Рішення № 139497102, 27.08.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа №638/4084/23

Провадження № 2/638/6296/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Подус Г.С.,

за участю секретаря Двойних А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 28.02.2018 року в розмірі 85524,89 грн., а також стягнути судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28.02.2018 року між Акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «КОНКОРД» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про надання кредитних коштів шляхом безготівкового зарахування кредитних коштів на картковий рахунок у розмірі 15204,00 грн. строком на 24 місяці зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 45,0% річних. Відповідачем порушені договірні зобов`язання по сплаті коштів за наданий йому кредит, що призвело до виникнення заборгованості у сумі 85524,29 грн., з них: 6587,06 грн. заборгованість за прострочені відсотки за кредитом, 50000 грн. прострочена заборгованість за тілом кредиту, 30330,60 грн. плата за супроводження простроченої/несанкціонованої заборгованості, 33403,23 грн. пеня за порушення строків погашення і просить стягнути з відповідача разом із судовими витратами, з посиланням на те, що відповідачем в добровільному порядку належним чином умови кредитного договору не виконуються. В подальшому на підставі договору факторингу № GL1N426663 від 21.11.2024 року АТ «АКБ «Конкорд» відступив на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» права вимоги за кредитним договором 46894-МПК.

Ухвалою суду від 11.03.2026 року відкрито спрощене позовне провадження із викликом осіб у судове засідання.

30.03.2026 року від представника ОСОБА_1 адвоката Гудзь Олександра Сергійовича надійшов відзив на позовну заяву, в якій він категорично заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне. Обставини нібито укладення кредитного договору від 28 лютого 2018 року не відповідають вимогам закону щодо письмової форми правочину та не підтверджують узгодження всіх істотних умов. Крім того, факт реального надання коштів у розмірі 15204,00 грн. не підтверджений належними первинними бухгалтерськими документами, такими як меморіальні ордери, заява на видачу готівки, тощо. У заяві відсутні конкретні розміри відсотків, пені та комісій, які банк просить стягнути. позивач стверджує, що умови містяться у «Публічному договорі» на сайті банку. Проте, відповідач наголошує, що ці Умови та правила постійно змінювалися банком в односторонньому порядку, а на момент звернення до суду доступ до сайту взагалі відсутній. Оскільки банк не надав доказів того, що на момент підписання заяви діяли саме ті редакції Умов, на які він посилається в позові. Оферта, акцепт та паспорт споживчого кредиту не є стандартною формою, яка б достовірно підтверджувала ознайомлення споживача з усіма правилами. Зважаючи на вищевикладене, вважає, що між сторонами відсутній укладений договір про споживчий кредит. Крім того, згідно з позовною заявою та заявою про надання кредиту, кошти були надані відповідачу 28.02.2018 року строком на 24 місяці. Отже, строк кредитування завершився 01.03.2020 року (або 27.02.2020, як зазначено в позові). Після спливу цього строку (після 01.03.2020) договірне право банку нараховувати відсотки за ставкою 45,0% річних припинилося, оскільки сторони не погодили іншого порядку нарахування на період після закінчення строку дії договору. Відповідач наголошує, що банк не надав доказів того, що позичальник був ознайомлений та погодився на нарахування саме таких відсотків поза межами строку кредитування. Позивач посилається на Публічний договір та Тарифи, розміщені на сайті. Однак відповідач вказує, що ці умови неодноразово змінювалися банком в односторонньому порядку, а доступ до сайту наразі взагалі відсутній. Вимоги щодо відсотків після закінчення строку не були безпосередньо зафіксовані в заяві, підписаній відповідачем. Оскільки банк не довів, що відповідач погодився на сплату відсотків після 01.03.2020, такі дії є незаконними. Наданий банком розрахунок заборгованості підтверджує, що нарахування продовжувалися аж до 19 березня 2023 року, тобто протягом трьох років після закінчення строку договору. Згідно з позицією відповідача, оскільки розмір відсотків на цей період не був погоджений, банк не мав права нараховувати та списувати ці кошти. Таким чином, оскільки строк кредитування закінчився в березні 2020 року, а доказів погодження нарахування відсотків за ставкою 45% після цієї дати банк не надав, вся сума «прострочених відсотків» у розмірі 6587,06 грн. (станом на 19.03.2023) нарахована без законних підстав. Щодо нарахування та отримання позивачем комісії (плата за супроводження простроченої/несанкціонованої заборгованості). За змістом позовної заяви сума заборгованості за договором складає в тому числі 30330,60 грн. плати за супроводження простроченої/несанкціонованої заборгованості. 16 жовтня 2011 року набрав чинності Закон України від 22 вересня 2011 року N 3795-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», яким частину четверту статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» доповнено нормою такого змісту: кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. Відповідно до розрахунку, наданого банком, останній нараховував та списував з коштів, які вносив відповідач, комісію за розрахунково-касове обслуговування. Жодними домовленостями між сторонами не передбачено обов`язок відповідача сплачувати плату за супроводження простроченої/несанкціонованої заборгованості, а банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг. Відтак позивач не мав права встановлювати такі платежі, оскільки вони покладають на боржників обов`язок компенсувати можливі фінансові ризики банківської установи, отже вказане положення кредитного договору є нікчемним. Оскільки обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої неможливе встановлення комісії, а відповідачем погашено заборгованість по комісії, яка не врахована в розрахунку, то банком неправомірно збільшено суму боргу. Щодо нарахування та стягнення пені. За змістом позовної заяви сума заборгованості за договором складає в тому числі 33403,23 грн. заборгованості за пенею. Згідно з наданим банком розрахунком заборгованості, пеня нараховувалася щоденно (у деяких випадках за ставкою 0,25% + 10 грн. на день), що врешті-решт призвело до суми у 33403,23 грн. Позивач обґрунтовує це тим, що за недотримання строку обов`язкового платежу він має право нараховувати пеню згідно з умовами договору та тарифами. Натомість, вважає, що пеня нарахована поза межами строків позовної давності та в період дії в Україні воєнного стану. Крім того, нарахування пені відбувалося поза межами встановленого законом строку позовної давності, оскільки термін дії кредитного договору закінчився ще 01 березня 2020 року, а банк звернувся до суду лише у травні 2023 року, що перевищує загальний трирічний строк захисту цивільних прав. Важливим аспектом є також те, що позивач не довів факт належного узгодження з відповідачем саме такого розміру та порядку нарахування пені, який відображений у розрахунку (зокрема, щоденні нарахування за складними формулами 0,25% + 10 грн), оскільки в анкеті-заяві, безпосередньо підписаній боржником, ці умови відсутні. Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України). Визначення початку перебігу позовної давності міститься у статті 261 ЦК України. Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. В даному спорі кредит нібито був отриманий 28.02.2018, а Банк звернувся до суду 10.05.2023 (дата на штампі позовної заяви). Строк кредитування (24 місяці) закінчився 01.03.2020. Саме від дати 01.03.2020 потрібно рахувати три роки. Оскільки позивач звернувся за захистом свого права більше ніж через три роки після завершення строку кредитування (після 01.03.2020), він пропустив встановлений законом строк позовної давності. Будь-яких поважних причин для поновлення цього строку позивачем не надано. Також просив суд стягнути з позивача витрати на професійну допомогу у розмірі 30000,00 грн.

12.05.2026 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких просив позовну заяву задовольнити.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за його відсутністю.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. У судовому засіданні, що відбулось 03.06.2026 року надав свої пояснення та просив суд відмовити у задоволенні позову із мотивів, викладених у відзиві.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спір між сторонами виник з договірних правовідносин, які врегульовані нормами Цивільного кодексу України в частині позики та договору кредиту, а також регулюються загальними положеннями про договір та зобов`язання.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «АКБ «КОНКОРД»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633-634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В наданих позивачем Публічному договорі комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та тарифних пакетах на випуск та обслуговування елітних банківських платіжних карток АТ «АКБ «КОНКОРД» зазначена фіксована процента ставка в розмірі 45 % річних та штрафні санкції, які застосовуються банком у разі прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит позичальником, зокрема пеня та штрафи в розмірі 7% на місяць від щоденних залишків простроченої заборгованості по кредиту та процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів в розмірі 91,2% річних на прострочений платіж по кредиту / нарахованим процентам.

Судом встановлено, що 28.02.2018 року між АТ «Акціонерний комерційний банк «КОНКОРД» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 46894-МПК про надання кредитних коштів шляхом безготівкового зарахування кредитних коштів на картковий рахунок № НОМЕР_1 у розмірі 15204 грн. терміном на 24 місяці зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 45,0% річних. Договір укладено шляхом надання підписаної позичальником Заяви про надання кредиту та акцептованої банком. Поданням та підписанням Заяви про приєднання до Публічного договору комплексного обслуговування фізичних осіб в АТ «АКБ «КОНКОРД» відповідач підтвердив, що розуміє та погоджується з тим, що за умови підписання цієї заяви ним та підписання й скріплення печаткою зі сторони банку та надання кредиту (що разом вважається акцептом банку) ця заява разом з графіком платежів, розрахунком сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки, публічним договором та тарифами банку складають кредитний договір, строк дії якого зазначений в Розділі 13 цієї заяви в графі - строк кредиту. Погодився з тим, що процента ставка по Кредиту є фіксованою. Зобов`язався щомісячно здійснювати оплату процентів, нарахованих за користування кредитом в попередньому календарному місяці, комісії (за наявності), частини заборгованості по кредиту (якщо це передбачено умовами відповідного банківського продукту/послуги) та іншої заборгованості згідно із кредитним договором та/або діючими тарифами (далі - обов`язковий платіж). Обов`язковий платіж здійснюється в строк та в розмірі, зазначеному в тарифах та/або в графіку платежів/розрахунку сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки. Ознайомлений з тим, що сума обов`язкового платежу може бути збільшена на суму прострочених зобов`язань по кредиту, пені та іншої заборгованості згідно з кредитним договором та діючими тарифами. Отримати інформацію про розмір поточного обов`язкового платежу може в установі банку, або зателефонувавши до контакт центру. За недотримання строку сплати обов`язкового платежу, банк переносить суму простроченого зобов`язання на відповідні рахунки обліку простроченої заборгованості та має право нараховувати підвищені проценти, додаткову комісію, пеню, штраф згідно з умовами кредитного договору та/або тарифами. Також позичальник ознайомлений з тим, що банк має право змінювати тарифи, без укладання додаткових угод або договорів про зміну кредитного договору та/або публічного договору, з повідомленням про такі зміни відповідно до умов публічного договору.

Кредитний договір складається з Заяви, Тарифів Банку (відповідно до Банківського продукту/послуги), Розрахунку сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки та цього Публічного договору (п.6.5 Публічного договору). Відповідачу надавалась інформація щодо умов договору, з якою він ознайомився та підтвердив підписом факт ознайомлення із кредитним договором. Підписуючи даний Договір Відповідач погодився, що він до його підписання ознайомився з усіма умовами, на яких банк здійснює кредитування, а також свідомо обрав умови, викладенні у кредитному договорі. Наявність підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. З огляду на це, можна дійти висновку, що дотримано всіх умов правомірності кредитного договору № 46894-МПК, передбачених законодавством. Відповідно до розписки про отримання платіжної картки, яка підписана відповідачем та міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 отримав в ПАТ «АКБ «Конкорд» платіжну карту. Додана копія Розписки про отримання Картки, яка підписана ОСОБА_1 підтверджує отримання основної кредитної картки.

На підставі Заяви позичальника від 28.02.2018 року йому відкрито особовий рахунок у гривні , тип картки «MasterCard Platinum Unembossed».

Як вбачається з виписки по картці відповідача, після встановлення ліміту 28.02.2018 року ОСОБА_1 почав використовувати кредитні кошти.

На підтвердження видачі кредитних коштів позивачем до позовної заяви було долучено виписки по особовим рахункам угоди № 46894-МПК та Розрахунок заборгованості за договором кредиту № 46894-МПК, що є письмовим документом, який підтверджує суму боргу.

Згідно з п. 2. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Абз. 5 п. 2 вказаної статті передбачено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 станом на 19 березня 2023 року становить 85524,89 грн., з яких: 6587,06 грн. заборгованість за прострочені відсотки, 50000 грн. прострочена заборгованість за тілом кредиту, 30330,60 грн. плата за супроводження простроченої/несанкціонованої заборгованості, 33403,23 грн. пеня за порушення строків погашення.

У даній справі виписки за картковими рахунками були належним чином долучені до матеріалів справи як докази, що підтверджують наявність зобов`язання відповідача перед банком, а також невиконання ним умов кредитного договору. Вони чітко демонструють момент видачі кредитних коштів, їх використання відповідачем та виникнення заборгованості. Отож Позивачем було надано належні докази на підтвердження заборгованості Відповідача та видачі кредитних коштів за кредитним договором, долучений до позовної заяви Розрахунок заборгованості може вважатися належним доказом, що підтверджує суму боргу у взаємозв`язку з долученою до матеріалів справи Випискою по особовим рахункам угоди № 46894-МПК.

У матеріалах справи наявні належні та достатні докази, які підтверджують правомірність нарахування АТ «АКБ «КОНКОРД» усіх складових заборгованості за кредитним договором №46894-МПК від 28.02.2018 року, укладеним із ОСОБА_1 .

Всі фінансові умови кредитування, включаючи порядок нарахування процентів, плати за супроводження простроченої заборгованості, пені та черговість погашення, були прямо передбачені договором, доведені до відома позичальника та добровільно ним погоджені шляхом підписання відповідних документів. 28.02.2018 року між Банком та Відповідачем було укладено кредитний договір №46894-МПК, відповідно до якого останньому було надано кредитні кошти у розмірі 15 204,00 грн строком на 24 місяці до 27.02.2020 року зі сплатою 45% річних.

Факт укладення договору підтверджується підписаною Відповідачем Заявою про надання кредиту, яка відповідно до її змісту є невід`ємною частиною Публічного договору та Тарифів Банку. Підписуючи Заяву, Відповідач підтвердив, що ознайомлений із Публічним договором та Тарифами Банку, повністю розуміє їх зміст, погоджується з порядком нарахування процентів, комісій та штрафних санкцій, визнає умови договору справедливими та обов`язковими до виконання, отримав примірники документів у день укладення договору. Крім того, Відповідач підписав «Розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту», в якому було прямо зазначено фіксовану процентну ставку 45% річних, порядок щомісячного погашення, загальну вартість кредиту, можливі фінансові наслідки порушення зобов`язань. Таким чином, позичальник був належним чином проінформований про всі істотні умови кредитування, що відповідає вимогам законодавства про споживче кредитування та принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.

Факт фактичного отримання кредитних коштів підтверджується виписками по особовому рахунку за період з 28.02.2018 по 19.03.2023 року, розпискою про отримання платіжної картки MasterCard Unembossed та ПІН-конверта та рухом коштів по рахунку, що свідчить про використання кредитних коштів.

Нарахування процентів здійснювалося відповідно до п. 6.12.2 та п. 6.12.7 Публічного договору. Згідно з указаними положеннями, проценти за користування кредитом нараховуються щоденно на суму фактичної заборгованості на кінець операційного дня виходячи з фіксованої ставки 45% річних та фактичної кількості календарних днів у році (365/366).

Пунктом 6.12.8 Публічного договору передбачено обов`язок позичальника щомісячно сплачувати мінімальний обов`язковий платіж. У межах кредитного продукту «GOLDEN DREAM» такий платіж становив 10% від суми заборгованості станом на останній день місяця плюс нараховані проценти за попередній місяць.

Унаслідок невиконання Відповідачем обов`язку зі сплати мінімального платежу Банк, відповідно до п. 6.12.11 Публічного договору, переніс заборгованість на рахунки обліку простроченої заборгованості, після чого були активовані механізми нарахування штрафних санкцій та плати за супроводження простроченої заборгованості. Плата за супроводження простроченої заборгованості була прямо передбачена Тарифами Банку, затвердженими рішенням Тарифного комітету №4 від 09.01.2018 року, а також Заявою про надання кредиту, підписаного Відповідачем. Відповідач окремо погодився з тим, що у разі виникнення прострочення Банк має право нараховувати: 7% на місяць, 91,2% річних, 0,25% на день від суми простроченої заборгованості.

Нарахування здійснювалося щоденно на фактичний залишок простроченої заборгованості, що відповідає погодженим сторонами умовам договору та принципу свободи договору, передбаченому ст. 627 ЦК України.

Крім того, Банком правомірно нараховано пеню у розмірі 33 403,23 грн. Підставою для її нарахування є п. 6.12.11 Публічного договору та ст. 549 ЦК України, відповідно до якої пеня є видом неустойки та способом забезпечення виконання зобов`язань. Пеня нараховувалась за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання згідно з Тарифами Банку, з якими Відповідач був ознайомлений та погодився при укладенні договору.

Відповідно до п. 6.12.15 Публічного договору, кошти, що надходили від позичальника, спрямовувались у такій послідовності: 1. погашення прострочених процентів; 2. погашення простроченого тіла кредиту; 3. погашення комісій та плати за супроводження простроченої заборгованості; 4. погашення пені та штрафних санкцій. Отже, порядок списання коштів був погоджений сторонами заздалегідь та не може вважатися односторонньо встановленим Банком. Таким чином, усі складові заявленої до стягнення заборгованості були прямо передбачені договором, погоджені сторонами у письмовій формі, підтверджені належними доказами, нараховані відповідно до умов Публічного договору та Тарифів Банку та здійснені у межах цивільного законодавства України.

В подальшому на підставі договору факторингу № GL1N426663 від 21.11.2024 року АТ «АКБ «Конкорд» відступив на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» права вимоги за кредитним договором 46894-МПК.

Що стосується заперечень представника відповідача з приводу пропущеного строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про у, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 року у справі 6-169цс14 наведено правову позицію: за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого а або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які що свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом зникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами кредитного договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника вернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, якщо за умовами договорів погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальниками частинами кожного місяця, у рахунок чого зносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальниками кожного із цих зобов`язань.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові ВСУ від 24.09.2014 року у справі 6-103цс14, та багатьох інших постановах.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема із Розрахунку заборгованості, прострочення заборгованості відповідача почалось з 26.04.2018 року, у зв`язку з чим, з наступного місяця, коли мав бути внесений черговий платіж, виникло право кредитора на звернення до суду із вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою 10.05.2023 року, разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» який набрав чинності, 02 квітня 2020 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22).

Враховуючи, що з 12.03.2020 року з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 257 ЦПК України, продовжуються на строк дії такого карантину, позовні вимоги заявлені і даній цивільній справі знаходяться в межах строку позовної давності.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти й визначені договором відсотки за користування ними в добровільному порядку позивачу не повернуті, що свідчить про порушення його прав, а тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд, шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та погоджених сторонами відсотків та штрафних санкцій, відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст.252-259, 261, 525, 526, 549, 599, 610, 611, 626, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 10, 133, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 280-283, 289, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитом, а саме прострочені відсотки за кредитом 6587,06 грн., прострочена заборгованість за тулом кредиту 15204,00 грн., плата за супроводження простроченої/несанкціонованої заборгованості 30330,60 грн., пеня за порушення строків погашення 33403,23 грн., а всього стягнути 85524 (вісімдесят п`ять тисяч п`ятсот двадцять чотири) гривні 89 копійку.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у сумі 2684,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 01.09.2026 року.

Головуючий суддя: