Рішення № 139499729, 04.09.2026, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

04 вересня 2026 року Єдиний унікальний № 501/2570/26 Провадження № 2-о/501/118/26

РІШЕННЯ

Іменем України

04 вересня 2026 року м. Чорноморську

Чорноморський міський суд Одеської області

в складі: головуючого Тордія Е.Н. секретаря судового засідання Дунаєвої Т.В.

номер справи № 501/2570/26 провадження № 2/501/118/26

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Чорноморського міського суду Одеської області в окремому провадженні заяву: заявника : ОСОБА_1

заінтересовані особи : Чорноморська міська рада Одеської області

приватний нотаріус Одеського районного нотаріального округу Одеської області Слаєва Раїса Каримівна предмет та підстави заяви про встановлення факту що має юридичне значення -

участь у справі приймали: заявник ОСОБА_1

представник заявника адвокат- Чугунов В.В.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

Стислий виклад обставин правовідносин. Позиція учасників судового процесу.

04 червня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Чорноморського міського суду Одеської області з позовною заявою про встановлення факту що має юридичне значення.

В обґрунтування позовної заяви зазначає , що вона та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 22 липня 1989 року перебували в зареєстрованому шлюбі. 22 вересня 1989 року з її згоди як члена родина останнього зареєстрували за адресою : АДРЕСА_1 де зареєстрована заявник. 22 січня 2002 року шлюб між подружжям було розірвано, проте у вересні 2004 року вона та колишній чоловік примирились та з того часу продовжили фактичні шлюбні стосунки. Стали вести спільне господарство, та мати спільний бюджет ,забезпечували один одного всім необхідним для життя турбувались один за одного, тобто мали взаємні права та обов`язки притаманні подружжю. Останні роки ЯҐ, починаючи з 2022 року ОСОБА_2 тяжко хворів та заявник здійснювала за ним догляд , як за своїм чоловіком. Дітей ані заявник ані ОСОБА_2 не мають, в інших зареєстрованих шлюбних відносинах не перебували. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, заявник провела його поховання. Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на 13/25 частки в квартирі де вони мешкали разом. Звернувшись до нотаріуса для отримання спадщини заявник отримала відмову. На підставі викладеного просить суд встановити факт проживання з вересня 23004 року по 18 березня 2026 року її з ОСОБА_2 як подружжя без реєстрації шлюбу.

Заявник та її представник адвокат Чугунов В.В. , який діє на підстави ордеру №11716391 виданого 26 травня 2026 року заявлені вимоги підтримали та прохали їх задовольнити.

Заінтересовані особи : представник Чорноморська міська рада Одеської області

приватний нотаріус Одеського районного нотаріального округу Одеської області Слаєва Р.К. в судове засідання не з`явились про розгляд справи повідомлені належним чином, надали заяви про розгляд справи за своєї відсутністю.

Процесуальні дії у справі

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 05 червня 2026 року, провадження у вищевказаної справі відкрито, призначено судове засідання за правилами окремого провадження.

Заінтересованим особам запропоновано в строк до 30 червня 2026 року подати відзив (заперечення). Відзиву ( заперечень) суду не надіслано.

30 червня 2026 року за клопотанням заявника витребування інформація щодо перебування ОСОБА_2 у шлюбі після його розірвання з заявником.

Позиція суду.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу ( серія НОМЕР_1 виданого 22 січня 2002 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі ,після розірвання шлюбу остання змінила прізвище на дошлюбне ОСОБА_4 ( а.с.16).

Довідка про склад зареєстрованих осіб засвідчує ,що в квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а.с.18).

З свідоцтва про право власності на житло від 15 квітня 2004 року виданого Міською радою м. Ілльчівську вбачається ,що 13/25 квартири АДРЕСА_2 на праві приватної власності належать : ОСОБА_2 ( а.с.20).

Відповідно до свідоцтва ( серія НОМЕР_2 виданого Чорноморським ВДРАЦС в Одеському районі Одеської області міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.22).

З договору замовлення на організацію та проведення поховання ОСОБА_2 від 18 березня 2026 року , послуги сплачувала ОСОБА_1 ( а.с.27-28).

Відповіддю приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу від 15 травня 2026 року за №147/01-16 заявнику повідомлено про неможливість прийняття зави про прийняття спадщини та запропоновано звернутися у судовому порядку( а.с.9).

Допитані в судовому засіданні свідки сусіди за місцем проживання заявника : ОСОБА_5 , ОСОБА_6 засвідчили факт того ,що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 більше 20 років , подружжя мешкали однією родиною , вели спільне господарство, та мали спільний бюджет ,забезпечували один одного всім необхідним для життя турбувались один за одного, після смерті ОСОБА_2 у березні 2026 року заявник його поховала.

Мотивувальна частина та застосовані судом правові норми.

Згідно ст.4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому Цивільного процесуального кодексу України, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Кожна особа згідно ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожна особа має право на судовий захист.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь - який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства» № 4451/70).

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За приписами ч.2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають з осіб, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

За змістом частин 1,2, ст.21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до ч.1 ст. 36 Сімейного кодексу України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і тому подібне.

Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має встановити такі факти: спільне проживання однією сім`єю, спільний побут; взаємні права та обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року №554/8023/15-ц, провадження № 14-130цс19) статті 3, 74 Сімейного кодексу України.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню. Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 23 січня 2024 року по справі №523/14489/15 (провадження № 14-22цс20) зазначила, що вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу може бути вирішена в порядку окремого судового непозовного цивільного судочинства, що передбачено розділом IV Цивільного процесуального кодексу України, у випадку, якщо між сторонами не існує спору.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжя.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 369/16486/18. Постановою Верховного Суду від 12 грудня 2019 року по справі № 490/4949/17 (провадження № 61-46210св18) зазначено, що сам по собі факт перебування позивача з відповідачем у близьких стосунках, який не заперечував й сам відповідач, не може свідчити про те, що сторони проживали в зазначений період однією сім`єю, а придбане одним із них майно є спільною сумісною власністю, оскільки позивачу необхідно надати докази ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та витрат, придбання майна в інтересах сім`ї.

Згідно з абзацом 5 п. 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018, року у справі № 644/6274/16-ц).

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» суд визначив, що поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші сімейні de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом.

За положеннями ст.ст. 1216, 1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за законом або за заповітом.

Статтею 1258 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи про встановлення фактів що мають юридичне значення у тому числі проживання однією сім`є чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Враховуючи надані до суду докази, відповідно до вищевказаних документів, також на підставі пояснень заявника, свідків, Суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 проживала однією сім`єю із ОСОБА_2 , як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу з 2004 року по день смерті останнього.

Висновки суду.

Оцінивши надані до суду докази у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку Суд дійшов до висновку, що встановлення зазначеного факту, має для заявника юридичне значення. З таких обставин, з умов виваженості, розумності і справедливості, Суд вважає заявлені вимоги ОСОБА_1 доведеними та такою що підлягають задоволенню.

Судові витрати.

Судові витрати згідно з положеннями п. 9 ч.1 ст. 5 Закону України « Про судовий збір» враховуючи ,що заявниця є інвалідом ІІ групи , Суд залишає за рахунок держави .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 133, 258, 259, 268, 293, 315 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 55 Конституції України, п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3, 21, 36 Сімейного кодексу України , ст. 1216, 1217 Цивільного кодексу України , Суд, -

УХВАЛИВ :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи : Чорноморська міська рада Одеської області приватний нотаріус Одеського районного нотаріального округу Одеської області Слаєва Раїса Каримівна про встановлення факту що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період часу з 2004 року та по день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Повний текст рішення виготовлено 04 вересня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий