання договору про надання фінансових послуг шляхом підписання договору про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та із зазначенням поміж іншого інформації щодо реквізитів банківської картки на рахунок якої, в подальшому, були перераховані грошові кошти в визначених договорах сумах ( що підтверджується довідкою, наданою до матеріалів справи)

Щодо перерахування коштів, зазначає, що на виконання умов договору про надання фінансових послуг № 2030334795798 від 29.10.2020 року позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 4900,00 грн. Дана обставина підтверджується листом ТОВ ФК «Вей фор пей», згідно якого 29.10.2020 року здійснено успішний переказ грошових коштів на карту, яка зазначена позичальником в договорі, у сумі 4900,00 грн. Враховуючи, що ТОВ «Служба миттєвого кредитування» не є банком або відповідною фінансовою установою, яка має право здійснювати грошові перекази, відповідна операція була здійснена ТОВ ФК «Вей фор пей» на підставі укладеного між сторонами договору. Твердження відповідача про те, що він не отримував кредитних коштів, тощо не заслуговують на увагу. Вбачається, що відповідач, отримавши кредитні кошти та уклавши кредитний договір в електронній формі, намагається уникнути обов`язку з повернення грошових коштів, отриманих у кредит.

Також вказує, що відповідачем не надано жодного доказу того, що ним оспорювався зазначений вище кредитний договір раніше. Крім того, отримавши позовну заяву відповідач зустрічного позову щодо оспорення зазначеного кредитного договору щодо його не укладення, не подав. Таким чином вбачається, що укладений між сторонами кредитний договір не оспорювався та не визнавався судом недійсним тому є чинним оскільки відповідає формі.

На підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт, а також їх вартості їх вартості, до позовної заяви було надано достатні, належні та достовірні докази для підтвердження витрат на правову допомогу

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.03.2026 року витребувано від Акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» (Код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д): ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки НОМЕР_1 , в тому числі, але не виключно прізвище, ім`я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки; докази зарахування на картку № НОМЕР_1 кредитних коштів у сумі 4900,00 грн., які 29.10.2020 року були на неї перераховані, а саме витребувати виписки за номером картки № НОМЕР_1 за період із 29.10.2020 по 05.11.2020 р.; інформацію, чи відкривалась ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) банківська картка № НОМЕР_1 (віртуальна чи фізична картка) та надати повний номер банківської картки № НОМЕР_1 ; інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_1 за період з 29.10.2020 по 05.11.2020 р.; інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

01.04.2026 року на адресу суду найшла відповідь Акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали про витребування та повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 в Банку не емітовано карту НОМЕР_4 . У зв`язку з чим відсутня можливість надати запитувану інформацію, оскільки зазначена картка в банку не обслуговується за клієнтом ОСОБА_1 . Також повідомлено, що надати відомості щодо особи, на ім`я якої було емітовано платіжну картку N? НОМЕР_1 не вбачається можливим, оскільки недостатньо інформації для пошуку. Просять надати повний номер рахунку.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.04.2026 року витребувано від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» (ЄДРПОУ 39626179, місцезнаходження: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Поезії, буд. 2, офіс.10) повний номер банківської картки № НОМЕР_1 на яку було зараховано: платіж у 4900 грн. 29.10.2020 року, номер картки № НОМЕР_1 , категорія картки Visa, номер договору згідно інформації від кредитора - 2030334795798 та інші відомості такого платежу.

19.05.2026 року на адресу суду найшла відповідь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» на виконання ухвали про витребування та повідомлено, що грошові кошти за вказаною платіжною операцією були перераховані на банківську картку № НОМЕР_5 .

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.06.2026 року витребувано від Акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д): ідентифікаційні дані власника картки № НОМЕР_5 , в тому числі, але не виключно: прізвище, ім`я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти тощо), та інші відомості про власника вказаної картки; докази зарахування на картку № НОМЕР_5 кредитних коштів у сумі 4 900,00 грн., які 29.10.2020 року були на неї перераховані, а саме витребувати виписку за номером картки № НОМЕР_5 за період з 29.10.2020 по 04.11.2020 рік.; інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_5 за період з 29.10.2020 по 04.11.2020 рік.

01.04.2026 року на адресу суду найшла відповідь Акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали про витребування та повідомлено, що на ім`я ОСОБА_2 в банку емітовано карту № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ). Ідентифікаційні дані власника картки: прізвище, м?я, по батькові ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , серія та номер паспорта НОМЕР_8 , адреса місця проживання Адр. факт.: АДРЕСА_1 , контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти тощо) НОМЕР_9 . Номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій станом на 23-06-2026 р.: фінансовий номер телефону НОМЕР_9 . Повідомлено, що по рахунку(ах) НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ) було зарахування коштів на суму 4900 грн. за період 29.10.2020-04.11.2020 р.: від 29.10.2020 р. Також до відповіді долучено виписку у рахунку(ax) НОМЕР_10 ) за період з 29-10-2020 - 04-11-2020 р.

04.08.2026 року представник позивача подала клопотання про витребування доказів.

19.08.2026 року представник позивача подала письмові пояснення у справі та просить залишити без розгляду клопотання позивача про витребування доказів, подане до суду 03.08.2026 року.

У судовому засіданні 02.09.2026 року представник позивача Дорош І.І., яка діє на підставі довіреності № 19 від 07.01.2026, підтримала позовні вимоги в повному обсязі, пояснення та обгрунтування навела аналогічні викладеним у позові, відповіді на відзив та письмових поясненнях, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 02.09.2026 повторно не з`явилася, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, шляхом направлення судової повістки в зареєстрований кабінет в системі «Електронний суд», про причини неявки суд не повідомила, заяв про відкладення не подавала, при цьому стороною відповідача подано відзив на позов.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що 29.10.2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» (Позикодавець) та ОСОБА_1 . (Позичальник), було укладено договір про надання фінансових послуг №2030334795798 «Стандартний+», згідно з яким Позикодавець надав відповідачу кредит в розмірі 4900,00 грн., з орієнтовним строком повернення кредиту - 16 днів, граничним строком кредитування - 1 рік (п.1.9 Договору).

Відповідно до п. 1.4 Договору сторони погодили, що Проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі -«процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі:

а) 2 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту;

б) 3,64 % за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту;

в) 5,02 % за кожен день користування кредитом починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту,

г) 7,67 % за кожен день користування кредитом починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту;

д) тип процентної ставки - фіксована.

Договір, додаток №1 заява-анкета (для отримання кредиту), додаток №2 графік платежів, додаток №3 паспорт споживчого кредиту, були підписані сторонами за допомогою електронного підпису вчиненого одноразовим ідентифікатором W1.

Відповідно до листа ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 08.12.2025 року щодо підтвердження переказу грошових, підтверджує, що на підставі укладеного між товариствами договору про організацію переказів грошових коштів ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» було здійснено наступний переказ грошових коштів: Деталі транзакції: Номер карти НОМЕР_1 Власник карти (емітент) банк COMMERCIAL BANK PRIVATBANK Категорія карти Visa Час запиту 29.10.2020 11:43:39 Номер договору згідно інформації від кредитора 2030334795798 Сума 4 900 Валюта UAH.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №2030334795798 від 29.10.2020 року заборгованість ОСОБА_1 становить 39 599,07 грн., з яких: тіло 4 900,00 грн., відсотки 34699,07 грн.

01.12.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу №1-12, відповідно до якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права грошової вимоги до боржників за договорами про надання фінансових послуг, у тому числі, за договором №2030334795798 від 29.10.2020 року, укладеним між Позикодавцем та Позичальником.

В подальшому, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило право вимоги до відповідача за Договором ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», що підтверджується наявним у матеріалах справи договором №10-03/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023, додатковою угодою №6 від 19.11.2024 до договору №10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023, реєстром боржників.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №219844324512, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Капітал», станом на 10.03.2023 становить 39 599,07 грн., з яких: тіло 4 900,00 грн., відсотки 34699,07 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №219844324512 від 08.04.2021, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», заявлена до стягнення за договором на 08.01.2026 складає 39 599,07 грн., з яких: тіло 4 900,00 грн., відсотки 34699,07 грн.

Суд, заслухавши вступне слово та пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.

Позиція суду та оцінка доводів

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

В свою чергу, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст.205,207 Цивільного кодексу України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині першій статті 509 Цивільного кодексу України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

У відповідності з ст.ст. 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною другою ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Таким чином, між сторонами було укладено Договір дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора.

Відповідно до листа ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 08.12.2025 року щодо підтвердження переказу грошових, підтверджує, що на підставі укладеного між товариствами договору про організацію переказів грошових коштів ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» було здійснено наступний переказ грошових коштів: Деталі транзакції: Номер карти НОМЕР_1 Власник карти (емітент) банк COMMERCIAL BANK PRIVATBANK Категорія карти Visa Час запиту 29.10.2020 11:43:39 Номер договору згідно інформації від кредитора 2030334795798 Сума 4 900 Валюта UAH.

Згідно відповіді Акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали про витребування та повідомлено, що на ім`я ОСОБА_2 в банку емітовано карту № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ) та на рахунок НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ) було зарахування кошти на суму 4900 грн. 29.10.2020 р., що підтверджується випискою порахунку НОМЕР_5 НОМЕР_6) за період з 29-10-2020 - 04-11-2020 р.

Крім того, судом встановлено, що 01.12.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу №1-12, відповідно до якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права грошової вимоги до боржників за договорами про надання фінансових послуг, у тому числі, за договором №2030334795798 від 29.10.2020 року, укладеним між Позикодавцем та Позичальником.

В подальшому, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило право вимоги до відповідача за Договором ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», що підтверджується наявним у матеріалах справи договором №10-03/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023, додатковою угодою №6 від 19.11.2024 до договору №10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023, реєстром боржників.

Так, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК та ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги та до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до ст. ст. 1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «... боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки Первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Суд погоджується із викладеними у письмових поясненнях представника позивача про те, що позикодавець перераховує кошти на номер платіжного засобу, який самостійно вказано позичальником у заявці на укладення кредитного договору та в самому кредитному договорі без перевірки особи-емітента такого рахунку, однак це не звільняє його, як позивача, в рамках цивільної справи про стягнення кредитної заборгованості довести обов`язок саме відповідача, як особи, яка отримала кредитні кошти, відповідати за кредитними зобов`язаннями.

Суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, відповідно до якого, згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України, з урахуванням положень статей 526, 527, 530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц висловила висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, за своєю природою змагальність судочинства заснована на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства, суду та сторін (позивача та відповідача).

Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду.

Він нівелює можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 31.05.2022 у справі № 194/329/15-ц, загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, якими суд керувався при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Суд має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти».

Сам по собі наданий стороною позивача розрахунок заборгованості не підтверджує наявність у відповідача заборгованості саме в зазначеному розмірі.

Верховний Суд у постановах від 27.03.2020 у справі № 703/3063/18, від 14.07.2021 у справі № 641/2207/18 виснував, що наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу.

Суд вважає ці висновки Верховного Суду застосовними до спірних правовідносин.

Однак, в даній цивільній справі перерахунок кредитних коштів відбувся на рахунок, який належить іншій особі ОСОБА_2 , а не відповідачу ОСОБА_1 .

В даному контексті суд звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30.11.2022 року у справі №619/598/21, яким зазначено наступне: «ураховуючи, що грошові кошти за оспорюваним кредитним договором перераховані на банківську картку, яка позивачу не належить, рахунки, відкриті на ім`я ОСОБА_3 в АТ «Ощадбанк» відсутні, з метою захисту своїх інтересів позивач звернувся до правоохоронних органів, колегія суддів дійшла висновку, що оспорений договір не відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію»».

Подібний за змістом висновок міститься і у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 757/40209/20 (провадження № 61-10924св21), згідно якої встановивши, що грошові кошти перераховані на банківську картку, яка позивачу не належить, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорений договір не відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», та зазначені у ньому умови порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».

З огляду на це суд приходить до висновку, що додані позивачем до позовної заяви документи щодо видачі кредитних коштів не є належними та достатніми доказами обставин, які становлять предмет доказування у цій справі.

Отже, позивач у розумінні приписів ст. 12, 77-81 ЦПК України не довів надання відповідачу кредитних коштів, розмір та наявність заборгованості відповідача та як наслідок позивач не довів обґрунтованість позовних вимог.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення цього позову.

Відповідно до ч.1. ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 3-5, 8-10, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 141, 223, 263-265, 280-284 ЦПК України, ст.ст. 526, 610, 611, 612, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечникова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Повне рішення суду складено - 04.09.2026 року.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області Н.Б. Шумило