Ухвала суду № 139498127, 04.08.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/34262/26-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року Печерський районний суд міста Києва у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту накладеного ухвалою Печерського районного суду від 16.08.2024 року по справі № 757/35673/24-к в рамках кримінального провадження № 12025000000002086 від 06.08.2025-,

ВСТАНОВИВ:

До провадження слідчого судді надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту накладеного ухвалою Печерського районного суду від 16.08.2024 року по справі № 757/35673/24-к в рамках кримінального провадження № 42023000000001783 від 01.11.2023.

Клопотання мотивоване тим, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16.08.2024 року по справі № 757/35673/24-к у кримінальному провадженні № 42023000000001783 від 01.11.2023, накладено арешт на майно, а саме:

на вилучене майно під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем розташування робочого офісу ОСОБА_5 , a caмe: печатку ТОВ «Анубіс Віп» (код ЄДРПОУ 37476245), печатку ФОП « ОСОБА_6 » (РНОКПП НОМЕР_1 ), печатку ФОП « ОСОБА_7 » (код EДPПOУНОМЕР_9), печатку ТОВ «Реммебель» (код ЄДРПОУ 34253169), копі паспорта на ім`я ОСОБА_8 та копія ідентифікаційного коду на 3 аркушах, флеш носій марки «Арасег», флеш-носій зеленого кольору із надписом «63655» (ключ), ключ платника ДПС «ОСОБА_11» з інструкцією,копію виписки ДПС (код ЄДРПОУ 3091421131), жорсткий диск маpки «Teamgroup» із серійним номером «АА2118022209», j-boxing флеш носій, печатку «Міжобласна громадська організація «A30Bо-Чорноморське козацьке військо Південного регіону» № 33311989, медаль «1020 річчя Хрещення Русі» від Пaтріарха Московського і всієї Русі (Патриарха Московского и всей руси), посвідчення на ім`я ОСОБА_9 - директора КП «Спеціалізоване підприємство «Комунально -побутове обслуговування», накладні в кількості 3 штук на 3 аркушах, чернетку на 1 аркуші, чорнові записи на 1 аркуші, мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 5 G» IMEI: НОМЕР_2 iз ciм картою мобільного оператору «Київстар» № НОМЕР_4 , мобільний телефон марки «Хіaomi» IMEI I: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 із сiм картою мобільного оператору «Vodafone» № НОМЕР_7 та сім картою мобільного оператору «Київстар» № НОМЕР_8 .

Зазначає, що арешт накладено необґрунтовано та на даний час відсутня потреба у вказаному арешті.

У судове засідання представник власника майна не з`явився, повідомлявся належним чином, подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, вимоги клопотання підтримав.

Прокурор в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя встановив такі обставини, до суду подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Під час розгляду клопотання встановлено, що Офісом Генерального прокурора здійснювалось процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42023000000001783 від 01.11.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 369 КК України.

У зв`язку з цим, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16.08.2024 року у справі № 757/35673/24-к у кримінальному провадженні № 42023000000001783 від 01.11.2023, накладено арешт на вилучене майно під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем розташування робочого офісу ОСОБА_5 , a caмe: печатку ТОВ «Анубіс Віп» (код ЄДРПОУ 37476245), печатку ФОП « ОСОБА_6 » (РНОКПП НОМЕР_1 ), печатку ФОП « ОСОБА_7 » (код EДPПOУНОМЕР_9), печатку ТОВ «Реммебель» (код ЄДРПОУ 34253169), копі паспорта на ім`я ОСОБА_8 та копія ідентифікаційного коду на 3 аркушах, флеш носій марки «Арасег», флеш-носій зеленого кольору із надписом «63655» (ключ), ключ платника ДПС «ОСОБА_11» з інструкцією,копію виписки ДПС (код ЄДРПОУ 3091421131), жорсткий диск маpки «Teamgroup» із серійним номером «АА2118022209», j-boxing флеш носій, печатку «Міжобласна громадська організація «A30Bо-Чорноморське козацьке військо Південного регіону» Ne 33311989, медаль «1020 річчя Хрещення Русі» від Пaтріарха Московського і всієї Русі (Патриарха Московского и всей руси), посвідчення на ім`я ОСОБА_9 - директора КП «Спеціалізоване підприємство «Комунально -побутове обслуговування», накладні в кількості 3 штук на 3 аркушах, чернетку на 1 аркуші, чорнові записи на 1 аркуші, мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 5 G» IMEI: НОМЕР_2 iз ciм картою мобільного оператору «Київстар» № НОМЕР_4 , мобільний телефон марки «Хіaomi» IMEI I: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 із сiм картою мобільного оператору «Vodafone» № НОМЕР_7 та сім картою мобільного оператору «Київстар» № НОМЕР_8 .

Постановою прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів органами, що ведуть боротьбу з організованою злочинністю та захисту інвестиції Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 виділено з кримінального провадження № 42023000000001783 від 01.11.2023 в окреме кримінальне провадження матеріали досудового розслідування за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КПК України та присвоєно №12025000000002109.

Метою арешту майна є забезпечення збереження речових доказів.

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Як вбачається з ухвали Печерського районного суду м. Києва від 16.08.2024 року при накладенні арешту слідчий суддя виходив з того, що на час розгляду клопотання у органу досудового розслідування були достатні підстави вважати, що активи можуть бути предметом злочину, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, оскільки відповідно до постанови слідчого, вказане майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Таким чином, у вищевказане майно може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Накладення арешту на майно можливе лише за умови наявності підстав вважати, що воно є доказом злочину, що повинно бути встановлено в судовому порядку на підставі достатніх й допустимих доказів, наданих слідчим.

В даному випадку, слідчий суддя звертає увагу, що визнання майна речовим доказом в даному кримінальному провадженні не є безумовною підставою для накладення арешту на таке майно, а виходячи зі змісту постанови про визнання речовим доказом - остання не містить переліку критеріїв відповідності вилученого майна ознакам речового доказу, що зазначені в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Як вбачається з наданих заявником документів, матеріали кримінального провадження не містять жодного доказу того, що арештоване майно (віртуальні активи) набуті у власність будь-яким протиправним шляхом або внаслідок вчинення кримінального чи правопорушення.

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Незважаючи на те, що досудове розслідування здійснюється протягом тривалого проміжку часу, стороною обвинувачення не надано доказів, які б свідчили про будь-які логічні та об`єктивні підстави для накладення арешту на майно, яке перебуває у володінні заявника.

З наявних у слідчого судді матеріалів клопотання не вбачається, що арештоване майно, яке належить ОСОБА_4 , набуто кримінально протиправним шляхом, або отримано внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Разом з цим, як вбачається з вищевикладеного, накладений у даному кримінальному провадженні такий захід забезпечення як арешт майна, жодним чином не сприяє швидкому, повному та неупередженому розслідуванню у кримінальному провадженні та будь-яким чином не пов`язаний з розслідуванням конкретного злочину, оскільки підозра ОСОБА_4 , не пред`явлена, цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено, як і не встановлено розміру збитків у вигляді тяжких наслідків, які ймовірно заподіяні, оскільки доказів такого слідчому судді не надано.

Стороною обвинувачення не надано суду допустимих, в розумінні ст. 86 КПК України, доказів, що ОСОБА_4 має яке-небудь відношення до кримінальних правопорушень або, що саме ним, вчинені інкриміновані кримінальні правопорушення, відповідно - відсутні підстави відповідальності заявника, володільця майна за незаконні дії третіх осіб.

Версія органу досудового розслідування, що майно на яке накладено арешт відповідає ознакам визначених ст. 98 КПК України, тобто відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні № 12025000000002109, належним чином не досліджена та не підтверджена допустимими в розумінні ст. 86 КПК України доказами, спростовується наданими доказами в обґрунтування скасування арешту майна.

Саме по собі винесення слідчим постанови про визнання речовим доказом не спростовує цих обставин і не може слугувати підставою для подальшого позбавлення володільців майна вільно користуватися ним.

Водночас, у п. 38 рішення по справі «Ісмайлов проти Росії» від 16.10.2008 ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».

Аналогічна правова позиція відображена ЄСПЛ, як у справі «Бакланов проти Росії», так і в справі «Фрізен проти Росії», в яких суд зазначив що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар» для особи.

В той же час накладення арешту на активи за відсутності беззаперечних даних щодо причетності їх володільця до вчинення кримінального правопорушення може призвести до несприятливих наслідків.

Враховуючи вказане, підстав вважати, що існує правова підстава для арешту вилучених речей, взагалі спростовується, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як орган досудового розслідування не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність у кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння володільця майна належним йому майном, у зв`язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 1-35, 98, 167, 170,171, 172, 173, 174, 379 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16.08.2024 року по справі № 757/35673/24-к у кримінальному провадженні № 42023000000001783 від 01.11.2023 яке в виділене та об`єднане в одне кримінальне провадження за № 12025000000002109, а саме: на вилучене майно під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем розташування робочого офісу ОСОБА_5 , a caмe: печатку ТОВ «Анубіс Віп» (код ЄДРПОУ 37476245), печатку ФОП « ОСОБА_6 » (РНОКПП НОМЕР_1 ), печатку ФОП « ОСОБА_7 » (код EДPПOУНОМЕР_9), печатку ТОВ «Реммебель» (код ЄДРПОУ 34253169), копі паспорта на ім`я ОСОБА_8 та копія ідентифікаційного коду на 3 аркушах, флеш носій марки «Арасег», флеш-носій зеленого кольору із надписом «63655» (ключ), ключ платника ДПС «ОСОБА_11» з інструкцією,копію виписки ДПС (код ЄДРПОУ 3091421131), жорсткий диск маpки «Teamgroup» із серійним номером «АА2118022209», j-boxing флеш носій, печатку «Міжобласна громадська організація «A30Bо-Чорноморське козацьке військо Південного регіону» Ne 33311989, медаль «1020 річчя Хрещення Русі» від Пaтріарха Московського і всієї Русі (Патриарха Московского и всей руси), посвідчення на ім`я ОСОБА_9 - директора КП «Спеціалізоване підприємство «Комунально -побутове обслуговування», накладні в кількості 3 штук на 3 аркушах, чернетку на 1 аркуші, чорнові записи на 1 аркуші, мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 5 G» IMEI: НОМЕР_2 iз ciм картою мобільного оператору «Київстар» № НОМЕР_4 , мобільний телефон марки «Хіaomi» IMEI I: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 із сiм картою мобільного оператору «Vodafone» № НОМЕР_7 та сім картою мобільного оператору «Київстар» № НОМЕР_8 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1