Ухвала суду № 139498113, 29.06.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/29640/26-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року Печерський районний суд міста Києва у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОН-2» про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.10.2021 р. у справі №757/54229/21-к в рамках кримінального провадження № 42020000000001701 від 16.09.2020 р.,-

ВСТАНОВИВ:

До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОН-2» про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.10.2021 р. у справі №757/54229/21-к в рамках кримінального провадження № 42020000000001701 від 16.09.2020 р.

Заявник в судове засідання не з`явився, направив на адресу суду заяву про розгляд клопотання у його відсутність.

Прокурор у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду клопотання був повідомлений належним чином, причини своєї неявки не повідомив. До суду подав заперечення.

За таких обставин, слідчий суддя розглянув клопотання у відсутність учасників судового провадження на підставі ст. 26 КПК України.

Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступних висновків.

Судовим розглядом за наданими матеріалами встановлено, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020000000001701 від 16.09.2020.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 0112.10.2021 р. у справі №757/54229/21-к накладено арешт на:

- земельну ділянку з кадастровим номером: 3524655400:02:000:8014 право власності на яку зареєстровано за ТОВ «АЗОН-2» (код ЄДРПОУ 30940997);

- будівлі розташовані за адресою: Кіровоградська область, Онуфріївський район, смт. Павлиш, провулок Садовий, 28/15, право власності на які зареєстровано за ТОВ «АЗОН-2» (код ЄДРПОУ 30940997);

- сировину для незаконного виготовлення бензину автомобільного А-92, А-95, незаконно виготовлений бензин автомобільний А-92, А-95, обладнання та резервуари, що використовуються для незаконного виготовлення та зберігання бензину автомобільного А-92, А-95 розміщені на нафтобазі за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, але не виключно: резервуар № 1 першого ряду та рідину яка в ньому зберігається - 32 632 л., резервуар № 2 першого ряду та рідину яка в ньому зберігається - 7 709 л., резервуар № 3 першого ряду та рідину яка в ньому зберігається - 1 141 л., резервуар № 4 першого ряду та рідину яка ньому зберігається - 8 485 л., резервуар № 5 першого ряду та рідину яка в ньому зберігається - 16 837 л., резервуар № 6 першого ряду та рідину яка в ньому зберігається - 6 870 л., резервуар № 7 першого ряду та рідину яка ньому зберігається - 24 042 л., резервуар № 8 першого ряду та рідину яка в ньому зберігається - 20 592 л., резервуарі № 9 першого ряду та рідину яка в ньому зберігається - 34 594 л., резервуар № 10 першого ряду та рідину яка в ньому зберігається - 2 339 л., резервуар № 11 першого ряду та рідину яка в ньому зберігається - 782 л., резервуар № 12 першого ряду та рідину яка в ньому зберігається - 26 333 л., резервуар № 13 першого ряду та рідину яка в ньому зберігається - 571 л., резервуар № 14 першого ряду та рідину яка в ньому зберігається - 4 994 л., резервуар № 2а другого ряду та рідину яка в ньому зберігається - 139 527 л., резервуар № 6 другого ряду та рідину яка в ньому зберігається - 26 333 л., резервуар № 15 першого рядку, резервуар № 16 першого рядку, резервуар № 17 першого рядку, резервуари № № 1а, 3а, 4, 5 другого ряду, резервуари № № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38 третього ряду.

Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність в заявника права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Так, як вбачається з мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду м. Києва від 12.10.2021 р. у справі №757/54229/21-к при накладенні арешту слідчий суддя керувався вимогами ст. 173 КПК України, врахував, що арешт необхідний з метою забезпечення дієвості досудового розслідування та у слідчого судді були наявні обґрунтовані підстави вважати, що дані речі та документи мають значення для встановлення обставин під час досудового розслідування та те, що зазначене майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

При накладенні арешту на майно з метою збереження речових доказів, слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України

З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Зазначена правова підстава для накладення арешту на майно є самостійною правовою підставою та Закон не ставить в залежність можливість накладення арешту на таке майно з процесуальним статусом особи, у володінні якої воно перебуває. А отже, майно, яке має ознаки, визначені у ч. 2 ст. 167 КПК України, може підлягати арешту у кримінальному провадженні, в якому не повідомлено про підозру жодній особі.

При дослідженні матеріалів клопотання про скасування арешту, слідчим суддею не встановлено обґрунтованості заявлених вимог, оскільки не доведено, що викладені обставини в клопотанні базуються на об`єктивних фактах і правових підставах.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Аналізуючи доводи клопотання про скасування арешту на майно, слідчий суддя приходить до висновку, що означені доводи не вказують на необґрунтованість накладення арешту на майно та не доводять, що в подальшому в застосуванні арешту відпала потреба, оскільки за встановлених обставин вбачається, що підстави на які посилається представник заявника, що на його думку, свідчать про необхідність скасування вказаного арешту, є предметом перевірки органу досудового розслідування в межах кримінального провадження №42020000000001701 від 16.09.2020 р.

За вказаних обставин, під час судового розгляду даного клопотання за наданими матеріалами, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право власності ТОВ «АЗОН-2» обумовлене законними критеріями, тобто з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідності верховенства права. Також, слідчим суддею встановлено, що даний час забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав ТОВ «АЗОН-2» та відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін не доведено необґрунтованості накладення арешту на майно та не доведено відсутність потреби в продовженні дії такого заходу, а відтак слідчий суддя приходить до висновку, про наявність підстав для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності та вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 532 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОН-2» про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.10.2021 р. у справі №757/54229/21-к в рамках кримінального провадження № 42020000000001701 від 16.09.2020 р.- залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1