Рішення № 139499286, 10.07.2026, Летичівський районний суд Хмельницької області

ЛЕТИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОПІЯ

ВСТУПНА ЧАСТИНА

Єдиний унікальний номер судової справи №678/773/26

Номер провадження №2-678-465/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року селище Летичів

Летичівський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Ходоровського І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Козка Л.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду в селищі Летичів, у відсутність учасників справи, без фіксування судового засідання технічними засобами, за наявними у справі матеріалами, справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. 18 травня 2026 року до суду надійшла вказана позовна заява ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Стецьковою-Бондар Л.Ф., за змістом якої ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 , яка на день смерті проживала та була зареєстрована по АДРЕСА_1 , після її смерті відрилась спадщина на належне їй майно, до складу спадкового майна увійшла земельна ділянка з кадастровим номером 6823085400:05:029:0033, площею 2,0244 га, яка належала спадкодавиці на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХМ №058124, який зареєстрований в книзі сертифікатів 18 березня 1997 року за №128.

За життя ОСОБА_2 заповіту не залишала, тому в силу ст. 549 ЦК УРСР позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем майна померлого, як спадкоємець першої черги, оскільки являється її сином та прийняв спадщину шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном.

Інших спадкоємців та спадкоємців, які б мали право на обов`язкову частку у спадщині після ОСОБА_2 не має, оскільки батько позивача ОСОБА_3 (чоловік спадкодавиці) помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , брат позивача ОСОБА_4 (син спадкодавиці) помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З метою оформлення спадкового майна позивач ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Першої Хмельницької державної нотаріальної контори, проте 27 квітня 2026 року йому повідомлено, що він не може оформити спадщину після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно та наявні розбіжності у актових записах, зокрема, у актовому записі про смерть спадкодавця записано ОСОБА_2 , свідоцтво про смерть виписано на ОСОБА_2 , у актовому записі про народження ОСОБА_1 - матір`ю зазначена ОСОБА_5 , у актовому записі про шлюб наречену зазначено як ОСОБА_2 , тому рекомендовано звернутись до суду для визнання права на спадкове майно.

У зв`язку із цим позивач ОСОБА_1 змушений звернутися до суду за захистом своїх спадкових прав, адже через наявні розбіжності щодо написання по-батькові спадкодавиці ОСОБА_2 нотаріус не має можливості видати йому свідоцтво про право на спадщину.

Позивач зазначає, що письмовими доказами родинних відносин - те, що позивач ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є:

свідоцтво про народження ОСОБА_6 згідно якого батьком записаний ОСОБА_3 , а матір`ю - ОСОБА_5 ,

свідоцтво про укладення шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 згідно якого прізвище після реєстрації шлюбу дружини - ОСОБА_8 ;

свідоцтвом про народження ОСОБА_5 згідно якого батьком записаний ОСОБА_9 , матір`ю - ОСОБА_10 ;

витягами з погосподарських книг по Руднянському старостинському округу с. Снітівка Хмельницького району Хмельницької області за 1974-1976 роки згідно яких ОСОБА_11 - голова сім`ї, ОСОБА_7 - син, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - невістка, ОСОБА_1 - онук.

14 травня 2026 року Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повідомило, що ОСОБА_2 була включена до списку громадян - членів селянської спілки «Поділля» с. Снітівка, що є додатком до Державного акту на право колективної власності на землю серії ХМ №16, виданого 24 жовтня 1995 року. На підставі розпорядження Летичівської райдержадміністрації №63 від 12 березня 1997 року ОСОБА_2 був виготовлений та виданий Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ХМ №058124, зареєстрований в Книзі реєстрації сертифікатів по Снітівській сільській раді 18 березня 1997 року за №128, розмір земельної частки (паю) на території Снітівської сільської ради із земель Колективного сільськогосподарського підприємства «Поділля» згідно сертифікату - 3,32 в умовних кадастрових гектарах.

Згідно протоколу розподілу та погодження меж земельних часток (паїв) між громадянами власниками сертифікатів на території Снітівської сільської ради Летичівського району Хмельницької області ОСОБА_2 було розподілено 270 земельну ділянку із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Державні акти на право приватної власності на землю, право постійного користування землею та на право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Снітівської сільської ради Летичівського району Хмельницької області ОСОБА_2 відповідно до Книг реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі, станом на 01 січня 2013 року, не видавались.

Земельна ділянка внесена до Державного земельного кадастру як не витребувана частка (пай) відповідно до ст. 79-1 ЗК України та присвоєно кадастровий номер 6823085400:05:029:0033, площа 2,0244 га.

Позивач ОСОБА_1 вважає, що вказані відомості підтверджують наявність у ОСОБА_2 права на земельну частку (пай) із земель Колективного сільськогосподарського підприємства «Поділля» с. Снітівка, однак сам правовстановлюючий документ відсутній.

За цих обставин позивач ОСОБА_1 , з урахуванням уточнень до позову від 07 липня 2026 року, просить суд:

встановити факт, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була йому, ОСОБА_1 , рідною матір`ю;

визнати за ним ОСОБА_1 право не земельну частку (пай) із земель Колективного сільськогосподарського підприємства «Поділля» с. Снітівка розміром 3,32 в умовних кадастрових гектарах після матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

2. 18 травня 2026 року до суду надійшла вказана позовна заява.

3. 19 травня 2026 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі, призначено розгляд у порядку загального позовного провадження.

4. 29 червня 2026 року до суду з Першої Хмельницької державної нотаріальної контори надійшла копія спадкової справи №234/2026 після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

5. 07 липня 2026 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Стецькова-Бондар Л.Ф. подала до суду заяву про уточнення позовних вимог, позовні вимоги підтримала.

6. 07 липня 2026 року до суду надійшла заява представника відповідача - Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області Буравець Т.В. про розгляд справи у їх відсутність за наявними у справі доказами, позовні вимоги визнають, проти позову не заперечують.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

ІV. ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

7. За змістом п. 3 ч. 2 і ч. 7 ст. 19, ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

8. У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право (абз. 1 п. 1). Суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника (абз. 1 п. 7). Рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання (п. 18).

9. В силу ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У ч. 1 ст. 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В силу ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1). Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу) (ч. 2).

За приписами ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (ч. 1). У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (ч. 2). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ч. 3).

За приписами ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (ч. 1). Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (ч. 2).

В силу ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1). Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч. 3). Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5).

Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (ч. 1). Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3).

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності (п. 4). Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом (п. 5).

10. Згідно з ч. 1 ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

За змістом ч. 1 ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

За змістом ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

За змістом ч. 1 ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Законодавець у ЦК УРСР передбачив, що для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини (ч. 1). Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (ч. 2).

За змістом ст. 553 ЦК УРСР спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (ч. 1). Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу) (ч. 2).

Як зазначено у ч. 1 ст. 554 ЦК УРСР в разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.

11. У п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07 липня 1994 року за № 152/361, вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст. 549 ЦК УРСР). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном (абз. 1).

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанції про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього (абз. 2).

12. У Законі України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» передбачено, що колективне сільськогосподарське підприємство (надалі - підприємство) є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування (ч. 1 ст. 1). Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства (ч. 2 ст. 9).

13. Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року №720/95 встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) (п. 1). Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю (п. 2). Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією (п. 5).

14. З огляду на зазначене, особа набуває право на земельний пай за наявності, зокрема, таких умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.

15. У ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» вказано, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай) (абз. 1-4). Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку (абз. 6).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п`ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства (за наявності) чи нотаріально засвідчена виписка з неї (за наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

16. У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» №7 від 16 квітня 2004 року роз`яснено, що згідно зі статтею 25 ЗК України при приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій земельні ділянки передаються їх працівникам, а також пенсіонерам з числа працівників з визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування і кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості) (п. 23).

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділу X «Перехідні положення» ЗК України) (абз. 1 п. 24). Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі, й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку (абз. 2 п. 24). При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність (абз. 3 п. 24).

17. В Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай) (п. 11). У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження (абз. 3 п. 23).

18. За змістом ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

У ч. 3 ст. 200 ЦПК України визначено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

19. У абз. 3 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12 червня 2009 року роз`яснено, що у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

У п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року роз`яснено, що за змістом ч. 4 ст. 174 ЦПК України (на теперішній час це ч. 4 ст. 206 ЦПК України) у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

V. МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

20. Так, представник відповідача - Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області Буравець Т.В. подала до суду заяву і позовні вимоги ОСОБА_1 визнає й не заперечує проти позову.

21. Отже, відповідач позовні вимоги визнає, таке визнання є повним і безумовним, не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

22. Відповідач жодним чином не оспорює фактичні обставини у справі й не ставить під сумнів те, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно є матір`ю позивача ОСОБА_1 , який прийняв спадщину після її смерті шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном.

23. Факт родинних відносин між ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 - те, що це мати і син, підтвердили 07 липня 2026 року у судовому засіданні свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

24. Наведені позивачем у позовній заяві обставини підтверджуються поданими ним доказами.

25. Позивач ОСОБА_1 не може в позасудовому порядку оформити право на спадкове майно - земельну частку (пай), оскільки йому у цьому відмовила 27 квітня 2026 року державний нотаріус і рекомендувала звернутись до суду.

26. Суд враховує, що прийняття спадщини є правом особи, а не її обов`язком.

27. Враховуючи те, що відповідач в підготовчому провадженні позовні вимоги визнав повністю і беззаперечно, суд приходить до висновку про прийняття визнання позову відповідачем та задоволення позовних вимог в повному обсязі.

При цьому, із відповідей державного нотаріуса і обласного державного архіву, випливає, що спадкова справа після ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведена державним нотаріусом лише 27 квітня 2026 року на підставі заяви саме ОСОБА_1 , інші особи із заявами про відкриття спадщини не звертались, тому права інших осіб в даній справі не порушуються.

VІ. ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

28. У відповідності до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України позивач належними і допустимими доказами довів правомірність своїх вимог, тому позов є обґрунтованим.

VІІ. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ

29. Зі змісту позовної заяви випливає, що позивач судові витрати залишає за собою.

Враховуючи засаду (принцип) диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України), суд вважає, що судові витрати необхідно залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 1-5, 10-13, 19, 23, 42-43, 48-49, 76-83, 89, 128, 141, 206, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 351-355 ЦПК України,

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

УХВАЛИВ:

Прийняти визнання позову відповідачем - Летичівською селищною радою Хмельницького району Хмельницької області.

Позов задовольнити.

встановити факт, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті - м. Хмельницький, була ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), рідною матір`ю;

визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) право на земельну частку (пай) розміром 3,32 в умовних кадастрових гектарах із земель колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства «Поділля» с. Снітівка Летичівського району Хмельницької області, як на спадкове майно, посвідчене Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ХМ №058124, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №128 від 18 березня 1997 року, після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судові витрати залишити за позивачем ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 10 липня 2026 року.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

ПОЗИВАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець с. Шпичинці Деражнянського району Хмельницької області, зареєстрований і проживає по АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , засоби зв`язку невідомі, електронна пошта і електронний кабінет - відсутні.

ПРЕДСТАВНИК: адвокат Стецькова-Бондар Людмила Феліксівна, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місцезнаходження: вул. Юрія Савіцького, 14 селище Летичів Летичівської територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області, поштовий індекс 31500, тел. НОМЕР_3, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_6, наявний електронний кабінет.

2. Летичівська селищна рада Хмельницького району Хмельницької області, місцезнаходження: вул. Героїв Крут, 2/1 селище Летичів Летичівської територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області, поштовий індекс 31500, код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 04404548, тел. / факс (03857) 2-05-20, 2-02-15, електронна пошта: rada@letychivotg.gov.ua, наявний електронний кабінет.

ПРЕДСТАВНИК: Буравець Тетяна Вікторівна (за довіреністю).

Суддя підпис Ходоровський І.Б.

Голова Летичівського

районного суду Лазаренко А.В.