Рішення № 139498462, 02.09.2026, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/72/26

Провадження №: 2/332/1341/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2026 р.

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Сапунцова В.Д., за участі секретаря судового засідання Горбань Є.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (надалі - позивач) звернулося до Заводського районного суду м. Запоріжжя із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

07.07.2021 між Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3727679. Позивач вказує, що внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов`язань з повернення кредиту у відповідача утворилась заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 58600,00 гривень, з яких:

заборгованість за основним зобов`язанням - 8000,00 грн.,

заборгованість за нарахованими процентами - 50600,00 грн.

Між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» 28.12.2021 укладений договір факторингу № 28-12/2021-72, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги до позичальників, в тому числі за договором № 3727679.

Між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» 10.01.2023 укладений договір факторингу № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило позивачу право вимоги до позичальників, в тому числі за договором № 3727679.

Отже, позивач вважає, що наділений правом грошової вимоги до відповідача за вище вказаним договором у загальному розмірі 58600,00 гривень, що складається із заборгованості за основним зобов`язанням - 8000,00 грн., заборгованості за нарахованими процентами - 50600,00 грн.

Позивач зазначає, що всупереч умов кредитних договорів відповідач не виконав свого зобов`язання та заборгованості за кредитами не погасив.

З метою захисту свого порушеного права позивач звернувся до суду з даним позовом, просив стягнути судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі у розмірі 16000,00 грн.

Ухвалою суду від 14 січня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлені строки для подання заяв по суті справи.

03.03.2026 представник відповідача надала відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази тих обставин, про які заявляє позивач у позові щодо отримання відповідачем кредитних коштів, користування ними, наявності заборгованості та її розміру. Також зазначає, що сума заборгованості за користування кредитними коштами нарахована поза межами користування кредитом, тому є безпідставною та не підлягає задоволенню, оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 16000,00 грн., вважає, що сума є завищеної, неспівмірною із складністю справи, ціною позову, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідає критерію розумності та становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат, у зв`язку з чим просить витрати на професійну допомогу зменшити до 2000,00 грн.

10.03.2026 через систему «Електронний суд» представник позивача надав відповідь на відзив в якому зазначає, що з договору вбачається, що у відповідності до вимог частини першої статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства. Позивачем надані належні та достатні докази, які беззаперечно підтверджують, що відповідач ідентифікував себе в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця; надав відповідні дані для заповнення формуляра заяви-анкети (ПІП, РНОКПП, місце проживання, телефон, дані паспорту, номер платіжної картки та ін.) та шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором погодився з запропонованими умовами договору та підписав їх. На заперечення відповідача щодо перерахування коштів вказує, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження своїх заперечень. Щодо розрахунку заборгованості зазначає, що у розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. сторонами погоджено, строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від Кредитора, ні від Позичальника. Сторони Договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням даного договору відповідач погодився на зазначені умови. Отже, ним було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості. Кредитором нараховано заборгованість відповідно до умов укладеного договору. Додатково зазначаємо, що ТОВ «Коллект Центр» заборгованість не нараховував, а звернувся до суду з позовом до Боржника про стягнення заборгованості виключно з сумою, яка була передана в рамках підписаного Договору про відступлення права вимоги. З огляду на вищевикладене, оскільки фінансова установа, правонаступником якої за договорами факторингу та відступлення права вимоги є позивач, виконала всі передбачені кредитним договором умови щодо надання відповідачу кредитних коштів, а останній, за укладеним договором вказані грошові кошти отримав, однак свої зобов`язання щодо їх повернення відповідно до умов договору не виконав, хоча таку можливість мав, але без поважних причин цього не зробив, можна дійти до висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт порушення (прострочення) відповідачем взятих на себе зобов`язань за вказаним кредитним договором, а отже вимога позивача про стягнення заборгованості за основною сумою боргу кредиту та заборгованості за відсотками ґрунтується на вимогах закону, а відтак підлягає задоволенню в повному обсязі. Також просить стягнути з відповідача 16000,00 грн. витрат позивача на правову допомогу у повному обсязі, оскільки вважає, що зазначена сума є обґрунтованою та співмірною зі складністю даної справи, натомість, зворотного відповідачем не доведено, а тому підстави для відмови у задоволенні вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу відсутні.

11.05.2026 представник відповідача надала письмові пояснення в яких вказує, що відповідач ОСОБА_1 ніколи не зверталася до ТОВ «Мілоан» з приводу отримання коштів, не реєструвалася на їх сайті, не робила жодних заявок на отримання грошових коштів і не укладала жодного договору позики, зазначений договір позики був укладений від імені ОСОБА_1 внаслідок шахрайських дій невідомих їй осіб, які використали їх персональні дані та заволоділи грошовими коштами. Також вказує, що позивачем в обґрунтування позовних вимог до матеріалів справи не надано виписки по рахунку, інших первинних документів, які б свідчили про виникнення у відповідача за кредитним договором заборгованості. Вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами позовних вимог, а надані ним докази є недостатніми, та не дають підстави дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмету доказування, тому позов є необґрунтованим.

21.05.2026 представник позивача через систему «Електронний суд» надав письмові пояснення в яких вказує, що на підтвердження факту належного підписання кредитного договору Позивачем до матеріалів справи було долучено Довідка з інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «МІЛОАН» про надсилання одноразового ідентифікатора у формі SMS-повідомлення, у якій відображено інформацію щодо направлення Позичальнику відповідного SMS-коду для підписання Договору про споживчий кредит №3727679 від 2021-07-07 року, а саме зазначається, що позичальнику на номер телефону НОМЕР_1 2021-07-07 20:11:05 було направлено одноразовий ідентифікатор «U74628». Також, Позивачем долучається Довідка по заяві на кредит №3727679 з інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «МІЛОАН», у якій містяться відомості щодо оформлення кредиту Позичальником. У довідці зазначено персональні дані Позичальника, номер мобільного телефону НОМЕР_1 , банківську картку № НОМЕР_2 , IP-адресу НОМЕР_3 , а також зафіксовано етапи оформлення кредиту, зокрема «Підписання договору» у період з 07.07.2021 20:11:05 по 07.07.2021 20:12:14. Таким чином, вказана довідка підтверджує факт проходження Позичальником процедури оформлення та підписання кредитного договору через інформаційно-телекомунікаційну систему ТОВ «МІЛОАН». Кредитодавцем було здійснено всі передбачені законодавством та внутрішніми процедурами дії з метою належної ідентифікації особи позичальника, зокрема шляхом використання системи BankID НБУ та підтвердження волевиявлення через одноразовий ідентифікатор. За таких обставин твердження відповідача про укладення спірного договору сторонніми особами є безпідставними та не підтверджені належними доказами. Таким чином, відповідач намагається ввести суд в оману з метою уникнення виконання зобов`язання за Кредитним договором, зазначаючи про те, що Договір про споживчий кредит №3727679 від 07.07.2021 не укладав. Просить позовну заяву ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити в повному обсязі.

03.08.2026 представник відповідача надала клопотання про часткове визнання позовних вимог, пропорційний розподіл судових витрат та розстрочення виконання судового рішення, згідно якого просить задовольнити позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 8000,00 грн. та процентів у межах 100% від суми кредиту, що становить 8000,00 грн., в загалом визнати до стягнення 16000,00 грн., застосувати положення ст. 141 ЦПК України та покласти на відповідача судові витрати по сплаті судового збору виключно пропорційно до розміру задоволених (визнаних) позовних вимог, зменшити розмір витрат на фактичну правничу допомогу до 2000,00 грн. та розстрочити рішення суду у справі строком на 12 місяців, оскільки відповідачка є внутрішньо переміщеною особою, має на утриманні малолітню дитину, батько якої самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, весь тягар піклування лежить виключно на плечах відповідача, яка на даний час є безробітною та не має можливості працевлаштуватися, оскільки дитині лише 6 років. .

18.08.2026 через систему «Електронний суд» представник позивача звернувся до суду з письмовими поясненнями, в яких зазначив, що нарахування за кредитним договором здійснювалось у суворій відповідності до умов підписаного договору та правил надання грошових коштів, тому просить суду задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день, час, місце розгляду справи був повідомлений належним чином, до початку судового засідання надав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, розгляд справи просить проводити без фіксації.

Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідач ОСОБА_1 надала письмову заяву згідно якої просить розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги визнає частково згідно поданого клопотання.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права що до здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та/або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке.

Між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 07 липня 2021 року укладений договір про споживчий кредит № 3727679.

Згідно з п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що розмір кредиту становить 8000,00 грн.

Згідно з п. 1.3. Договору кредит надається строком на 15 днів з 07.07.2021 (строк кредитування).

Відповідно до п. 1.4. Договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 22.07.2021.

Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 1800,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору позики, шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором, на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому кредитодавцем були перераховані грошові кошти у розмірі 8000,00 грн., що підтверджується квитанцією № 1699226866 від 07.07.2021.

Відповідно до листа АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-260403/47919-БТ від 09.04.2026 на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_4 , за період 07.07.2021 - 07.08.2021 було зарахування коштів на суму 8000,00 грн. 07.07.2021.

За відомістю про щоденні нарахування та погашення, складеною ТОВ «Мілоан» щодо укладеного з ОСОБА_1 кредитного договору №3727679, станом на 20.009.2021 заборгованість останнього становила 35400,00 грн., яка складається з: 8000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 27400,00 грн. - заборгованість по процентам.

Між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» 28.12.2021 укладений договір факторингу № 28-12/2021-72.

Відповідно до п. 2.1. договору за цим договором Клієнт (ТОВ «Мілоан») зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги, а Фактор (ТОВ «Вердикт Капітал») зобов`язується, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до Боржників, що належать Клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладених між Клієнтом та Боржниками.

Відповідно до умов цього договору Фактор набуває права на всі суми, які він одержить на виконання вимоги від Боржників (п. 2.2. договору). З дати відступлення прав вимоги Фактор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів (в тому числі за період користування коштами до моменту переходу прав за цим договором, якщо вони не були нараховані Клієнтом) за договорами фінансових послуг за умови дотримання вимог чинного законодавства України (п. 2.3. договору).

За приписами п. 6.1.4. договору право вимоги переходить до Фактора після здійснення повної оплати фінансування з моменту підписання сторонами Акту приймання-передавання Реєстру Боржників, який є підтвердженням передачі Фактору права грошової вимоги до Боржників, після чого Фактор стає новим кредитором по відношенню до Боржників стосовно переданого права вимоги.

Повна оплата фінансування за договором здійснена ТОВ «Вердикт Капітал» від 30.12.2021 № 0316880000 на суму 3255566,76 грн.

З дослідженого в судовому засіданні витягу з реєстру боржників до договору факторингу від 28.12.2021 №28-12/2021-72 вбачається, що під № 7 зазначено таку інформацію про боржника: РНОКПП боржника НОМЕР_5 , ОСОБА_1 , номер договору 3727679; сума виданого кредиту: 8000,00 грн.; заборгованість за тілом кредиту 8000,00 грн.; заборгованість по процентам: 27400,00 грн.; загальна сума заборгованості за кредитом: 35400,00 грн.

Відповідно до розрахунку, наданим ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №3727679, станом на 10.01.2023 заборгованість останньої становила 58600,00 грн., яка складається з: 8000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 27400,00 грн. - заборгованість по процентам, нараховані відсотки згідно кредитного договору - 23200,00 грн.

Між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» 10.01.2023 укладений договір факторингу № 10-01/2023.

Відповідно до п. 2.1. цього договору за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор («ТОВ «Вердикт Капітал») відступає шляхом продажу новому кредитору (ТОВ «Коллект центр») належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим договором, право вимоги первісного кредитора до боржників, надалі за текстом - Боржники, зазначених у Додатках № 1 та № 3 до цього договору (надалі - Реєстр боржників), включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників або які зобов`язані виконати обов`язки Боржників, за договорами позики (кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень та додатків до них. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим договором.

Згідно з п. 5.2. договору права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами Акту приймання-передачі Реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді.

Наданий позивачем Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за договором № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги підписаний 10.01.2023.

З Реєстру Боржників до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 вбачається, що під №16798 зазначено таку інформацію про боржника: іпн. боржника НОМЕР_5 , ОСОБА_1 , номер договору 3727679; сума заборгованості за основним зобов`язанням: 8000,00 грн.; сума заборгованості за нарахованими процентами: 50600,00 грн., загальна сума заборгованості: 58600,00 грн.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості ТОВ «Коллект центр» за договором про споживчий кредит від 07.07.2021 №3727679 заборгованість ОСОБА_1 станом на 17.12.2025 становить 58600,00 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 8000,00 грн., заборгованість за відсотками дорівнює 50600,00 грн.

Позивач зазначає, що в порушення умов вказаного кредитного договору, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, допустив прострочення повернення кредиту і сплати процентів, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за договором про споживчий кредит від 07.07.2021 № 3727679 у розмірі 58600,00 гривень.

Оскільки відповідач добровільно не погасив існуючу заборгованість ні перед первісними кредиторами, ні перед позивачем після набуття права вимоги останнім, позивач за захистом свого порушеного права звернувся до суду з даним позовом.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як передбачено ч.1ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором особою, яка набула таке право відповідно до договору про відступлення права вимоги.

Обставиною, що підлягає доказуванню під час вирішення даного спору є факт отримання кредитних коштів, факт користування кредитними коштами та факт належного виконання позичальником зобов`язань із своєчасного виконання зобов`язань в частині повернення кредиту.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

За приписами ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч 2. ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію товариств відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором у договорі визнає та погоджується на запропоновані умови користування та порядок надання товариством грошових коштів.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про електронну комерцію" електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частина 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень Закону України "Про електронну комерцію" договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Отже, кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом, а тому наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Також частиною 1 статті 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно із частиною першою ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Отже, на підставі вищевикладеного позивач наділений правом грошової вимоги до відповідача за вище вказаним договором.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками суд зазначає наступне.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у ст. 8 Конституції України.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У п. 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, слід зауважити, що пересічний споживач фінансових послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлений обов`язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів).

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

Суд вважає, що умова договору по нарахуванню процентів є несправедливою, а розмір нарахованих відсотків непропорційно високий, що призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику, суперечить нормам ЗУ «Про захист прав споживачів», що підтверджується правовими висновками Верховного Суду, які викладені в постановах №132/1006/19 від 07.10.2020, 910/719/19 від 19.05.2020 та №363/1834/17 від 13.07.2022 та №910/12876/19 від 01.06.2021.

Згідно з розрахунком за договором №3727679 від 07.07.2021 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту заборгованість відповідача становить 58600,00 гривень, яка складається з: 8000,00 гривень - заборгованість по тілу кредиту; 50600,00 гривень - заборгованість за відсотками. Тобто, сума заборгованості за відсотками майже у шість рази перевищує суму кредиту, що є непропорційно великою сумою компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості кредиту), не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Враховуючи вказані вище обставини, а також принципи розумності, справедливості й пропорційності, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача процентів підлягають частковому задоволенню, а саме розмір процентів, підлягає зменшенню та встановленню в сумі, що дорівнює суми заборгованості за тілом кредиту, а саме: 8000,00 грн.

Таким чином, за умовами договору №3727679 від 07.07.2021 року відповідач повинен повернути тіло кредиту в сумі 8000,00 грн. та відсотки в розмірі 8000,00 грн., а всього 16000,00 грн.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьої вказаної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, представник позивача просить стягнути витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, у розмірі 16000,00 грн.

Так, на підтвердження обставин понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано копію договору про надання правової допомоги від 01.07.2024 № 01-07/2024, укладеного між ТОВ «Коллект центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», копію прайс-листа виду послуг та ціни роботи, заявки на надання юридичної допомоги № 3241 від 03.11.2025, витяг з акту № 16 про надання юридичної допомоги від 28.11.2025.

З акту № 16 про надання юридичної допомоги вбачається, що АО «Лігал Ассістанс» надало позивачу такі послуги: надання усної консультації протягом 2 годин вартістю 4000,00 грн., складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду протягом 4 годин вартістю 12000,00 грн., загальна вартість послуг становить 16000,00 грн.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України 17.10.2014 № 10 витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Однак, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником позивача документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов`язаних із розглядом справи, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16000,00 грн. не є цілком співмірним зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Водночас суд ураховує, що справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, адвокат як представник позивача не приймав участь в судовому засіданні.

Отже, з врахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Ураховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Оскільки позовні вимоги задовольняються частково, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 661,32 грн. (ціна позову 58600,00 грн., задоволено позовні вимоги на 16000,00 грн., що становить 27,30 % від заявленого розміру вимог, судовий збір при пред`явленні позову становив 2422,40 грн., а 27,30 % від цієї суми = 661,32 грн.).

Щодо клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення.

Згідно ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Статтею 435 ЦПК України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 435 ЦПК України).

Розстрочка - це спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.

Приписами п. 37 Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» передбачено, що визначення порядку виконання рішення суду, надання відстрочки або розстрочки виконання, вжиття заходів для забезпечення його виконання за наявності для цього підстав зазначається безпосередньо в рішенні суду при його ухваленні.

Відповідачка просила суд розстрочити виконання рішення суду, останньою долучені письмові докази з яких вбачається, що на утриманні у відповідачки знаходиться малолітня дитина: син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 , виданим Вознесенівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області. Відповідно до довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №2303-5002530271, №2303-5002530307 від 24.01.2023 відповідачка ОСОБА_1 та її малолітній син ОСОБА_2 мають статус внутрішньо переміщених осіб. Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, відповідачка отримує з ГУ ПФУ в Запорізькій області у сумі 5000,00 грн. щомісячно.

На підставі вищезазначеного, суд доходить переконання, що вказане клопотання підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 526, 610, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76, 81, 141, 211, 223, 247, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» суму заборгованості:

-за договором про споживчий кредит №3727679 від 07.07.2021 у розмірі 16000 (шістнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір у розмірі 661 (шістсот шістдесят одну) гривню 32 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп.

Клопотання ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду задовольнити частково.

Розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02.09.2026 по справі № 332/72/26, провадження № 2/332/1341/26, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором в розмірі 16000,00 грн. терміном на 10 (десять) місяців з дня ухвалення даного рішення шляхом сплати щомісячного платежу в розмірі 1600,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку поданняапеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи http://court.gov.ua/fair.

Повний текст судового рішення складено 02.09.2026.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Суддя В.Д. Сапунцов