Рішення № 139496997, 04.09.2026, Кропивницький районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Кіровоградський районний суд Кіровоградської області)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2026 р. Справа № 390/464/26Провадження № 2/390/341/26

Кропивницький районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Бойко І.А.,

при секретарі Погрібній А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницький цивільну справу за позовом ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 43430,90 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що 25.12.2019 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 206398929. Згідно з умовами кредитного договору, первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав Відповідачу грошові кошти у сумі 4900,00 грн шляхом перерахування через банк провайдер, надалі відповідач збільшив суму кредиту до 20000,00 грн 28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу укладено додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу. За умовами вказаного договору факторингу ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за зазначеним вище кредитним договором у розмірі, зазначеному у реєстрі прав вимоги. 05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, умовами якого визначено, що клієнт відступає фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. 31.08.2023 на виконання договору факторингу ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» підписали реєстр прав вимог, яким відступлено право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. 11.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, утворилась заборгованість у розмірі 43430,90 грн, яку позивач просить стягнути. Також просить стягнути судові витрати.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому він просить повністю відмовити у задоволенні позову та зазначає, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт отримання ним кредитних коштів. Позивачем не надано до суду належних первинних банківських документів, які б підтверджували факт зарахування коштів, належність банківської картки відповідачу, рух коштів по рахунку та фактичне отримання відповідачем кредитних коштів. Розрахунок заборгованості є суперечливим та недостовірним.

У кредитному договорі зазначено суму кредиту 4900грн. Водночас у розрахунку позивача вже фігурує сума 20000 грн без належних доказів збільшення кредитного ліміту. Жодних додаткових угод, заяв відповідача, електронних підтверджень чи доказів отримання додаткових коштів позивач суду не надав. Нараховані проценти є явно завищеними та неспівмірними. Позивач нарахував 27 815,07 грн процентів при початковій сумі кредиту 4900 грн. Крім того, відповідач уже сплатив 13865 грн, що значно перевищує первісно отриману суму кредиту. Позивач не довів належного переходу права вимоги, а також не довів належного повідомлення відповідача про заміну кредитора та не надав належним чином засвідчених документів щодо переходу права вимоги. Надана позивачем виписка є внутрішнім документом позивача та не підтверджує фактичного руху коштів і наявності заборгованості.

Представник позивача подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що первісний кредитор - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відповідно до крединого договору та додаткових угод до нього надав відповідачу кредит в розмірі 20000 грн за допомогою платіжних доручень, спростовуючи заперечення відповідача щодо розміру кредиту та неотримання коштів. Вказав, що надані копії договорів факторингу підтверджують перехід права вимоги. Наголосила на правомірності нарахування відсотків, посилаючись на умови кредитного договору. Також представником позивача до суду подані додаткові пояснення, в яких викладені додводи, аналогічні тим, які викладені у позові.

Також відповідачем подано до суду заперечення на додаткові поясненя, у яких відповідач фактично повторює доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, лише надаючи їм більш розгорнуте обґрунтування. При цьому нових обставин, доказів чи правових аргументів, які б спростовували позицію позивача або потребували окремого реагування, зазначені процесуальні документи не містять.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

25.12.2019 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено договір № 206398929 у електронній формі, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 4900,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Строк дії Договору починається з моменту його укладення та становить 30 днів. Кредит надається строком на 30 днів. Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у розмірі 0,47 процентів від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми Кредиту до закінчення строку Кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору. З урахуванням положень п.1.4 Договору Позичальник сплачує Товариству проценти за користування Кредитом за фактичний час користування Кредитом з розрахунку 171,55 відсотків річних. Також договором погоджено (п.4.2 - 4.4 договору), що у випадку користування позичальником кредитом понад строк, встановлений п.1.3 договору, або додатковими угодами між сторонами, зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 1.4 цього договору процентна ставка менша ніж 1,70 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою визначеною п.1.4 1.5 Договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування Кредитом, а саме 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків за кожен день користування Кредитом, починаючи з дати укладення Договору і до дня повного повернення кредиту. Сторони погодили, що зобов`язання Позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1,70 % розповсюджуються на весь період фактичного користування Кредитом з моменту укладення цього Договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені Позичальником до моменту завершення строку, встановленого п.1.3 договору. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані згідно п. 4.2 та п. 4.3. Договору після закінчення строку Кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору, є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Уклавши дві додаткові угоди 26.12.2019 сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 10000,00 грн та 5100,00 грн з 26.12.2019 на строк дії Договору № 206398929 від 25.12.2019.

Уклавши додаткову угоду 21.01.2020 сторони дійшли згоди, що у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит за договором № 206398929 від 25.12.2019 на 27 днів. Починаючи з 24.01.2020 позичальник сплачує за користування кредитом 1,56 відсотків в день від суми кредиту за дисконтною процентною ставкою.

Додатковою угодою від 23.02.2020 у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, сторони дійшли згоди продовжити строк, на який був наданий кредит за договором № 206398929 від 25.12.2019 на тридцять днів.

Відповідно до платіжних доручень від 25.12.2019 та 26.12.2019 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» перерахувало на платіжну картку № 5168-74XX-XXXX-8237: кошти на загальну суму 20000,00 грн, призначення платежу: Переказ коштів згідно договору № 206398929 від 25.12.2019, ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer.

Відповідно до інформації, наданої АТ «ПРИВАТБАНК», на ім`я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_3 та на вказану карту 25.12.2019 було зараховано кошти у розмірі 4900,00 грн та 26.12.2019 кошти у сумі 15100,00 грн.

28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01. Рядом додаткових угод строк дії договору було продовжено до 31.12.2023.

Відповідно до реєстру прав вимоги № 81 від 01.06.2020 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» передала ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, зокрема до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 206398929 на загальну суму 41307,14 грн.

05.08.2020 між ТОВ «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 05/0820-01. Рядом додаткових угод строк дії договору було продовжено до 30.12.2024. Відповідно до якого до ТОВ «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, зокрема до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 206398929 на загальну суму 43430,90 грн.

11.07.2025 між ТОВ «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е. Відповідно до якого до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, зокрема до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 206398929 на загальну суму 43430,90 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" заборгованість відповідача за період з 25.12.2019 по 01.06.2020 за кредитним договором № 206398929 від 25.12.2019 становить 41041,67 грн, з яких: заборгованість за кредитом 15615,83 грн; заборгованість за відсотками - 25691,31 грн. У розрахунку вказано, що 25.12.2019 відповідачу видано кредит у розмірі 4900,00 грн, а 26.12.2019 видано 15100,00 грн. При цьому, відповідач 21.01.2020 повернув частину боргу у розмірі 1762 грн, які зараховані в рахунок погашення процентів; 23.02.2020 повернув 7603 грн, з яких: 1,20 грн зараховано у повернення заборгованості по тілу кредита, а 7601,80 грн - в рахунок погашення боргу за процентами.

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Таліон плюс» заборгованість відповідача за кредитним договором № 21099-08/2023 від 25.12.2026 становить 43430,90 грн, з яких: заборгованість за кредитом 15615,83 грн; заборгованість за відсотками - 27815,07 грн.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 1 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 5 жовтня 2022 року у справі № 463/9914/20, якщо договір позики укладений у письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики.

Відповідач заперечує факт отримання коштів за кредитним договором, проте відповідач вказаний договір у судовому порядку не оспорював. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні і стороною відповідача до суду не надані. Крім того, заперечення відповідача в цій частині спростовуються випискою по банківському рахунку, яку надалоАТ КБ «ПРИВАТБАНК», з якої вбачається, що на рахунок ОСОБА_1 25.12.2019 було зараховано кошти у розмірі 4900,00 грн та 26.12.2019 кошти у сумі 15100,00 грн.

Також суд зазначає, що в ході касаційного перегляду судових рішень Верховний Суд неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18.

Стандарт доказування «вірогідність доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач.

Суд звертає увагу на те, що до предмета доказування належить сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, з якими закон пов`язує виникнення, зміну й припинення правовідносин між сторонами та на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов`язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.

У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача як кредитора у зобов`язанні. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає боржник.

Судом враховано, що відповідач не надав жодного доказу, який би спростовував доводи позивача про виконання кредитодавцем за кредитним договором своїх зобов`язань за договором, а лише посилався на недоведеність таких фактів позивачем.

Крім того, слід зауважити, що з матеріалів справи вбачається, що відповідачем виконувались умови Кредитного договору, а саме: сплачувались кошти у рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту та відсоткам за користуванням кредитом.

Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 127/23910/14-ц зазначив, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Відтак, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів за кредитним договором у сумі 20000,00 грн і неповернення їх у повній мірі у встановлений строк.

Разом з тим, суд вважає, що позивачем нараховані проценти поза погодженого сторонами строку кредитування.

У ч. 1 - 3 ст. 1056 - 1 визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №300/438/18.

У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Як встановлено судом, сторони уклали договір № 206398929 про надання кредитних коштів на суму 4900,00 грн на 30 днів, відсотки за користування кредитними коштами 0,47 в день, надалі додатковими угодами сума кредиту була збільшена до 20000,00 грн, а строк, на який надається кредит, був продовжений на 61 день, тобто до 25.03.2020. Також розмір відсотків у день з 24.01.2020 був збільшений до 1,56.

Таким чином, проценти за користування кредитом мають нараховуватись на тіло кредиту у сумі 15617,03 грн за період з 27.12.2019 по 24.01.2020 за ставкою 0,47 % та з 25.01.2020 по 25.03.2020 за ставкою 1,56 % в день, що у загальній сумі складає 16988,67 грн (15617,03*0,47%* 29 днів, та 15617,03*1,56 %* 61 день).

Подальше, поза строком кредитування, нарахування процентів за користування відповідачем кредитними коштами за Кредитним договором є необґрунтованим.

Суд зазначає, що хоча сторонами погоджено, що проценти, нараховані згідно п. 4.2 та п. 4.3. Договору після закінчення строку Кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору, є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, однак відповідної позовної вимоги подана ТОВ «ФК "ЕЙС"» позовна заява не містить.

Відтак, у відповідача виникло зобов`язання з повернення отриманого за кредитним договором кредиту у сумі 15617,03 грн та зобов`язання по оплаті процентів за кредитним договором у сумі 16988,67 грн.

Водночас, як вбачається з розрахунків заборгованості позичальника за кредитним договором, виконаних ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», відповідачем на виконання умов кредитного договору було сплачено суму, яка загалом складає 9365 грн, з яких 1,20 грн, грн зараховано у погашення тіла кредиту, а 9368,8 грн - у погашення відсотків.

Щодо переходу права вимоги.

Доводи відповідача про те, що позивач не довів належного повідомлення боржника про заміну кредитора, суд відхиляє з таких підстав.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Аналіз наведених положень закону свідчить, що неповідомлення боржника про відступлення права вимоги не впливає на дійсність правочину про відступлення права вимоги та не перешкоджає переходу права вимоги до нового кредитора. Єдиним правовим наслідком неповідомлення боржника є те, що новий кредитор несе ризик виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові, а таке виконання вважатиметься належним.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.07.2025 у справі № 907/311/21, який зазначив, що неповідомлення боржника про відступлення права вимоги не впливає на перехід права вимоги від попереднього кредитора до нового, а лише покладає на нового кредитора ризик несприятливих наслідків, передбачених частиною другою статті 516 ЦК України.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що посилання відповідача на відсутність належного повідомлення про заміну кредитора не спростовує набуття позивачем права вимоги та не впливає на обґрунтованість заявлених позовних вимог, а тому відповідні заперечення є безпідставними.

Таким чином, з відповідача слід стягнути заборгованість у загальному розмірі 23240,70 грн, з яких: 15615,83 грн тіло кредиту; 7624,87 грн проценти.

Що стосується витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, пропорційно до задоволених позовних вимог.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача витрати пов`язні з розглядом справи у сумі 9662,40 грн, які складаються з судового збору - 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у сумі - 7000,00 грн.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути 5 170,53 грн судових витрат.

На підставі ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 629, 633,634, 638, 639, 641,642,1048,1049,1054, 1056-1 ЦК України, керуючись ст.10-13, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 206398929 від 25.12.2019 на загальну суму 23240,70 грн, з яких: 15615,83 грн - тіло кредиту; 7624,87 грн - проценти.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «ЕЙС» понесені судові витрати у сумі 5170,53 грн

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «ЕЙС», місцезнаходження: вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, м. Київ, ЄДРПОУ: 42986956;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя І.А. Бойко