Вирок № 139497992, 10.08.2026, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/16995/25

Номер провадження № 1-кп/756/932/26

УКРАЇНА

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 15 Оболонського районного суду міста Києва кримінальне провадження, внесене 03.07.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100000000860 у відношенні:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Києва, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, працюючого ТОВ «Румит», водієм, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

УСТАНОВИВ:

03 липня 2025 року, приблизно о 19 годині 27 хвилин, ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «Opel Vivaro» державний номер НОМЕР_1 , рухався у третій (крайній лівій) смузі з трьох наявних по напрямку його руху проїзної частини вулиці Богатирська в м. Києві зі сторони вул. Дніпроводської в напрямку Великої Окружної дороги зі швидкістю 139,43 км/год + 5,58 км/год., яка понад вдвічі перевищувала максимально дозволену на даній ділянці дороги 50 км/год.

В цей час, в попутному з ним напрямку руху у першій (крайній правій) смузі рухався мотоцикл марки «Honda XR 150», державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_7 , який будучи зобов?язаним завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, та повинен був переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху перестроювався з першої у третю смугу тим самим порушував пункти 1.3, 1.5, 2.3 підпункт «б», 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України.

Під час руху, ОСОБА_4 , в порушення вимог пунктів 1.3, 1.5, 2.3 підпункт «б», 12.4 та 12.9 підпункт «б» Правил дорожнього руху України, маючи об?єктивну змогу спостерігати за спідометром та оцінити дійсну дорожню обстановку, а також завчасно виявити попереду мотоцикл марки «Honda XR 150» державний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_7 та будучи зобов?язаним негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, відволікся від керування транспортним засобом та навпроти будівлі N? 30 по вул. Богатирська у м. Києві, здійснив зіткнення із задньою частиною мотоцикла марки «Honda XR 150 державний номер НОМЕР_4 . В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці пригоди.

Указаними діями ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав повністю, підтвердивши обставини, а саме час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, він їх у повному обсязі підтверджує та пояснив, що 03.07.2025, близько 19:00 год., він керував автомобілем марки «Opel Vivaro», державний номер НОМЕР_1 , перебував у тверезому стані, рухався в крайній лівій смузі вул. Богатирська в м. Києві в напрямку з м.Вишгород, зі швидкістю близько 140 км/год. Проїжджаючи в районі буд. 30 по вул. Богатирській в м.Києві, раптом побачив, що на його смугу руху виїхав мотоцикл, але він не зміг запобігти зіткненню, яке сталося. Він одразу зупинився, але, нажаль, водій мотоциклу помер. У вчиненому він щиро кається, повністю визнає свою вину, добровільно відшкодував матеріальну та моральну шкоду родині потерпілого.

Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав позицію обвинуваченого, просив суд не позбавляти обвинуваченого волі, призначити покарання із застосуванням ст.75 КК України, оскільки обвинувачений повністю визнає свою вину, щиро розкаявся, не перешкоджав слідству, крім того не перебував в стані алкогольного сп`яніння, повністю відшкодував завдану шкоду.

Потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що 4.07.2025 брат повідомив про загибель його сина, який 03.07.2025 їхав на мотоциклі з рибалки та хотів розвернутись на дорозу, але не побачив авто обвинуваченого, через що сталося зіткнення. На цій ділянці дійсно складаний рух, обмежена видимість через нерівність дороги. Крім того, повідомив, що не наполягає на призначенні обвинуваченому покарання, пов`язаного з його реальним відбуванням, останній добровільно відшкодував завдану щкоду, претензій матеріального та морального характеру він не має.

Прокурор у судовому засіданні вважав, що достеменно встановлено, що інкримінований , ОСОБА_4 злочин вчинено останнім, просить суд визнати його винуватим та призначити покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортним засобом на 3 роки.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування злочині при обставинах, викладених у обвинувальному акті. Тож, беручи до уваги, що прокурор, як учасник судового провадження також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений ОСОБА_4 , потерпілий правильно розуміють зміст цих обставин, і відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції. При цьому суд роз`яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.

Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.

Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, потерпілого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особистість обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

У судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_4 беззаперечно визнав свою винуватість, співпрацював з органом досудового розслідування, повністю повідомив про обставин вчинення кримінального правопорушення та відшкодував матеріальні збитки стороні потерпілого. Наведені відомості є достатніми, аби вважати дії ОСОБА_4 як каяття (щирий жаль з приводу вчинення кримінального правопорушення та осуд своєї поведінки), а отже підставою для врахування її як обставину, що пом`якшує покарання. Також суд бере до уваги, що і державне обвинувачення в особі прокурора, уважає наявність такої обставини, що пом`якшує покарання, - щире каяття, що було зазначено прокурором в судовому засіданні під час судових дебатів, хоча і не зазначено в обвинувальному акті. У зв`язку з чим, на думку суду, обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України є щире каяття.

При цьому судом не було встановлено обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України. Принаймні, прокурор про наявність таких обставин не посилався під час судових дебатів, та такі відомості не вказані в обвинувальному акті.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.

Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорій тяжких злочинів, відповідно до ст. 12 КК України, його вид та суспільну небезпечність, а саме, що даний злочин вчинений з необережності, під час його вчинення обвинувачений не перебував у стані алкогольного або іншого сп`яніння, а також наслідки вчинення злочину, зокрема, що завдана потерпілому матеріальна та моральна шкода відшкодована. Також суд приймає до уваги вже наведені відомості про особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, у вчиненому розкаявся, засудив свою протиправну поведінку, має міцні соціальні зв`язки, офіційно працевлаштований. Крім того, при призначенні покарання, суд враховує порушення Правил дорожнього руху України, які були допущені потерпілим ОСОБА_7 та які, відповідно до висновку експерта, з технічної точку зору перебувають у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому в судовому засіданні при дослідженні особистості обвинуваченого відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому статями 69, 69-1 КК України, не встановлено.

З урахуванням викладених обставин по справі, суд уважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, шляхом призначення ОСОБА_4 основного покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки зі звільненням від його відбуття на підставі ст.75 КК України, з іспитовим строком 1 рік із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

Ураховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

У кримінальному провадженні цивільний позов не заявлений.

Процесуальні витрати у провадженні, а саме витрати на проведення експертиз, підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь держави.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Питання про скасування арешту майна слід вирішити в порядку ст. 174 КПК України.

Керуючись статтями 7, 100, 124, 128-129, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавлення права керувати транспортним засобом строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, установивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили, не обирати.

Стягнути з ОСОБА_4 процесуальні витрати у провадженні, а саме витрати на проведення експертиз № СЕ-19/111-25/42188-ІТ від 12.08.2025 у сумі 5348 грн 40 коп., № СЕ-19/111-25/42186-ІТ від 14.08.2025 у сумі 3565 грн 60 коп.; № СЕ-19/111-25/45541-ІТ від 08.08.2025 у сумі 3645 грн 60 коп. ; № СЕ-19/111-25/50782-ФП від 25.08.2025 у сумі 3565 грн. 60 коп.; № СЕ-19/111-25/52793-ІТ від 29.08.2025 у сумі 3119 грн. 90 коп. на користь держави.

Скасувати арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 09.07.2025, на транспортний засіб, автомобіль «Opel Vivaro» державний номер НОМЕР_1 , який належить ТОВ «РУМИТ», заливши його у володінні власника.

Скасувати арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 09.07.2025, на транспортний засіб, мотоцикл марки «Honda XR 150» державний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_7 , повернувши його повноважній особі.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 1 ст. 165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору, потерпілому в порядку, визначеному ст. 376, 615 КПК України.

Суддя ОСОБА_1