Рішення № 139496967, 01.09.2026, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2443/25

Провадження № 2/352/172/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючого судді Струтинського Р. Р.

з участю секретаря Гребінника В. М.

розглянувши у судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся з позовом до відповідачки про стягнення кредитної заборгованості в сумі 198312,53 грн, судовий збір у сумі 2422,40 грн, та 25000 грн витрат на правову допомогу.

Заявлений позов обґрунтовував тим, що 07.07.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» і відповідачкою ОСОБА_1 укладено договір позики № 75832426, згідно якого вона отримала кредит у сумі 15000 грн. 23.08.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» і відповідачкою ОСОБА_1 укладено договір позики № 667617, згідно якого вона отримала кредит у сумі 4000 грн. 20.08.2021 між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено договір № 6888129, згідно якого вона отримала кредит у сумі 2500 грн. 17.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою укладено договір № 5053347, згідно якого вона отримала кредит у сумі 20000 грн. 11.08.2021 між ТОВ ФК «ІНКАСО ФІНАНС» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено договір № 3249907120-107259, згідно якого вона отримала кредит у сумі 2000 грн. Усі кредитні договори укладено в електронній формі.

27.01.2022 укладено договір №27/01/2022 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» і ТОВ «Вердикт Капітал» про відступлення права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 75832426. 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр» укладено договір №10-01/2023 про відступлення права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 75832426. 25.01.2022 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» і ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір про відступлення права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 75832426. 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр» укладено договір №10-01/2023 про відступлення права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 75832426. 25.01.2022 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» і ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір про відступлення права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 667617. 10.01.2023 укладено договір №10-01/2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр» про відступлення права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №667617. 29.11.2021 між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» і ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір про відступлення права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №6888129. 10.01.2023 укладено договір №10-01/2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр» про відступлення права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №6888129. 29.11.2021 укладено договір № 29-11-102 між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «Вердикт Капітал» про відступлення права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №5053347. 10.01.2023 укладено договір №10-01/2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр» про відступлення права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №5053347. 21.12.2021 між ТОВ ФК «ІНКАСО ФІНАНС» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір №21-12/21 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3249907120-107259. 10.01.2023 укладено договір №10-01/202 між ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр» про відступлення права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3249907120-107259. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитом за усіма договорами становить 198312,53 грн. Просив стягнути вказану суму з відповідачки.

10.12.2025 представником відповідачки подано відзив на позов, в якому позов визнав частково, мотивуючи, що відповідачка визнає факт укладення усіх кредитних договорів, а також факт отримання та користування грошовими коштами відповідно до умов зазначених договорів. Відповідачкою також не оспорюється факт переходу прав вимоги за вказаними договорами до позивача. Разом з тим, відповідачка категорично не погоджується з розміром заборгованості, заявленої позивачем до стягнення, вважає її такою, що нарахована безпідставно та є штучно завищеною. Відповідачкою здійснювалися частково платежі на погашення заборгованості, тому визнає позов у загальній сумі 28825,19 грн, що складаються з: за кредитним договором №1 (№75832426 від 07.07.2021) 14145 грн, з яких: 14145 грн заборгованість за тілом кредиту; за кредитним договором №2 (№667617 від 23.08.2021) 4276,40 грн, з яких: 4000 грн заборгованість за тілом кредиту, 276,40 грн проценти в межах строку кредитування; за кредитним договором №3 (№6888129 від 20.08.2021) 150,79 грн, з яких: 150,79 грн заборгованість за тілом кредиту; за кредитним договором №4 (№5053347 від 17.07.2021) 10253 грн, з яких: 10253 грн заборгованість за тілом кредиту. Щодо кредитного договору №5 (№3249907120-107259 від 11.08.2021) відповідачка вважає, що заборгованість відсутня, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині не визнає та просить суд відмовити в їх задоволенні. Відносно судових витрат на правничу допомогу, відповідачка вважає, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є необґрунтованими, завищеними та такими, що не відповідають фактичним трудовим витратам представника. Враховуючи масовий та шаблонний характер таких справ, витрати на консультації і складання позову слід визнати необґрунтованими та зменшити витрати до 2000 грн. Просив задоволити позов частково, та стягнути з позивача на користь відповідачки витрати на правову допомогу в розмірі 15000 грн.

16.12.2025 позивачем подано відповідь на відзив, у якому зазначив, що підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим. Просив позов задоволити в повному обсязі, щодо стягнення витрат на правничу допомогу з позивача на користь відповідачки просив відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю.

18.12.2025 представник відповідачки надав заперечення на відповідь на відзив, мотивуючи, що наведені твердження не спростовують аргументів, викладених у відзиві, та жодним чином не змінюють правової оцінки предмету спору.

Представник позивача в поданій суду заяві просив справу розглянути в його відсутності, позов підтримав, просив його задоволити.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином за адресою місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, не повідомила суду про причини неявки.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з таких підстав.

Установлено, що 07.07.2021 первісний кредитор ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» і відповідачка ОСОБА_1 уклали договір позики № 75832426, згідно якого остання отримала кредит у розмірі 15000 грн на строк 30 днів із зниженою процентною ставкою 0,20 % в день, базовою процентною ставкою 1,99 % в день (а.с.38).

23.08.2021 первісний кредитор ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» і відповідачка ОСОБА_1 уклали договір позики № 667617, згідно якого остання отримала кредит у розмірі 4000 грн на строк 30 днів із процентною ставкою 29,71 % за перший день користування позикою, зниженою процентною ставкою 0,01 % з другого дня користування позикою, базовою процентною ставкою 2,00 % з другого дня користування позикою (а.с.218).

Договори укладені шляхом обміну електронними повідомленнями, підписані сторонами у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

25.01.2022 між первісним кредитором ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та другим кредитором ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладений договір факторингу № 25/01/2022/1, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за договором позики № 667617 з ОСОБА_1 (а.с.92-97).

Згідно витягу з реєстру боржників № 1 від 25.01.2022 до договору факторингу № 25/01/2022/1 другий кредитор ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набув право грошової вимоги до відповідачки за договором позики № 667617 у розмірі 12676,40 грн, з яких 4000 грн заборгованість за тілом кредиту, 8676,40 грн заборгованість за відсотками (а.с.107).

27.01.2022 між первісним кредитором ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та другим кредитором ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладений договір факторингу № 27/01/2022, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за договором позики № 75832426 з ОСОБА_1 (а.с.98-102).

Згідно витягу з реєстру боржників № 1 від 27.01.2022 до договору факторингу № 27/01/2022 другий кредитор ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набув право грошової вимоги до відповідачки за договором позики № 75832426 у розмірі 50821,34 грн, з яких 15000 грн заборгованість за тілом кредиту, 35821,34 грн заборгованість за відсотками (а.с.108).

17.07.2021 первісний кредитор ТОВ «МІЛОАН» і відповідачка ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит № 5053347, згідно якого остання отримала кредит у розмірі 20000 грн на строк 21 день до 07.08.2021. Комісія за надання кредиту: 2000 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 % від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1); проценти за користування кредитом: 5250 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2); стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.6) (а.с.213-217).

Договір укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний сторонами у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

29.11.2021 між первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН» та другим кредитором ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладений договір факторингу № 29-11-102, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит № 5053347 з ОСОБА_1 (а.с.82-86).

Згідно реєстру боржників від 29.11.2021 до договору факторингу № 29-11-102 другий кредитор ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набув право грошової вимоги до відповідачки за договором про споживчий кредит № 5053347 у розмірі 47918,25 грн, з яких 15503 грн заборгованість за тілом кредиту, 30415,25 грн заборгованість за відсотками, 2000 грн заборгованість за комісією (а.с.104).

11.08.2021 первісний кредитор ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» і відповідачка ОСОБА_1 уклали договір позики № 3249907120-107259, згідно якого остання отримала кредит у розмірі 2000 грн на строк 14 днів до 25.08.2021 з процентною ставкою 1,95 % за кожен день користування кредитом (а.с.20-26). Договір укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний сторонами у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

21.12.2021 між первісним кредитором ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» та другим кредитором ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладений договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 21-12/21, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за договором позики № 3249907120-107259 з ОСОБА_1 (а.с.77-81).

Згідно реєстру боржників від 21.12.2021 до договору відступлення права вимоги № 21-12/21 другий кредитор ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набув право грошової вимоги до відповідачки за договором позики № 3249907120-107259 у розмірі 2546 грн, з яких 2000 грн заборгованість за тілом кредиту, 546 грн заборгованість за відсотками (а.с.103).

20.08.2021 первісний кредитор ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» і відповідачка ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 6888129, згідно якого остання отримала кредит у розмірі 2500 грн на строк 15 днів до 04.09.2021 з процентною ставкою 0,0010 % за кожен день користування кредитом (а.с.33-36). Договір укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний сторонами у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

29.11.2021 між первісним кредитором ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та другим кредитором ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладений договір про відступлення прав вимоги № 29/11-1, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 6888129 з ОСОБА_1 (а.с.87-91).

Згідно реєстру боржників від 29.12.2021 до договору відступлення прав вимоги № 29/11-1 другий кредитор ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набув право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 6888129 у розмірі 5410 грн, з яких 2305 грн заборгованість за тілом кредиту, 3105 грн заборгованість за відсотками (а.с.106).

10.01.2023 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та позивач ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» уклали договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого відбулося відступлення прав вимоги за вказаними вище п`ятьма кредитними договорами з відповідачкою ОСОБА_1 , а саме: № 75832426 від 07.07.2021, № 667617 від 23.08.2021, № 5053347 від 17.07.2021, № 3249907120-107259 від 11.08.2021, № 6888129 від 20.08.2021 (а.с.109-117).

Позивач, набувши права грошової вимоги до відповідачки за цими п`ятьма договорами, заявив до стягнення з останньої заборгованості:

- у розмірі 51095,86 грн за договором позики № 75832426 від 07.07.2021, з яких 15000 грн заборгованість за тілом кредиту, 35821,34 грн заборгованість за відсотками, а також 240 грн інфляційні збитки, 34,52 грн 3 % річних, що нараховані другим кредитором ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за період з 27.01.2022 до 23.02.2022 (розрахунок другого кредитора на а.с.71, розрахунок позивача на а.с.76);

- у розмірі 12750,26 грн за договором позики № 667617 від 23.08.2021, з яких 4000 грн заборгованість за тілом кредиту, 8676,40 грн заборгованість за відсотками, а також 64 грн інфляційні збитки, 9,86 грн 3 % річних, що нараховані другим кредитором ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за період з 25.01.2022 до 23.02.2022 (розрахунок другого кредитора на а.с.70, розрахунок позивача на а.с.75);

- у розмірі 115356,30 грн за договором про споживчий кредит № 5053347 від 17.07.2021, з яких 15503 грн заборгованість за тілом кредиту, 97853,30 грн заборгованість за відсотками, з яких 67438,05 грн відсотків нараховані другим кредитором ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за період з 29.11.2021 до 23.02.2022, 2000 грн заборгованість за комісією (розрахунок другого кредитора на а.с.68, розрахунок позивача на а.с.73);

- у розмірі 13622 грн за договором позики № 3249907120-107259 від 11.08.2021, з яких 2000 грн заборгованість за тілом кредиту, 11622 грн заборгованість за відсотками, з яких 11076 грн відсотків нараховані другим кредитором ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за період з 09.09.2021 до 23.02.2022 (розрахунок другого кредитора на а.с.67, розрахунок позивача на а.с.72);

- у розмірі 5488,11 грн за кредитним договором № 6888129 від 20.08.2021, з яких 2305 грн заборгованість за тілом кредиту, 3105 грн заборгованість за відсотками, а також 67,32 грн інфляційні збитки, 10,79 грн 3 % річних, що нараховані другим кредитором ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за період з 29.12.2021 до 23.02.2022 (розрахунок другого кредитора на а.с.69, розрахунок позивача на а.с.74).

Загальний розмір заборгованості, який позивач заявив до стягнення з відповідачки, становить 198312,53 грн, з яких 38808 грн заборгованості за тілом кредиту, 157078,04 грн заборгованості за відсотками, 2000 грн заборгованості за комісією, 371,32 грн інфляційних збитків, 55,17 грн 3 % річних.

Виклад законодавчих норм.

З наданих позивачем розрахунків заборгованості за кредитними договорами, які є предметом спору в цій справі, суд установив, що первісні кредитори та другий кредитор ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», правонаступником яких є позивач, нараховували відсотки за користування кредитами в порядку ст. 1048 ЦК України поза межами строків кредитування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Така правова позиція міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц.

Зазначений підхід неодноразово підтверджувався в подальшій практиці Великої Палати Верховного Суду, зокрема, в постановах від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, від 25.05.2021 у справі № 149/1499/18, де послідовно наголошувалося про те, що договірні проценти можуть нараховуватися лише в межах погодженого строку кредитування, а після його спливу застосуванню підлягає частина друга ст. 625 ЦК України.

Такий же правовий висновок міститься в постанові ВП ВС від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, де зазначено що термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (п. 78). Отже, «користування кредитом» це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору (п. 80).

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу) (п. 81). Саме за це благо можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до ст. 1048 ЦК України (п. 82). Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до ст. 1048 ЦК (п. 84).

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними (п. 85).

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до ст. 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця (п. 87).

З урахуванням викладеного суд на підставі розрахунків первісних кредиторів та другого кредитора визначає заборгованість відповідачки за всіма кредитними договорами таким чином.

1)За першим договором № 75832426 від 07.07.2021 (розрахунок первісного кредитора ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» на а.с.64-66), згідно якого відповідачка отримала кредит у розмірі 15000 грн на строк 30 днів із зниженою процентною ставкою 0,20 % в день, базовою процентною ставкою 1,99 % в день, розмір відсотків за 30 днів з 07.07.2021 до 06.08.2021 становить 895,50 грн: 15000 х 0,20 % = 29,85 х 30.

Ця сума відсотків погашена відповідачкою 06.08.2021. Згідно таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та графіка платежів (а.с.38 на звороті) загальна вартість кредиту визначена кредитором у 15895,50 грн.

Внесені відповідачкою за цим договором 05.09.2021 кошти в сумі 855 грн суд відносить на погашення тіла кредиту: 15000 855 = 14145 грн, визначаючи заборгованість відповідачки за тілом кредиту в розмірі 14145 грн.

Суд зазначає, що другий кредитор ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» правомірно нарахував за цим договором інфляційні збитки та 3 % річних за період з 27.01.2022 до 23.02.2022 (а.с.71).

При цьому суд уважає безпідставним твердження представника відповідача щодо необґрунтованості вимог про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних з огляду на існуючу, встановлену п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України законодавчу заборону застосування в період дії в Україні воєнного стану відповідальності за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, визначеної статтею 625 цього Кодексу.

Суд ураховує, що інфляційні збитки та 3 % річних нараховані другим кредитором ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», який набув право вимоги до відповідачки на підставі договору факторингу від 27.01.2022, з дня набуття права вимоги до початку дії воєнного стану в Україні, тобто до 24.02.2022.

Виходячи з непогашеного тіла кредиту, суд визначає розмір інфляційних збитків: 14145 х 101,6 % = 14371,32 14145 = 226,32 грн та 3 % річних: 14145 х 3 % = 424,35 : 365 = 1,16 х 28 днів = 32,48 грн.

Заборгованість відповідачки за договором № 75832426 від 07.07.2021 становить 14403,80 грн, що складається з 14145 грн заборгованості за тілом кредиту, 226,32 грн інфляційних збитків, 32,48 грн 3 % річних.

2)За другим договором № 667617 від 23.08.2021 (розрахунок первісного кредитора ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» на а.с.58-60), згідно якого відповідачка отримала кредит у розмірі 4000 грн на строк 30 днів із процентною ставкою 29,71 % за перший день користування позикою, зниженою процентною ставкою 0,01 % з другого дня користування позикою, базовою процентною ставкою 2,00 % з другого дня користування позикою, за перший день користування позикою нараховано 1188,40 грн відсотків з розрахунку 29,71 % від суми позики. Решту 29 днів строку кредитування первісний кредитор нараховував відсотки за зниженою процентною ставкою 0,01 %: 4000 х 0,01 % = 0,4 х 29 = 11,60 грн. Загальний розмір відсотків становить 1200 грн (1188,40+11,60).

Згідно таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та графіка платежів загальна вартість кредиту визначена кредитором у 5200 грн, з яких 4000 грн тіло кредиту, 1200 грн відсотки за користування кредитом.

Внесені відповідачкою за цим договором 08.11.2021 кошти в сумі 923,60 грн кредитор відніс на погашення відсотків, з чим представник відповідачки погодився.

Тому суд визначає заборгованість відповідачки за тілом кредиту в розмірі 4000 грн та заборгованість за відсотками в розмірі 276,40 грн (1200 923,60).

Оскільки другий кредитор ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» правомірно нарахував за цим договором інфляційні збитки та 3 % річних за період з 25.01.2022 до 23.02.2022, тобто до початку дії воєнного стану в Україні (а.с.70), суд погоджується з цим розрахунком, а саме: 64 грн інфляційних збитків (4000 х 101,6 % = 4064 4000) та 9,86 грн 3 % річних (4000 х 3 % = 120 : 365 = 0,329 х 30 днів).

Заборгованість відповідачки за договором № 667617 від 23.08.2021 становить 4350,26 грн, що складається з 4000 грн заборгованості за тілом кредиту, 276,40 грн заборгованості за відсотками, 64 грн інфляційних збитків, 9,86 грн 3 % річних.

Суд зазначає, що в розглянутих двох договорах позики, укладених відповідачкою з первісним кредитором ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», строк кредитування становить 30 днів. Ці договори не містять жодних умов щодо пролонгації чи автопролонгації строку кредитування.

Разом з тим, позивач посилається на Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» як на підставу для пролонгації строку кредитування, з якими відповідачка ознайомилася на сайті кредитора, що підтвердила в п. 5.2 першого договору та п. 6.2 другого договору, зокрема, що зазначена у Правилах процедура та наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації їй зрозумілі.

У матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, що дозволяли би суду встановити, яка саме редакція Правил діяла на дату укладення кожного договору, який саме текст Правил був доведений до відома відповідачки до моменту підписання договору (посилання, файл, версія/дата, ідентифікатор редакції), що відповідачка фактично ознайомилася саме з цією редакцією та погодилася на умови пролонгації/понадстрокового користування у спосіб, який виключає сумнів у її волевиявленні.

З огляду на те, що Правила у поданому позивачем вигляді є одностороннім документом кредитодавця, що не ідентифікований у часі та не прив`язаний належними доказами до моменту укладення договорів з відповідачкою, суд не вважає їх належним підтвердженням пролонгації строку кредитування за цими договорами.

3)На підставі договору про споживчий кредит № 5053347 від 17.07.2021 з ТОВ «МІЛОАН» відповідачка отримала кредит у розмірі 20000 грн на строк 21 день до 07.08.2021.

Вказаний договір у п. 2.3 передбачає пролонгацію строку кредитування, зокрема, п. 2.3.1.1 пролонгацію на пільгових умовах, за якої позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування за умови, що кредитодавцем надана така можливість, для чого позичальник має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту; проценти за користування кредитом протягом пролонгованого періоду нараховуються за зниженою ставкою згідно п. 1.5.2; п. 2.3.1.2 пролонгацію на стандартних (базових) умовах, за якої позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій); проценти за користування кредитом протягом пролонгованого періоду нараховуються за стандартною (базовою) ставкою згідно п. 1.6.

Згідно п. 2.3.2 договору розділ 2.3 договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальних обставин, після настання яких умови кредитного договору, зокрема, строк кредитування, дата повернення кредиту і сплати відсотків, змінюються пропорційно строку пролонгації. Нова дата платежу разом з актуальною сумою заборгованості відображаються кредитодавцем в оновленому графіку платежів, який розміщується останнім в особистому кабінеті позичальника.

Про оновлені графіки платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), мова йде також в п. 4.1, 4.2 договору, в додатку № 1 до кредитного договору.

Тобто обов`язковою умовою при здійсненні пролонгації в порядку п. 2.3.1.1 чи п. 2.3.1.2 є обов`язкове розміщення кредитором в особистому кабінеті позичальника оновлених графіків платежів.

Як вбачається з відомості про щоденні нарахування та погашення ТОВ «МІЛОАН» (а.с.51-52), пролонгація застосовувалася 07.08.2021, 10.08.2021, 17.08.2021, 20.08.2021, 27.08.2021, 30.08.2021, 02.09.2021.

При цьому матеріали справи не містять жодного оновленого графіка платежів, також доказів, що такі графіки складалися, були сформовані кредитором та розміщені в особистому кабінеті позичальника; відсутні також підтвердження отримання чи ознайомлення позичальника з такими документами.

З огляду на викладене суд погоджується з позицією представника відповідача, що відповідачка не ініціювала реальних пролонгацій, а її сплати на погашення тіла кредиту та відсотків первісний кредитор неправомірно відображав як пролонгації, незаконно стягуючи комісію за управління та обслуговування кредиту та продовжуючи строк кредитування з нарахуванням відсотків.

Суд зазначає, що згідно п. 4.2 кредитного договору у разі прострочення позичальникомзобов`язань зі сплати заборгованості кредитодавець, починаючи з наступного дня за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною ставкою, передбаченою п. 1.6 договору, в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України.

Суд наголошує, що позиція позивача на підтвердження правомірності нарахування відсотків є суперечливою. У відповіді на відзив представник позивача змішує різні правові режими нарахувань, наполягаючи, з одного боку, що нарахування процентів згідно п. 1.6 проводилося з урахуванням п. 2.3.1.2 на підставі проведеної пролонгації строку кредитування на стандартних умовах, та посилаючись, з другого боку, на п. 4.2щодо нарахування процентів за стандартною ставкою згідно п. 1.6 у порядку ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов`язання.

Як вбачається з розрахунку первісного кредитора ТОВ «МІЛОАН» (а.с.51-52) та розрахунку другого кредитора ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (а.с.68), мало місце саме неправомірне нарахування відсотків за користування кредитом за стандартною ставкою, передбаченою п. 1.6 договору (5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день), на підставі ніби то проведеної пролонгації строку кредитування на стандартних умовах після фактичного спливу строку кредитування, а не нарахування відсотків за стандартною ставкою, передбаченою п. 1.6 договору, в якості процентів за порушення грошового зобов`язання в порядку ст. 625 ЦК України.

Суд ураховує також правову позицію Верховного Суду, що міститься в постанові від 09.10.2024 у справі № 582/202/22, у якій ВС досліджував типові договори ТОВ «МІЛОАН» та визнав, що в типових договорах вказаного товариства пункти 1.5, 1.5.1, 2.2.1, 2.3.1.1, 2.4.1, 2.4.3 є нікчемними в частині стягнення комісії за надання кредиту та комісії за управління та обслуговування кредиту (за пролонгацію).

З урахуванням того, що відповідачка здійснила погашення за цим договором у загальному розмірі 15549 грн, а саме: 07.08.2021 1925 грн, 10.08.2021 3390 грн, 17.08.2021 1845 грн, 20.08.2021 3254 грн, 27.08.2021 1754 грн, 30.08.2021 1712 грн, 02.09.2021 1669 грн; з огляду на визначений п. 1.5.2 договору розмір відсотків за користування кредитом у 5250 грн з розрахунку 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; ураховуючи незаконність стягнення комісії за надання кредиту та комісії за управління та обслуговування кредиту, суд відносить 5250 грн із внесених відповідачкою коштів на погашення відсотків, а решту на погашення тіла кредиту.

Оскільки відповідачка повністю сплатила відсотки за користування кредитом і погасила 10299 грн тіла кредиту, її заборгованість за договором № 5053347 від 17.07.2021 становить 9701 грн (20000 10299), що складається із заборгованості за тілом кредиту.

4) За договором позики з первісним кредитором ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» № 3249907120-107259 від 11.08.2021, згідно якого відповідачка отримала кредит у розмірі 2000 грн на строк 14 днів до 25.08.2021 з процентною ставкою 1,95 % за кожен день користування кредитом, загальна вартість кредиту становить 2546 грн, з яких 2000 грн тіло кредиту, 546 грн (2000 х 1,95 % = 39 х 14 днів) відсотків за користування кредитом, що підтверджується графіком розрахунків (а.с.25 на звороті).

Як вбачається з розрахунку первісного кредитора (а.с.48-49), відповідачка погасила 2668 грн, а саме: 25.08.2021 400 грн, 03.09.2021 240 грн, 11.10.2021 2028 грн. При цьому перший і другий платежі кредитор провів як платежі за пролонгацію.

Згідно п. 3.19 договору у випадку настання визначених п.п. 4.1.2 цього договору обставин строк користування кредитом може бути продовжено на обумовлений сторонами строк за умови задоволення (акцептування) товариством відповідного звернення позичальника про врегулювання заборгованості та при відсутності у позичальника непогашеної заборгованості шляхом внесення позичальником плати згідно тарифів товариства, шляхом прийняття товариством від позичальника вказаної оплати.

Пункт 4.1.2 договору визначає, що в разі виникнення тимчасових фінансових труднощів або інших обставин, що можуть мати наслідком невиконання та/чи неналежне виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором, позичальник має право порушувати перед кредитором питання про продовження строку користування кредитними коштами поза межами строку, встановленого п. 2.3 договору, шляхом направлення позикодавцю відповідного звернення (клопотання) через особистий кабінет користувача за допомогою ІТС в порядку та на умовах, визначених у п. 3.19 цього договору.

Таким чином, пролонгація строку кредитування є не автоматичною, а договірною зміною умов, яка можлива лише за наявності сукупності таких умов: звернення (клопотання) позичальника про продовження строку; акцепту (згоди) кредитора на таку зміну; застосування конкретних тарифів товариства, на підставі яких визначається плата за пролонгацію.

Суд зазначає, що позивач не надав жодних доказів на підтвердження наявності вказаних умов, а саме: направлення відповідачкою такого звернення через особистий кабінет, тексту звернення, його отримання чи акцептування первісним кредитором, застосування тарифів, на підставі яких визначена плата за пролонгацію.

Тому суд відносить перший і другий платежі відповідачки на погашення відсотків у межах строку кредитування, з чим сторона відповідача погодилася, а останній платіж на погашення тіла кредиту.

У відповіді на відзив представник позивача посилався на п. 9.6 договору, яким визначено, що сторони домовились про те, що після закінчення строку дії цього договору проценти за користування кредитом можуть бути нараховані згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України на всю суму боргу та встановлюються в розмірі 1404 % річних, як на законну підставу нарахування відсотків після закінчення строку дії договору.

Суд установив, що первісний кредитор не нараховував відсотки згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі 3,85 % на день (1404 : 365), оскільки 21.12.2021 відступив другому кредитору ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право грошової вимоги до відповідачки за цим договором у розмірі 2546 грн, з яких 2000 грн заборгованість за тілом кредиту, 546 грн заборгованість за відсотками (а.с.103).

11076 грн відсотків нараховані другим кредитором ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за період з 09.09.2021 до 23.02.2022 (а.с.67).

Оскільки встановлено, що 11.10.2021 відповідачка здійснила платіж у розмірі 2028 грн, повністю погасивши тіло кредиту та закривши борг за тілом і відсотками за користування кредитом, суд визнає обґрунтованою вимогу про стягнення нарахованих у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України відсотків за період з 09.09.2021 до 11.10.2021 у розмірі 2419 грн згідно розрахунку: 2000 х 3,85 % = 77 х 33 дні= 2541 122 (2668 2546) = 2419.

Заборгованість відповідачки за договором позики № 3249907120-107259 від 11.08.2021 становить 2419 грн, що складається з відсотків за прострочення виконання грошового зобов`язання в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.

5) За кредитним договором № 6888129 від 20.08.2021 з первісним кредитором ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС», згідно якого остання отримала кредит у розмірі 2500 грн на строк 15 днів до 04.09.2021 з процентною ставкою 0,0010 % за кожен день користування кредитом, загальна вартість кредиту становить 2500,38 грн, з яких 2500 грн тіло кредиту, 0,38 грн (2500 х 0,0010 % = 0,025 х 15 днів) відсотків за користування кредитом, що підтверджується графіком платежів (а.с.35).

Пункт 1.7 договору передбачає, що загальний строк надання кредиту може бути автоматично продовжений у разі невиконання позичальником в повному обсязі зобов`язань зі сплати процентів згідно п. 1.6 та повернення кредиту у визначений в п. 1.5 термін (04.09.2021). У такому разі строк надання кредиту автоматично пролонгується на строк 13 календарних днів, а зазначена в п. 1.5 договору дата повернення кредиту продовжується на відповідну кількість днів. Під час пролонгованого строку позичальник сплачує проценти за користування кредитом у розмірі 4,95 % від суми кредиту за кожен день пролонгованого строку.

Суд зазначає, що вказаний пункт пов`язує продовження строку кредитування виключно з фактом прострочення виконання зобов`язань і одночасно встановлює обов`язок позичальника сплачувати підвищені проценти за користування кредитом у період такого прострочення. Фактично цей пункт підміняє собою відповідальність за прострочення грошового зобов`язання, дозволяючи кредитору нараховувати договірні проценти за користування кредитом за час прострочення, тобто поза межами погодженого строку кредитування, та створює конструкцію безкінечного договору, строк якого продовжується доти, доки позичальник не сплатить борг.

Згідно п. 1.9 договору умови п. 1. 7 є домовленістю сторін про зміну умов договору на умовах відкладальної обставини відповідно до ст. 212 ЦК України, яка передбачає, що відкладальною обставиною є та, щодо якої невідомо, настане вона чи ні. У той час як прострочення виконання грошового зобов`язання є порушенням зобов`язання, а не відкладальною умовою для автоматичного продовження строку кредитування.

Пролонгація дії кредитного договору без ініціативи позичальника у спосіб, коли вона пов`язується виключно з неповерненням кредитних коштів у визначений договором строк і супроводжується нарахуванням підвищених процентів за користування кредитом у період прострочення, не узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, зокрема, з постановою ВС від 27.07.2021 у справі № 910/18943/20, відповідно до якої поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, тому регулятивна норма частини першої ст. 1048 ЦК України та охоронна норма частини другої ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

Тобто неповернення позичальником кредитних коштів у визначений договором строк за відсутності будь-яких активних дій з його боку не може розглядатися як законна підстава для «автопролонгації» договору. Це є виключно порушенням грошового зобов`язання, наслідком якого є відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України, а не продовження строку кредитування.

Як вбачається з наданого первісним кредитором розрахунку заборгованості (а.с.53 на звороті-54), після спливу первісного строку кредитування з 05.09.2021 кредитор почав нараховувати проценти в порядку п. 1.7 договору, виходячи з того, що строк користування кредитом автоматично продовжено. Такі нарахування суперечать викладеним вище положенням цивільного законодавства та правовим позиціям ВС, тому суд не може визнати їх правомірними.

Водночас пункт 1.8.1 договору передбачає, що подовження строку надання кредиту після спливу основного строку здійснюється в термін, визначений у п. 1.5, шляхом погашення позичальником всіх нарахованих процентів протягом строку А. У такому разі термін надання кредиту вважається подовженим на 30 днів (строк В), а вказана в 1.5 договору дата повернення кредиту подовжується на відповідну кількість днів. Під час подовженого строку (строку В) позичальник сплачує проценти за користування кредитом у розмірі 1,99 % від суми кредиту за кожен день подовженого строку.

Тобто пролонгація згідно п. 1.8.1 можлива лише за наявності двох умов, а саме: активної дії позичальника (сплати всіх процентів) та вчинення цієї дії до закінчення первісного строку кредитування.

Як вбачається з розрахунку, відповідачка 07.09.2021 здійснила платіж у розмірі 317,70 грн, яким погасила нараховані проценти, тобто відповідачка здійснила платіж після закінчення первісного строку кредитування (15 днів).

Суд зазначає, що сплата процентів після закінчення строку кредитування не може вважатися виконанням умов п. 1.8.1 договору та не може свідчити про настання пролонгації строку кредитування у передбаченому договором порядку. Цей платіж суд розглядає лише як часткове погашення заборгованості, що вже знаходилася в стані прострочення, а не як підставу для «перезапуску» строку кредитування.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про відсутність належних і допустимих доказів на підтвердження того, що строк кредитування був правомірно продовжений як у порядку автопролонгації згідно п. 1.7 договору, так і в порядку пролонгації за ініціативою позичальника згідно п. 1.8.1. Тому всі нарахування відсотків за користування кредитом після закінчення первісного строку кредитування є безпідставними.

Покликання представника позивача у відповіді на відзив на те, що п. 1.12 договору встановлює строк дії договору до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, але не більше одного календарного року, не спростовує встановлених судом обставин щодо відсутності належної правової підстави для автоматичної пролонгації договору, необґрунтованості твердження про пролонгацію строку кредитування за ініціативою позичальника та незаконності нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 4,95 %, 1,99 %, 2,5 % від суми кредиту за кожен день пролонгованого чи подовженого строку.

З урахуванням того, що відповідачка здійснила погашення за цим договором у загальному розмірі 2349,59 грн, а саме: 07.09.2021 371,70 грн, 10.10.2021 1000 грн, 12.10.2021 805 грн, 15.10.2021 172,89 грн, суд відносить 0,38 грн на погашення нарахованих відсотків та решту 2349,21 грн на погашення тіла кредиту, визначаючи заборгованість відповідачки за тілом кредиту в розмірі 150,79 грн (2500 2349,21).

Оскільки другий кредитор ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» правомірно нарахував за цим договором інфляційні збитки та 3 % річних за період з 29.12.2021 до 23.02.2022 (а.с.69), суд, виходячи з непогашеного тіла кредиту, визначає розмір інфляційних збитків: 150,79 х 102,92 % = 155,19 150,79 = 4,40 грн та 3 % річних: 150,79 х 3 % = 4,52 : 365 = 0,012 х 57 днів = 0,68 грн.

Заборгованість відповідачки за договором № 6888129 від 20.08.2021 становить 155,87 грн, що складається зі 150,79 грн заборгованості за тілом кредиту, 4,40 грн інфляційних збитків, 0,68 грн 3 % річних.

З урахуванням викладеного, суд визначає до стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 31029,93 грн, а саме:

-14403,80 грн за договором № 75832426 від 07.07.2021, що складається з 14145 грн заборгованості за тілом кредиту, 226,32 грн інфляційних збитків, 32,48 грн 3 % річних;

-4350,26 грн за договором № 667617 від 23.08.2021, що складається з 4000 грн заборгованості за тілом кредиту, 276,40 грн заборгованості за відсотками, 64 грн інфляційних збитків, 9,86 грн 3 % річних;

-9701 грн за договором № 5053347 від 17.07.2021, що складається із заборгованості за тілом кредиту;

-2419 грн за договором позики № 3249907120-107259 від 11.08.2021, що складається з відсотків у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України;

-155,87 грн за договором № 6888129 від 20.08.2021, що складається зі 150,79 грн заборгованості за тілом кредиту, 4,40 грн інфляційних збитків, 0,68 грн 3 % річних.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».

Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У відповідності з вимогами п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Представник позивача просить стягнути з відповідачки 25000 грн витрат на правову допомогу.

В обґрунтування заявленої суми на надання правничої допомоги представником позивача подано договір №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024, заявку на надання юридичної допомоги №567 від 01.09.2025 (а.с.18), витяг з акту №14 про надання юридичної допомоги від 30.09.2025 (а.с.19) на загальну суму 25000 грн.

З огляду на часткове задоволення позову на 15,65%, ураховуючи заперечення сторони відповідачки щодо обґрунтованості розміру зазначених витрат, та їх зменшення, відповідно покладення на сторони судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2347,5 грн.

Представник відповідачки просить стягнути з позивача понесені відповідачкою витрати на правничу допомогу в сумі 15000 грн.

В обґрунтування заявленої суми представником відповідачки подано копію договору №25153 про надання правничої (правової) допомоги від 02.10.2025 (а.с.177-178), копію розрахункової квитанції №27/11/25 до договору про надання правничої (правової) допомоги на суму 15000 грн (а.с. зворот.178), акт приймання-передачі послуг №1 від 09.12.2025 (а.с.179).

З огляду на часткове задоволення позову на 15,65%, ураховуючи заперечення сторони позивача щодо обґрунтованості розміру витрат, відповідно покладення на сторони судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог, суд приходить до висновку про стягнення з позивача на користь відповідачки суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12652,5 грн, що становить 84,35% від загальної суми понесених витрат у розмірі 15000 грн.

Крім того, з відповідачки відповідно до ст. 141 ЦПК України на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 379,10 грн.

Загалом, сума судових витрат, що підлягають стягненню з відповідачки, становить 2726,6 грн (379,10 + 2347,5)

На підставі п.10 ст.141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Ураховуючи зазначену правову норму, суд приходить до висновку про стягнення з позивача ТОВ «Коллект Центр» на користь відповідачки ОСОБА_1 різницю у судових витратах у сумі 9925,9 грн.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 207, 526, 634, 1046, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, керуючись ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором -задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість:

- за договором № 75832426 від 07.07.2021, 14403,80 грн, що складається з 14145 грн заборгованості за тілом кредиту, 226,32 грн інфляційних збитків, 32,48 грн 3 % річних;

- за договором № 667617 від 23.08.2021, 4350,26 грн, що складається з 4000 грн заборгованості за тілом кредиту, 276,40 грн заборгованості за відсотками, 64 грн інфляційних збитків, 9,86 грн 3 % річних;

- за договором № 5053347 від 17.07.2021, 9701 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту;

- за договором позики № 3249907120-107259 від 11.08.2021, 2419 грн, що складається з відсотків у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України;

- за договором № 6888129 від 20.08.2021, 155,87 грн, що складається зі 150,79 грн заборгованості за тілом кредиту, 4,40 грн інфляційних збитків, 0,68 грн 3 % річних,

всього в загальному розмірі 31029 (тридцять одна тисяча двадцять дев`ять) грн. 93 коп.

Стягнути з ТОВ «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9925 (дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять п`ять) грн 9 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР", код ЄДРПОУ 44276926, м.Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306.

Відповідачка: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 07.09.2026.

Суддя Руслан СТРУТИНСЬКИЙ