Рішення № 139499135, 14.08.2026, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 954/2/26

Провадження № 2/650/2591/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2026 року селище Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Ковальчук О.В.

за участю секретаря судового засідання Чечун В.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Велика Олександрівка цивільну справу за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Милівської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_2 до Милівської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

В обґрунтування позову зазначає, що у 2008 році позивачка ОСОБА_2 , жителька села Милове Бериславського району Херсонської області, досягла домовленості з ОСОБА_3 щодо купівлі житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 набула право власності на вказане нерухоме майно після смерті своєї матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . 22 жовтня 2008 року ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок та свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку.

У зв`язку з досягнутою домовленістю про продаж зазначеного майна, позивач ОСОБА_2 разом зі своїм батьком ОСОБА_5 (на ім`я якого були оформлені розписки про отримання грошових коштів) передала ОСОБА_3 грошові кошти в рахунок повної оплати вартості будинку та земельної ділянки, а саме: 01 квітня 2008 року грошові кошти в сумі 1 000 доларів США; 22 жовтня 2008 року грошові кошти в сумі 2 200 доларів США.

Після повної передачі грошових коштів та за згодою власника, у жовтні 2008 року позивач вселилася до вказаного житлового будинку, почала відкрито, добросовісно та безперервно володіти і користуватися житловим будинком та земельною ділянкою як власним майном, здійснювала утримання будинку, користувалася господарськими спорудами, проживала у ньому постійно.

ОСОБА_2 безперервно проживала у вказаному житловому будинку з 2008 року по 2022 рік, тобто до початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, що підтверджує тривале фактичне володіння спірним майном.

Нотаріальне оформлення договору купівлі-продажу за життя ОСОБА_3 здійснити не вдалося у зв`язку з її смертю, а також подальшою смертю її чоловіка, що унеможливило добровільне оформлення переходу права власності в нотаріальному порядку.

Таким чином, позивач понад встановлений законом строк відкрито, добросовісно та безперервно володіла спірним житловим будинком та земельною ділянкою, вважаючи себе їх власником, що є підставою для звернення до суду з метою захисту свого порушеного права. З вимогами про те, що позивач незаконно володіє житловим будинком та земельною ділянкою і користується ніхто до позивача не звертався, в тому числі і представники громади.

Позивач вважає, що оскільки вона добросовісно заволоділа житловим будинком та земельною ділянкою для його обслуговування та господарських споруд більше 15 років, то є всі підстави для визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, в зв`язку з чим змушена звернутися до суду з даною позовною заявою.

Представник позивача, позивач в судове засідання не з`явилися, надали заяву про розгляд справи без їх участі. Просять позовні вимоги задовольнити.

Представник Милівської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Суд, дослідивши всі обставини справи, оцінивши докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що у 2008 році позивачка ОСОБА_2 , жителька села Милове Бериславського району Херсонської області, досягла домовленості з ОСОБА_3 щодо купівлі житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 набула право власності на вказане нерухоме майно після смерті своєї матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . 22 жовтня 2008 року ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок та свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку.

До складу спадкового майна входить: житловий будинок АДРЕСА_2 , житловою площею 40,4 кв.м, загальною площею 64,3 кв.м; господарські будівлі та споруди: сарай літ. «Б», туалет літ. «В», огорожа №1,2, водопровід № 3; земельна ділянка площею 0,1078 га, кадастровий номер 6520684200:01:012:0011, цільове призначення для обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

У зв`язку з досягнутою домовленістю про продаж зазначеного майна, позивач ОСОБА_2 разом зі своїм батьком ОСОБА_5 (на ім`я якого були оформлені розписки про отримання грошових коштів) передала ОСОБА_3 грошові кошти в рахунок повної оплати вартості будинку та земельної ділянки, а саме: 01 квітня 2008 року грошові кошти в сумі 1 000 доларів США; 22 жовтня 2008 року грошові кошти в сумі 2 200 доларів США.

Після повної передачі грошових коштів та за згодою власника, у жовтні 2008 року позивач вселилася до вказаного житлового будинку, почала відкрито, добросовісно та безперервно володіти і користуватися житловим будинком та земельною ділянкою як власним майном, здійснювала утримання будинку, користувалася господарськими спорудами, проживала у ньому постійно.

ОСОБА_2 безперервно проживала у вказаному житловому будинку з 2008 року по 2022 рік, тобто до початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, що підтверджує тривале фактичне володіння спірним майном.

Нотаріальне оформлення договору купівлі-продажу за життя ОСОБА_3 здійснити не вдалося у зв`язку з її смертю, а також подальшою смертю її чоловіка, що унеможливило добровільне оформлення переходу права власності в нотаріальному порядку.

Таким чином, позивач понад встановлений законом строк відкрито, добросовісно та безперервно володіла спірним житловим будинком та земельною ділянкою, вважаючи себе їх власником, що є підставою для звернення до суду з метою захисту свого порушеного права. З вимогами про те, що позивач незаконно володіє житловим будинком та земельною ділянкою і користується ніхто до позивача не звертався, в тому числі і представники громади.

Позивач вважає, що оскільки вона добросовісно заволоділа житловим будинком та земельною ділянкою для його обслуговування та господарських споруд більше 15 років, то є всі підстави для визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Фактично позивач є володільцем житлового будинку. Інші особи не декларують щодо згаданого нерухомого майна власних речових прав або інтересів.

У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст. ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем(правонаступником) вона є. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред`явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п`ятнадцять, а на рухоме майно-через п`ять років з часу спливу позовної давності. Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», відповідно до частини першої статті 344Цивільного Кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати наступне:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 Цивільного кодексу України). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга Цивільного кодексу України).

Враховуючи положення наведених статей Цивільного кодексу України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за

набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 Цивільного кодексу України, а також частини четвертої статті 344 Цивільного кодексу України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Згідно положень пункту 13 Постанови Пленуму ВССУ відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Таким чином, враховуючи, що позивач добросовісно заволодів чужим майном і понад дванадцять років продовжує відкрито, безперервно проживати у житловому будинку, вважаю за можливе визнати право власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Проаналізувавши вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 10, 23, 81, 258, 259, 263-268, 273 OIE Oe?a?ie, ст. 344 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Милівської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності за набувальною давністю на житловий будинок літ. «А», бутовий, житловою площею 40,4 кв.м, загальною площею 64,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1078 га, кадастровий номер 6520684200:01:012:0011, цільове призначення для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Херсонського апеляційного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.В. Ковальчук