Ухвала суду № 139499331, 03.09.2026, Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 682/542/26

Провадження № 4-с/682/13/2026

У Х В А Л А

03 вересня 2026 року м.Славута

Славутський міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Матвєєвої Н.В.

секретаря судового засідання Кисельової А.М.

скаржника ОСОБА_1

представника стягувача ТОВ "Факторинг Партнерс" - адвоката Васюти К.С.

представника заінтересованої особи - приватного виконавця Говірко Г.Й. - адвоката Рудницького Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Славута Хмельницької області скаргу ОСОБА_1 , стягувач: ТОВ "Факторинг Партнерс", заінтересована особа - приватний виконавець Говірко Ганна Йосипівна на дії приватного виконавця,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії приватного виконавця.

Скарга мотивована тим, що вона ОСОБА_1 є стороною виконавчого провадження №81350485 у межах якого приватним виконавцем Говірко Г.Й. було накладено арешт на її банківський рахунок НОМЕР_1 . Зазначений рахунок не є спеціальним соціальним рахунком, водночас на нього періодично надходять аліментні кошти на утримання дитини ОСОБА_2 . Вона зверталася до приватного виконавця - Говірко Г.Й. щодо можливості користуватися коштами з арештованого рахунку, їй було погоджено і визначено суму 17232 грн., якою вона могла користуватися. 27.07.2026 року на її рахунок надійшли грошові кошти у розмірі 72 233,33 грн, які є аліментними коштами. Зазначає, що аліменти на дитину її чоловіком фактично не сплачувалися протягом тривалого часу. У зв`язку з цим їх стягнення та перерахування відбуваються нерегулярно, окремими сумами у міру здійснення стягнення заборгованості. Надходження на її рахунок грошових коштів у сумі 72233,33 грн. не є її особистим доходом чи звичайним поточним надходженням, а є аліментами, які перераховуються для утримання неповнолітньої дитини. Частину цієї суми вона використала на необхідні потреби, а решта коштів залишилась на картковому рахунку. Їх аліментне походження підтверджується довідкою, виданою державним виконавцем, який здійснював стягнення та перерахування на її рахунок аліментів. До списання коштів вона повідомила приватного виконавця Говірко Г.Й. про те, що кошти, які надійшли на рахунок є аліментами, що видно зі скріну застосунку банку, де вказано призначення платежу, який було надіслано на електронну пошту приватного виконавця.

04.08.2026 року з її банківського рахунку було списано грошові кошти в сумі 44 754,47 грн. приватним виконавцем Говірко Г.Й., ця сума є залишком аліментів, інших надходжень на рахунку не було. Вважає, що дії приватного виконавця щодо звернення стягнення на кошти, які є аліментами, а також подальша її бездіяльність, є незаконними, порушують її права, а також інтереси дитини на утримання, якої призначені кошти, списані приватним виконавцем.

Просить суд поновити їй строк на подання скарги на дії приватного виконавця Говірко Г.Й., оскільки він пропущений з поважних причин. Визнати неправомірними дії приватного виконавця Говірко Ганни Йосипівни щодо списання 04.08.2026 року з банківського рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_1 коштів у сумі 44 754,47 грн. Зобов`язати приватного виконавця Говірко Г.Й. усунути порушення її прав та вжити передбачених законом заходів для повернення на банківський рахунок НОМЕР_1 ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 44754,47 грн, які є аліментами. Зобов`язати приватного виконавця Говірко Г.Й. надати до суду матеріали виконавчого провадження та документи на підставі яких 04.08.2026 року були стягнуті кошти, зняти арешт з грошових коштів у сумі 44 754,47 грн.

Ухвалою судді від 18.08.2026 скаргу призначено до судового розгляду.

21.08.2026 року до суду через систему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення від представника стягувача ТОВ «Факторинг Партнерс» у яких стягувач зазначив, що 25.06.2026 року приватним виконавцем Говірко Г.Й. відкрите виконавче провадження № 81350485 з виконання виконавчого листа у справі №682/542/26 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованості за кредитним договором. Постановою приватного виконавця Говірко Г.Й. 16.07.2026 року, у відповідності до заяви скаржника, визначено рахунок НОМЕР_1 , відкритий у АТ Універсал Банк, для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України" на 1 січня поточного календарного року. 04.08.2026 року ТОВ "Факторинг Партнерс" отримав грошові кошти в розмірі 40 186,16 грн. в межах стягнення заборгованості за кредитним договором у виконавчому провадженні № 81350485. Відомості про те, що були списані саме грошові кошти, які є аліментами, спростовуються наданими скаржницею доказами, випискою по рахунку, з якого вбачається, що за період з 05.02.2026 року по 05.08.2026 року скаржницею отримано понад 82 318 грн. надходжень від різних фізичних осіб. Скаржниця про наявність на її рахунках грошових коштів, які є аліментами, приватного виконавця не повідомила, тобто своєю бездіяльністю призвела до означених наслідків.

Просила суд у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Говірко Ганни Йосипівни у виконавчому провадженні № 81350485 відмовити у повному обсязі.

Скаржниця ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала вимоги скарги частково, окрім вимоги про зняття арешту з грошових коштів, оскільки 01.09.2026 року приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та знято арешт з усіх її рахунків та майна. Просила скаргу задовольнити.

Представник стягувача ТОВ «Факторинг Партнерс» у судовому засіданні у задоволенні скарги Войцеховської Д.Ю. просив відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Приватний виконавець Говірко Г.Й. в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Представник приватного виконавця Говірко Г.Й. - адвокат Рудницький Ю.І. скаргу не визнав, надав письмові заперечення, в яких зазначив, що 25.06.2026 року приватним виконавцем Говірко Г.Й. відкрите виконавче провадження № 81350485 з виконання виконавчого листа у справі №682/542/26 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованості за кредитним договором. Постановою приватного виконавця Говірко Г.Й. 16.07.2026 року, у відповідності до заяви скаржника, визначено рахунок НОМЕР_1 , відкритий у АТ Універсал Банк, для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати. На вказаний рахунок, який не є спеціальним рахунком, визначеним для надходження аліментів, надійшли грошові кошти в сумі 72 233,33 грн., природа цих коштів не була відома приватному виконавцю, 03.08.2026 року виконавцем виставлено платіжну інструкцію, 04.08.2026 року на депозитний рахунок приватного виконавця надійшло 44 754,47 грн, які того ж дня у порядку ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" перераховані стягувачу ТОВ "Факторинг Партнерс". На заяву боржника від 05.08.2026 року приватним виконавцем надано письмове пояснення. 01.09.2026 року приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 813504985 на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону у зв`язку із фактичним виконанням виконавчого документа та припинено чинність арешту майна (коштів) боржника та скасовано інші заходи примусового стягнення. Виокремити із загального залишку на рахунку кошти, які є аліментами та відмежувати їх від інших коштів боржника неможливо. Закон не покладає на приватного виконавця обов`язку перевіряти призначення кожного зарахування на поточний рахунок боржника перед виставленням платіжної інструкції. Довідка Ковельського ВДВС, на яку посилається скаржниця датована 06.08.2026 року, видана на її заяву від 05.08.2026 року після вчинення приватним виконавцем виконавчої дії. Тобто станом на час списання грошових коштів у приватного виконавця були відсутні офіційні документи щодо походження коштів. Вимога про повернення коштів на рахунок боржника є неефективним способом захисту, оскільки грошові кошти, які просить повернути боржник 04.08.2026 року перераховані ТОВ "Факторинг Партнерс", приватний виконавець не володіє вказаними коштами і немає правових підстав для їх витребування у стягувача, а вимога про зняття арешту втратила предмет, оскільки постановою приватного виконавця від 01.09.2026 року припинено всі заходи примусового виконання.

Просив у задоволенні скарги відмовити.

Заслухавши пояснення скаржниці, представника стягувача, представника приватного виконавця, дослідивши докази у справі в їх сукупності, а також матеріали виконавчого провадження, суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що пстановою від 25.06.2026 року приватним виконавцем виконавчого округу Хмельницької області Говірко Г.Й. відкрито виконавче провадження № 81350485 з примусового виконання виконавчого листа № 682/542/26, виданого 15 червня 2026 року Славутським міськрайонним судом Хмельницької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРГ» заборгованості у розмірі 38 916,89 грн, судового збору в сумі 2662,40 грн, витрат на правничу допомогу в сумі 6000 грн.

Цього ж дня приватним виконавцем у виконавчому провадженні № 81350485 накладено арешт на грошові кошти боржника, що знаходяться на рахунках в банках, в межах суми стягнення.

Постановою приватного виконавця Говірко Г.Й. від 16.07.2026 року, на підставі заяви боржника визначено рахунок НОМЕР_1 , відкритий у АТ Універсал Банк, для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України" на 1 січня поточного календарного року, яка становить 17 229,62 грн.

Згідно з платіжною інструкцією, приватним виконавцем Говірко Г.Й. 04.08.2026 року з рахунку ОСОБА_1 стягнуто 44754,47 грн, які перераховані на рахунок стягувача.

У зв`язку з повним фактичним виконанням рішення суду, 01 вересня 2026 року приватним виконавцем виконавчого округу Хмельницької області Говірко Г.Й. виконавче провадження № 81350485 закінчено, припинено чинність арешту майна (коштів), чого не заперечує скаржниця.

З наданої суду виписки про рух коштів по рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ Універсал Банк на ім`я ОСОБА_1 27.07.2026 року надійшли грошові кошти в сумі 72 233,33 грн., які 04.08.2026 року списані приватним виконавцем в межах виконавчого провадження № 81350485. Вказані грошові кошти відповідно до довідки Ковельського ВДВС у Ковельському районі Волинської області від 06.08.2026 року є аліментами, які стягуються з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на утримання доньки- ОСОБА_5 на підставі виконавчого листа № 159/4886/14-ц.

З переписки ОСОБА_1 із приватним виконавцем Говірко Г.Й. з 27.07.2026 року до 11.08.2026 року слідує, що боржник ОСОБА_1 повідомила приватного виконавця про надходження на її рахунок, який вона вказала виконавцю для здійснення стягнення, грошових коштів в сумі 72233,33 грн, які є аліментами, просила не списувати вказані кошти в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Крім того, боржниця надіслала на електронну адресу приватного виконавця Говірко Г.Й. скріншот з банківського рахунку, на якому зазначено призначення платежу - ВД№159/4886/14-ц, 19.11.2014; ОСОБА_3 кошти за ВД стягнуті на користь стягувача. В подальшому на підтвердження статусу грошових коштів (аліменти) надала довідку державного виконавця від 06.08.2026 року.

З акту, складеного Славутським міськрайонним судом Хмельницької області 17.08.2026 року слідує, що ОСОБА_1 звернулася до канцелярії суду зі скаргою 14.08.2026 року о 15.51 год, проте через технічні причини не було проведено реєстрацію вказаної скарги.

Відповідно до п. 9 ч.3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).

Згідно з ч.1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Cт. 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку (частина перша статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

На підставі статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до частини першої пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що в межах виконавчого провадження № 81350485 з карткового рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , у АТ Універсал Банк, для здійснення видаткових операцій, приватним виконавцем Говірко Г.Й. стягнуто 44754,47 грн, які є аліментами та надходять на вказаний рахунок скаржниці за іншим виконавчим листом.

З огляду на зазначене, судом враховується, що ст. 179 СК України визначено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

У частині першій статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 73 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення не може бути звернено на такі виплати: допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом.

Таким чином суд звертає увагу на те, що виплати, одержані на дітей, є її власністю, ці грошові кошти мають цільове призначення виключно в інтересах дітей, тому на них не може бути звернено стягнення.

Під цільовим призначенням при цьому потрібно розуміти витрати, спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей. При цьому СК України уточнює правовий режим аліментів, отриманих на неповнолітню дитину шляхом визнання за нею права брати участь у розпорядженні аліментами, які одержані для її утримання.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 березня 2018 року у справі 682/690/16-ц, провадження № 61-1469св17 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 березня 2020 року у справі №752/22214/16-ц, провадження №61-21694св19.

Отже, суд дійшов висновку, що аліменти на утримання дитини є іншою допомогою на дітей у контексті пункту 10 частини першої статті 73 Закону України «Про виконавче провадження».

Передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки відповідно до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною встановленою законом.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21).

ОСОБА_1 повідомила приватного виконавця про надходження на її банківський рахунок аліментів в розмірі 72 233, 33 грн. відразу після їх надходження 27.07.2026 року, приватний виконавець отримала вказане повідомлення від боржника і попросила надати виписку по рахунку за останні 6 місяців, проте не зважаючи на повідомлення боржника, 04.08.2026 року здійснила списання грошових коштів в сумі 44 754,47 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, не перевіривши правову природу цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, не впевнилася, що зазначені кошти не відносяться до грошових коштів, на які заборонено звертати стягнення.

Відповідно до ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, яка зареєстрована 17.08.2026 року, хоча із скарги слідує, що вона датована 14.08.2026 року, З акту, складеного Славутським міськрайонним судом Хмельницької області 17.08.2026 року слідує, що ОСОБА_1 звернулася до канцелярії суду зі скаргою 14.08.2026 року о 15.51 год, проте через технічні причини не було проведено реєстрацію вказаної скарги. Відтак суд вважає, що ОСОБА_1 пропустила строк для звернення до суду зі скаргою з поважних причин, тому він підлягає поновленню.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги ОСОБА_1 в частині визнання незаконними дій приватного виконавця щодо списання з її рахунку грошових коштів, які є аліментами, та не належать їй, а є власністю дитини, підлягають задоволенню.

Щодо зобов`язання повернути незаконно списані кошти суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Також положення цієї глави застосовуються до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18)).

Разом з цим, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України безпідставно набуті аліменти не підлягають поверненню, якщо їх виплачено добровільно, за відсутності рахункової помилки платника та недобросовісності набувача. При цьому обов`язок спростувати презумпцію добросовісності покладається на особу, яка ставить під сумнів відповідні дії (правочин).

Ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11(провадження № 14-31цс21) зазначено, що якщо ж спір підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства, і виконавець звернувся до суду цивільної юрисдикції (як у цій справі), то підстави для закриття провадження за пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК відсутні. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду про те, що поняття «спір про право», наявність якого є підставою для залишення заяви без розгляду, а не закриття провадження у справі, передбачено в окремому провадженні. Натомість розділ VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК не регулює дії суду у випадках, коли виконавець звертається до суду в порядку цього розділу за наявності матеріального спору, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження. Отже, у ЦПК наявна прогалина, яку належить заповнити шляхом застосування за аналогією закону частини шостої статті 294 ЦПК, відповідно до якої, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Тому якщо під час розгляду подання виконавця або скарги в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК суд дійде висновку про наявність спору про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає подання або скаргу без розгляду і роз`яснює заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах.

ОСОБА_1 , звертаючись до суду зі скаргою на дії приватного виконавця, зокрема просила зобов`язати повернути їй незаконно списані кошти, які є аліментами у сумі 44754,44 грн. З матеріалів виконавчого провадження слідує, що означені грошові кошти перерахувані ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором, та не перебувають у володінні приватного виконавця. Оскільки в межах розгляу цієї скарги виникли правовідносини щодо безпідставного отримання коштів приватним виконавцем та/або стягувачем, що фактично свідчить про існування спору про право, такий спір підлягає вирішенню в позовному провадженні, а не в межах розгляду скарги на дії приватного виконавця, тобто не в порядку, передбаченому розділом VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України.

З цих підстав, суд приходить до висновку, що скаргу в цій частині вимог слід залишити без розгляду. Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 05 березня 2025 року у справі № 1309/7139/12.

Суд розглядає скаргу в межах заявлених вимог, скаржниця не підтримала скаргу в частині зняття арешту з коштів в сумі 44 754,47 грн., оскільки на час розгляду скарги виконавче провадження закінчене та арешти з коштів та майна зняті приватним виконавцем, відтак суд в цій частині не наводить мотивів та не надає оцінку діям приватного виконавця.

З цих підстав скаргу слід задовольнити частково.

Керуючись ст.1,18,59,73 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 260, 353, 354, 447-451 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , стягувач: ТОВ "Факторинг Партнерс", заінтересована особа - приватний виконавець Говірко Ганна Йосипівна на дії приватного виконавця, задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 , строк для звернення до суду зі скаргою на дії приватного виконавця.

Визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Говірко Ганни Йосипівни щодо списання 04.08.2026 року в межах виконавчого провадження № 81350485, відкритого на підставі виконачого листа №682/542/26, виданого 15.06.2026 року Славутським міськрайонним судом Хмельницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Факторинг Партнерс" заборгованості за кредитним договором, з банківського рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у АТ "УніверсалБанк" на ім`я ОСОБА_1 грошових коштів, які є аліментами, у сумі 44 754,47 грн.

В іншій частині скаргу залишити без розгляду.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 07.09.2026 року.

Суддя Н.В.Матвєєва